Справа № 500/869/22
05 квітня 2022 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Баранюка А.З., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Скалатської міської ради про визнання протиправним і скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду із позовом до Скалатської міської ради (далі - відповідач), в якому просить:
визнати протиправним та скасувати рішення Скалатської міської ради №1403 від 30 вересня 2021 року "Про розгляд звернення громадянина ОСОБА_1 ";
зобов'язати Скалатську міську раду прийняти на пленарному засіданні Скалатської міської ради рішення про надання ОСОБА_1 дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2,0000 га для особистого селянського господарства, що розташована в м. Скалат Тернопільського району.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 13 серпня 2021 року позивач звернувся до Скалатської міської ради із заявою, в якій просив надати дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,0000 га, для ведення особистого селянського господарства, яка розташована в м. Скалат Тернопільського району.
Однак, рішенням Скалатської міської ради від 30 вересня 2021 року №1403 йому було відмовлено в наданні такого дозволу, що і слугувало підставою для звернення до суду.
Ухвалою судді від 10.02.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою суду від 10.03.2022 розгляд справи було відкладено.
Ухвалою суду від 22.03.2022 призначено судове засідання у даній справі.
Представник позивача в судове засідання не прибув, подав заяву про розгляд справи без його участі. Позовні вимоги підтримує та просить задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не прибув, причин неприбуття суду не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Відзиву на позовну заяву не подав.
Відповідно до ч.3 ст.194 КАС України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (п.1 ч.1 ст.205 КАС України).
Згідно з ч.9 ст.205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
З'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне.
13 серпня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Скалатської міської ради із заявою, в якій просив надати дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,0000 га, для ведення особистого селянського господарства, яка розташована в м. Скалат Тернопільського району.
До вказаної заяви було долучено відповідні графічні матеріали та копії документів, які посвідчували особу.
За результатами розгляду вказаної заяви Скалатська міська рада прийняла рішення від 30 вересня 2021 року №1403 "Про розгляд звернення громадянина ОСОБА_1 ", яким відмовлено ОСОБА_1 в наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2.0000 га у власність для ведення особистого селянського господарства на території Скалатської міської ради.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач звернувся до суду із відповідним позовом.
Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з того, що відповідно до частини другої статті 2 КАС у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 14 Конституції України закріплено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Згідно з частиною першою статті 22 Земельного кодексу України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.
Положеннями частини третьої статті 22 Земельного кодексу України встановлено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування, зокрема, громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.
Відповідно до п."б" ч.1 ст.121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.
Відповідно до частин шостої та сьомої статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, клопотання подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
При цьому, згідно п.34 ч.1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.
Отже, як вбачається із вищенаведеного, за результатами розгляду відповідного звернення на пленарному засіданні відповідач зобов'язаний або дати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надати мотивовану відмову у його наданні з підстав наведених у ч.7 ст.118 ЗК України.
Відмовляючи позивачу у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2.0000 га у власність для ведення особистого селянського господарства на території Скалатської міської ради відповідач, в оскаржуваному рішенні, посилався на те, що земельна ділянка, представлена у викопіюванні до заяви про бажане місце розташування, належить до земель сільськогосподарського призначення (пасовище) згідно генерального плану міста Скалат (1994 року) і те, що на вказаному масиві громадянами міста Скалат здійснюється випас худоби.
Поряд із цим, як вбачається із витягу із Генерального плану м. Скалат станом на 1994 року, наявного у матеріалах справи, спірна земельна ділянка відноситься до "пашні".
Відповідно до визначення терміну "пашня", яке наведено у п. 25 ГОСТу 26640-85 "Землі. Терміни і визначення", затвердженому постановою Державного комітету СРСР по стандартах від 28.10.1985 року №3453, який був чинним на момент розроблення Генерального плану м. Скалат в 1994 році, та перестав застосовуватись на території України з 17.03.2017 року згідно постанови Кабінет Міністрів України №1066 від 23.11.2016 року, "пашня" - сільськогосподарське угіддя, яке систематично обробляється і використовується під посіви сільськогосподарських культур, включаючи посіви багаторічних трав, а також чисті пари.
При цьому згідно примітки до п. 25 ГОСТу 26640-85 до пашні не належать ділянки сінокосів і пасовищ, зайняті посівами сільськогосподарських культур не більше 2-3 років, розорані з метою докорінного поліпшення, а також міжряддя садів, які використовуються під посіви.
Отже, посилання в оскаржуваному рішенні на те, що спірна земельна ділянка належить до пасовища, суперечить Генеральному плану м. Скалат (1994 рік).
Крім того, суд зауважує, що як станом на день прийняття оскаржуваного рішення так і на даний час, вказана земельна ділянка не входила і не входить до складу жодної земельної ділянки, сформованої як об'єкт цивільних прав, і якій було би присвоєно відповідний кадастровий номер та визначено цільове призначення.
Суд зазначає, право громадянина на безоплатне отримання земельної ділянки не може бути обумовлено діями чи бездіяльністю будь-якого органу місцевого самоврядування чи його посадової особи, або поставлено в залежність від настання подій, на які не може впливати громадянин.
Відповідач в своїй діяльності повинен керуватися чинним законодавством та приймати свої акти з дотриманням вимог нормативно-правових актів, що врегульовують порядок надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо надання земельних ділянок у власність. Водночас, такі підзаконні акти відповідача, прийняті у формі рішень чи наказів, не є спеціальними актами, що врегульовують спірні правовідносини, на відміну від Земельного кодексу України.
Додатково суд вважає за необхідне підкреслити, що факт надання дозволу на розробку проекту землеустрою ще не є вирішенням питання про передачу земельної ділянки у власність, оскільки цей дозвіл лише засвідчує намір щодо розпорядження земельною ділянкою. Отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність не створює права на її отримання у власність поза встановленою законодавством процедурою. Позивач та відповідач мають ще вжити певні заходи, які передбачено для остаточного оформлення права власності.
Отже, з урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення Скалатської міської ради №1403 від 30 вересня 2021 року "Про розгляд звернення громадянина ОСОБА_1 " є протиправним та в силу повноважень, якими наділений суд при вирішенні справи відповідно до ст.245 КАС України, а також повноважень визначених ч.2 ст.9 КАС, підлягає до скасування.
При цьому, згідно правової позиції Верховного Суду України (постанова від 16 вересня 2015 року у справі № 21-1465а15), суд при прийнятті рішення повинен визначити такий спосіб відновлення порушеного права, який є ефективним та який виключив би подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06.11.2019 у справі №509/1350/17 зазначила таке: "Щодо ефективності обраного судом апеляційної інстанції способу захисту (зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву) Велика Палата Верховного Суду зазначає, що суд має право визнати бездіяльність суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язати вчинити певні дії. Суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
При цьому застосування такого способу захисту у цій справі вимагає з'ясування судом, чи виконано позивачем усі визначені законом умови, необхідні для одержання дозволу на розробку проекту землеустрою.
Разом з тим наведених обставин судами не встановлено. Оцінка правомірності відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою стосувалася лише тих мотивів, які наведені відповідачем у оскаржуваному рішенні. Однак суди не досліджували у повній мірі, чи ці мотиви є вичерпними і чи дотримано позивачем усіх інших умов для отримання ним такого дозволу.
Отже, апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що належним способом захисту та відновлення прав позивача у цій справі буде зобов'язання відповідача повторно розглянути відповідну заяву позивача про надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою".
Таким чином, у цій справі відсутні підстави для зобов'язання відповідача надати дозвіл на розробку проекту землеустрою, оскільки обставинами справи не підтверджено, що відповідачем здійснена повна перевірка наявності чи відсутності підстав для надання такого дозволу. При цьому суд зазначає, що при прийнятті рішення відповідач не вправі відмовляти позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою з тих підстав, які не знайшли свого підтвердження при оцінці судом у цій справі.
Отже, суд приходить до висновку про необхідність зобов'язання Скалатської міської ради повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 13 серпня 2021 року та прийняти відповідне рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно із ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.
Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Скалатської міської ради №1403 від 30 вересня 2021 року "Про розгляд звернення громадянина ОСОБА_1 ".
Зобов'язати Скалатської міської ради повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 13 серпня 2021 року та прийняти відповідне рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Скалатської міської ради на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 496,20 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Реквізити учасників справи:
позивач - ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 );
відповідач - Скалатська міська рада (місцезнаходження: вул. Грушевського, 2, м. Скалат, Тернопільська область,47851 код ЄДРПОУ 04058445).
Головуючий суддя Баранюк А.З.