П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
05 квітня 2022 р.м.ОдесаСправа № 420/16867/21
Категорія 108020000Головуючий у суді І інстанції: Вовченко О.А. час і місце ухвалення: м. Одеса
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача: Семенюка Г.В.
суддів: Домусчі С.Д. , Шляхтицького О.І.
при секретаріВишневській А.В.
за участю сторін:
МитницяЯровенко Д.О. (витяг)
Пред-к позивачаБожко А.В. (адвокат, ордер)
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні П'ятого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Одеської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2021 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Барбатекстіль" до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправною бездіяльності, -
встановиВ:
Позивач, звернувся до суду з позовом до Одеської митниці, в якому позивач просить суд: - визнати протиправним та скасувати Рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів № UА500050/2021/200007/2 від 12 липня 2021 року; - визнати протиправною бездіяльність Одеської митниці, яка полягала в непроведенні в письмовому вигляді консультації між товариством з обмеженою відповідальністю «БАРБАТЕКСТІЛЬ» та Одеською митницею відповідно до частин п'ятої, шостої статті 55 та частини четвертої статті 57 Митного кодексу України перед винесенням Рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів № UА500050/2021/200007/2 від 12 липня 2021 року, мотивуючи його тим, що відповідач в оскаржуваному рішенні не зазначив, яка складова або які складові митної вартості товару не підтверджені позивачем; позивач для підтвердження походження товару надав інвойс; у сертифікатах якості наведено більш детальний опис товару, ніж в інвойсі, що не вплинуло на митну вартість товару; пакувальний лист не впливає на митну вартість товару; відповідач безпідставно не врахував експортну декларацію; контракт підписаний зі сторони продавця генеральним директором з використанням печатки продавця, а інвойс - менеджером з питань експорту з використанням печатки такого менеджера; щодо адреси місцезнаходження позивача у контракті та інвойсі є додаткова угода б/н від 23.03.2021; зміна назви судна спричинена перевантаженням товару в м.Пірей, Греція на інше судно. Вказує, що відповідач не провів митні консультації у письмовому вигляді та неправильно застосував другорядний метод визначення митної вартості товару.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2021 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів № UА500050/2021/200007/2 від 12 липня 2021 року. Визнано протиправною бездіяльність Одеської митниці щодо не проведення в письмовому вигляді консультації між товариством з обмеженою відповідальністю «БАРБАТЕКСТІЛЬ» та Одеською митницею відповідно до частин 5, 6 статті 55 та частини 4 статті 57 Митного кодексу України перед винесенням рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів № UА500050/2021/200007/2 від 12 липня 2021 року. Стягнуто з Одеської митниці за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці на користь товариства з обмеженою відповідальністю «БАРБАТЕКСТІЛЬ» судовий збір у розмірі 5622, 00 грн.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Одеської митниці подала апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нову постанову, якою у задоволенні вимог позивача відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що задовольняючи позов, суд першої інстанції не врахував, що оскільки надані позивачем документи містять розбіжності та не містять усі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, це виключає можливість перевірки органом доходів і зборів числового значення заявленої митної вартості у відповідності до умов частини 1 статі 54 Митного кодексу України, та обумовлювали необхідність запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав:
Судом першої інстанції встановлено, що 12 червня 2020 року між Fairdeal Mills (Pvt) Ltd., компанією, зареєстрованою в Ісламській Республіці Пакистан, (Продавець), та ТОВ «БАРБАТЕКСТІЛЬ» укладений контракт №06/12 від 12 червня 2020 року (а.с.15-16), відповідно до якого продавець продає позивачу текстильні тканини власного виробництва.
Відповідно до пунктів 1-3 Контракту продавець і позивач погодили, зокрема, що кількість, ціна, вартість, умови поставки вказуються окремо в інвойсах. Інвойс на поставку в рамках контракту є його невід'ємною частиною. Ціна товару, що постачається, повинна бути узгоджена сторонами. Вона вказується в інвойсі на поставку. Ціна товару визначається на умовах CIF - Порт Одеса, Україна. Зміни базових умов поставки погоджуються сторонами шляхом укладення додаткової угоди до Контракту.
Згідно додаткової угоди від 23.03.2021 до вказаного контракту (а.с.19) сторони узгодили, що в п.11 контракту адреса ТОВ «БАРБТЕКСТІЛЬ» - 65044, Україна, м.Одеса, просп. Шевченка, 4-Д.
З метою митного оформлення товару ТОВ «БАРБАТЕКСТІЛЬ» для підтвердження його митної вартості до Одеської митниці 12.07.2021 року була подана електронна митна декларація №UA500050/2021/200354 (а.с.21).
У вказаній митній декларації було визначено митну вартість товару, що імпортується, за основним методом - за ціною зовнішньоекономічного контракту №06/12 від 12 червня 2020 року.
Для підтвердження митної вартості товару за митною декларацією № UA500050/2021/200354 від 12.07.2021 декларант надав наступні документи:
- Сертифікат якості б/н від 12.05.2021 (а.с.26-27);
- Рахунок-фактуру (інвойс) (Commercial invoice) №EXP/FDW/2085/2021 від 12.05.2021 (а.с.20);
- Коносамент (Bill of lading) №HLCUKHI210518116 від 03.06.2021 (а.с.23-24);
- Навантажувальний документ (Bordereau) - наряд №1103 від 05.07.2021;
- Декларація про походження товару (Declaration of origin) №EXP/FDW/2085/2021 від 12.05.2021;
- Висновок за результатами дослідження експертного підрозділу Центрального митного управління лабораторних досліджень та експертної роботи 1420003600-0959 від 26.11.2020;
- Страховий поліс №2021/06/034МЕХDС000752 від 03.06.2021 (а.с.22);
- Додаткова угода б/н від 23.03.2021 (а.с.19);
- Додаткова угода №3 від 30.12.2020 року (а.с.18);
- Додаткова угода №2 від 17.10.2020 року (а.с.17);
- Контракт №06/12 від 12.06.2020 року;
- Договір про надання послуг митного брокера №59 від 21.05.2021;
- Доручення №б/н від 05.01.2021;
- Результати зважування №РК-33625905 від 06.07.2021;
- Сертифікат «УКРЛЕГПРОМ» №273 від 24.06.2021;
- Ухвала про повернення апеляційної скарги у сп. №420/133/21/18906/21 від 18.05.2021;
- Ухвала про повернення апеляційної скарги у сп. №420/13553/20 від 17.05.2021;
- Ухвала про повернення апеляційної скарги у сп. №420/13552/20 від 20.04.2021;
- Судове рішення у справі цивільної, господарської або адміністративної юрисдикції 420/133/21/16554/21 від 15.03.2021;
- Судове рішення у справі цивільної, господарської або адміністративної юрисдикції 420/13552/20/8064/21 від 08.02.2021.
- Судове рішення у справі цивільної, господарської або адміністративної юрисдикції 420/13553/2;
- експортна митна декларація (а.с.25).
Судом першої інстанції встановлено, що під час здійснення Одеською митницею контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з вищевказаними митними деклараціями було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності.
12.07.2021 Одеською митницею направлено позивачу запит (а.с.28), в якому відповідачем декларанту поставлено вимогу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких, послуг, поз'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) прейскуранти (прайс-листи), каталоги виробника товару; 6) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, 7) сертифікат походження. У відповідності до частини 6 статті 53 МКУ декларант за власним бажанням подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару протягом 10 днів.
Позивачем 12.07.2021 на вищевказаний запит направлено до відповідача лист №1207/21-01 (а.с.29-30), до якого додано інформацію про перевезення контейнера та в якому зокрема зазначено, що додаткові документи надаватись не будуть.
Одеською митницею було видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500050/2021/00238 (а.с.33).
Також, відповідачем 12.07.2021 року прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA500050/2021/200007/2 (а.с.37), у зв'язку з чим митна вартість оцінюваних товарів була визначена за резервним методом.
Так, у вказаному рішенні про коригування митної вартості товарів зазначено, що подані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а саме:
1) у коносаменті від 03.06.2021 №HLCUKHI210518116 зазначено: назва іноземного судна відрізняється від відомостей, заявлених в ЕМД від 12.07.2021 № UA500050/2021/200354;
2) підписи та печатки в інвойсі від 12.05.2021 №XP/FDW/2088/2021 та зовнішньоекономічному договорі 12.06.2020 №06/12 візуально відрізняються;
3) згідно пункту 2 зовнішньоекономічного договору від 12.06.2020 №06/12, партія товару супроводжується пакувальним листом та сертифікатом походження, які митному органу не надавались;
4) надана копія митної декларації країни відправлення від 15.05.2021 №б/н без номера, що унеможливлює її ідентифікувати, також надано у поганому стані, яку неможливо переглянути та проаналізувати;
5) опис товару в інвойсі від 12.05.2021 №XP/FDW/2088/2021 відрізняється від опису товару в сертифікаті якості від 12.05.2021 б/н та UA500050/2021/200012/2;
6) в страховому полісі від 03.06.2021 №2021/06/034МЕХDO00752 назва судна відрізняється від судна зазначеному в коносаменті під 26.04.2021 № HLCUKHI210435463;
7) в гр 44 ЕМД від 12.07.2021 №UA500050/2021/200354 за кодом 4103 зазначена додаткова угода від 23.03.2021 №б/н до зовнішньоекономічного договору від 12.06.2020 №06/12 як така що надавалась митному органу в попередніх оформленнях, проте дана угода відсутня в базі митного органу;
8) в ЕМД від 12.07.2021 № UAS00050/2021/200354 декларант виробником товару зазначив FAIRDEAL MILLS (PVT) LIMITED, що не відповідає поданим документам;
9) адреса покупця в зовнішньоекономічного договору від 12.06.2020 №06/12 відрізняється від адреси в Інвойсі від 12.05.2021 №EXP/FDW/2085/2021.
Не погоджуючись з вищевказаним рішеннями про коригування митної вартості товару, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що декларантом були надані усі необхідні документи, які давали митному органу змогу визначити митну вартість товару.
П'ятий апеляційний адміністративний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне:
Згідно ст. 49 Митного кодексу України (далі - МК України) встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частиною 1 статті 54 МК України визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Статтею 543 МК України визначено, що безпосереднє здійснення державної митної справи покладається митні органи.
До митної справи відповідно до ст.7 МК України відносяться, крім іншого, встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення.
Згідно з п. 23, п. 24 ст.4 МК України митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.
Згідно положень Митного кодексу України митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів, якою є відповідно до ст.49 МК України, їх вартість, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до статті 50 МК України відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.
Згідно з частиною 1 статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Частинами 1, 2, 3 статті 52 МК України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення митного органу щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність митного органу щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від митного органу інформацію щодо підстав, з яких митний орган вважає, що взаємозв'язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.
Відповідно до ч.1 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Згідно ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Згідно із ч.3 ст.53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Тобто, вимоги вказаних норм дають змогу відокремити наступні обставини, за наявності яких митний орган має право зобов'язати декларанта подати додаткові документи для підтвердження митної вартості:
1) наявність розбіжностей між окремими документами;
2) наявність ознак підробки певних документів;
3) відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Таким чином, висновок митного органу щодо наявності даних обставин повинен бути обґрунтованим та підтверджений відповідними доказами. Так, встановивши розбіжність між документами чи відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Відповідно до ч.3 ст.54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Частиною 1 статті 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Відповідно до частин 2, 3 статті 57 МК України, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Частиною 9 статті 58 МК України передбачено, що розрахунки при застосуванні методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.
Частиною 8 статті 57 МК України встановлено, що у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом та визначення митної вартості.
Частинами 1, 2 ст. 64 МК України, які встановлюють порядок визначення митної вартості з використанням резервного методу, передбачено, що у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.
Так, судом першої інстанції встановлено, що оскільки митну вартість товарів не можна було визначити шляхом використання методу, зазначеного у ст.58-63 МК України (метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)), було обрано резервний метод визначення митної вартості.
Оцінивши усі докази, які містяться в матеріалах справи, суд вважає, що декларантом були надані усі необхідні документи, які давали митному органу змогу визначити митну вартість товару.
Щодо посилань апелянта у оскаржуваному рішенні, що у коносаменті від 03.06.2021 №HLCUKHI210518116 назва іноземного судна (NINGBO EXPRESS) відрізняється від відомостей, заявлених в ЕМД від 12.07.2021 № UA500050/2021/200354 (PIRAEUS TRADER), та від назви судна, зазначеному у страховому полісі від 03.06.2021 №2021/06/034МЕХDO00752 (NINGBO EXPRESS) суд ставиться до них критично виходячи з наступного.
Так, назва судна у коносаменті від 03.06.2021 №HLCUKHI210518116 - NINGBO EXPRESS, а у страховому полісі від 03.06.2021 №2021/06/034МЕХDO00752 - NINGBO EXPRESS, тобто розбіжності відсутні.
Згідно наданих позивачем у листі від 12.07.2021 року №1207/21-01 (а.с.29-30) пояснень Одеській митниці, спірний товар, який транспортувався у контейнері BSIU9557524 у період з 11.05.2021 по 06.07.2021, був відправлений із м. Карачі, Ісламська Республіка Пакистан на судні «NINGBO EXPRESS», був перевантажений в м. Пірей, Грецька Республіка на судно «PIRAEUS TRADER» та після його перевантаження прибув на цьому ж судні в порт м. Одеси, Україна.
Вказаний шлях транспортування контейнера BSIU9557524 дійсно вбачається з роздруківки з офіційного веб-сайту компанії Hapag-Lloyd Aktiengesellschaft (а.с.31), та такі доводи позивача жодним чином не спростовані відповідачем.
Щодо посилань апелянта у оскаржуваному рішенні на те, що підписи та печатки в інвойсі та зовнішньоекономічному договорі візуально відрізняються, суд не приймає їх до уваги, оскільки в оскаржуваному рішенні ніяк не обґрунтовано, яким чином припущення митного органу щодо «візуальної різниці» між підписами та печатками на документах, складених з різницею у часі більше ніж шість місяців, впливають на митну вартість товару.
Вказані доводи фактично є припущеннями митного органу, жодним чином не підтвердженими доказами.
Сумніви митного органу у достовірності документів та припущення щодо їх підробки не можуть бути підставою для коригування митної вартості товару, якщо вони документально жодним чином не підтверджені.
Принцип прийняття рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України є орієнтиром при реалізації повноважень владного суб'єкта, який вимагає від останнього діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним, з дотриманням встановленої законом процедури. Критерій прийняття рішення, вчинення (невчинення) дії обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, відображає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.
Вказані висновки узгоджуються з висновками, викладеними Верховним Судом у постанові віл 16.02.2021 року по справі № 324/580/17.
Відтак, наявність у оскаржуваному рішенні припущень митного органу свідчить про його невмотивованість.
При цьому, посилання позивача на те, що зовнішньоекономічний контракт підписаний генеральним директором постачальника та скріплений печаткою підприємства, а інвойс - менеджером та скріплений його (менеджера) робочою печаткою є обґрунтованими.
Підпис та печатка позивача наявні лише у контракті, а тому не можуть відрізнятись від підпису та печатки на інвойсі, який їх взагалі не містить.
Щодо посилань апелянт у оскаржуваному рішенні на те, що митному органу не надавались пакувальнй лист, сертифікат про походження товару, слід зазначити наступне.
Відповідно до частин першої, другої та шостої статті 43 МК України документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару.
Країна походження товару заявляється (декларується) митному органу шляхом подання оригіналів документів про походження товару.
Декларація про походження товару - це письмова заява про країну походження товару, зроблена у зв'язку з вивезенням товару виробником, продавцем, експортером (постачальником) або іншою компетентною особою на комерційному рахунку чи будь-якому іншому документі, який стосується товару.
З інвойсу від 12.05.2021 №XP/FDW/2088/2021 вбачається відмітка про країну походження товару - Пакистан.
При цьому, суд погоджується з доводами позивача, що така відмітка в інвойсі не суперечить приписам чинного законодавства України та підтверджує країну походження товару.
Що ж до твердження апелянта про ненадання позивачем пакувального листа, слід зазначити, що такий документ не є обов'язковим до надання під час митного оформлення товару для підтвердження його митної вартості, він не відноситься до документів, визначених статтею 53 Митного кодексу України, які підтверджують митну вартість товарів.
Окрім цього, апелянтом не обґрунтовано, яким чином не надання пакувального листа впливає на визначення митної вартості товару.
Щодо посилань апелянта у оскаржуваному рішенні на те, що надана копія митної декларації країни відправлення від 15.05.2021 № б/н без номера, що унеможливлює її ідентифікувати, слід зазначити, що заповнення такої митної декларації знаходиться поза межами компетенції позивача, та відповідно наявність у ній розбіжностей чи відсутність певних відомостей не може бути безумовною підставою для коригування митної вартості товару.
Крім цього, копія митної декларації країни відправлення є додатковим документом, що подається (за наявності) декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів, і має бути оформлена відповідно до чинного законодавства цієї країни.
Щодо посилань апелянта у оскаржуваному рішенні на розбіжності опису товару в інвойсі та сертифікаті якості суд вважає їх необґрунтованими та погоджується з доводами позивача, що більш деталізований опис товару у сертифікатах якості у порівнянні з інвойсом не свідчить про те, що зазначений у них товар (інвойсі та сертифікатах) є різними товарами.
Відповідачем до суду доказів протилежного не надано та не обґрунтовано, яким чином це (різниця опису товару) впливає на митну вартість товару.
Щодо твердження апелянта у оскаржуваному рішенні, що в гр 44 ЕМД від 12.07.2021 №UA500050/2021/200354 за кодом 4103 зазначена додаткова угода від 23.03.2021 №б/н до зовнішньоекономічного договору від 12.06.2020 №06/12 як така що надавалась митному органу в попередніх оформленнях, проте дана угода відсутня в базі митного органу та що адреса покупця в зовнішньоекономічного договору від 12.06.2020 №06/12 відрізняється від адреси в Інвойсі від 12.05.2021 №EXP/FDW/2085/2021 суд зазначає, що така додаткова угода була надана позивачем для розмитнення товару за МД від 12.07.2021 №UA500050/2021/200354, тобто на момент прийняття оскаржуваного рішення відповідач мав її в своїй базі, та що вона стосується внесення змін до зовнішньоекономічного договору від 12.06.2020 №06/12 в частині місцезнаходження позивача, який є покупцем за таким контрактом, що і зумовлює таку розбіжність.
Щодо твердження апелянта про те, що в ЕМД від 12.07.2021 №UA500050/2021/200354 декларант виробником товару зазначив Fairdeal Mills (Pvt) Limited, що не відповідає наданим документам суд також вважає його необґрунтованим, оскільки у контракті, інвойсі, коносаменті, полісі страхування, сертифікатах якості вказане найменування постачальника Fairdeal Mills (Pvt) Ltd. та Fairdeal Mills (Pvt) Limited, що суд розцінює як варіації написання найменування однієї і тієї ж компанії (за аналогією з повним та скорочений найменуванням юридичних осіб, зареєстрованих в Україні).
Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару (за ціною договору) та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є беззаперечним доказом для підтвердження висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. Крім того, відомості з інформаційних баз даних органів Держмитслужби, на які посилається відповідач, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митницею відповідних рішень та з об'єктивних причин не можуть містити усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, а тому такі дані не можуть мати пріоритетного значення по відношенню до наданих декларантом первинних документів про товар.
Вказаний висновок узгоджується з висновком Верховного Суду, наведеному у постанові від 15.05.2018 року по справі №820/3881/17.
Судом першої інстанції встановлено, що у оскаржуваному рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, та їх вартості за одиницю товару митний орган не навів жодних пояснень щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, характеристик таких товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та не зазначив інформації і джерел, які використовувались митницею при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу всупереч положенням пунктів 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України.
Таким чином, апеляційний суд погоджується із судом першої інстанції, що митний орган не навів доказів того, що документи, подані декларантом, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, невідповідності обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів.
Будь-яких інших доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведених позивачем розрахунків митної вартості товару за ціною договору, митним органом під час судового розгляду не надано. Крім того, відповідач не надав доказів неможливості застосування кожного з попередніх методів при визначенні митної вартості ввезеного позивачем товару.
Таким чином, на підставі вищевикладеного, апеляційний суд погоджується із судом першої інстанції, що оскаржуване рішення, прийняте Одеською митницею, є необґрунтованим, а відтак підлягає скасуванню.
Щодо вимог позивача про визнання протиправною бездіяльність Одеської митниці, яка полягала в непроведенні в письмовому вигляді консультації між товариством з обмеженою відповідальністю «Барбатекстіль» та Одеською митницею відповідно до частин п'ятої, шостої статті 55 та частини четвертої статті 57 Митного кодексу України перед винесенням Рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів № UА500050/2021/200007/2 від 12 липня 2021 року, слід зазначити наступне.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи у пункті третьому прохальної частини листа ТОВ «БАРБАТЕКСТІЛЬ» №1207/20-01 від 12.07.2021 року, позивач просив у випадку неможливості, на думку Одеської митниці, визнання митної вартості товару за першим методом провести в письмовому вигляді консультацію між ТОВ «БАРБАТЕКСТІЛЬ» та Одеською митницею перед винесенням рішення про коригування митної вартості товару з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості товару.
Згідно з ч.4 ст.57 Митного кодексу України, застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
Відповідно до ч.ч.5, 6 ст.55 Митного кодексу України, декларант може провести консультації з органом доходів і зборів з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в органі доходів і зборів. На вимогу декларанта консультації проводяться у письмовому вигляді.
У той же час, відповідач, незважаючи на вимогу позивача про проведення письмової консультації з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості товару, таку консультацію перед винесенням оскаржуваного рішення не провів.
За таких обставин суд приходить до висновку про обґрунтованість вищевказаної вимоги позивача.
З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Одеської митниці, - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2021 року по справі № 420/16867/21, - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст Постанови складено - 06 квітня 2022 року.
суддя-доповідач: Семенюк Г.В.
судді: Домусчі С.Д. Шляхтицький О.І.