Провадження № 22-ц/803/103/22 Справа № 171/1928/20 Суддя у 1-й інстанції - Семенова Н. М. Суддя у 2-й інстанції - Остапенко В. О.
05 квітня 2022 року м.Кривий Ріг
справа № 171/1928/20
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Остапенко В.О.,
суддів: Бондар Я.М., Зубакової В.П.,
секретар судового засідання: Євтодій К.С.
сторони:
позивач: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Уніка»
відповідач: ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксації судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, без участі учасників справи, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» на рішення Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 22 вересня 2021 року, яке ухвалено суддею Семеновою Н.М. у м. Апостолово Дніпропетровської області та повний текст рішення суду складено 22 вересня 2021 року, -
В жовтні 2020 року Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Уніка» (далі ПрАТ «СК «Уніка») звернулась в суд з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку суброгації.
В обґрунтування позову зазначено, що між ПрАТ «СК «Уніка» та ОСОБА_2 14 квітня 2017 року було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту «Каско» № 005028/4610/0000129, згідно якого позивач взяв на себе зобов'язання компенсувати будь-яке пошкодження, або знищення автомобіля марки «Volkswagen Touareg», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .
20 жовтня 2017 року сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки «Volkswagen Touareg», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля марки «Peugeot Boxer», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 .
Факт та обставини дорожньо-транспортної пригоди підтверджуються довідкою про дорожньо-транспортну пригоду Апостолівського відділення поліції Нікопольського відділу ГУНП в Дніпропетровській області № 3017296452574618 вх.№00240168 від 26 жовтня 2017 року та постановою старшого слідчого СВ Апостолівського ВП Нікопольського ВП ГУНП України в Дніпропетровській області від 13 червня 2019 року про закриття кримінального провадження, внесеною до єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017040410001354 від 26 жовтня 2017 року.
Згідно звіту № 07/13-511 про визначення вартості матеріального збитку від 04 грудня 2017 року вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Volkswagen Touareg», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , з урахуванням зносу дорівнює 1 501 617,76 грн.
Вартість відновлюваного ремонту автомобіля марки «Volkswagen Touareg», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , перевищує різницю між страховою сумою та вартістю залишків ТЗ і, згідно договору, є конструктивною загибеллю ТЗ. Сума страхового відшкодування, згідно договору, склала 700 000 грн., яку ПрАТ «СК «Уніка» було виплачено ОСОБА_2 . Після виплати страхового відшкодування до позивача перейшло право зворотної вимоги на підставі ст. 1991, ст.1194 ЦК України. Цивільна правова відповідальність ОСОБА_1 була застрахована у ПрАТ «СК «Країна» та ПАТ «СК «Країна» відшкодувало ПрАТ «СК «Уніка» частину страхового відшкодування в розмірі 98 000 грн.
На підставі наведеного вище, позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь невідшкодовану частину збитку в розмірі 601 000 грн., а також судовий збір в сумі 9 015 грн.
Рішенням Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 22 вересня 2021 року у задоволені позову відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач ставить питання про скасування рішення суду та постановлення нового рішення по справі про задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що оскільки на час розгляду справи в суді першої інстанції ухвалою Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 07 грудня 2020 року постанову старшого слідчого СВ Апостолівського ВП Нікопольського ВП ГУНП України в Дніпропетровській області від 13 червня 2019 року про закриття кримінального провадження було скасовано, позивачем заявлено клопотання про витребування доказів від Апостолівського відділення поліції Нікопольського відділу поліції ГУНП в Дніпропетровській області стосовно розслідування кримінального провадження, однак судом безпідставно було відмовлено у задоволенні клопотання.
Крім того, позивач вважає, що суд першої інстанції неправомірно відмовив також у задоволенні клопотання про зупинення провадження по справі до закінчення розслідування кримінального провадження стосовно ОСОБА_1 , чим позбавив позивача отримати та надати суду належні, допустимі докази наявності вини відповідача у спричиненні шкоди позивачу.
Відзив на апеляційну скаргу не подано.
Пунктами 10, 11 частини 2 статті 2 ЦПК України визначено, що одними із основних принципів цивільного судочинства є розумність строків розгляду справи судом та неприпустимість зловживання процесуальними правами.
Згідно ч. 1 ст. 371 ЦПК України, апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів із дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження, а апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції - протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду, як джерело права.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Згідно з нормами ст. 17 Конвенції, жодне з положень цієї Конвенції не може тлумачитись як таке, що надає будь-якій державі, групі чи особі право займатися будь-якою діяльністю або вчиняти будь-яку дію, спрямовану на скасування будь-яких прав і свобод, визнаних цією Конвенцією, або на їх обмеження в більшому обсязі, ніж це передбачено в Конвенції.
Ратифікуючи зазначену Конвенцію Україна взяла на себе зобов'язання гарантувати кожній особі права та свободи, закріплені в Конвенції, включаючи право на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку.
У своєму рішенні у справі «Калашников проти Росії» Європейський суд зазначив, що розумність тривалості провадження визначається залежно від конкретних обставин справи, враховуючи критерії, визначені у прецедентній практиці Суду, зокрема, складність справи, поведінка заявника та поведінка компетентних органів влади.
З аналізу зазначених норм Конвенції та практики Європейського суду вбачається, що питання про порушення ст. 17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції - принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом.
Вищенаведені положення закону направлені на дотримання розумних строків розгляду справи і на недопущення зловживання своїми процесуальними правами та правами інших осіб, які беруть участь у справі.
Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (ALIMENTARIA SANDERS S.A. V. SPAIN, №11681/85, §35, ЄСПЛ, від 07 липня 1989 року).
Неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи являється їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті.
Виходячи з вищенаведених норм Конвенції та практики Європейського суду, вимог п.11 частини 3 статті 2 ЦПК України щодо неприпустимості зловживання сторонами своїми процесуальними правами, статті 371 ЦПК України щодо строку розгляду апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін по справі.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав.
Як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, між ПрАТ «СК «Уніка» та ОСОБА_2 14 квітня 2017 року було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту «Каско» № 005028/4610/0000129, предметом договору є майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням наземним транспортним засобом, автомобілем марки «Volkswagen Touareg», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , належним ОСОБА_2 на праві власності, що підтверджується договором страхування (а.с.11-15).
Відповідно до Довідки №3017296452574618 про дорожньо - транспортну пригоду від 20 жовтня 2017 року зазначено, що 20 жовтня 2017 року сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки «Volkswagen Touareg», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля марки «Peugeot Boxer», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 (а.с.16).
Згідно Постанови Нікопольського ВП ГУ НП України в Дніпропетровській області від 13 червня 2019 року, кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідування за № 12017040410001354 від 26 жовтня 2017 року, закрито у зв'язку з відсутністю складу злочину, передбаченого ст. 286 КК України (а.с.18 - зворот).
Ухвалою Апостолівського районного суду Дніпропетровської від 07 грудня 2020 року вищезазначену постанову слідчого про закриття кримінального провадження скасовано.
Відповідно до звіту № 07/13-511 про визначення вартості матеріального збитку автомобіля марки «Volkswagen Touareg», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , складеного 04 грудня 2017 року, вартість відновлюваного ремонту з урахуванням вартості норми години згідно рахунку СТО зазначеного автомобіля, в результаті його пошкодження при ДТП складає 1 501 617,76 грн. (а.с.20-30).
Згідно платіжного доручення №2120 від 12 березня 2018 року ПрАТ «СК «Країна» перерахувало ПрАТ «Уніка» 98 000 грн. регресивний платіж по справі № 21398 по стр/а № 07/48554/3.2.29 від 05 березня 2018 року (а.с.41)
Звертаючись до суду з позовом про стягнення заборгованості в порядку суброгації, позивач посилався на те, що після виплати страхового відшкодування потерпілій ОСОБА_2 до позивача перейшло право зворотної вимоги до ОСОБА_1 на підставі ст.1991, ст.1194 ЦК України.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог позивача, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження підстав для покладення на відповідача ОСОБА_1 відповідальності за шкоду, що завдана майну внаслідок ДТП.
Колегія суддів погоджується з остаточним висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, однак не може погодитись з мотивами відмови в задоволенні позовних вимог, з огляду на наступне.
За приписами ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодек сом.
Згідно вимог ст.82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За змістом ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Відповідно до вимог ст.76-83 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У разі посилання учасника справи на не вчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до статті 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
Згідно з статтею 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», обов'язковий ліміт відповідальності страховика - це грошова сума, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.
Статтею 27 Закону України «Про страхування» передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Відповідно до ст. 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Відповідно до ст. 980 ЦК України та ст.4 Закону України «Про страхування», предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з: життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування);володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування);відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).
Таким чином, Цивільний кодекс України та Закон України «Про страхування» передбачає три види страхування, а саме: особисте, майнове та страхування відповідальності.
Згідно ст. 993 ЦК України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за задані збитки (суброгація).
Виходячи із вищезазначеного, можливість застосування механізму суброгації обмежена рамками майнового страхування з урахуванням наведених приписів.
Згідно із частиною четвертою статті263ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц, провадження № 14-176цс18, зазначено, що стаття 1191 ЦК України та стаття 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», з одного боку, і стаття 993 ЦК України та стаття 27 Закону України «Про страхування», з іншого боку, регулюють різні за змістом правовідносини. У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов'язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 зазначеного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Згідно зі статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування» до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов'язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов'язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов'язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією».
У зв'язку з виплатою позивачем страхового відшкодування до нього перейшло право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов'язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування, тобто відбулася заміна кредитора у деліктних відносинах, що виникли у зв'язку із завданням шкоди ОСОБА_2 , в порядку суброгації.
Отже, особа винна у вчиненні ДТП, в силу вимог статті 1194 ЦК України, зобов'язана відшкодувати різницю між завданою шкодою та шкодою, яка відшкодована ПАТ «СК «Країна».
Натомість, в матеріалах справи відсутні вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, на підставі яких була б встановлена вина відповідача ОСОБА_1 у ДТП, яка сталася 20 жовтня 2017 року за участю автомобіля марки «Volkswagen Touareg», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля марки «Peugeot Boxer», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 .
Таким чином, враховуючи надані сторонами докази, колегія суддів приходить до висновку що винної особи та ступінь її вини у ДТП, яке мало місце 20 жовтня 2017 року за участю автомобіля марки «Volkswagen Touareg», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля марки «Peugeot Boxer», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 , не встановлено, що свідчить про передчасність позовних вимог позивача до відповідача ОСОБА_1 .
При цьому заявлене апелянтом клопотання про витребування з Апостолівського ВП Нікопольського ВП ГУНП в Дніпропетровській області (вул. Покровська, 6, м. Апостолово, Дніпропетровська область, 53802) інформації про хід та результати розслідування кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12017040410001354 станом на поточну дату не має правого значення для вирішення спору по суті, оскільки в даному випадку спір має вирішуватись за наявності вироку суду в кримінальному провадженні, ухвали про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанови суду у справі про адміністративне правопорушення, тому питання щодо стадії кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12017040410001354 станом на поточну дату не є вирішальним для вирішення даного спору.
Також колегія суддів вважає таким, що не має правого значення для вирішення спору по суті клопотання позивача про витребування копій первинних документів кримінального провадження №12017040410001354 у яких містяться відомості про обставини ДТП та осіб, винних у скоєнні, а саме: копії судово - автотехнічної експертизи №5/10.1/510 від 25 липня 2018 року, копії протоколу огляду місця ДТП від 20 жовтня 2017 року з додатками, копії протоколів допиту водіїв учасників ДТП, свідків, копії протоколу проведення слідчого експеременту від 11 липня 2018 року, копії протоколів проведення иінших судово - технічних експертиз, слідчих експерементів, допитів у разі їх проведення та копії інших наявних матеріалів провадження (ескпертизи, протоколи допитів, протоколи проведення інших слідчих дій, довідки, тощо, які містять фактичні дані щодо наявності (відсутності) вини відповідача ОСОБА_1 , або інших осіб у скоєнні ДТП, оскільки вказані документи не можуть бути визнані належними та допустимими доказами вини ОСОБА_1 в ДТП, яка сталася 20 жовтня 2017 року за участю автомобіля марки «Volkswagen Touareg», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля марки «Peugeot Boxer», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 .
В даному випадку доказом вини відповідача ОСОБА_1 в ДТП має бути вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, проте такі докази в матеріалах справи відсутні.
Таким чином, остаточний висновок суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог позивача про відшкодування шкоди в порядку суброгації є обґрунтованим, однак мотивами відмови в задоволенні позовних вимог, в даному випадку, є передчасність заявлених позивачем позовних вимог про відшкодування шкоди в порядку суброгації через відсутність вироку суду в кримінальному провадженні, ухвали про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанови суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили про встановлення вини відповідача в ДТП, яка сталася 20 жовтня 2017 року за участю автомобіля марки «Volkswagen Touareg», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля марки «Peugeot Boxer», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 .
При цьому колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що позивач по справі не позбавлений права на повторне звернення до суду з відповідними позовними вимогами.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині мотивів відмови в задоволенні позовних вимог позивача, в іншій частині рішення суду має бути залишено без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» - залишити без задоволення.
Рішення Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 22 вересня 2021 року змінити в частині мотивів відмови в задоволенні позову, виклавши їх в редакції цієї постанови.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст постанови складено 05 квітня 2022 року.
Головуючий:
Судді: