П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
06 квітня 2022 р.м.ОдесаСправа № 420/15861/21
Головуючий в 1 інстанції: Єфіменко К.С.
Судова колегія П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого: Градовського Ю.М.
суддів: Танасогло Т.М.,
Шеметенко Л.П.
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Одеської митниці Держмитслужби на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2021р. по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕСМІКС» до Одеської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішень та карток відмови в прийнятті митної декларації, -
У серпні 2021р. ТОВ «ТЕСМІКС» звернулося в суд із адміністративним позовом до Одеської митниці Держмитслужби, в якому просило:
- визнати протиправними та скасувати рішення Одеської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарiв за №UA500020/2021/000033/2 вiд 20.08.2021р., за №UA500020/2021/000037/2 вiд 27.08.2021р., №UA500020/2021/000038/2, №UA500020/2021/000039/2 від 28.08.2021р.;
- визнати протиправними та скасувати картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Одеської митниці Держмитслужби від 20.08.2021р. №UA500020/2021/00535, 27.08.2021р. за №UA500020/2021/00544, 28.08.2021р. за №UA500020/2021/00547, №UA500020/2021/00548;
- судові витрати, що складаються із судового збору покласти на відповідача.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що за наявності усіх необхідних документів він звернувся до митного органу для здійснення митного оформлення імпортованого товару. При визначенні митної вартості товару декларантом було обрано перший метод - за ціною договору. Позивач стверджує, що відповідачем протиправно, в порушення норм ст.57 МК України та за наявності усіх документів, які підтверджують заявлену декларантом митну вартість товару, здійснено визначення митної вартості товару, який ввозиться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту за другорядним методом - резервним. Внаслідок цього було прийнято оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.
Позивач вважає, що митний орган безпідставно поставив під сумнів весь поданий йому пакет документів та необґрунтовано витребував у нього додаткові документи, оскільки митним органом не доведено обставин, які б свідчили про існування у нього достатніх підстав для виникнення обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначення позивачем числового значення митної вартості імпортованого товару. Застосування резервного методу для визначенні митної вартості товару сторона позивача вважає протиправним та необґрунтованим.
Посилаючись на вказане просив позов задовольнити.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2021р. адміністративний позов задоволено в повному обсязі.
Визнано протиправними та скасовано рішення Одеської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарiв за №UA500020/2021/000033/2 вiд 20.08.2021р., за №UA500020/2021/000037/2 вiд 27.08.2021р., №UA500020/2021/000038/2, №UA500020/2021/000039/2 від 28.08.2021р..
Визнано протиправними та скасовано картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Одеської митниці Держмитслужби від 20.08.2021р. №UA500020/2021/00535, 27.08.2021р. за №UA500020/2021/00544, 28.08.2021р. за №UA500020/2021/00547, №UA500020/2021/00548.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці Держмитслужби на користь ТОВ "ТЕСМІКС" судовий збір на загальну суму 36 320грн.
В апеляційній скарзі апелянт просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення норм права.
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду дана справа була призначена до розгляду у відкритому судовому засіданні.
Сторони були сповіщені про час і місце розгляду справи у встановленому законом порядку. Представником товариства було подано клопотання про розгляд даної справи в порядку письмового провадження.
Також, судова колегія зазначає, що Указом Президента України за №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджений Верховною Радою України, з 5:30год. 24.02.2022р. по всій території України запроваджено воєнний стан.
З урахуванням вказаного та належного сповіщення сторін, судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті.
Окрім того, вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 8.11.2005р. у справі Смірнов проти України, відповідно до якого в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду об'єктивно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про залишення скарги без задоволення, а рішення суду без змін, з наступних підстав.
Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що ТОВ «ТЕСМІКС» було надано усі необхідні документи для визначення митної вартості товарів, проте митним органом не надано належної оцінки цим документам, що і стало помилковою підставою для висновку про не підтвердження митної вартості товару за ціною договору.
Вирішуючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду, що 1.04.2021р. між ТОВ «ТЕСМІКС» (покупець) та TRADELINE GROUP SPOLKA z o.o. (Польща) (постачальник) укладено Контракт купівлі-продажу NGR SP/TES-010421 товарів народного споживання.
На підставі якого продавець продає, а покупець купує товари народного споживання у відповідності з документами на відвантаження, узгодженими і підписаними сторонами, на кожну поставку окремо, і на умовах, зазначених у даному Контракті та в інвойсах і доповненнях до нього (п 1.1 Контракту).
У серпні 2021р. для визначення митної вартості за електронними митними деклараціями ТОВ «ТЕСМІКС» надіслало до Одеської митниці Держмитслужби наступні документи:
1. Пакувальні листи (Packing list);
2. Рахунок-фактуру (Інвойс (Commercial invoice);
3. Коносаменти;
4. Навантажувальні документи (Bordereau);
5. Сертифікат про походження товару (Certificate of origin.);
6. Декларація про походження товару (Declaration of origin.)
7. Прейскурант (прайс-лист) виробника товару;
8. Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів (крім позначеного кодом 4104), подання якого для митного оформлення не супроводжується №GR SP/TES-010421 вiд 1.04.2021р.;
9. Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту);
10. Заява декларанта або уповноваженої ним особи, у вигляді внесення коду до митної декларації, про те, що товари не є генетично модифікованими органiзмом;
11. Інформація про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими держ.;
12. Інші некласифіковані документи, сертифікати якості та результати зважування.
Проте, митним органом прийнято рішення від 20.08.2021р. за №UA500020/2021/00535, 27.08.2021р. за №UA500020/2021/00544, 28.08.2021р. за №UA500020/2021/00547, №UA500020/2021/005, якими відмовив у митному оформленні товару за заявленою позивачем митною вартістю та прийняв рішення про коригування митної вартості товарів за №UA500020/2021/000033/2 від 20.08.2021р., за №UA500020/2021/000037/2 вiд 27.08.2021р., за №UA500020/2021/000038/2, за №UA500020/2021/000039/2 вiд 28.08.2021р..
У розділі 33 Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості оскаржуваних рішень зазначено, що у зв'язку із тим, що подані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а саме:
1) відповідно до пп.е п.2 ч.10 ст.58 МК України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплат додається вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням, разом з цим відповідно до п.6.3. Контракту зазначено, що вартість тари та упаковки включена у вартість товару. Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутня будь-яка інформація щодо включення/не включення даних складових митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за основані товари, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самих товарів;
2) відповідно до ч.10 ст.58 МК України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються, зокрема, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, витрати на страхування цих товарів. Відповідно до наданого інвойсу поставка товару здійснюється на умовах СРТ Одеса тобто вартість страхування не включена у вартість товару. У наданих до митного оформлення документах (контракті, Інвойсі, транспортних (перевізних) документах тощо) відсутня будь-яка інформація щодо здійснення не здійснення страхування оцінюваних товарів під час їх перевезення, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;
3) відповідно до п.4.5. контракту продавець зобов'язаний в інвойсах та інших супровідних документах вказати всю необхідну інформацію про товар, але будь-яка інформація про умови оплати за товар (передплата післяплата) у інвойсі не зазначені. Таким чином, у наданих до митного оформлення документах відсутні точні відомості про умови здійснення оплати за товар;
4) наданий до митного оформлення прайс-лист не містить умов поставки товарів, відповідно до яких зазначена ціна товару. При цьому, згідно прайс-листа ціна товару становить 3,265дол. США/кг, а згідно інвойсу - 3,71дол. США/кг;
5) відповідно до п.1.1 Контракту зазначено, що продавець продає, а покупець купує товари народного споживання у відповідності з документами на відвантаження, узгодженими i підписаними сторонами, на кожну поставку окремо, і на умовах, зазначених у даному Контракті та в інвойсах і доповненнях до нього, разом з цим п.12.4 контракту визначено, що всі зміни та доповнення до цього Контракту дійсні тільки у випаду їх здійснення в письмовій формі та підписаними уповноваженими на те представниками сторін, але підпис уповноваженої особи Продавця, а саме директора Левицького В., що міститься в п.13 Контракту та додаткової угоди від 22.04.2021р. за №220421, візуально відмінний від підпису тієї ж посадової особи продавця: Директор , який міститься в Інвойсi, що ставить під сумнів достовірність інформації, вказаної в інвойсі.
Позивач вважає вказані рішення митного органу протиправним та незаконним, оскільки ним було надано повний пакет документів для здійснення митного оформлення поставленого товару, у зв'язку із чим звернувся в суд із відповідним позовом.
Перевіряючи правомірність оскаржуваних рішень митного органу, з урахуванням підстав, з якими позивач просить його скасувати, судова колегія виходить з наступного.
Положеннями п.23,24 ст.4 МК України встановлено, що митне оформлення - це виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.
На підставі приписів Митного кодексу України орган доходів і зборів здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів, якою, відповідно до ст.49 МК України, є їх вартість, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
За правилами ст.50 МК України відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.
За змістом ч.1 ст.51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Приписами ч.1,2 ст.52 МК України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Згідно ч.1 ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Водночас, відповідно до ч.3 ст.53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, перелік яких визначено вказаною нормою.
В той же час, відповідно до ч.5,6 ст.53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
Як визначено в ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч.1 ст.58 цього Кодексу.
За наслідками здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень ст.55 цього Кодексу.
Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Таким чином, у разі наявності розбіжностей у поданих декларантом до митного оформлення документах для підтвердження заявленої митної вартості товару, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані надати додатковий перелік документів. При цьому, витребування митним органом таких документів може мати місце у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.
У відповідності до ч.3 ст.54 МК України, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень ст.55 цього Кодексу.
Згідно ст.55 МК України письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду. На вимогу декларанта консультації проводяться у письмовому вигляді.
У випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.
Протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.
У разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів митний орган розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом.
Якщо митний орган протягом строку, зазначеного у частині дев'ятій цієї статті, не надає обґрунтованої відмови у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів, вважається, що декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість товарів визначено правильно. У такому випадку митний орган скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості, а надана фінансова гарантія повертається (вивільняється) у порядку та строки, визначені цим Кодексом.
За правилами ч.1,2 ст.57 вказаного Кодексу, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) па основі додавання вартості (обчислена вартість); і) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться па митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Приписами ч.1,2 ст.64 МК України визначено, що у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GАТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися па раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.
Аналізуючи наведені у оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товару обставини, які слугували підставою для їх прийняття, а також доводи, аргументи учасників справи, у їх сукупності, судова колегія зазначає наступне.
Так, у рішенні про коригування заявленої митної вартості у разі використання митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен зазначити реквізити таких декларацій, а також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися органом доходів і зборів при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядного методу - за ціною щодо подібних (аналогічних) товарів.
При обґрунтуванні неможливості застосування певних другорядних методів орган доходів і зборів повинен конкретизувати підстави незастосування цих методів, навести у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.
Натомість, у п.33 оскаржуваного рішення, у якому мають бути викладені обставини прийняття рішення, зазначено лише посилання на митні декларації, в порівняння з якими співставлялась вартість товару. Визначити який саме товар переміщувався через митний кордон за вказаною декларацією, та на підставі яких документів визначалась вартість товару відповідно не є можливим.
В оскаржуваних рішеннях митним органом також зазначено, що в результаті проведеної оцінки митної декларації обрано другорядний метод визначення митної вартості, у зв'язку із чим проведено аналіз баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби України, проте судова колегія не може перевірити ці дані за відсутністю такої інформації в поданих доказах.
Відповідно до приписів п.2,4 ч.2 ст.55 МК України, прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути па ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Посилання контролюючого органу у рішенні про коригування митної вартості товару на відомості з баз даних АСМО «Інспектор», ЄАІС Держмитслужби України не заслуговують на увагу суду, оскільки означені відомості у жодному разі не можуть слугувати підставою для заниження митної вартості товарів, у разі наявності у декларанта всіх необхідних документів, які підтверджують обґрунтованість заявленої митної вартості товару за ціною договору та не мають розбіжностей, які б не давали можливість визначити вартість товару за ціною договору.
До того ж, слід зазначити, що Єдина автоматизована інформаційна система (ЄАІС) ДФС (Держмитслужби) України закрита для вільного доступу, що позбавляє декларанта можливості перевірити наявну у ній інформацію, а також в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, та інформація щодо судових рішень із питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, а тому така інформаційна база не містить усіх об'єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.
Верховним Судом у відповідних постановах неодноразово звернуто увагу на те, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості. Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб'єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України, не передбачено.
Що стосується посилань митного органу на те, що відповідно до пп.е п.2 ч.10 ст.58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням, разом з цим відповідно до п.6.3. Контракту зазначено, що вартість тари та упаковки включена у вартість товару. Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутня будь-яка інформація щодо включення/не включення даних складових митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за основані товари, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самих товарів, то судова колегія зазначає наступне.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, що відповідно до п.3.1 контракту GR SP/TES-010421 від 1.04.2021р., ціни за даним договором є предметом усної чи письмової домовленості між сторонами та вказуються в інвойсах. При цьому, у п.6.3 контракту №GR SP/TES-010421 від 1.04.2021р., сторони узгодили, що вартість палет і упаковки включена у вартість товару.
Окрім того, судова колегія звертає увагу на те, що відповідно до Класифікатора особливостей переміщення товарів через митний кордон України, у разі поставки товару у зворотній тарі у графі МД 37. Процедура митної декларації має бути зазначено ZZ32, в той час як у вказаній графі митної декларації поданої декларантом зазначено ZZ00 (тара не зворотна та вартість входить у ціну товару), що свідчить про відсутність особливостей переміщення товару, визначених цим Класифікатором.
При цьому, жодних спеціальних умов щодо пакування товару, інвойсами, наданими Tradeline group spolka z o.o (Poland) не передбачалось.
Тобто, вартість упаковки за товар, що постачався вже включено у ціну товару та у продавця були відсутні додаткові витрати на упаковку.
Враховуючи вищевказане, судова колегія зазначає, що з поданих до митного оформлення документах вбачається відсутність додаткових витрат на упаковку чи використання пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із упакуванням (упаковка включена у ціну товару), а відтак, витрати на пакування не є складовими митної вартості та не підлягають додаванню позивачем з метою визначення митної вартості товару та не можуть вплинути на правильність визначення митної вартості.
При цьому, митним органом не доведено понесення позивачем додаткових витрат на упаковку товару, а відтак і включення цих витрат до митної вартості.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.01.2019р. по справі №815/6794/17, від 18.12.2019р. по справі №160/8775/18 та від 6.10.2020р. по справі №520/10709/18.
Що стосується посилань митного органу, що відповідно до ч.10 ст.58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються, зокрема, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, витрати на страхування цих товарів. Відповідно до наданого інвойсу поставка товару здійснюється на умовах СРТ Одеса тобто вартість страхування не включена у вартість товару. У наданих до митного оформлення документах (контракті, Інвойсі, транспортних (перевізних) документах тощо) відсутня будь-яка інформація щодо здійснення не здійснення страхування оцінюваних товарів під час їх перевезення, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару, то судова колегія зазначає наступне.
Так, приписами п.4.1 контракту купівлі-продажу №GR SP/TES-010421 від 1.04.2021р. визначено, що умови поставок за цим контрактом визначаються і вказуються у кожному наступному інвойсі. Поставки повинні здійснюватися у повній відповідності із замовленням покупця, в яких потрібно вказати необхідний асортимент, термін і умови поставки (у відповідності до Інкотермс 2020 - в діючій редакції).
Відповідно до п.4.2 контракту купівлі-продажу №GR SP/TES-010421 від 1.04.2021р., окремими додатковими угодами між сторонами можуть бути визначені: ціна товару та загальна вартість партії товару; валюта платежу; умови і пункт доставки (при необхідності уточнення); термін поставки товару; гарантійні зобов'язання продавця; інші умови за згодою сторін.
Згідно до п.4.3 контракту купівлі-продажу №GR SP/TES-010421 від 1.04.2021р., продавець здійснює поставку товару на умовах, що вказуються в інвойсах, попередньо усно чи письмово узгоджених сторонами.
Так, згідно наданих до митного органу документів (деклараціях та інвойсах), поставка товару здійснюється на умовах СРТ Одеса, згідно з Інкотермс-2020.
Умови поставки CPT Інкотермс 2010 - (carriage paid to (... named place of destination) фрахт/перевезення оплачено до (... назва місця призначення)) означає, що продавець передає товар, випущений в митний режим експорту, названий перевізнику для перевезення товару до місця призначення.
Умовами поставки CPT Інкотермс 2010 (carriage paid to (... named place of destination) фрахт/перевезення оплачено до (... назва місця призначення)) не передбачено обов'язку покупця здійснювати страхування товару. Термін фрахт/перевезення оплачено до ... означає, що продавець здійснює поставку товару шляхом його передання перевізнику, призначеному ним самим. Додатково до цього, продавець зобов'язаний оплатити витрати перевезення товару до названого місця призначення. Це означає, що покупець приймає на себе всі ризики та будь-які інші витрати, що можуть виникнути після здійснення поставки товару у вищезазначений спосіб. Під словом перевізник розуміється будь-яка особа, що на підставі договору перевезення зобов'язується здійснити або забезпечити здійснення перевезення товару залізницею, автомобільним, повітряним, морським, внутрішнім водним транспортом або комбінацією цих видів транспорту. У випадку здійснення перевезення в узгоджений пункт призначення декількома перевізниками, перехід ризику відбувається в момент передачі товару першому з них. Термін CPT зобов'язує продавця здійснити митне очищення товару для експорту. Цей термін може застосовуватися незалежно від виду транспорту, включаючи мультимодальні (змішані) перевезення.
Таким чином, відповідно до умов СРТ у покупця немає обов'язку перед продавцем щодо укладення договору страхування. При цьому, страхування може бути здійснено продавцем, покупцем, ними двома, або зовсім не здійснюватися. Отже, термін СРТ передбачає можливість, а не обов'язок страхування товару.
Тобто, якщо товар фактично не страхувався, то відсутність доказів страхування не може бути підставою для відмови у митному оформленні товару за заявленою декларантом митною вартістю.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.12.2020р. по справі №814/1046/16.
Також, у п.3.2 контракту №GR SP/TES-010421 від 1.04.2021р. визначено, що оплата товару здійснюється з відстрочкою 90 днів з моменту перетину митного кордону України.
Отже, саме зовнішньоекономічним контрактом встановлено порядок здійснення розрахунків між продавцем та покупцем на умовах після сплати.
Апеляційний суд зазначає, що умови оплати за товар не впливають на митну вартість такого товару з огляду на те, що фактична оплата за поставлений товар, як і спосіб здійснення такої оплати (готівковий, безготівковий) так і часові рамки оплати (передоплата, післяплата, відстрочка) ніяким чином не впливає на ціну (розмір оплати) товару, що передбачена контрактом (з урахування додаткових платежів, якщо такі передбачені чи здійснені).
Вказані висновки узгоджуються з висновками Верховного Суду у постанові від 17.04.2018р. по справі №815/329/17 та від 26.11.2020р. по справі №540/2455/19.
Що стосується посилань Одеської митниці Держмитслужби, що наданий до митного оформлення прайс-лист не містить умов поставки товарів, відповідно до яких зазначена ціна товару, при цьому згідно вказаного прайс-листа ціна товару становить 3,265дол. США, а згідно інвойсу 3,71дол. США/кг., то судова колегія звертає увагу на те, що ціна товару, зазначена в інвойсах є вищою, а тому, у даному випадку не вбачається заниження митної вартості товару в порівняні з прайс-листом.
При цьому, відповідно до ч.3 ст.53 МК України, прайс-лист є додатковим документом, а не основним.
Так, прейскурант (прайс-лист) - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців, який на практиці частіше використовується для зазначення цін на перелік послуг.
Згідно загальноприйнятої світової практики, прейскурант (прайс-лист) має містити відомості, яких достатньо будь-якому покупцю для отримання інформації щодо умов продажу товару, а саме: найменування товару, артикул, якість товару (за необхідності), одиниці виміру (штуки, упаковки тощо), ціну, з обов'язковим зазначенням валюти, передбачені системи знижок, виробника/виробників, умови поставки, дата його складання або ж число, з якого дані ціни вводяться в дію, контактна інформація про продавця та будь-які інші положення, що стосуються умов продажу товарів.
При цьому, для підтвердження ціни, як дійсної вартості товару у розумінні статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994р., контролюючим органом можуть бути запитані у декларанта каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, в яких пропозиція продавця адресована необмеженому колу покупців.
Каталоги, специфікації, прейскуранти, прайс-листи продукції складаються виробником товару у процесі здійснення його господарської діяльності та не є технічними, товаросупровідними документами або документами, що засвідчують якість товару.
Обов'язкової вимоги щодо отримання від суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності - виробника товару вказаної вище документації, чи вимог до її складання чинним законодавством, що регулює порядок виконання зовнішньоекономічних операцій, не передбачено.
Апеляційний суд зазначає, що у контексті спірних правовідносин прайс-лист не є тим обов'язковим документом, який надається на підтвердження митної вартості товару та не є єдиним доказом, який в кінцевому результаті впливає на числове значення заявленої митної вартості товарів. З огляду на зазначене, безпідставним є посилання митного органу на відсутність відомостей щодо умов поставки товару у прайс-листі, як на підставу прийняття рішень про коригування митної вартості.
Що стосується посилань митного органу, що відповідно до п.1.1 Контракту зазначено, що продавець продає, а покупець купує товари народного споживання у відповідності з документами на відвантаження, узгодженими i підписаними сторонами, на кожну поставку окремо, і на умовах, зазначених у даному Контракті та в інвойсах і доповненнях до нього, разом з цим п.12.4 контракту визначено, що усі зміни та доповнення до цього Контракту дійсні тільки у випаду їх здійснення в письмовій формі та підписаними уповноваженими на те представниками сторін, але підпис уповноваженої особи Продавця, а саме директора Левицького В., що міститься в п.13 Контракту та додаткової угоди від 22.04.2021р. №220421, візуально відмінний від підпису тієї ж посадової особи продавця: Директор , який міститься в Інвойсi, що ставить під сумнів достовірність інформації, вказаної в інвойсі, то судова колегія зазначає, що вказане твердження є необґрунтованим та не доведеним, а беручи до уваги виконання умов контракту, апеляційний суд вважає що спірний підпис належить саме директору Левицькому В.
Отже, беручи до уваги вищевикладене, а також те, що основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, та банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, судом встановлено, що ТОВ «ТЕСМІКС» , з метою підтвердження митної вартості товару, до Одеської митниці Держмитслужби надано документи, які містять необхідну інформацію про товар, та його ціну. Натомість, суб'єктом владних повноважень не доведено, що подані декларантом документи для визначення митної вартості товару свідчать, що митна вартість товару занижена, як і не доведено неможливість визначення митної вартості за ціною договору, та необхідність застосування додаткового методу визначення митної вартості товару.
Враховуючи вищевказане, апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог товариства в повному обсязі.
В доводах апеляційної скарги апелянт посилався на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. На думку судової колегії, викладені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.
За таких обставин, судова колегія вважає, що рішення суду ухвалено з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому не вбачає підстав для його скасування.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.246,315,316 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Одеської митниці Держмитслужби - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2021р. - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання судового рішення.
Головуючий: Ю.М. Градовський
Судді: Т.М. Танасогло
Л.П. Шеметенко