Провадження № 22-ц/803/210/22 Справа № 212/8552/21 Суддя у 1-й інстанції - Власенко М. Д. Суддя у 2-й інстанції - Остапенко В. О.
05 квітня 2022 року м.Кривий Ріг
справа № 212/8552/21
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Остапенко В.О.,
суддів - Бондар Я.М., Зубакової В.П.
секретар судового засідання - Євтодій К.С.
сторони:
позивач - ОСОБА_1
відповідач - Приватне акціонерне товариство «Суха Балка»
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксації судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, без участі учасників справи, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 01 грудня 2021 року, яке ухвалено суддею Власенко М.Д. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 06 грудня 2021 року, -
У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» (далі ПрАТ «Суха Балка») в обґрунтування якого зазначено, що вона є дружиною ОСОБА_2 , який з вересня 2017 року працював гірником очисного забою шахти ім. Фрунзе ПрАТ «Суха Балка». 07 червня 2019 року, під час виконання трудових обов'язків, внаслідок нещасного випадку її чоловік загинув. На підприємстві відповідача було проведене розслідування нещасного випадку, про що було складено Акт форми Н-1/п де вказано, що смерть ОСОБА_2 наступила від впливу електричного технічного струму.
У зв'язку зі смертю чоловіка позивач зазнала моральної шкоди, яка полягає в тому, що внаслідок смерті чоловіка вона втратила сенс життя у зв'язку із втратою близької людини, який був для неї опорою та підтримкою. Крім того, без батьківського піклування залишилася їх неповнолітня дитина. Смерть чоловіка завдає їй не лише моральні страждання, а і необхідності докладати зусилля для створення нормальних умов життя для дитини, оскільки позивач була вимушена змінити роботу. До сих пір думки про смерть чоловіка не лишають її, неативні наслідки у сім'ї є незворотними, оскільки чоловіка не повернути і все це негативно позначається на психічному стані позивача.
На підставі наведеного вище позивач просила суд стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 385 000 гривень, а також відшкодувати судові витрати по справі.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 грудня 2021 року задоволенні позовних вимог позивача відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення по справі про задоволення позовних вимог посилаючись на те, що судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального права, а саме не застосовано до спірних правовідносин ст.ст.23,1167 ЦК України, які підлягали застосуванню.
При цьому позивач зауважує на тому, що її було запрошено до головного інженера відповідача де задавалося питання про матеріальний стан нашого з донькою існування. Ніяких заяв про відшкодування моральної шкоди завданої смертю чоловіка на виробництві позивач не писала, ніяких угод про відшкодування моральної шкоди з відповідачем не укладала. Гроші, які отримала позивач, вважала виплатою, пов'язаною із заробітною платою померлого.
Відзив на апеляційну скаргу не подано.
Пунктами 10, 11 частини 2 статті 2 ЦПК України визначено, що одними із основних принципів цивільного судочинства є розумність строків розгляду справи судом та неприпустимість зловживання процесуальними правами.
Згідно ч. 1 ст. 371 ЦПК України, апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів із дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження, а апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції - протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду, як джерело права.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Згідно з нормами ст. 17 Конвенції, жодне з положень цієї Конвенції не може тлумачитись як таке, що надає будь-якій державі, групі чи особі право займатися будь-якою діяльністю або вчиняти будь-яку дію, спрямовану на скасування будь-яких прав і свобод, визнаних цією Конвенцією, або на їх обмеження в більшому обсязі, ніж це передбачено в Конвенції.
Ратифікуючи зазначену Конвенцію Україна взяла на себе зобов'язання гарантувати кожній особі права та свободи, закріплені в Конвенції, включаючи право на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку.
У своєму рішенні у справі «Калашников проти Росії» Європейський суд зазначив, що розумність тривалості провадження визначається залежно від конкретних обставин справи, враховуючи критерії, визначені у прецедентній практиці Суду, зокрема, складність справи, поведінка заявника та поведінка компетентних органів влади.
З аналізу зазначених норм Конвенції та практики Європейського суду вбачається, що питання про порушення ст. 17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції - принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом.
Вищенаведені положення закону направлені на дотримання розумних строків розгляду справи і на недопущення зловживання своїми процесуальними правами та правами інших осіб, які беруть участь у справі.
Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (ALIMENTARIA SANDERS S.A. V. SPAIN, №11681/85, §35, ЄСПЛ, від 07 липня 1989 року).
Неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи являється їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті.
Виходячи з вищенаведених норм Конвенції та практики Європейського суду, вимог п.11 частини 3 статті 2 ЦПК України щодо неприпустимості зловживання сторонами своїми процесуальними правами, статті 371 ЦПК України щодо строку розгляду апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін по справі.
При цьому колегія суддів відхиляє клопотання ПрАТ «Суха Балка» про відкладення розгляду справи на іншу дату після припинення воєнного стану, введеного на території України, оскільки відповідно до рекомендацій роботи судів в умовах воєнного стану, оприлюднених Радою суддів України 02 березня 2022 року, при визначенні умов роботи суду у воєнний час, слід керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні, яка на день розгляду даної справи.
На день розгляду даної справи на території Дніпропетровської області не ведеться активний бойових дій, що свідчить про те, що поточна обстановка в Дніпропетровській області є стабільною.
Також колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження того, що підприємство відповідача ПрАТ «Суха Балка» припинило свою роботу, або ж працівники підприємства відповідача, зокрема особи, які мають право приймати участь у розгляді справ в суді та представляти інтереси підприємства, не виконують своїх трудових обов'язків у зв'язку із введенням на території України воєнного стану та не мають можливості, за об'єктивних обставин, брати участь в судовому засіданні в режимі ВКЗ за допомогою технічних засобів, визначених ЦПК України.
На підставі наведеного вище колегія суддів не вбачає підстав для відкладення розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 , який зареєстрований 14 грудня 2013 року Жовтневим відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Криворізького міського управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис № 953, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб (а.с.16).
Від шлюбу мають доньку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.15).
ОСОБА_1 працював гірникомочисного вибою четвертого розряду дільниці № 6 шахти ім. Фрунзе ПрАТ «Суха Балка», що підтверджується копією трудової книжки (а.с.21).
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 помер від впливу електричного струму під час виконання трудових обов'язків на ПрАТ «Суха Балка» внаслідок нещасного випадку на виробництві, про що складено відповідний Акт Н-1/П від 20 серпня 2019 року.
03 вересня 2019 року позивач ОСОБА_1 звернулась до керівництва ПрАТ «Суха Балка» із заявою, в якій просила відшкодувати їй та неповнолітній доньці моральну шкоду, завдану внаслідок смерті їх чоловіка та батька ОСОБА_2 , яку вона оцінила в розмірі 240 000 грн.
Наказом ПрАТ «Суха Балка» № 3798 від 13 вересня 2019 року заяву ОСОБА_1 задоволено, вирішено виплатити через банківську установу ОСОБА_1 грошову суму у розмірі 240 000 грн. без утримання з цієї суми податку з доходів фізичних осіб та інших обов'язкових платежів в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої смертю чоловіка та батька ОСОБА_2 їй та неповнолітній дитині померлого - ОСОБА_3 , 2014 року народження (а.с.)55.
17.09.2019 року, відповідно до платіжного доручення № 6878 на рахунок ОСОБА_1 через банківську установу ПрАТ «Суха Балка» перерахувало грошову суму в розмірі 240 000 грн.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог позивача, суд першої інстанції виходив з того, що позивачу вже було здійснено відшкодування завданої смертю чоловіка моральної шкоди відповідачем у справі, при цьому розмір такого відшкодування був самостійно, на власний розсуд, визначений позивачем, тому суд вважає, що в даному випадку відсутні правові підстави для повторного стягнення з відповідача моральної шкоди.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України, забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Згідно ст. 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.
Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Відповідно до статті 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
Відповідно до ч. 2 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.
Відповідно до ч. 4 ст. 23 ЦК України, моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Згідно ч. 5 ст. 23 ЦК України, моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як вбачається з матеріалів справи, чоловік позивача загинув під час виконання ним трудових обов'язків.
Внаслідок його смерті позивачу спричинено моральну шкоду, пов'язану із втратою рідної людини, внаслідок чого позивач була позбавлена моральної підтримки, назавжди втративши турботу та підтримку близької людини, що призвело до душевних страждань, порушення нормальних життєвих зав'язків.
При цьому, як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, 03 вересня 2019 року позивач ОСОБА_1 звернулась до керівництва ПрАТ «Суха Балка» із заявою, в якій просила відшкодувати їй та неповнолітній доньці моральну шкоду, завдану внаслідок смерті їх чоловіка та батька ОСОБА_2 , яку вона оцінила в розмірі 240 000 грн.
Наказом ПрАТ «Суха Балка» № 3798 від 13 вересня 2019 року заяву ОСОБА_1 задоволено, вирішено виплатити через банківську установу ОСОБА_1 грошову суму у розмірі 240 000 грн. без утримання з цієї суми податку з доходів фізичних осіб та інших обов'язкових платежів в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої смертю чоловіка та батька ОСОБА_2 їй та неповнолітній дитині померлого - ОСОБА_3 , 2014 року народження (а.с.55).
17.09.2019 року, відповідно до платіжного доручення № 6878 на рахунок ОСОБА_1 через банківську установу ПрАТ «Суха Балка» перерахувало грошову суму в розмірі 240 000 грн.
На підставі наведеного вище колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачу вже було здійснено відшкодування завданої смертю чоловіка моральної шкоди відповідачем у справі, при цьому розмір такого відшкодування був самостійно на власний розсуд визначений позивачем, тому в даному випадку відсутні правові підстави для повторного стягнення з відповідача моральної шкоди.
Не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення позовних вимог позивача доводи апеляційної скарги позивача про те, що її було запрошено до головного інженера відповідача де задавалося питання про матеріальний стан нашого з донькою існування. Ніяких заяв про відшкодування моральної шкоди завданої смертю чоловіка на виробництві позивач не писала, ніяких угод про відшкодування моральної шкоди з відповідачем не укладала. Гроші, які отримала позивач, вважала виплатою, пов'язаною із заробітною платою померлого, оскільки матеріалами справи встановлено, що позивач зверталась до керівництва ПрАТ «Суха Балка» із заявою, в якій просила відшкодувати їй та неповнолітній доньці саме моральну шкоду, завдану внаслідок смерті їх чоловіка та батька ОСОБА_2 , яку вона оцінила в розмірі 240 000 грн. та отримала визначену нею особисто моральну шкоду, що підтверджується копією платіжного доручення № 6878 на рахунок ОСОБА_1 через банківську установу ПрАТ «Суха Балка» перерахувало грошову суму в розмірі 240 000 грн., в якому чітко зазначено призначення платежу - моральна шкода ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (а.с.54,56). Доказів на підтвердження того, що позивач заяв про відшкодування моральної шкоди завданої смертю чоловіка на виробництві не писала матеріали справи не містять.
При цьому колегія суддів вважає за необхідне наголосити, що згідно ч. 5 ст. 23 ЦК України, моральна шкода відшкодовується одноразово.
Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані, підтверджуються письмовими доказами та не спростовуються доводами, викладеними в апеляційній скарзі.
Суд не допустив порушень матеріального або процесуального закону, які могли б бути підставою для скасування рішення суду, а доводи апеляційної скарги не спростовують зроблених в оскаржуваному рішенні висновків, тому колегія суддів вважає, що підстави для його скасування і задоволення апеляційної скарги відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 грудня 2021 рокузалишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст постанови складено 05 квітня 2022 року.
Головуючий:
Судді: