ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
06.04.2022Справа № 910/20469/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Сівакової В.В. розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали справи
за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка»
до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна»
про стягнення 12.319,20 грн
Представники сторін: не викликались
10.12.2021 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» про стягнення 12.319,20 грн.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що позивачем на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту «Каско» № 024056/4057/0000009 від 15.01.2021 внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди (надалі - ДТП) виплачено страхове відшкодування автомобіля марки Renault Sandero, державний номер НОМЕР_1 , а тому позивачем відповідно до положень ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування» отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля марки Mercedes-Benz Sprinter, державний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 , яким скоєно ДТП, застрахована відповідачем на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № ЕР/200714502), а тому позивач вказує, що обов'язок з відшкодування збитків покладається на відповідача.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.12.2021 відкрито провадження у справі № 910/20469/21 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Даною ухвалою зобов'язано відповідача протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали подати суду відзив на позов в порядку ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.
У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 17.12.2021 було направлено відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за № 0105491603956 за адресою, що зазначена в позовній заяві, а саме: АДРЕСА_1 , яка згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань є місцезнаходженням відповідача.
Відповідно до п. 3 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.
Відповідач ухвалу суду від 17.12.2021, надіслану за вказаною вище адресою, отримав 29.12.2021, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за № 0105491603956.
30.12.2021 від Моторного (транспортного) страхового бюро України до суду надійшла запитувана судом інформація щодо полісу № ЕР/200714502.
17.01.2022 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (поданий до відділення поштового зв'язку 14.01.2022), в якому відповідач проти позовних вимог заперечує повністю посилаючись на наступне. 29.07.2021 позивач звернувся до відповідача із заявою про страхове відшкодування в розмірі 12.319,20 грн, завданих в результаті ДТП, що мала місце 02.07.2021 в м. Біла Церква, за участю транспортних засобів Mercedes-Benz Sprinter, державний номер НОМЕР_2 та Renault Sandero, державний номер НОМЕР_1 . 22.12.2021 відповідачем було здійснено страхове відшкодування на користь позивача в розмірі 9.544,48 грн, що підтверджується страховим актом № 39605/21 від 22.12.2021 та платіжним дорученням № 13916 від 22.12.2021, а отже відповідач повністю виконав зобов'язання передбачені Законом та Полісом. Відповідач вважає не підтвердженими належними засобами та неспівмірними вимоги позивача про стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 6.000,00 грн.
31.01.2022 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач підтверджує, що 22.12.2021 відповідачем сплачено на користь позивача 9.544,48 грн згідно платіжного доручення № 13916 від 22.12.2021. Проте, сума 2.774,72 грн залишилась несплаченою. Позивач визначив вартість відновлювального ремонту на підставі рахунку-фактури СТО ТОВ «Інтер-Продукт» № 0000000737 від 07.07.2021, яка склала 15.319,20 грн. Відповідачем в свою чергу не наведено заперечень щодо переліку робіт, зазначених у вказаному рахунку, не підтверджено підстави для застосування коефіцієнту фізичного зносу складових транспортного засобу. Відповідачем частково сплачено на користь позивача суму страхового відшкодування після звернення позивача з позовом до суду. З огляду на викладене, позивач просить провадження у справі в частині стягнення 9.544,48 грн на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України закрити та стягнути з відповідача 2.774,72 грн страхового відшкодування. Щодо заяви відповідача про зменшення витрат на правову допомогу через малозначність справи зазначає, що законодавством використання професійної правничої допомоги адвоката не ставиться в залежність від категорії справи, в якій здійснюється представництво інтересів та захист сторони. Вважає, що відповідачем не доведено не співмірність витрат, заявлених позивачем до відшкодування, а також не подано доказів, що ціни на послуги є явно завищеними на ринку юридичних послуг.
Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Дане рішення постановлено з перевищенням встановленого наведеною нормою строку, у зв'язку із запровадженням Указом Президента № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» воєнного стану з 24.02.2022.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
15.01.2021 між ОСОБА_3 (страхувальник) та Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Уніка» (страховик) укладено договір добровільного страхування наземного транспорту «КАСКО» № 024056/4057/0000009, предметом якого є страхування транспортного засобу марки Renault Sandero, державний номер НОМЕР_1 .
Згідно з ч. 1 статті 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Дана норма кореспондується із статтею 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
02.07.2021 о 15 годині 00 хвилин у м. Біла Церква по вул. М. Грушевського, 71 мала місце дорожньо-транспортна пригода (ДТП) за участю транспортного засобу Renault Sandero, державний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_3 та транспортного засобу Mercedes-Benz Sprinter, державний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 .
02.07.2021 ОСОБА_3 та ОСОБА_1 складено повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (європротокол), з якого вбачається, що дорожньо-транспортна пригода відбулась внаслідок порушення ОСОБА_1 Правил дорожнього руху України. ОСОБА_1 свою вину в даній ДТП визнав, про що зазначено в п. 14 європротоколу.
Відповідно до абз. 3 п. 2.11 Правил дорожнього руху України у разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю транспортних засобів, зазначених у чинному договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови експлуатації таких транспортних засобів особами, відповідальність яких застрахована, відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за умови досягнення згоди водіїв таких транспортних засобів щодо обставин скоєння дорожньо-транспортної пригоди, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та у разі складення такими водіями спільного повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду відповідно до встановленого Моторним (транспортним) страховим бюро зразка. У такому випадку водії згаданих транспортних засобів після складення ними зазначеного в цьому пункті повідомлення звільняються від обов'язків, передбачених підпунктами «д» - «є» пункту 2.10 цих Правил.
Згідно з ст. 33.2. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю лише забезпечених транспортних засобів, за умови відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за згоди водіїв цих транспортних засобів щодо обставин її скоєння, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, ці водії мають право спільно скласти повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду.
У такому разі водії транспортних засобів після складення зазначеного в цьому пункті повідомлення мають право залишити місце дорожньо-транспортної пригоди та звільняються від обов'язку інформувати відповідний підрозділ МВС України про її настання.
У разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників відповідного підрозділу МВС України розмір страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, не може перевищувати максимальних розмірів, затверджених Уповноваженим органом за поданням МТСБУ, що діяли на день настання страхового випадку.
Згідно п. 3 статті 20 Закону України «Про страхування» страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.
Статтею 9 Закону України «Про страхування» визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Вказаною статтею також визначено, що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.
В ч. 1 ст. 25 Закону України «Про страхування» визначено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
Статтею 990 Цивільного кодексу України встановлено, що страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката). Страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком.
Згідно рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтре-Продукт» № 0000000737 від 07.07.2021 вартість відновлювального ремонту, пошкодженого при ДТП автомобіля марки Renault Sandero, державний номер НОМЕР_1 склала 15.319,20 грн.
За страховим випадком позивачем складено страховий акт № 00441312 від 09.07.2021 згідно якого визначено суму страхового відшкодування в розмірі 12.319,20 грн.
12.07.2021 позивач (страховик) перерахував на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтре-Продукт» вартість відновлювального ремонту застрахованого автомобіля у розмірі 12.319,20 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 232914 від 12.07.2021.
Згідно наданої інформації Моторного (транспортного) страхового бюро України вбачається, що цивільна відповідальність автомобіля марки автомобіля марки Mercedes-Benz Sprinter, державний номер НОМЕР_2 відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР/200714502 застрахована у Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна».
Відповідно до умов договору (полісу) № ЕР/200714502 ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну визначено в розмірі 130.000,00 грн та розмір франшизи не встановлено.
У зв'язку з виплатою страхового відшкодування страхувальнику, позивач набув право вимоги до особи відповідальної за заподіяний збиток, оскільки відповідно до ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Таким чином, до позивача перейшло в межах суми 12.319,20 грн право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Оскільки, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу Mercedes-Benz Sprinter, державний номер НОМЕР_2 , яким скоєно ДТП, застрахована у відповідача згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР/200714502, то відповідно до положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язок щодо відшкодування збитку, завданого внаслідок ДТП вищевказаним водієм власнику автотранспортного засобу покладається на відповідача.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок виконання обов'язку боржника третьою особою.
Згідно з нормами статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Таким законом, зокрема, є норми ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 Цивільного кодексу України відповідно до яких до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов'язанні.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Новий кредитор набуває прав та обов'язків свого попередника.
Відповідно, заміною кредитора деліктне зобов'язання не припиняється, оскільки відповідальна за спричинену шкоду особа свій обов'язок із відшкодування шкоди не виконала.
Таким чином, страхувальник, який зазнав майнової шкоди в деліктному правовідношенні, набув право вимоги відшкодування до заподіювача. У зв'язку з виплатою страхового відшкодування до страховика перейшло право вимоги (права кредитора, яким у деліктному зобов'язанні є потерпілий) до заподіювача у межах фактичних витрат.
Якщо дії третьої особи, якими страхувальнику спричинені збитки, є страховим випадком, то у такого потерпілого (страхувальника за договором страхування) є дві можливості відшкодування шкоди: за рахунок безпосереднього заподіювача шкоди; за рахунок страховика шляхом отримання страхового відшкодування. Право вибору належить самому потерпілому.
Перехід права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика називається суброгацією. При суброгації нового зобов'язання із відшкодування збитків не виникає - відбувається заміна кредитора: потерпілий (а ним є страхувальник або вигодонабувач) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Внаслідок цього страховик виступає замість потерпілого.
Враховуючи викладене, правовідносини, що виникли між сторонами у даній справі є суброгацією.
Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
Особа, яка керувала транспортним засобом Mercedes-Benz Sprinter, державний номер НОМЕР_2 , свою вину визнала.
Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтею 29 вказаного Закону передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Згідно ст. 12.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.
Абзацом другим пункту 12.1 статті 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього пункту.
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про страхування» франшиза це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.
Оскільки умовами полісу № ЕР/200714502 розмір франшизи не встановлено, тому страхове відшкодування зменшенню не підлягає.
В матеріалах справи наявна претензія позивача № 30478 адресована відповідачу про сплату страхового відшкодування в розмірі 12.319,20 грн. Дана претензія надіслана відповідачу 22.07.2021 та отримана останнім 29.07.2021, що підтверджується самим відповідачем та наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення.
Згідно з пунктом 36.2 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: - у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його; - у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
Відповідачем прийнято рішення, яке оформлене страховим актом № 39605/21 від 22.12.2021, про виплату страхового відшкодування в сумі 9.544,48 грн.
Також відповідачем подано платіжне доручення № 13916 від 22.12.2021, з якого вбачається, що відповідач перерахував позивачу страхове відшкодування в розмірі 9.544,48 грн (в призначенні платежу зазначено згідно акту № 39605/21 від 22.12.2021).
Стаття 231 Господарського процесуального кодексу України містить вичерпний перелік підстав з яких господарський суд закриває провадження у справі.
Закриття провадження у справі - це форма завершення справи, яке зумовлене передбаченими законом обставинами, які повністю відкидають можливість судочинства.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Господарський суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, в тому випадку коли спір врегульовано самими сторонами шляхом перерахування боргу (передачі майна чи усунення перешкод у користуванні ним) після звернення кредитора з позовом за умови подання доказів такого врегулювання.
Отже надані докази свідчать про відсутність предмету спору, що у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, тягне за собою закриття провадження у справі в частині стягнення з відповідача страхового відшкодування в розмірі 9.544,48 грн.
Відповідно до ч. 3 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Розглядаючи спір по суті, суд також зазначає, що частиною п'ятою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
З огляду на те, що відповідач не довів факт того, що шкоду транспортному засобу Renault Sandero, державний номер НОМЕР_1 було завдано внаслідок непереборної сили або умислу його водія, та беручи до уваги те, що розмір збитків розраховується виходячи із вартості виплаченого відшкодування, тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача страхового відшкодування підлягають задоволенню повністю в розмірі 2.774,72 грн.
Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.
Так, виходячи з правової позиції Верховного Суду викладеної у постанові від 13.03.2018 у справі № 9109396/17 при здійснені розрахунку належної до виплати суми страхового відшкодування слід виходити саме з вартості відновлювального ремонту транспортного засобу, вказаного в рахунку СТО, яким здійснено ремонт автомобіля.
З огляду на вищевикладене, позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» обґрунтовані та підлягають задоволенню частково.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача. При розподілі судового збору судом прийнято до увагу ту обставину, що відповідач здійснив часткову сплату страхового відшкодування після звернення позивача з позовом до суду.
Стосовно розподілу витрат позивача на правову допомогу в розмірі 6.000,00 грн слід зазначити наступне.
Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема до них належать витрати на професійну правничу допомогу.
Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України).
Стаття 161 Господарського процесуального кодексу України визначає, що заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.
У позовній заяві позивачем зазначено, що позивач поніс витрати у вигляді витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6.000,00 грн.
Відповідно до ч. 3 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Позивач у відповіді на відзив просить суд стягнути з відповідача 6.000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Згідно зі ст. 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно зі ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
31.12.2020 між позивачем (Клієнт) та Адвокатським бюро «Адвокатське бюро Олександра Лисова «Еквіт» (Адвокатське бюро) укладено договір № 1/20ю про надання правової допомоги (далі - договір № 1/20ю), відповідно до умов якого Клієнт доручив, а Адвокатське бюро прийняло на себе зобов'язання надавати правову допомогу на умовах, визначених цим договором, зі строком дії до 31.12.2021.
Додатковою угодою № 1 від 13.12.2021 строк дії договору № 1/20ю продовжено до 31.12.2022.
У додатку № 1 до договору № 1/20ю визначено, що Клієнт доручив Адвокатському бюро надати послуги щодо проведення допустимих законодавством України дій спрямованих на повернення заборгованості з боржників Клієнта, зокрема стягнення страхового відшкодування в розмірі 12.319,20 грн за ДТП, що мала місце 02.07.2021.
Згідно додатку № 1 до договору № 1/20ю вартість послуг складає 6.000,00 грн, які мають бути сплачені протягом 5 (п'яти) робочих днів з моменту виставлення рахунку. Згідно розрахунку витрат на правову допомогу від 17.11.2021 зазначена вартість послуг включає: повний збір та аналіз усіх документів по страховій справі - 2.000,00 грн; дослідження та оцінка переданих Клієнтом до бюро документів - 1.000,00 грн; написання та подання позовної заяви до суду та копії відповідачу - 3.000,00 грн.
Відповідно до п. 4.5 договору за результатами надання юридичної допомоги складається акт прийому-передачі наданих послуг, що підписується представниками кожної зі сторін.
17.11.2021 між Клієнтом та Адвокатським бюро складено акт надання послуг № 166, згідно якого підтверджено надання юридичних послуг загальною вартістю 6.000,00 грн.
Адвокатським бюро «Адвокатське бюро Олександра Лисова «Еквіт» на надання правової допомоги ПАТ «Страхова компанія «Уніка» у Господарському суді міста Києва видано адвокату Білоконь Інні Вікторівні ордер серії КС № 138682 від 16.09.2021.
Підтвердженням того, що Білоконь І.В. є адвокатом свідчить свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серії РН № 1639 від 21.05.2019.
Доказів сплати позивачем Адвокатському бюро гонорару в сумі 6.000,00 грн не подано.
Разом з цим, Об'єднана палата Верховного Суду у постанові № 922/445/19 від 03.10.2019 дійшла висновку, що витрати на професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 1 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).
Слід зазначити, що відповідно дог ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до статті 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з'їздом адвокатів України від 09.06.2017, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
Відповідачем у відзиві на позовну заяву заявлено клопотання про зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката, у зв'язку із нескладністю справи.
Суд вважає, що посилання відповідача на нескладність справи не спростовує обсяг наданих послуг та витрачений на них час адвокатом позивача.
Суд приходить до висновку про відповідність заявленого позивачем розміру витрат на професійну правову допомогу критеріям, що визначені ст. 126 Господарського процесуального кодексу України та не вбачає підстав для його зменшення.
Враховуючи те, що позивачем підтверджено правовий статус адвоката, а також співмірність розміру витрат з наданими послугами, господарський суд дійшов висновку, що у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача на правову допомогу покладаються на відповідача повністю, тобто в сумі 6.000,00 грн.
Керуючись ст. 129, ст.ст. 231, 237, 238, 240 ГПК України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Провадження у справі в частині стягнення 9.544,48 грн страхового відшкодування закрити.
3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» (01150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 102, код ЄДРПОУ 22868348) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» (04112, м. Київ, вул. Олени Теліги, 6, літ. В, код ЄДРПОУ 20033533) 2.774 (дві тисячі сімсот сімдесят чотири) грн. 72 коп. страхового відшкодування, 2.270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн 00 коп. витрат по сплаті судового збору, 6.000 (шість тисяч) грн. 00 коп. витрат на професійну правову допомогу.
Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Суддя В.В.Сівакова