29.03.2022 Справа №607/1494/22
29 березня 2022 року м.Тернопіль
Суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Черніцька Ірина Миколаївна, розглянувши матеріали, які надійшли від Тернопільського районного управління поліції ГУНП в Тернопільській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, проживаючої по АДРЕСА_1
за ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ №817508 від 24 січня 2022 року, 20 січня 2022 року близько 08 год. 30 хв. ОСОБА_1 , перебуваючи по АДРЕСА_1 , вчинила стосовно своєї неповнолітньої доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , домашнє насильство психологічного характеру, в ході якого принижувала, словесно ображала та не впускала додому останню, внаслідок чого могла бути завдана шкода її психічному здоров'ю.
В судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнала. Вказала, що 20 січня 2022 року о 08 год. 30 хв. вдома не перебувала, оскільки зранку пішла на ринок. У вказану дату та час з донькою вона не спілкувалась та не бачила останню. Більше того, остання починаючи з 17 січня 2022 року перебувала у розшуку. Відтак, домашнього насильства відносно останньої не вчиняла. Посилаючись на наведене, просила закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.
В судовому засіданні потерпіла ОСОБА_2 зазначила, що домашнього насильства матір стосовно неї не вчиняла. 20 січня 2022 року прийшла додому, дзвонила у двері, однак ніхто не відчиняв, телефонувала до матері, проте остання не піднімала слухавку. Заяви відносно матері про вчинення домашнього насильства вона не писала. Крім цього, просила не приймати до уваги її письмові пояснення, які знаходяться в матеріалах справи, оскільки останні не були написані нею, вона їх не читала та підписала на вимогу працівників поліції.
Присутня в судовому засіданні захисник ОСОБА_1 - адвокат Карпа М.М. просила закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. Вказала, що остання домашнього насильства відносно ОСОБА_2 не вчиняла. Починаючи з 17 січня 2022 року з дочкою не бачилась та не спілкувалась. У вказану дату та час ОСОБА_1 була відсутня за місцем проживання, відтак не могла вчинити дій зазначених у протоколі. Через дві години 20 січня 2022 року до неї зателефонували з поліції та повідомили, що знайшли доньку, остання перебувала у стані агресії та сп'яніння. Також, просила врахувати, що протокол складено з порушенням строку з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення.
Суд, вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення ОСОБА_1 , потерпілої ОСОБА_2 та захисника Карпи М.М., вважає, що провадження в справі підлягає закриттю з наступних підстав.
Відповідно до вимог ч. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно з вимогами ч. ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
В силу вимог ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з вимогами статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, а також іншими документами.
Положеннями ст. 252 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Частиною 1 статті 173-2 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Об'єктом даного адміністративного проступку є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки громадського порядку та громадської безпеки.
Об'єктивна сторона правопорушення виражається в умисному вчиненні будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Суб'єктивна сторона адміністративного правопорушення характеризується умисною формою вини.
Як вбачається із протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ №817508 від 24 січня 2022 року, ОСОБА_1 ставиться у вину те, що вона 20 січня 2022 року близько 08 год. 30 хв., перебуваючи по АДРЕСА_1 , вчинила стосовно своєї неповнолітньої доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , домашнє насильство психологічного характеру, в ході якого принижувала, словесно ображала та не впускала додому останню, внаслідок чого могла бути завдана шкода її психічному здоров'ю.
На підтвердження обставин, викладених у протоколі працівниками поліції долучено: рапорт старшого інспектора СЮП ВП ПП Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області лейтенанта поліції У. Луцко від 20 січня 2022 року та письмові пояснення ОСОБА_2 від 20 січня 2022 року.
В судовому засіданні ОСОБА_1 та захисник Карпа М.М. категорично заперечили обставини викладені у протоколі. Вказали, що 20 січня 2022 року ОСОБА_1 не спілкувалася та не бачила дочки ОСОБА_2 . Остання починаючи з 17 січня 2022 року перебувала у розшуку. Вона у сказаний час та дату у протоколі перебувала на ринку. Через дві години їй зателефонували з поліції та повідомили, що донька перебуває у них.
Вказані обставини підтвердила в судовому засіданні ОСОБА_2 . Остання пояснила, що 20 січня 2022 року прийшла додому, дзвонила у двері, однак ніхто не відчиняв, телефонувала до матері, проте остання не піднімала слухавку. Вказала, що дій зазначених у протоколі матір відносно неї не вчиняла.
Крім цього, ОСОБА_2 просила не приймати до уваги її письмові пояснення, які знаходяться в матеріалах справи, оскільки останні не були написані нею, вона їх не читала та підписала на вимогу працівників поліції.
Відтак, суд не приймає до уваги вказані письмові пояснення ОСОБА_2 , оскільки вони спростовуються поясненнями останньої та поясненнями ОСОБА_1 наданими в судовому засіданні.
З листу Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області за №К-22 від 27 січня 2022 року вбачається, що 17 січня 2022 року у поліцію надійшло повідомлення від ОСОБА_1 про те, що ОСОБА_2 вийшла з дому та не повернулася. 20 січня 2022 року місцезнаходження ОСОБА_2 встановлено та останню поміщено у Центр соціально-психологічної реабілітації дітей служби у справах дітей Тернопільської ОДА.
Згідно листа Центру соціально-психологічної реабілітації дітей Тернопільської ОДА за №36 від 11 лютого 2022 року вбачається, що ОСОБА_2 доставлена у заклад інспектором ЮП Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області 20 січня 2022 року. При прийнятті ОСОБА_2 вела себе агресивно. Після виходу працівників поліції з приміщення остання відмовилася від обіду та заснула у верхньому одязі в дитячій ігровій кімнаті. Близько 18 год. працівникам вдалось розбудити ОСОБА_2 для вечері та розмови. При спілкуванні вихователі помітили розширені зіниці очей, блідість шкіри, порушення координації рухів, постійне чесання рук. Шукаючи шляхи довіри до дівчини, адміністрацією закладу дозволено вийти останній на прогулянку під час післяобідньої тихої години. В подальшому остання не повернулася до центру та зі слів матері ОСОБА_2 повернулася додому самостійно з підвищеною температурою та поганому санітарному стані.
Суд не приймає до уваги наявний в матеріалах справи рапорт старшого інспектора СЮП ВП ПП Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області лейтенанта поліції У. Луцко від 20 січня 2022 року, як належний та допустимий доказ, оскільки рапорт - це письмове офіційне повідомлення про що-небудь вищій інстанції, керівництву, в якому стисло, але докладно викладена суть якої-небудь справи, тобто є внутрішнім службовим документом в спілкуванні між працівниками поліції.
Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не є беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом", оскільки не випливає зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.
Будь-які інші докази в матеріалах справи відсутні.
Відтак, судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні належні та достатні докази, які в їх сукупності та взаємозв'язку доводили б вину ОСОБА_1 у вчиненні нею адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
При цьому, державні органи не мають права перекладати обов'язок доказування невинуватості на особу, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення.
Вимагання від особи представлення доказів на свій захист і спростування протоколу, є неприпустимим в розумінні принципу презумпції невинуватості, закріпленому в ст. 62 Конституції України, оскільки доказування є правом особи, а не її юридичним обов'язком.
У справах «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v.Russia», рішення від 30.05.2013, заява № 36673/04) та «Карелін проти Росії» («Karelin v.Russia», заява № 926/08, рішення від 20.09.2016) ЄСПЛ, серед іншого, зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема, у справах «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002, неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
Відповідно до вимог ст. 62 Конституції України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно з вимогами ст. 252 КУпАП України орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
За вказаних обставин судом установлено, що беззаперечні докази вини ОСОБА_1 у вчинені нею дій, передбачених ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, в матеріалах справи відсутні.
З врахуванням наведеного, суд приходить до переконання про недоведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Згідно з вимогами п. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 173-2, 247, 252, 283, 284 КУпАП, суд-
Провадження в адміністративній справі відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП закрити у зв'язку із відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч. 5 статті 7 КУпАП протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Апеляційна скарга подається до Тернопільського апеляційного суду через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.
Суддя І.М. Черніцька