29.03.2022 Справа №607/1362/22
29 березня 2022 року м. Тернопіль
Суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Черніцька Ірина Миколаївна, розглянувши матеріали, які надійшли від Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого по АДРЕСА_1
за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
Як вбачається із протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ №306860 від 20 січня 2022 року, 20 січня 2022 року о 01 год. 40 хв. по вул. Руська у м. Тернопіль, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Hyundai Tucson», державний номерний знак НОМЕР_1 , перебуваючи з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: поведінка, що не відповідає обстановці, різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою технічного приладу газоаналізатора «Alcotest 7510» ARMR-0310 (повірка дійсна до 27 вересня 2022 року) та від огляду в медичному закладі КНП «ТОМЦСНЗ» ТОР водій категорично відмовився.
В судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнав.
Попередньо подав письмові пояснення. Вказав, що 20 січня 2022 року близько 01 год. він перебував на бульварі Т. Шевченка у м. Тернопіль. За вказаною адресою він приїхав разом із другом ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , який керував транспортним засобом «Hyundai Tucson», державний номерний знак НОМЕР_1 . Після прибуття ОСОБА_3 пішов до своїх друзів та залишим їм брилок сигналізації від зазначеного автомобіля для можливості відкрити двері та зігрітися. Близько 01 год. 46 хв. вони з товаришем ОСОБА_2 вирішили вийти з автомобіля. Відійшовши від автомобіля на невелику відстань, до нього підійшли працівники поліції та попросили пред'явити документи на особу і автомобіль, вказуючи при цьому на керування транспортним засобом. Він неодноразово зазначав працівникам поліції про те, що він не керував вказаним транспортним засобом, однак працівники поліції на його доводи не реагували та наполягали на проходженні ним огляду на стан алкогольного сп'яніння. Разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували факт керування ним транспортним засобом. При цьому, працівники поліції під'їхали до припаркованого автомобіля «Hyundai Tucson», державний номерний знак НОМЕР_1 , який до моменту приїзду останніх не здійснював рух протягом тривалого часу.
Зазначив, що його відмова від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння була зумовлена тим, що він не керував транспортним засобом.
З долучених до матеріалів справи відеозаписів з нагрудних камер працівників поліції вбачається, що руху транспортним засобом він не здійснював та працівники поліції підійшли до припаркованого автомобіля.
Посилаючись на наведене, просив закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення ОСОБА_1 , дослідивши та оцінивши в сукупності наявні докази, які містяться в матеріалах справи, вважає, що провадження в справі підлягає закриттю з наступних підстав.
Відповідно до вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ №1306 від 10.10.2001, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до вимог ч. ч. 2, 3, 4 ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.
Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров'я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров'я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров'я.
Згідно з вимогами статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, а також іншими документами.
З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 інкримінують вчинення правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме, що він 20 січня 2022 року о 01 год. 40 хв. по вул. Руська у м. Тернопіль, керував транспортним засобом «Hyundai Tucson», державний номерний знак НОМЕР_1 , перебуваючи з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: поведінка, що не відповідає обстановці, різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою технічного приладу газоаналізатора «Alcotest 7510» ARMR-0310 (повірка дійсна до 27 вересня 2022 року) та від огляду в медичному закладі КНП «ТОМЦСНЗ» ТОР водій категорично відмовився.
Положення ч. 1 статті 130 КУпАП передбачає настання адміністративної відповідальності за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Об'єктивна сторона зазначеного складу адміністративного правопорушення полягає у керуванні транспортними засобами особами в стані сп'яніння.
Під керуванням транспортним засобом слід розуміти виконання функцій водія під час руху транспорту, тобто вплив на органи керування транспортного засобу, що призвело до зміни його положення відносно початкового.
Суб'єктами правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, у цьому випадку є водії транспортного засобу.
Відповідно до роз'яснень викладених у п. 27 Постанови № 14 Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» судам слід враховувати, що відповідальність за ст. 130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
У судовому засіданні ОСОБА_1 заперечив факт керування 20 січня 2022 року о 01 год. 40 хв. по вул. Руська у м. Тернопіль транспортним засобом «Hyundai Tucson», державний номерний знак НОМЕР_1 . Зазначив, що перебував у салоні автомобіля, який був припаркований та працівники поліції під'їхали до припаркованого автомобіля, який будь-якого руху не здійснював.
З оглянутих судом відеоматеріалів з нагрудних камер працівників поліції встановлено, що на них не зафіксовано факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом та його зупинки працівниками поліції. Дані відеоматеріали містять відомості про те, як працівники поліції під'їхали до припаркованого (такого, що не здійснював руху) транспортного засобу «Hyundai Tucson», з водійських дверей якого вийшов ОСОБА_1 . Працівники поліції повідомили ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп'яніння та запропонувати пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці та в найближчому медичному закладі. ОСОБА_1 відмовився проходити огляд на місці та в найближчому медичному закладі.
При цьому, на вказаних відеозаписах зафіксовано той факт, що ОСОБА_1 неодноразово повідомляв працівникам поліції, що він не керував транспортним засобом, що вони підійшли до припаркованого транспортного засобу та йому не зрозумілі підстави проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Будь-які інші докази, які б підтверджували факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом в матеріалах справи відсутні.
Суд не приймає до уваги наявний в матеріалах справи рапорт інспектора взводу роти ТОР батальйону УПП в Тернопільській області ДПП старшого лейтенанта поліції Заболотного В.М. від 20 січня 2022 року, як належний та допустимий доказ, оскільки рапорт - це письмове офіційне повідомлення про що-небудь вищій інстанції, керівництву, в якому стисло, але докладно викладена суть якої-небудь справи, тобто є внутрішнім службовим документом в спілкуванні між працівниками поліції.
Рішенням Зборівського районного суду Тернопільської області від 28 лютого 2022 року скасовано постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності серії ДПО18 №984238 від 20 січня 2022 року за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 6 ст. 121 та ч. 1 ст. 126 КУпАП, зокрема за керування транспортним засобом номерний знак котрого був не підсвічений в темну пору доби та при перевірці документів не мав при собі посвідчення водія і реєстраційного документу на транспортний засіб.
Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не є беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом", оскільки не випливає зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.
Таким чином, аналізуючи в сукупності наявні у справі докази, вважаю, що в судовому засіданні не знайшов свого підтвердження факт керування ОСОБА_1 20 січня 2022 року о 01 год. 40 хв. по вул. Руська у м. Тернопіль транспортним засобом «Hyundai Tucson», державний номерний знак НОМЕР_1 , що виключає в його діях склад адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
При цьому, державні органи не мають права перекладати обов'язок доказування невинуватості на особу, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення.
Вимагання від особи представлення доказів на свій захист і спростування протоколу, є неприпустимим в розумінні принципу презумпції невинуватості, закріпленому в ст. 62 Конституції України, оскільки доказування є правом особи, а не її юридичним обов'язком.
У справах «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v.Russia», рішення від 30.05.2013, заява № 36673/04) та «Карелін проти Росії» («Karelin v.Russia», заява № 926/08, рішення від 20.09.2016) ЄСПЛ, серед іншого, зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема, у справах «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002, неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
Відповідно до вимог ст. 62 Конституції України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно з вимогами ст. 252 КУпАП України орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи викладене, а також те, що в силу принципу презумпції невинуватості всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості, суд вважає, що провадження в справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КпАП слід закрити, за відсутність у його діях складу адміністративного правопорушення.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 130, 247, 252, 283, 284 КУпАП, суд, -
Провадження в адміністративній справі відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП - закрити, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч. 5 статті 7 КУпАП протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Апеляційна скарга подається до Тернопільського апеляційного суду через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.
Суддя І.М. Черніцька