П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
05 квітня 2022 р.м.ОдесаСправа № 540/3761/21
Головуючий в 1 інстанції: Попов В.Ф.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
доповідача - судді Косцової І.П.,
суддів - Осіпова Ю.В., Скрипченка В.О.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Митниці у Херсонській області, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2021 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Строй Мир» до Митниці у Херсонській області, Автономній Республіці Крим і м.Севастополі про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів,-
Короткий зміст позовних вимог.
У липні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Строй Мир» звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення Митниці у Херсонській області, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі від 22.07.2021 року №UА508040/2021/000164/2 про коригування митної вартості товарів.
В обґрунтування позову зазначило, що висновки контролюючого органу про неможливість визначення митної вартості товару за ціною договору є необґрунтованими, оскільки під час митного оформлення Товариство надало всі необхідні документи, які підтверджують заявлену митну вартість такого товару, отже у відповідача не було правових підстав для її корегування.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2021 року, ухваленим за правилами спрощеного позовного провадження, позов задоволено. Стягнуто з відповідача судові витрати, які складаються з 2270 грн. судового збору та 2500 грн. витрат на правничу допомогу.
Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив із того, що Товариство надало до митного органу всі необхідні документи, які підтверджують заявлену в декларації вартість товарів, отже рішення відповідача про коригування митної вартості товару є протиправним та підлягає скасуванню.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзиву (заперечень).
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального права, Митниця у Херсонській області, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі просить скасувати його та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
В обґрунтування апеляційної скарги митний орган зазначив, що суд першої інстанції при прийнятті рішення у справі не врахував, що перевіркою поданих документів було встановлено наявність розбіжностей, які не давали змогу встановити реальну митну вартість товару за ціною договору. Позивач не спростував наданими документами сумніви стосовно заявленої митної вартості товару.
Крім того Митниця заперечує щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
ТОВ «Строй Мир» не скористалось правом на подання відзиву до апеляційної скарги.
Враховуючи розгляд справи судом першої інстанції у порядку спрощеного позовного провадження, суд апеляційної інстанції розглянув дану справу у письмовому провадженні.
Фактичні обставини справи.
Як вірно вустановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 28.02.2018 року ТОВ «Строй Мир» уклало контракт №CH-UA-18/02/28 з компанією «HAIYAN DAME SANITARY WARES CO., LTD», відповідно до якого продавець зобов'язується на умовах CIF UA PIVDENNYI продати, а покупець оплатити та прийняти «Товар» в номенклатурі, кількості і ціні згідно супровідних документів.
13.04.2020 року до контракту № CH-UA-18/02/28 від 28.02.2018 року внесено зміни в частині умов поставки, яку змінено на CIF ODESSA/CHORNOMORSK/PIVDENNYI, відповідно до правил Інкотермс 2010.
На виконання умов контракту позивач отримав від компанії HAIYAN DAME SANITARY WARES CO LTD вироби побутового призначення для санітарно-технічних цілей - гідробокси (душові кабіни) / код товару 7020008000.
Для здійснення митного оформлення товару, поставленого за вказаним контрактом, позивачем через представника 22.07.2021 року подано митну декларацію №UA508040/2021/005351, в якій митна вартість товарів заявлена у сумі 21 239,55 доларів США за ціною договору (перший метод визначення митної вартості).
Разом з митною декларацією позивачем для оформлення товару надано: пакувальний лист; рахунок-фактура (інвойс); коносамент; автотранспортна накладна; декларація про походження товару; зовнішньоекономічний договір (контракт); доповнення до контракту.
У зв'язку із встановленням розбіжностей у поданих до митного оформлення документах, митницею направлено електронне повідомлення декларанту, про необхідність надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості.
На виконання вимог митного органу позивачем додатково надані прайс-лист від постачальника та комерційну пропозицію.
22.07.2021 року митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UА508040/2021/000164/2, відповідно до якого митна вартість визначена за резервним методом, у зв'язку із чим, позивач додатково сплатив мито - 43591,84 грн. та ПДВ - 95902,05 грн.
Законність такого рішення є предметом спору у даній справі.
Джерела правового регулювання (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та позиція суду апеляційної інстанції щодо доводів апеляції та висновків суду першої інстанції.
Переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступного.
Статтею 49 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України - це вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відомості про митну вартість використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів (ст.50 Митного кодексу України).
Згідно ч.1 ст.51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм Митного кодексу України. Про це ж вказано у ч.1 ст.52 Митного кодексу України.
При цьому за приписами ч.2 ст.52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа зобов'язані подавати митниці достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, а митний орган має право впевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, (п.1 ч.5 ст.54 Митного кодексу України)
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, згідно з частиною 2 зазначеної статті є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6)транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Однак, у разі необхідності, органи доходів та зборів мають право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості (п.2 ч.5 ст.54 Митного кодексу України), а декларант чи уповноважена ним особа зобов'язані надати такі додаткові документи (ч.3, 4 ст.53 Митного кодексу України).
Згідно ч.1 ст.54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів та зборів під час проведення митного контролю та митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Пунктом 1 ч.4 ст.54 Митного кодексу України визначено обов'язок митниць здійснювати контроль заявленої декларантом митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості товарів, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Разом з тим, якщо документи, які підтверджують митну вартість товарів та подані декларантом до митного органу, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, визначені ч.3 ст.53 Митного кодексу України.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено тощо.
Поряд із цим, Верховний Суд в постанові від 08 жовтня 2019 року у справі №803/776/17 зазначив, що митний орган повинен витребувати лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України.
Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Виходячи з принципу послідовності, передбаченого ст.57 Митного кодексу України, відповідач при виборі методу визначення митної вартості повинен був провести консультації з декларантом, обмінюючись наявною у кожного з них інформацією. При цьому застосування резервного методу відповідно до вимог, встановлених Митним кодексом України можливе лише за наявності обґрунтованих підстав незастосування попередніх п'яти.
Така ж правова позиція наведена в постановах Верховного Суду України від 31 березня 2015 року у справах № 21-127а15 та № 21-53а15.
Згідно ст.57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
Основний метод (ст.58 Митного кодексу України - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)) неможливо застосувати, враховуючи відсутність документально підтвердженої інформації щодо внутрішньої структури ціни реалізації імпортних товарів (у зв'язку з наданням неповних відомостей про митну вартість товарів, ненадання належних додаткових документів).
Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна з складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Так, відповідно до ч.3 ст.58 Митного кодексу України, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у п.2 ч.1 ст.57 Митного кодексу України.
Статтею 64 Митного кодексу України встановлено, що у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).
Як вбачається з рішення про коригування митної вартості товарів від 22.07.2021 року №UА508040/2021/000164/2, підставами для його прийняття слугували наступні обставини:
- рахунок-фактура не містить посилання на контракт, а також банківські реквізити продавця;
- не надано страхові документи та документи, що містять відомості про страхування, хоча за умовами поставки CIF продавець зобов'язаний надати покупцю документи щодо страхування товару, яке ним було здійснено;
- митну вартість товару порівняно з митною вартістю аналогічного товару за інформацією з ЄАІС Держмитслужби та встановлено заниження декларантом такої вартості, що не відповідає вимогам ст. VII Генеральної Угоди з тарифів і торгівлі;
- декларантом подано не всі документи для підтвердження митної вартості, а ті, які були подані містять розбіжності..
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відсутність в рахунку-фактурі посилань на контракт, на виконання якого він виданий, банківські реквізити продавця, а також адресний характер прайс-листа не впливають на ціноутворення, а також не спростовують реальну вартість товару.
Причиною відсутності у декларанта документів на підтвердження витрат із страхування товару, є поставка останнього на умовах СIF, яка покладає обов'язок страхування на товаровідправника та містить жодних зобов'язань щодо необхідності отримавати відповідні документи товароотримувачу.
Також суд апеляційної інстанції вважає безпідставним посилання відповідача на положення статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі, оскільки відповідачем не наведені обставини, а також не надані докази, яким чином документи, надані декларантом, порушують чи не відповідають вимогам вказаної угоди.
Щодо використання інформації з електронної бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи (далі - ЄАІС) Держмитслужби, слід зазначити, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження цієї вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом.
Верховний Суд у Постанові від 24.01.2019 року у справі № 820/636/17 зауважив, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб'єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв'язку з чим така інформаційна база не містить всіх об'єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.
Враховуючи вищенаведений правовий висновок Верховного Суду, підстава щодо порівняння ідентичних товарів з вищим рівнем митної вартості за інформацією з електронної бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи (далі - ЄАІС) Держмитслужби судом не приймається.
З огляду на те, що до митного оформлення декларантом були надані документи, перелік яких визначений митним законодавством, та, як встановлено під час розгляду справи, вказані документи давали митному органу змогу визначити заявлену митну вартість товару, судом першої інстанції вірно зазначено, що витребування у декларанта додаткових документів є безпідставним, а не доведеність відповідачем неможливості застосувати під час митного оформлення товару митну вартість за основним методом та необґрунтованість застосування резервного методу, свідчить про неправомірність рішення органу щодо її коригування.
Колегія суддів вважає, що встановлення в судому порядку необґрунтованості коригування митної вартості товару в силу приписів норм митного законодавства є беззаперечною підставою для скасування рішення, прийнятого на підставі неправомірних висновків митного органу.
Стосвно розподілу судових витрат судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
На підставі ч. 1 ст. 139 КАС України сплачена позивачем сума судового збору підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Зважаючи, що матеріали справи містять докази сплати позивачем судового збору у сумі 2270 грн., вказана сума має бути стягнута з відповідача
Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу у сумі 2500,00 грн.
Згідно із п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з частинами першою - третьою статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 КАС України).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина п'ята статті 134 КАС України).
На підтвердження витрат позивачем надано договір про надання правової допомоги від 04.01.2021 року, акт наданих послуг.
Відповідно до п. 4.7 договору про надання правової допомоги, факт наданих послуг може підтверджуватись актом наданих послуг. Клієнт сплачує гонорар в сумі та в строки визначені відповідним Актом прийомки-передачі наданих послуг.
Актом наданих послуг передбачено, що за складання позовної заяви Клієнт має сплатити 2500 грн не пізніше 90 календарних днів, після отримання рішення судом першої інстанції.
Перевіривши надані позивачем документи, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача витрат у сумі 2500 грн, оскільки їх розмір є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) та часом, витраченим адвокатом на їх виконання.
Таким чином наявними у матеріах справи доказами доведено понесені позивачем витрати, появязані з розглядом даної справи, їх розмір є співмірним зі складністю даної справи, тому правомірно стягнуто з Митниці в Херсонській області, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі за рахунок її бюджетних асигнувань на користь ТОВ «Строй Мир» судовий збір в сумі 2270,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 2500 грн.
Доводи апеляційної скарги правильність висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для задоволення скарги Митниці у Херсонській області, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі та скасування рішення Херсонського окружного адміністративного суду колегія суддів не вбачає.
Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції, відповідно до ст.316 КАС України залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Зважаючи, що судом першої інстанції правомірно розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження, відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Митниці у Херсонській області, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі - залишити без задоволення.
Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2021 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий суддя Косцова І.П.
Судді Осіпов Ю.В. Скрипченко В.О.