Справа № 466/1054/18 Головуючий у 1 інстанції: Єзерський Р.Б.
Провадження № 22-ц/811/3575/21 Доповідач в 2-й інстанції: Мельничук О. Я.
Категорія: 18
04 квітня 2022 року. Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Мельничук О.Я.,
суддів Ванівського О.М., Крайник Н.П.
при секретарі Ждан К.О.
без участі сторін,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м.Львова від 14 вересня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради, з участю третіх осіб: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання права на укладення договору найму жилого приміщення, -
Позивачка ОСОБА_1 , з урахуванням уточненої позовної заяви просить суд ухвалити рішення, яким визнати право на укладення договору найму жилого приміщення в квартирі АДРЕСА_1 , а саме: на 5 житлових кімнат площею 14,9 кв.м, 13,5 кв.м, 11.7 кв.м, 20,4 кв.м, 6,3 кв.м, двох кухонь площею 8,5 та 8,0 кв.м, коридора площею 4,89 кв.м, суміжного санвузла 3,0 кв.м, комори площею 0,9 кв.м, веранди площею 5,0 кв.м та підвальних приміщень, які входять в технічний паспорт.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що вона, а також ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 зареєстровані та проживають за адресою: АДРЕСА_2 . На дану квартиру виданий ордер №584 від 07.07.1965. Зазначає, що у даній квартирі проживало 3 сім'ї - 10 осіб, тому вони прибудували до вказаної квартири: 3 житлові кімнати площею 11,7 кв.м, 20,4 кв.м, 6,3 кв.м, коридор площею 4,8 кв.м, санвузол площею 3,0 кв.м, комору площею 0,9 кв.м, кухню площею 8,0 кв.м. Крім того, вони зробили ще підпорну стіну, оскільки сусіди почали вивозити землю для будівництва самочинних гаражів.
Розпорядженням голови Шевченківської районної адміністрації від 03.12.1999 за №1411 погоджена експлуатація самовільно збудованих приміщень, з урахуванням, що прибудови були здійснені згідно проектних пропозицій. Було зобов'язано розробити робочу документацію на прибудову та оформити акт вводу прибудови в експлуатацію.
Зазначає, що вони не можуть прийняти прибудову в експлуатацію, оскільки відсутня земельна ділянка, яку незаконно захопили сусіди, а також подвір'я спільного користування. Також вони зверталися щодо зміни договору найму, та їм було відмовлено з посиланням на прийняття в експлуатацію реконструйованої квартири, хоча в експлуатацію її прийняти неможливо, оскільки відсутня земля, тому вона змушена звернутися до суду за захистом своїх прав.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 14 вересня 2021 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради, з участю третіх осіб: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання права на укладення договору найму жилого приміщення - відмовлено.
Рішення суду оскаржила ОСОБА_1 .
Вважає рішення суду незаконним. Зазначає, що третіх осіб по справі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 суд не повідомив про дату, час та місце розгляду справи, окрім того в судовому засіданні не ставилось питання про можливість розгляду справи, що засвідчує фіксація судового засідання. Окрім цього зазначає, що представнику Шевченківської районної адміністрації Цибруху було заявлено відвід, так як на заяві в БТІ сусід, який самочинно здійснив будівництво двоповерхового житлового будинку, захопивши земельну ділянку на заяві про реєстрацію права власності занотовано прізвище ОСОБА_6 , попри це в судове засідання з'явився сам ОСОБА_6 .
Окрім цього, зазначає, що судом не взято до уваги, що згідно засідання виконком Залізничної районної ради депутатів трудящихся від 26 червня 1956 року передано будинок АДРЕСА_3 , так як в цей час будинок був аварійний, він взяв на себе зобов'язання відремонтувати будинок до 30.10.1956 року і була створена комісія на прийом будинку з під капітального ремонту від 23 лютого 1957 року, про що складений акт. 07.07.1965 року згідно ордера №587 закріплена дана квартира за ОСОБА_7 . Рішенням Шевченківської районної ради №240 від 30.06.1981 року приєднано одну кімнату 13,3 кв.м. до квартири скаржника і був виданий ордер №421 від 07.08.1981 року. Квартира складалась з двох кімнат площею 30,7 кв. м. та кухні, в квартирі проживало 4 сім'ї і ними була здійснена добудова трьох кімнат 11,7 кв.м., 24 кв. м., 6,3 кв. м., коридору 4,8 кв. м., санвузла, комори та кухні. Шевченківська районна адміністрація своїм розпорядженням №1411 від 03.12.1999 року погодилась з подальшою експлуатацією даних приміщень. Натомість 29.09.2016 року Шевченківська районна адміністрація на засіданні громадської комісії з житлових питань зазначила про потребу введення прибудови в експлуатацію про зміну договору найму квартири і подання повторних документів на розгляд до районної адміністрації. Вважає, оскільки прибудови здійснені до 05 серпня 1992 року, а саме у 1980 році, вводити такі прибудови в експлуатацію не потрібно у відповідності до наказу інспекції про проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна .
Просить рішення Шевченківського районного суду м.Львова від 14 вересня 2021 року скасувати та направити справу для розгляду до іншого суду першої інстанції.
Сторони в судове засідання не з'явилися, хоча про час та дату розгляду справи були повідомлені належним чином.
Частиною четвертою статті 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
У частині п'ятій статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 24 березня 2022 року, є дата складення повного судового рішення - 04 квітня 2022 року.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 до задоволення не підлягає із наступних підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в Постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції таким вимогам відповідає.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд виходив з тих обставин, що відповідачем не порушено жодних прав позивачки, такий є неналежним відповідачем по даній справі, оскільки вирішення звернення позивачки віднесено до повноважень іншого органу - Львівської міської ради, в підпорядкуванні якого знаходиться ЛКП «Янів 405», після ухвалення рішення яким по суті звернення позивачки, з останньою може бути укладено договір житлового найму на квартиру з врахуванням самовільно реконструйованої площі.
З такими висновками колегія суддів погоджується з наступних обставин.
Судом встановлено, що у квартирі АДРЕСА_1 проживають та зареєстровані: позивачка ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , що стверджується довідкою з місця проживання про склад сім'ї і прописки №59 від 15.01.2018, виданої ЛКП «Янів 405». Дана квартира належить до комунальної власності. Основним квартиронаймачем квартири АДРЕСА_1 , що складалася з 2-х кімнат площею 30,7 кв.м та кухні була померла ОСОБА_8 , згідно рішення виконавчого комітету Шевченківської районної ради народних депутатів м. Львова Львівської області №240 від 30.06.1981 року.
В подальшому, оскільки у квартирі АДРЕСА_1 що складалася з 2-х кімнат площею 30,7 кв.м та кухні проживало 4 сім'ї в загальній кількості 10 осіб - було здійснено самовільну добудову, а саме: 3-х житлових кімнат площею: 11,7 кв.м, 20,4 кв.м, 6.3 кв.м, коридора площею 4,8 кв.м, санвузла площею 3,0 кв.м, комори площею 0,9 кв.м, кухні площею 8,0 кв.м.
На даний час та згідно технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_1 , виданого ОКП ЛОР БТІ та ЕО, дана квартира складається з веранди площею 5,0 кв.м, кухні площею 8,5 кв.м, 5 житлових кімнат площею 14,9 кв.м, 13,5 кв.м, 11.7 кв.м, 20,4 кв.м, 6,3 кв.м, коридора площею 4,8 кв.м, кладової площею 0,9 кв.м, кухні площею 7,6 кв.м, санвузла площею 3,0 кв.м.
Судом встановлено, що Шевченківською районною адміністрацією Львівської міської ради №1411 від 03.12.1999 на запит Шевченківського районного суду м. Львова та заяви ОСОБА_2 винесено розпорядження, яким Шевченківська районна адміністрація Львівської міської ради погодилася з подальшою експлуатацією самовільно проведеної добудови 3- житлових кімнат площею 11,7 кв. м, 20,4 кв.м, 6,3 кв.м, коридора площею 4,8 кв.м, кухні площею 8,0 кв.м, суміщеного санвузла площею 3,0 кв. м, комори площею 0,9 кв.м. в квартирі АДРЕСА_1 згідно проектних пропозицій та зобов'язано ОСОБА_2 , як наймача даної квартири: через ліцензовану проектну організацію розробити робочу документацію на добудову та погодити її у встановленому порядку; зареєструвати будівництво в міській інспекції Дежархбудконтролю; до 01.03.2000 оформити у встановленому порядку акт вводу прибудови в експлуатацію.
Крім того, згідно відповіді начальника інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові Цабак В.Я. встановлено, що за адресою: АДРЕСА_2 відсутня інформація про реєстрацію документів дозвільного характеру щодо названої квартири.
Крім того, згідно з витягу з протоколу №44 від 29.09.2016 на засіданні громадської комісії з житлових питань при Шевченківській районній адміністрації розглядалася заява ОСОБА_2 про зміну договору найму житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_2 , під час розгляду якої встановлено, що ОСОБА_2 згідно розпорядження голови Шевченківської районної адміністрації від 03.12.1999 №1411 зобов'язало ОСОБА_2 до 01.03.2000 оформити у встановленому порядку акт вводу прибудови, який ОСОБА_2 на засіданні комісії не надала. Таким чином, дана комісія вирішила для прийняття рішення про зміну договору найму квартири, рекомендувати ОСОБА_2 оформити у встановленому порядку прийняти в експлуатацію реконструйовану квартиру та повторно подати документи на розгляд до районної адміністрації.
Умови розпорядження голови Шевченківської районної адміністрації від 03.12.1999 №1411 позивачкою та мешканцями спірної квартири не виконано, зокрема не оформлено у встановленому порядку акт вводу прибудови в експлуатацію по теперішній час з невідомих суду причин, що і стало підставою для відмови у прийнятті рішення про зміну договору найму спірної квартири.
Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Частиною другою статті 810 ЦК України передбачено, що підстави, умови, порядок укладення та припинення договору найму житла, що є об'єктом права державної або комунальної власності, встановлюється законом.
Відповідно до статті 61 ЖК Української РСР користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму житлового приміщення.
Отже, відносини, які виникають у зв'язку з наймом житла, що перебуває у державній або комунальній власності, регулюються Житловим кодексом Української РСР та іншими нормативними актами житлового законодавства (частина перша статті 3 ЖК Української РСР).
Відповідно до пункту 2 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України (далі - КМ України) від 08 жовтня 1992 року № 572 із змінами, внесеними згідно з постановою КМ України від 28 грудня 2016 N 1024 користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитками здійснюється згідно зі свідоцтвом на право власності, договором найму (оренди) або іншим документом, що підтверджує право власності чи користування.
За приписами ст.61 ЖК УРСР, користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення. Договір найму житлового приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду надається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією, а в разі її відсутності - відповідним підприємством (установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім'я якого видано ордер.
В силу положень статті 61 ЖК УРСР житлово-експлуатаційна організація, а при її відсутності - підприємство, установа, організація як наймодавець можуть бути стороною в спорах, що виникають з договорів найму житлового приміщення. Однак у справах із питань, віднесених до компетенції органів місцевого самоврядування або з питань управління житловим фондом, віднесених його власником або уповноваженим ним органом до свого відання згідно зі ст. 18 ЖК УРСР належною стороною повинен бути відповідній орган чи власник житлового фонду.
Згідно зі статтею 18 ЖК Української РСР управління житловим фондом здійснюється власником або уповноваженим ним органом у межах, визначених власником.
Як вбачається із матеріалів справи, позивачка просить визнати право на укладення договору найму жилого приміщення в квартирі АДРЕСА_1 , яке знаходиться на балансі та обслуговуванні ЛКП «Янів-405» однак позивачка ОСОБА_1 не зверталася до даного підприємства з питанням щодо укладення договору найму вказаного жилого приміщення.
Відповідно до ст.10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі Закон) сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Представницькі органи місцевого самоврядування, сільські, селищні, міські голови, виконавчі органи місцевого самоврядування діють за принципом розподілу повноважень у порядку і межах, визначених цим та іншими законами.
Виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.
Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади (частини 1,2 ст.11 Закону).
Оскільки, квартира АДРЕСА_1 перебуває на балансі та обслуговуванні ЛКП «Янів-405», тобто знаходиться у власності територіальної громади м.Львова, інтереси якої представляє Львівська міська рада, а тому лише Львівська міська рада має законне право розпоряджатися квартирою.
Отже, з урахуванням предмету позову та його підстав, належним відповідачем у даній справі є Львівська міська рада, в підпорядкуванні якої знаходиться ЛКП «Янів-405».
Відповідач є обов'язковим учасником цивільного процесу - його стороною. Основною ознакою сторін цивільного процесу є їхня особиста і безпосередня заінтересованість; саме сторони є суб'єктами правовідношення, з приводу якого виник спір. Крім того, відповідач є тією особою, на яку вказує позивач як на порушника свого права.
Відповідно до частин першої та другої статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.
Тлумачення статті 51 ЦПК України свідчить, що належним відповідачем є особа, яка має відповідати за позовом.
Неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред'явленим позовом за наявності даних про те, що обов'язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.
Тобто, саме позивачка, звертаючись з позовом до суду, визначає коло відповідачів та визначає предмет та підстави позову.
Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.
Із змісту зазначених норм права слідує, що залучення у справі співвідповідача і заміна неналежного відповідача належним можливі лише за клопотанням позивача на певній стадії процесу, а саме, до закінчення підготовчого провадження у справі.
Як убачається із матеріалів справи, позивачка та його представником таке клопотання у суді першої інстанції не заявлялось.
Права суду апеляційної інстанції формувати суб'єктний склад учасників справи та відповідно, залучати співвідповідачів цивільно-процесуальним законом не передбачено.
Встановивши, що позов заявлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача ( Постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (пункт 40), від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц (пункт 50), від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц (пункт 37, 54), від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (пункт 31.10), від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17 (пункт 39).
Ухвалення судом рішення, яке стосується прав і законних інтересів Львівської міської ради, яка не була залучена до участі у справі, є порушенням норм процесуального права.
За наведеного, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що відповідачем не порушено жодних прав позивачки, такий є неналежним відповідачем у цій справі, оскільки вирішення звернення позивачки віднесено до повноважень іншого органу - Львівської міської ради, в підпорядкуванні якого знаходиться ЛКП «Янів 405».
Оскільки позов пред'явлено не до тієї особи, яка має за ним відповідати, що є обов'язковою підставою для відмови у його задоволенні позову, апеляційний суд не дає оцінку іншим доводам апеляційної скарги, тому що вони можуть бути дослідженні та оцінені лише за умови правильного визначення кола осіб, які беруть участь у справі, їх процесуального статусу, що узгоджується із встановленим статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод правом на справедливий суд, яке включає, зокрема право на доступ до суду (щодо прав і обов'язків цивільного характеру ) і передбачає надання особі відповідних процесуальних гарантій здійснення її прав у суді першої інстанції (Menshakova v. Ukraine, заява № 377/02 від 08 квітня 2010 року).
Згідно норм ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів вважає, що розглядаючи спір районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду м.Львова від 14 вересня 2021 року - залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду м.Львова від 14 вересня 2021 року- без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її постановлення, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 04 квітня 2022 року.
Головуючий: О.Я. Мельничук
Судді: О.М. Ванівський
Н.П. Крайник