Провадження № 11-кп/803/1161/22 Справа № 202/7100/18 Суддя у 1-й інстанції - Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_1
31 березня 2022 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого судді ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
секретаря судового засідання ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 в інтересах обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на ухвалу Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 березня 2022 року про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 42017040010000319 стосовно
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в м. Павлоград Дніпропетровської області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 307, ч. 4 ст. 28 ч.ч. 2 ст. 311, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 311, ч. 4 ст. 369, ч. 3 ст. 357, ч. 4 ст. 358, ч. 1 ст. 263 КК України
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який народився в м. Павлоград Дніпропетровської області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого: 18.07.2017 року Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців. На підставі ст. 75 КК України звільнений від відбуття покарання з іспитовим строком 1 рік та покладені обов'язки, передбачені ст. 76 КК України,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 307, ч. 4 ст. 28 ч.ч. 2,3 ст. 311 КК України та
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який народився в с. Красний Луч Харківської області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , раніше судимого, останній раз: 17.06.2008 року за ч. 2 ст. 289 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 1 місяць,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 307, ч. 4 ст. 28 ч.ч. 2,3 ст. 311 КК України
за участю:
захисника ОСОБА_5
Обставини, встановлені рішенням суду першої інстанції та короткий зміст оскарженого рішення.
Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 березня 2022 задоволено клопотання прокурора та продовжено обвинуваченим ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 строк тримання під вартою до 14 травня 2022 року включно з визначенням застави у розмірі 248 100 гривень.
В обґрунтування прийнятого рішення суд першої інстанції, зазначив, що ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 обвинувачуються у вчиненні ряду кримінальних правопорушень, пов'язаних з незаконним збутом наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів, в тому числі й особливо тяжких та за які законом України про кримінальну відповідальність передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років з конфіскацією майна.
Крім того судом першої інстанції, враховано особу обвинувачених ОСОБА_6 , який не працює, не має законного джерела доходу, раніше не судимий, обвинуваченого ОСОБА_8 , який раніше судимий, неодружений, не працює, за місцем мешкання характеризується негативно та обвинуваченого ОСОБА_7 , який раніше судимий, неодружений, не працевлаштований, не має законних джерел доходу та в провадженні Павлогардського міськрайонного суду Дніпропетровської області перебуває обвинувальний акт стосовно нього за ч. 2 ст. 185 КК України.
Крім того, судом враховано також й наявність доведених ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які не зменшились, що не дає достатніх правових підстав суду для зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на інший, більш м'який.
З урахуванням встановлених обставин суд дійшов висновку, що запобігти встановленим ризикам можливо лише шляхом продовження застосування відносно обвинувачених запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги і узагальненні доводи особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_5 просить ухвалу суду скасувати та постановити нову, якою застосувати до обвинувачених запобіжний захід у вигляді домашнього арешту цілодобово, з покладенням обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України.
В обґрунтування своєї скарги зазначає про те, що суд першої інстанції при вирішення питання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, посилався лише на тяжкість кримінальних правопорушень, які інкриміновані обвинуваченим та у повному обсязі проігнорував наявність рішень ЄСПЛ №10791/20 та №575/15, якими було встановлено порушення ст. 5 (3) Конвенції у зв'язку з надмірним триманням заявників під вартою, які утримуються майже 4 роки.
Крім того з посиланням на низку рішень ЄСПЛ, зазначає, що суд не дослідив належним чином наявність ризиків, на які посилається прокурор у своєму клопотанні та які б виправдовували застосування запобіжного заходу саме у вигляді тримання під вартою. Зазначає, що судом не надано належної оцінки тій обставині, що запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту може у повному обсязі запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Позиції учасників судового провадження.
В судовому засіданні захисник підтримав подану ним апеляційну скаргу та з підстав, викладених у ній просив її задовольнити, ухвалу суду скасувати та застосувати до обвинувачених запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Прокурор та обвинувачені про час та дату апеляційного провадження повідомлені належним чином, клопотань про особисту участь до суду не надходили, у зв'язку з чим та на підставі ч. 4 ст. 422-1 КПК України апеляційний суд здійснює розгляд без їх участі.
Мотиви апеляційного суду.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
За наслідками розгляду клопотання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати шістдесяти днів.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать зокрема про наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних засобів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно зі ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.
Дослідивши матеріали провадження, перевіривши ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд доходить висновку, що суд першої інстанції належним чином дотримався вказаних вимог кримінального процесуального закону, а доводи захисника про відсутність підстав для продовження строку тримання під вартою, апеляційний суд вважає безпідставними з огляду на таке.
З матеріалів справи вбачається, що в провадженні Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області перебуває кримінальне провадження № 42017040010000319 за обвинуваченням ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 307, ч. 4 ст. 28 ч.ч. 2 ст. 311, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 311, ч. 4 ст. 369, ч. 3 ст. 357, ч. 4 ст. 358, ч. 1 ст. 263 КК України, ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 307, ч. 4 ст. 28 ч.ч. 2,3 ст. 311 КК України, ОСОБА_8 за ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 307, ч. 4 ст. 28 ч.ч. 2,3 ст. 311 КК України, ОСОБА_9 за ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307, ч. 4 ст. 28, ч.ч. 2, 3 ст. 311 КК України та ОСОБА_10 за ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 311, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 311, ч. 4 ст. 369 КК України.
Прокурором в судовому засіданні суду першої інстанції заявлено клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з підстав наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Розглядаючи вказане клопотання прокурора, для прийняття законного та обґрунтованого рішення в порядку ст. ст. 199, 331 КПК України, суд повинен був з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави та умови, за яких продовження строку тримання під вартою є можливим.
Перевіривши матеріали провадження на предмет наявності ризиків, апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив наявність ризиків того, що обвинувачені ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 можуть переховуватись від суду, з метою уникнути покарання за інкриміновані їм кримінальні правопорушення, незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні та продовжити вчиняти злочини.
Так, ризик передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України підтверджується тим, що обвинуваченим ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 інкримінується вчинення низки злочинів, в тому числі тяжких та особливо тяжких, за які законом України про кримінальну відповідальність передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років з конфіскацією майна.
Крім того, як слідує з матеріалів справи, обвинувачені ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 не мають достатніх соціальних зв'язків, неодружені, не мають дітей та інших осіб на утриманні, не мають постійного місця роботи та легального джерела доходу. Також суд першої інстанції правильно врахував, що на теперішній час відносно ОСОБА_7 здійснюється судове провадження у іншому кримінальному провадженні за обвинуваченням у вчинені інших злочину проти власності, що додатково обґрунтовує ризик переховування останнього від суду.
Апеляційним судом, як і судом першої інстанції враховано, що на даний час в Україні введено воєнний стан у зв'язку зі збройною агресією Російської Федерації, що створює об'єктивну перешкоду оперативного розгляду кримінального провадження та додатково обґрунтовує наявність ризику переховування обвинувачених від суду, оскільки у разі зміни обвинуваченим запобіжного заходу на більш м'який, останні можуть виїхати на території, тимчасово непідконтрольні Україні та у такий спосіб переховуватись від правосуддя.
Щодо ризику незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні, то він є цілком обґрунтованим, оскільки обвинуваченим ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 інкриміновано вчинення ряду злочинів у складі злочинної організації, а також шляхом підкупу працівників правоохоронних органів, дає підстави вважати, що такі дії можуть бути застосовані також до свідків, оскільки на даний час всі свідки не допитані судом першої інстанції.
Крім цього, апеляційний суд також погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Вказаний ризик підтверджується тим, що обвинувачені ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 вчиняли кримінальні правопорушення, в тому числі й пов'язані з незаконним збутом наркотичних засобів на протязі тривалого проміжку часу, що доводить їх схильність до протиправної діяльності. Крім того, обвинувачені ОСОБА_7 та ОСОБА_8 є особами, які раніше притягувалась до кримінальної відповідальності, а стосовно ОСОБА_7 на розгляді Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області перебуває інше кримінальне провадження за ч. 2 ст. 185 КК України, що додатково вказує на можливість вчинення нових злочинів обвинуваченим.
При цьому, апеляційний суд, як і суд першої інстанції, враховує тяжкість кримінальних правопорушень, в яких обвинувачуються ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 які є тяжкими та особливо тяжкими злочинами та за які передбачено покарання у виді позбавлення волі до дванадцяти років з конфіскацією майна. Разом з цим, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченим у випадку визнання їх винуватими у вчиненні злочинів, не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування (справа «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року).
Суд першої інстанції правильно врахував й обставини, визначені ст. 178 КПК України та зазначив, що обвинувачений ОСОБА_6 неодружений, офіційно не працевлаштований у зв'язку з чим не має постійного джерела доходу, на утриманні неповнолітніх дітей або непрацездатних батьків не має, обвинувачений ОСОБА_7 раніше судимий, неодружений, безробітній, не має постійного джерела доходу, та обвинувачений ОСОБА_8 також раніше судимий, неодружений, утриманців не має, не працевлаштований, що обумовлює відсутність у нього легального заробітку, що у своїй сукупності вказує на відсутність в обвинувачених стійких соціальних зв'язків.
Отже, приймаючи рішення про продовження обвинуваченим ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 строку тримання під вартою, суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив усі обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, врахував ступінь тяжкості інкримінованих обвинуваченим кримінальних правопорушень, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, дані про осіб обвинувачених, при цьому дослідив належним чином матеріали провадження в межах заявленого клопотання та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
Апеляційний суд не погоджується з доводами апеляційної скарги, що судом не було розглянуто питання можливості застосування альтернативних запобіжних заходів, оскільки, як видно з ухвали суду, судом проаналізовано усі обставини справи та вказано про те, що застосувати більш м'який запобіжний захід, наразі, не можливо, оскільки ризики, які були визнані судом доведеними раніше, на час розгляду клопотання прокурора, не зменшились та не перестали існувати.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги захисника суд апеляційної інстанції вважає їх неприйнятними, оскільки їх зміст зводиться до цитування певних пунктів з рішень Європейського суду з прав людини без їх належного аналізу та співставлення з обставинами цієї справи, у зв'язку з чим такі доводи не можуть бути визнані обґрунтованими підставами для скасування ухвали суду першої інстанції.
За змістом ст. 28 КПК України під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об'єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Розумні строки не можуть перевищувати передбачені цим Кодексом строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень.
Критеріями для визначення розумності строків кримінального провадження є, зокрема складність кримінального провадження, яка визначається з урахуванням кількості обвинувачуваних та кримінальних правопорушень, щодо яких здійснюється провадження, обсягу та специфіки процесуальних дій, необхідних для здійснення досудового розслідування тощо, поведінка учасників кримінального провадження тощо.
Апеляційний суд враховує посилання захисника на ту обставину, що за заявами ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 були ухвалені рішення Європейським судом з прав людини, якими визнано, що загальна тривалість заявників під вартою порушує вимоги ст. 5 Конвенції з прав людини.
В той же час, тривалість розгляду кримінального провадження та, відповідно, застосування до обвинувачених запобіжних заходів, обумовлено існуванням багатьох чинників, що об'єктивно не дають змоги постановити суду остаточне рішення у справі. Такими чинниками є, зокрема обсяг звинувачень, які висуваються особам, кількість осіб, яким інкриміновано вчинення злочину, характер та ступінь суспільної небезпеки самих злочинів, обсяг доказів, які потребують дослідження, коло осіб, допит яких необхідний для встановленні істини у справі, а саме: потерпілі, свідки, експерти, спеціалісти. Значну роль для оперативності судового розгляду має значення також процесуальна поведінка самих обвинувачених та їх захисників, прокурорів та інших учасників у справі.
У даному випадку розгляд кримінального провадження здійснюється судом стосовно п'яти обвинувачених, кожен з яких має по одному захиснику. При цьому, кожному обвинуваченому інкриміновано вісім різних складів злочинів, що потребує значного часу для дослідження письмових доказів, численних матеріалів НСРД та висновків експертиз, допиту свідків, яких, згідно реєстру досудового розслідування зазначено близько 90 осіб, що на переконання апеляційного суду, потребує значного часу для встановлення істини у справі та ухвалення остаточного судового рішення. Крім того, як видно з ухвали суду, судові засідання з розгляду даного кримінального провадження неодноразово відкладались у зв'язку з зайнятістю захисників в інших кримінальних провадженнях та у зв'язку з їх неявкою у судові засідання, близько 16 разів судові засідання були відкладені у зв'язку з хворобою захисників. Також слушними є доводи суду першої інстанції щодо неможливості завершення розгляду кримінального провадження у зв'язку з введенням в України режиму воєнного стану, оскільки такий режим значно ускладнює або робить взагалі неможливим забезпечення безпосередньої участі в судовому засіданні обвинувачених, захисників та свідків у даному кримінальному провадженні.
Таким чином, апеляційний суд під час оцінки тривалості судового розгляду та тримання обвинувачених під вартою, приймає до уваги поведінку учасників кримінального провадження, зокрема і сторони захисту.
Безумовно, значний обсяг обвинувачення не виправдовує само по собі застосування запобіжних заходів, однак за наявності підстав, передбачених ст. ст. 177, 178 КПК України таке обмеження особистих прав осіб є пропорційним і необхідним у даному випадку.
Будь-яких порушень КПК України при постановленні оскарженої ухвали судом апеляційної інстанції не встановлено, а тому за наслідками апеляційного розгляду колегія суддів вважає необхідним ухвалу суду залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника залишити без задоволення.
Керуючись ст. ст. 183, 194, 331, 405, 407, 419, 422-1 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_5 залишити без задоволення.
Ухвалу Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 березня 2022 року про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 307, ч. 4 ст. 28 ч.ч. 2 ст. 311, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 311, ч. 4 ст. 369, ч. 3 ст. 357, ч. 4 ст. 358, ч. 1 ст. 263 КК України, ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 307, ч. 4 ст. 28 ч.ч. 2,3 ст. 311 КК України та ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 307, ч. 4 ст. 28 ч.ч. 2,3 ст. 311 КК України залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
____________________ ____________________ ____________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3