06 квітня 2022 року
м. Київ
справа № 826/9171/16
адміністративне провадження № К/9901/21959/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Кравчука В.М., суддів Єзерова А.А., Стародуба О.П.
розглянув у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Міністерства оборони України
на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.10.2016 (колегія у складі суддів Келеберди В.І., Данилишин В.М., Качура І.А.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.03.2017 (колегія у складі суддів Літвіної Н.М., Ганечко О.М., Коротких А.Ю.)
у справі № 826/9171/16
за позовом ОСОБА_1
до Міністерства оборони України
третя особа Київський міський військовий комісаріат
про визнання протиправним і скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.
І. РУХ СПРАВИ
1. У червні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Міністерства оборони України, за участю третьої особи ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просила визнати неправомірним рішення від 22.04.2016 № 23 про відмову у призначені одноразової грошової допомоги та зобов'язання повторно розглянути заяву та виплатити одноразову грошову допомогу, як дружині померлого військовослужбовця.
2. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.10.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.03.2017, позов задоволено частково:
- визнано протиправним та скасовано рішення Міністерства оборони України оформлене протоколом від 22.04.2016 № 23 в частині відмови ОСОБА_1 у виплаті одноразової грошової допомоги;
- зобов'язано Міністерство оборони України повторно розглянути заяву (з доданими документами) ОСОБА_1 про виплату одноразової грошової допомоги;
- в задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
3. 30.03.2017 до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга відповідача на зазначені судові рішення. У касаційній скарзі відповідач просить скасувати оскаржувані рішення та ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.
4. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17.05.2017 відкрито касаційне провадження.
5. У зв'язку з ліквідацією Вищого адміністративного суду України справу було передано для розгляду до Верховного Суду.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
6. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 21.12.2015 ОСОБА_1 звернулась до Київського міського військового комісаріату із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із смертю цивільного чоловіка ОСОБА_2 , який з 26.01.2015 проходив військову службу по мобілізації у Збройних силах України, помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у військовому медичному клінічному центрі м. Одеси.
7. Київський міський військовий комісаріат листом від 25.12.2015 № 12943 направив документи, подані позивачем, до Департаменту фінансів Міністерства оборони України.
8. 22.04.2016 за результатом розгляду документів ОСОБА_1 прийнято рішення про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги, оскільки рішенням суду не визначено право позивача на одержання одноразової грошової допомоги.
9. Вважаючи зазначене рішення відповідача протиправним, позивач звернулась з цим позовом до суду.
ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН
10. В обґрунтування позовних вимог позивач покликалася на те, що вчинила всі необхідні дії та надала весь пакет документів, передбачений Порядком № 975, для отримання одноразової грошової допомоги, як дружині загиблого військовослужбовця, а тому оскаржуване рішення є необґрунтованим та підлягає скасуванню.
11. Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на правомірність прийнятого рішення.
ІV. ОЦІНКИ СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
12. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що перелік підстав для відмови у виплаті одноразової грошової допомоги визначений п. 19 Порядку №975, є виключним та не підлягає розширеному тлумаченню, а тому відмова відповідача виплатити позивачу одноразову грошову допомогу, оскільки рішенням суду не визначено право позивача на одержання одноразової грошової допомоги не ґрунтується на нормах Порядку, а відтак є протиправним та підлягає скасуванню.
13. Також за висновком суду першої інстанції, повноваження відповідача у контексті позовних вимог щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги є дискреційними повноваженнями такого органу державної влади, тобто відносяться до його виключної компетенції, а тому адміністративний суд не може перебирати на себе його функцій, окрім випадку, зазначеного у наведених положеннях судової практики Європейського суду з прав людини, наявність якого в межах розгляду даної справи не була доведена позивачем, що додатково свідчить про безпідставність позовних вимог у вказаній частині.
V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
14. У касаційній скарзі відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
15. Скаржник посилається на те, що позивачем не було надано документ про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.
16. Також зазначає, що відповідно до чинного законодавства, одноразова грошова допомога виплачується членам сім'ї, батькам та утриманцям загиблого (померлого) військовослужбовця, так як сімейний союз жінки та чоловіка не зареєстрований у органах державної реєстрації актів цивільного стану, то позов не підлягає задоволенню.
17. 06.06.2017 позивач подав заперечення на касаційну скаргу. Просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
18. Верховний Суд перевірив правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у межах доводів касаційної скарги та дійшов таких висновків.
19. Ключовим питанням у цій справі є правомірність рішення відповідача про відмову в призначенні позивачу одноразової грошової допомоги, як дружині померлого військовослужбовця.
20. Стаття 46 Конституції України визначає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
21. Відповідно до статті 41 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
22. Відповідно до частини першої статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
23. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" ( в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби.
24. У відповідності до статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім'ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста.
25. Члени сім'ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
26. Відповідно до статті 3 Сімейного кодексу України сім'я є первинним основним осередком суспільства, її складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
27. Cуди попередніх інстанцій встановили, що рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 23.06.2015 по справі № 755/10673/15-ц задоволено заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа Міністерство оборони України, та встановлено факт проживання ОСОБА_1 , з ОСОБА_2 померлим ІНФОРМАЦІЯ_2 , однією сім'єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з 18.03.2006 і до дня смерті ОСОБА_2 включно. Рішення набрало законної сили 06.07.2015.
28. Таким чином, цим рішенням підтверджується те, що ОСОБА_2 спільно проживав, був пов'язаний спільним побутом, мав взаємні права та обов'язки з ОСОБА_1 , тобто був членом її сім'ї, що спростовує доводи скаржника про обов'язковість реєстрації у органах державної реєстрації актів цивільного стану сімейного союзу жінки та чоловіка.
29. Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст) визначає Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2013 року № 975 (далі - Порядок № 975).
30. Відповідно до пункту 3 Порядку № 975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть.
31. Згідно з пунктом 4 Порядку № 975 одноразова грошова допомога призначається у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста, якщо смерть настала: 1) під час виконання військовослужбовцем обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби; 2) у період проходження військовослужбовцем військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби.
32. Судами встановлено, що ОСОБА_2 з 26.01.2015 проходив військову службу по мобілізації у Збройних Силах України, помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у військовому медичному клінічному центрі м. Одеси.
33. Частиною першою статті 16-4 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) визначено підстави, за якими призначення та виплата одноразової грошової допомоги не здійснюється.
34. Нормами цієї статті визначено, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста є наслідком: а) вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення; б) вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння; в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом); г) подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.
35. Аналогічні положення містяться в пункті 19 Порядку № 975.
36. Верховний Суд, зокрема у постановах від 31.01.2019 у справі № 826/6570/17, від 13.06.2019 у справі № 802/1513/18-а, від 13.05.2020 у справі № 489/4898/16-а та від 26.05.2020 у справі № 735/1417/16-а, зазначив про те, що перелік підстав для відмови у виплати одноразової грошової допомоги визначений пунктом 19 Порядку № 975 є виключним та не підлягає розширеному тлумаченню.
37. Суд не знаходить підстав для відступу від цього правового висновку у справі, що розглядається.
38. Отже, враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що така підстава для відмови у призначенні одноразової грошової допомоги, як те, що рішенням суду не визначено право позивача на одержання ОГД, не ґрунтується на нормах Порядку, а відтак оскаржуване рішення (протокол) є протиправним та підлягає скасуванню.
39. Крім того, Суд звертає увагу на те, що рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 23.06.2015 у справі № 755/10673/15-ц, було встановлено факт, необхідний заявниці для настання юридичного наслідку - отримання права на пенсію (допомогу) та пільги, встановлені чинним законодавством України. Проте, наявність підстав для призначення та виплати одноразової грошової допомоги предметом дослідження та вимогою у справі № 755/10673/15-ц не було.
40. Доводи скаржника про те, що позивачем не було надано документ про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, є безпідставними, оскільки не були підставою для прийняття оскаржуваного рішення.
41. Як вірно встановили суди попередніх інстанцій, зауважень щодо повноти поданих позивачем при зверненні із відповідною заявою не здійснено, що свідчить про відповідність такого комплекту документів п. 10 Порядку.
42. Відповідно до ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
43. За таких обставин Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень.
44. Судові витрати покласти на відповідача.
Керуючись статтями 341, 343, 350, 356 КАС України, Суд -
Касаційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 жовтня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2017 року у справі № 826/9171/16 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя В.М. Кравчук
Суддя А.А. Єзеров
Суддя О.П. Стародуб