П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
06 квітня 2022 р.м.ОдесаСправа № 400/6286/21
Головуючий в 1 інстанції: Мельник О.М.
Судова колегія П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого: Градовського Ю.М.
суддів: Бітов А.І.,
ШеметенкоЛ.П.
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2021р. по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, -
У серпні 2021р. ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до ВЧ НОМЕР_1 , в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльності щодо невиплати позивачу грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 28 днів в період з 2020 по 2021 роки; не виплаченого грошового забезпечення для оздоровлення за 2021 рік, невчасних виплат грошового забезпечення при звільненні та заробітної плати, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби;
- зобов'язати ВЧ НОМЕР_1 здійснити виплату на користь ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористанні календарні дні додаткової відпуски як учаснику бойових дій за 28 днів період з 2020 по 2021 роки та грошової допомоги на оздоровлення за 2021 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби;
- стягнути з ВЧ НОМЕР_1 на користь позивача, середній заробіток за час затримки повного розрахунку при звільненні у розмірі 246 131,61грн. щодо невчасно виплачених: грошової допомоги при оздоровленні у розмірі 98 562,77грн; грошового забезпечення при звільненні у розмірі 13 765,75грн; заробітної плати у розмірі 35 240,32грн, та прострочення виплати за невикористанні календарні дні відпустки як учаснику бойових дій 98 562,77грн..
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ВЧ НОМЕР_1 не провела з ОСОБА_1 повного розрахунку при звільненні, у зв'язку із чим повинна виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, а також виплатити грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки з 2020 по 2021 рік та грошової допомоги на оздоровлення за 2021 рік , виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2021р. адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність ВЧ НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2020 по 2021 роки, невиплати грошового забезпечення для оздоровлення за 2021 рік, невчасних виплат грошового забезпечення при звільненні та заробітної плати, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.
Зобов'язано ВЧ НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій з 2020 по 2021 роки та грошової допомоги на оздоровлення за 2021 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.
Зобов'язано ВЧ НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 2 000грн..
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду змінитив частині зобов'язання ВЧ НОМЕР_1 нарахувати і виплатити позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 2 000грн. на зобов'язання нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 246 131,61грн..
Судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції та часткового задоволення позовних вимог, з наступних підстав.
Задовольняючи частково адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що на час прийняття наказу про виключення позивача зі списків особового складу, військова частина протиправно не провела з позивачем усіх необхідних розрахунків щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої п.12 ч.1 ст.12 ЗУ "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" за період з 2020 по 2021 роки та грошової допомоги на оздоровлення за 2021 рік.
На підставі зазначеного, суд першої інстанції прийшов до висновку, що у позивача наявне право на отримання середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні з військової служби.
Проте, з таким висновком суду першої не може погодитись судова колегія, оскільки вказаного висновку суд дійшов без належного з'ясування обставин по справі, у зв'язку з чим допустив невірне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
За правилами ст.242 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Судова колегія вважає, що вказані порушення норм права призвели до неправильного вирішення справи по суті, а тому апеляційний суд на підставі ст.317 КАС України, рішення суду скасовує в частині задоволення позову щодо перерахунку пенсії без обмеження її максимальним розміром та приймає в цій частині нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог, в іншій частині рішення суду залишити без змін, з наступних підстав.
Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду, що у період з 1.02.2018р. по 1.02.2021р. ОСОБА_1 проходив військову служби за контрактом у Збройних силах України.
1.02.2021р. наказом Командира ВЧ НОМЕР_1 ОСОБА_1 було звільнено у запас за підпунктом "А" у зв'язку із закінченням строку контракту та виключено зі списків особового складу військової частини з 2.02.2021р..
Позивач вважав, що при звільненні військова частина протиправно не нарахувала та не виплатила йому грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки та грошової допомоги на оздоровлення за 2021 рік протягом вказаного періоду, а також за час затримки повного розрахунку при звільненні на виплачено середній заробіток.
Вказане стало підставою для звернення позивача до суду із відповідним позовом.
Перевіряючи правомірність та законність дій військової частини у спірних правовідносинах, з урахуванням підстав, за якими позивач пов'язує їх незаконність та протиправність, судова колегія виходить з наступного.
Згідно ч.2 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відтак, колегія суддів вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, оскільки при розгляді даної справи суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права з огляду на таке.
Під час розгляду справи, суд першої інстанції виходив з того, що військова частина протиправно не провела з позивачем усіх необхідних розрахунків щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої п.12 ч.1 ст.12 ЗУ "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" за період з 2020 по 2021 роки та грошової допомоги на оздоровлення за 2021 рік, однак апеляційний суд не погоджується із такими висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.
Як вбачається із матеріалів справи, що у період з 1.02.2018р. по 1.01.2021р. ОСОБА_1 проходив військову службу за Контрактом у ВЧ НОМЕР_1 .
Згідно Наказу Командира ВЧ НОМЕР_1 за №20 від 1.02.2021р. ОСОБА_1 звільнено у запас з 1.02.2021р. та виключено зі списків особового складу частини, знято з усіх видів забезпечення.
Також наказом №20 передбачено виплатити позивачу грошову допомогу на оздоровлення за 2021 рік у розмірі 11 819,55грн., грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки за 28 діб за 2020 та 2021 роки та щомісячна премія за особовий внесок у загальні результати служби у розмірі 169% посадового окладу, надбавку за особливості проходження служби у розмірі 65% до посадового окладу з 1.02.2021р. по день виключення зі списків частини.
- грошова компенсація за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 28 діб з 2020 по 2021 роки у сумі 11 453,7грн.;
- грошова допомога на оздоровлення за 2021 рік у сумі 11 819,55грн.;
- заробітна плата та грошове забезпечення при звільненні.
Із матеріалів справи вбачається, що на момент звільнення належні ОСОБА_1 виплати проведено не було. Однак, відповідні суми було виплачено поетапно 5.02.2021р., 26.02.2021р. та 1.04.2021р..
Як вбачається із матеріалів справи, що 26.02.2021р. на рахунок позивача надійшла сума 11 290,12грн.(а.с.21).
Згідно матеріалів справи, вказана сума включає в себе компенсацію за невикористану відпустку УБД за 28 днів та складає 11 031,58грн. (а.с.25) до якої додані 422,12грн. - грошове забезпечення за 1.02.2021р. та сума 8,35грн. - індексація за 1.02.2021р. і разом отримано сума 11 462,05грн., з якої вирахувано податок за військовий збір 1,5%.
1.04.2021р. на картковий рахунок ОСОБА_1 надійшла сума 11 642,26грн. (а.с.21), що є грошовою допомогою на оздоровлення (11 819,55грн.), з якої вирахувано податок на військовий збір 1,5%.
Крім того, 5.02.2021р. на картковий рахунок позивача зараховано заробітну плату та грошове забезпечення при звільненні у розмірі 11 872,56грн..
З огляду на вказане, судова колегія приходить до висновку, що грошова компенсація за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 28 діб з 2020 по 2021 роки, грошова допомога на оздоровлення за 2021 рік та заробітна плата та грошове забезпечення виплачене у повному обсязі.
У зв'язку із зазначеним, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності щодо невиплати позивачу грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 28 днів в період з 2020 по 2021 роки; не виплаченого грошового забезпечення для оздоровлення за 2021 рік, невчасних виплат грошового забезпечення при звільненні та заробітної плати, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби та зобов'язання ВЧ НОМЕР_1 здійснити виплату на користь ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористанні календарні дні додаткової відпуски як учаснику бойових дій за 28 днів період з 2020 по 2021 роки та грошової допомоги на оздоровлення за 2021 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби - задоволенню не підлягають.
Між тим, апеляційний суд зазначає, що враховуючи те, що спірні суми хоча й були виплачені, однак їх виплата відбулась не в день звільнення (1.02.2021р.), а 5.02.2021р., 26.02.2021р. та 4.01.2021р., що є порушенням вимог ст.116 КЗпП України.
Приписами ст.116 КЗпП України встановлено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
У відповідності до ст.117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Частина 2 ст.117 КЗпП України стосується тих випадків, коли наявний спір між роботодавцем і колишнім працівником про належні до виплати суми та фактично охоплює два випадки вирішення такого спору.
Виходячи із такого законодавчого регулювання Велика Палата Верховного Суду у справі №810/451/17 акцентувала увагу, що, якщо між роботодавцем та колишнім працівником виник спір про розміри належних звільненому працівникові сум, то в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника, власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування (тобто, зазначене в ч.1 ст.117 КЗпП України). Відтак, у цьому випадку законодавець не вважає факт вирішення спору фактом виконання роботодавцем обов'язку провести повний розрахунок із колишнім працівником, що зумовлює можливість відповідальності роботодавця протягом усього періоду прострочення.
Відтак, у вказаній справі Велика Палата дійшла висновку, що оскільки ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, які передбачені після звільнення, за загальними правилами, встановленими Цивільним кодексом України, не припиняє відповідний обов'язок роботодавця, то відшкодування, передбачене ст.117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, у тому числі й після прийняття судового рішення.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що встановлений ст.117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв встановлення справедливого та розумного балансу між інтересами звільненого працівника та його колишнього роботодавця (див. пункт 71 постанови від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц).
Суд може зменшити розмір відшкодування, передбаченого ст.117 КЗпП України, і таке зменшення має залежати від розміру недоплаченої суми (див. висновок Верховного Суду України, висловлений у постанові від 27 квітня 2016 року у справі №6-113цс16; висновки Великої Палати Верховного Суду, висловлені у постанові від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц, щодо відступлення від частини висновків Верховного Суду України, наведених у постанові від 27 квітня 2016 року у справі №6-113цс16).
Зменшуючи розмір відшкодування, визначений відповідно до ст.117 КЗпП України, виходячи зі середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні, необхідно враховувати таке (див. пункт 91 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц):
- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;
- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов'язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;
- ймовірний розмір пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;
- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність можливого розміру пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
За обставин цієї справи судова колегія вважає за необхідне застосувати критерії зменшення розміру відшкодування, визначеного відповідно до ст.117 КЗпП України, виходячи зі середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні, з огляду на таке.
У даній справі загальний розмір належних позивачеві при звільненні виплат складав 34 804,94грн., з яких: заробітна плата та грошове забезпечення при звільненні - 11 872,56грн. (34,11%), грошова компенсація за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 28 діб з 2020 по 2021 роки - 11 290,12грн. (32,44%),грошова допомога на оздоровлення за 2021 рік - 11 642,26грн. (33,45%).
Середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 , яка визначено у відповідності до п.8 «Порядку обчислення середньої заробітної плати» затвердженого постановою КМУ №100 від 8.02.1995р., розраховується наступним чином: 12 146,82грн. (заробітна плата за грудень 2020р.) + 11 819,55грн. (заробітна плата за січень 2021р.) = 23 996,37грн./41 (кількість робочих днів грудень 2020р. - 22 дні, січень 2021р. - 19 днів) = 584,55грн..
Отже, середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 за два останні робочі місяці скала 584,55грн..
Затримка спірних виплат склала:
заробітна плата та грошове забезпечення при звільненні - 11 872,56грн., яка виплачена 5.02.2021р. - 4 дні;
грошова компенсація за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 28 діб з 2020 по 2021 роки - 11 290,12грн., яка виплачена 26.02.2021р. - 25 днів;
грошова допомога на оздоровлення за 2021 рік - 11 642,26грн., яка виплачена 1.04.2021р. - 59 днів.
Виходячи з принципу пропорційності, судова колегія вважає належним і достатнім способом захисту порушених прав позивача здійснити обчислення середнього заробітку за час затримки розрахунку наступним чином:
4 х 584,55грн. = 2 338,2грн. х 100% = 2 338,2грн., що становить 100% виплати, яка має бути нарахована станом на 5.02.2021р.;
21 х 584,55грн. = 12 275,55грн. х (100% - 34,11%) = 8 088,36грн., що становить 65,89% виплати, яка має бути нарахована станом на 26.02.2021р.;
34 х 584,55грн. = 19 874,7грн. х (65,89% - 32,44%) = 6 648,09грн, що становить 33,45% виплати, яка має бути нарахована станом 1.04.2021р..
Відтак, загальна сума середнього заробітку за час затримки розрахунку у даній справі складає: 2 338,2грн. + 8 088,36грн. + 6 648,09грн. = 17 074,65грн..
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не надав належної оцінки вказаним обставинам у справі, а відтак дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог у відповідній частині.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.246,315,317 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2021р. - скасувати.
Прийняти по справі нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку - задовольнити частково.
Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ) середній заробіток за час затримки повного розрахунку при звільненні у розмірі 17 074,65грн. (сімнадцять тисяч сімдесят чотири гривні шістдесят п'ять копійок).
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Головуючий: Ю.М. Градовський
Судді: А.І. Бітов
Л.П. Шеметенко