Справа №760/6526/21
2/760/2812/22
06.04.2022 м. Київ
Солом'янський районний суд міста Києва в складі головуючого судді - Зуєвич Л.Л., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (участі) учасників справи (в письмовому провадженні) цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 /далі - ОСОБА_1 / (РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) до комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району міста Києва» /далі - Керуюча компанія/ (код ЄДРПОУ 35756919, адреса: 03186, м. Київ, вул. Левка Мацієвича, 6) про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири,
Рух справи
17.03.2021 до Солом'янського районного суду міста Києва надійшла вказана позовна заява, датована 15.03.2021, за підписом позивача - ОСОБА_1 , в якій позивач просить стягнути з відповідача:
- відшкодування завданої матеріальної шкоди в розмірі 62 932,00 грн;
- відшкодування моральної шкоди в розмірі 5 000,00 грн;
- 1 500,00 грн за оплату «Складання звіту про оцінку вартості майнового збитку ТОВ «Ай Експерт»;
- витрати на правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн;
- витрати на сплату судового збору в розмірі 908,00 грн.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.03.2021 для розгляду зазначеної позовної заяви визначено суддю Зуєвич Л.Л.
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 23.03.2021 вказану позовну заяву прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні).
18.06.2021 року до суду надійшло клопотання позивача, у якому він посилається на те, що, виходячи зі змісту відзиву відповідача ЖЕД «Батиївське» на позовну заяву, вважає за необхідне замінити первісного відповідача на комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району міста Києва» (код ЄДРПОУ: 35756919; 03186, м. Київ, вул. Левка Мацієвича, 6).
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 16.07.2021, за клопотанням позивача по справі здійснено заміну відповідача - житлово-експлуатаційну дільницю ЖЕД-903 «Батиївське» на належного - комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району міста Києва».
Оскільки, розгляд справи відбувався в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.
На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу (ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України /далі - ЦПК України/).
Обґрунтування позову
В обґрунтування позовних вимоги позивачка вказує, що є співвласницею квартири АДРЕСА_1 .
Зазначає, що 02.12.2020 в результаті неналежного утримання керуючою компанією (відповідачем) мережі теплопостачання, які знаходяться на горищі над відповідною квартирою, цій квартирі завдано матеріальної шкоди. Крім того, вказує про завдання шкоди майну, яке знаходилось на момент залиття в квартирі (меблі).
Позивачка зауважує, що за її зверненням, обстеження квартири проводив співробітник керуючої компанії в її присутності, а також, в присутності адвоката Панова Л.В.
Зазначає, що була змушена скористатись послугами спеціалістів для проведення оцінки завданої шкоди та визначення вартості завданої майнової шкоди.
Розмір завданої майну шкоди в результаті залиття, згідно висновку експерта складає 62 932,00 грн.
Зауважує, що відповідно до акту комісії від 04.12.2020, складеного працівниками ЖЕД причиною залиття квартири АДРЕСА_1 стало протікання води через пошкодження ділянки магістралі теплопостачання.
Звертає увагу, що відповідно до п. 3.1, п. 3.2, п. 3.4 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі виявлення недоліків у виконаній роботі (наданій послузі) споживач має право на свій вибір вимагати: безоплатного усунення недоліків у виконаній роботі (наданій послузі) у розумний строк; відповідно зменшення ціни виконаної роботи (наданої послуги); відшкодування завданих йому збитків з усуненням недоліків виконаної роботи наданої послуги) своїми силами чи із залученням третьої особи.
Вказує, що в зв'язку з залиттям квартири їй завдано майнову шкоду:
1.Житлова кімната, загальною площею 33,6 кв.м. - зіпсовано стелю та стіни жовті сліди та відшарування шпалер.
2.Коридори загальною площею 4,6 кв.м. - зіпсовано стелю, стіни: жовті, чорні сліди та відшарування шпалер, пошкоджена паркетна підлога - підняття покриття та чорні щілини.
3.Кухня загальною площею 4,0 кв.м. - зіпсовано стелю та стіни - відшарування фарби.
4.Пошкоджені антресолі та коридорна шафа - сліди залиття та почорніння.
5.Санвузол загальною площиною 2,4 кв.м. - сліди залиття та почорніння.
Наголошує, що згідно з вказаним актом ЖЕДу визнано залиття квартири, та що внаслідок залиття, квартира потребує термінового поточного ремонту, оскільки мешкати в ній стало неможливо.
Вказує, з згідно з Звітом про незалежну оцінку майнового збитку, завданого власнику майна, яке зазнало пошкоджень і знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . від 28.01.2021 складеним експертом ТОВ "АЙ ЕКСПЕРТ" О.О. Михайлюком, висновок про вартість майнового збитку Позивача становить 62 932 ,00 грн.
Зазначає, що за проведення експертизи нею сплачено 1 500,00 грн, що підтверджується відповідними квитанціями, а факт завданої майну шкоди підтверджується даними акту комісії ЖЕД та висновком експерта.
Судові витрати на послуги адвоката в позові визначено таким чином:
-складання претензії відповідачу - 1 000,00 грн;
-складання позовної заяви - 3 500,00 грн;
-надання усної консультації - 500,00 грн;
Всього: 5 000,00 грн.
Щодо вимог про стягнення моральної шкоди позивачка зазначила, що оскільки балансоутримувач не виконував належним чином покладені на нього функціональні обов'язки щодо ремонту та обслуговування будинку, що призвели до залиття квартири, це змушувало позивача звертатись з заявами та скаргами задля усунення недоліків. Відновлення нормального стану квартири, створення нормальних умов проживання потребує великих фінансових затрат, величезних зусиль та багато часу. Залиття квартири змусило Позивача звертатись до різних установ для обстеження квартири, для встановлення розміру заподіяної шкоди, за захистом своїх прав. Це завдало їй (позивачу) моральних страждань.
Щодо правової позиції відповідача
12.08.2021 до суду від Керуючої компанії надійшов відзив на позовну заяву за змістом якої вбачається, що відповідач вважає позовні вимоги не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню виходячи з наступного.
Так, відповідач звертає увагу на те, що Звіт про незалежну оцінку вартості майнового збитку, завданого власнику майна, яке зазнало пошкоджень, наданий позивачем викликає сумніви щодо його походження.
Звертає увагу на те, що наданий звіт не містить розрахунків суми пошкоджених речей та не зрозуміло яким чином оцінювач вираховував суму 62 932,00 грн.
При цьому, відповідач вказує, що зміст та форма звіту не відповідають вимогам постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Національного стандарту № 1» «Загальні засади оцінки майна і майнових прав».
Окрім того, зауважує, що даний Звіт про незалежну оцінку вартості майнового збитку, завданого власнику майна, яке зазнало пошкоджень і знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , складений без участі представника Керуючої компанії, що на думку відповідача, сприяло порушенню прав останнього та проведенню упередженої незалежної оцінки розміру збитку.
Також, відповідач вказує, у висновку про вартість майна зазначено, що приблизна шкала оцінки зносу елементів об'єкту оцінки до моменту настання випадку складає фізичний знос 41-60%, загальний фізичний стан об'єкту - незадовільний, загальна технічна характеристика - експлуатація елементів можлива лише при умові проведення їх ремонту. Тобто з висновку оцінки майна, наявному в матеріалах справи, вбачається, що спірна квартира перебувала в незадовільному стані ще до моменту залиття. Враховуючи даний факт висновок оцінки майна, яке було пошкоджено саме внаслідок залиття, не може відповідати реальним показникам, оскільки майно квартири ще до моменту залиття знаходилось в незадовільному стані з причини недбалого ставлення співвласників квартири до утримання житла та ігнорування проведення поточного ремонту, передбаченого чинним законодавством України. Тож, відповідач вважає, що цінність пошкодженого майна викликає сумніви та невідповідність реальному розміру збитку з тим висновком, який здійснений оцінювачем.
Крім того, на думку відповідача, розмір пошкодження майна не може мати об'єктивну оцінку, оскільки не встановлена вартість майна до моменту залиття.
При цьому відповідач вважає, що замовник, тобто позивач, самостійно на свій розсуд визначив пошкодження в квартирі та всі наслідки дійсні та недійсні зарахував як наслідки залиття.
Таким чином, відповідач зазначає, що наданий позивачем Звіт про незалежну оцінку вартості майнового збитку, завданого власнику майна, яке зазнало пошкоджень і знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , не може бути належним та достовірним доказом у справі, оскільки містить відомості, які не відповідають дійсності та викликають сумніви щодо об'єктивної оцінки майна, яке постраждало саме внаслідок залиття по відношенню до загального незадовільного стану спірної квартири.
З огляду на наведене відповідач вважає відсутнім причинно-наслідковий зв'язок між станом квартири та залиттям, яке сталося 02.12.2020.
Разом з тим, відповідач зазначає, що після обстеження спірної квартири представниками ЖЕД № 903 комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва» позивачу було запропоновано провести роботи з ліквідації наслідків залиття в квартирі, однак він відмовився від запропонованих робіт, що, на думку відповідача, підтверджує намір останнього стягнути кошти з відповідача в розмірі, який значно більший та не відповідає реальним показникам пошкоджень по причині залиття та охоплює загальні показники незадовільного стану квартири.
Щодо вимог щодо відшкодування моральної шкоди, то відповідач вважає їх недоведеними, оскільки позивачем не надано доказів її завдання (чеків, сплачених рахунків, копія медичної картки, обґрунтувань).
Фактичні обставини, встановлені судом
Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з'ясувавши обставини справи, оцінивши докази на підтвердження таких обставин в їх сукупності, суд встановив наступне.
Як вбачається з свідоцтва про право спадщини за законом від 23.06.2015 (а.с. 39), ОСОБА_1 є співвласником квартири АДРЕСА_1 .
Актом від 04.12.2020, складеним комісією у складі: майстра технічної дільниці № 5 ОСОБА_2 , майстра ремонтної дільниці ОСОБА_3 , слюсаря ОСОБА_4 , затвердженим в.о. начальника ЖЕД-903 Іваном Кіналь (а.с. 8), підтверджено, що 02.12.2020 відбулось залиття квартири АДРЕСА_1 ; причиною залиття є пошкодження лежака центрального опалення на технічному поверсі, яке виникло внаслідок тривалого терміну експлуатації труб будинку.
Комісійним обстеженням встановлено, що в квартирі АДРЕСА_1 виявлені сліди залиття в приміщеннях:
-коридор S-5,1 кв.м.: стеля шпалери - 1,4 кв.м, стіни шпалери - 4,95 кв.м.;
-санвузол S-2,4 кв.м.: стеля водоемульсійне фарбування на якому видні плями - 1,35 кв.м., стіни клейове фарбування - 0,8 кв.м.;
-кімната S-17,7 кв.м.: стеля шпалери - 7,4 кв.м., стіни шпалери - 11,3 кв.м.
З матеріалів справи вбачається, що позивач звернулась до ТОВ «АЙ ЕКСПЕРТ» для встановлення розміру завданих збитків внаслідок зазначеного залиття квартири.
Відповідно до висновку Звіту про незалежну оцінку вартості майнового збитку, завданого власнику майна, яке зазнало пошкоджень і знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 11-29) вартість майнового збитку, завданого власнику майна, що знаходиться за вказаною адресою становить на дату оцінки 62 932,00 грн (а.с. 13).
В порядку відшкодування завданої залиттям квартири шкоди позивач просить стягнути з відповідача суму майнового збитку, визначену у звіті (62 932,00), а також 1 500,00 грн витрат за складання такого звіту, 5 000,00 грн моральної шкоди та судові витрати.
Норми права, які застосував суд та мотиви суду
Згідно з ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Частиною першою ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.
Отже, під час розгляду спору суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За змістом положень частини третьої статті 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової і моральної шкоди.
Відповідно до ч. 1 п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано пов'язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.
Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв'язку з порушенням.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини.
Як зазначено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного суду від 27.05.2021 у справі справа № 761/12945/19 (провадження № 61-15575св20) цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини завдавача шкоди. Якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності і диспозитивності цивільного процесу, положень ЦК України щодо відшкодування шкоди, саме на відповідача покладено обов'язок доведення відсутності вини у завданні шкоди.
Отже, відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам заподіювач шкоди, а позивач доводить лише факти, на яких ґрунтуються його позовні вимоги.
Шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
Відповідно до статті 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
У пункті 2.3.6 Правил утримання житлових будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 № 76, зареєстрованих в Мін'юсті 25.08.2005 за № 927/11207, зазначено, що у разі залиття, аварії квартири складається відповідний акт, форма якого затверджена додатком № 4. Відповідно до даного додатку акт повинен містити дані про події, які відбулись, наслідки таких подій, причину залиття, винну особу, яка здійснила неправомірні дії, та підписи осіб, у присутності яких такий акт складено.
За змістом Положення про житлово-експлуатаційну дільницю № 903 комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва», затвердженого наказом комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва» (далі - Положення) вбачається, що Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва», зобов'язано оперативно реагувати на звернення громадян, вживати заходи по усуненню порушень, готувати обґрунтовані відповіді, у встановленому порядку проводити громадські слухання у сфері житлово-комунальних послуг (п. 5.2.42 Положення); організовувати та контролювати виконання робіт з технічного обслуговування конструктивних елементів, внутрішньо-будинкових систем ГВП і ХВП, водовідведення, теплопостачання та зливної каналізації (п. 5.2.4 Положення); здійснювати контроль за встановленням, збереженням загально будинкових приладів обліку теплової енергії та квартирних приладів обліку води та енергоносіїв (п. 5.2.6 Положення); визначати за погодженням з Підприємством порядок утримання , експлуатації та ремонту майна (п. 5.2.11 Положення), здійснювати експлуатацію будинків, споруд та об'єктів благоустрою, розташованих на прибудинкових територіях, згідно стандартів, нормативів і правил (п. 5.2.12 Положення); забезпечувати належний технічний стан інженерного обладнання будинків (п. 5.2.14 Положення); своєчасно вживати заходів для уникнення та ліквідації аварійних ситуацій, пов'язаних з технічним станом житлових будинків, гуртожитків та їх інженерного обладнання (п. 5.2.15 Положення).
Відповідно до ст. 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Положеннями статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Матеріалами справи підтверджено та відповідачем фактично не заперечується факт залиття спірної квартири, відповідач не спростував своєї вини у залитті квартири позивача.
Розмір завданих збитків, позивачка доводить Звітом про незалежну оцінку вартості майнового збитку, в якому зазначено, що оцінка виконана у відповідності до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність».
Відповідач заперечуючи дані, викладені у вказаному Звіті, проте іншого розрахунку та доказів щодо розміру завданої залиттям квартири шкоди не надав, питання про проведення судової експертизи не поставив, а отже належними та допустимими доказами визначену позивачем суму завданої шкоди не спростував.
При цьому суд враховує, що відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Разом з тим, суд зазначає, що на сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: «баланс імовірностей» (balance of probabilities) або «перевага доказів» (preponderance of the evidence); «наявність чітких та переконливих доказів» (clear and convincing evidence); «поза розумним сумнівом» (beyond reasonable doubt).
Стандарт доказування «вірогідності доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Процесуальне законодавство покладає на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).
Також такий стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Відповідний підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN» ) ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».
Таким чином, під час розгляду справи позивачем доведено належними та допустимим доказами факт спричинення майнової шкоди, завданої з вини відповідача та її розмір, при цьому останнім не спростовано вини у її заподіянні та її розмір, а тому суд приходить висновку про обґрунтованість вимог позову в цій частині.
Щодо вимог позову в частині відшкодування моральної шкоди, суд звертає увагу на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів (п. 2 ч. 2 ст. 23 ЦК України); приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (п. 4 ч. 2 ст. 23 ЦК України).
Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені ч. 1 ст. 1167 ЦК України, відповідно до якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Верховний Суд у постанові від 10.04.2019 у справі № 464/3789/17, зокрема, дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, є одним із ефективних засобів юридичного захисту (п. 49). Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання (п.52). Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров'я потерпілого (п. 56).
Відсутність наслідків у вигляді розладів здоров'я внаслідок душевних страждань, психологічних переживань не свідчить про те, що позивач не зазнав страждань та приниження, а отже і не свідчить про те, що моральної шкоди не завдано.
Крім того, що стосується її розміру, то відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Суд враховує, що матеріалами справи підтверджено факт залиття квартири, співвласником якої є позивач, з вини відповідача та невчинення ним заходів з відшкодування завданої шкоди.
В даному конкретному випадку суд вважає, що позивачкою доведено, що пережиті нею негативні емоції досягли певного рівня «страждань».
На думку суду, залиття квартири в будь-якому випадку викликає негативні емоції, оскільки викликає відхилення від звичного устрою життя, необхідність витрачання часу для вчинення дій щодо відновлення стану квартири, а у разі відсутності на це відповідних ресурсів (як часових так і фінансових) - погіршення існуючого стану власника такого майна, що з великою долею вірогідності може відзначитись на психоемоційному стані власника пошкодженого майна.
При цьому суд враховує, що залиття квартири мало місце ще 04.12.2020, та до моменту винесення даного рішення суду завданий майновий збиток не відшкодовано, тобто відповідне порушення є досить триваючим.
З огляду на встановлене, у даній справі слід визнати обґрунтованими доводи позивача про завдання йому моральної шкоди.
Вирішуючи спір в частині визначення розміру заподіяної позивачу моральної шкоди, суд враховує, що оцінка моральної шкоди за своїм характером є складним процесом. Наразі немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи. Тому будь-яка компенсація моральної шкоди може мати суто умовний вираз. Розмір відшкодування повинен бути адекватним нанесеній моральній шкоді.
Керуючись приписами ст. 23 ЦК України суд, визначаючи розмір моральної шкоди, який підлягає стягненню на користь позивача, враховує обставини, при яких моральна шкода була заподіяна, характер та обсяг страждань, яких зазнав позивач, глибину та тривалість душевних страждань позивача, час та зусилля, які були ним витрачені для відновлення свого попереднього стану.
В ситуації, що склалась, крім вже зазначеного, суд враховує тривалість переживань позивача, а саме від дня залиття квартири до цього часу, час та зусилля, які потрібні для відновлення попереднього стану, глибину її душевних та психічних страждань, пов'язаних із пошкодженням майна, порушення нормального ритму життя, тяжкість вимушених змін, а також вимоги розумності та справедливості.
На підставі викладеного та з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення, з урахуванням вимог розумності та справедливості суд вважає, що на користь позивача у відшкодування моральної шкоди підлягає стягненню визначена позивачем грошова сума в розмірі 5 000,00 грн. Такий розмір відшкодування заподіяної моральної шкоди суд вважає співмірним з моральними стражданнями, які заподіяні позивачу, а також таким, що відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості.
Враховуючи викладене, суд приходить висновку про задоволення позовних вимог.
Щодо відшкодування судових витрат
Частиною 1 ст. 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем до матеріалів справи долучено Звіт про незалежну оцінку вартості майнового збитку від 28.12.2021 (а.с. 11-29) та докази оплати послуг щодо складання такого звіту у сумі 1 500,00 грн (а.с. 30).
Дослідивши зазначений Звіт, висновки якого враховано при винесенні даного рішення, суд вважає, що витрати пов'язані з його складанням (оплата якого позивачем підтверджується належним та допустимим доказом) мають відшкодовані за рахунок відповідача.
Також, суд враховує, що згідно положень ч.ч. 1 - 4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п'ята та шоста статті 137 ЦПК України).
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Частиною 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц (провадження 14-382цс19) зазначено наступне:
«Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).
Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є:
- надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;
- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;
- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства.
Відповідно до пунктів 1, 2, 4, 5, 6, 12 частини третьої статті 2 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, верховенство права; повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Зі змісту статей 10, 11, 12, 13 ЦПК України в узагальненому вигляді, при вирішенні цивільного спору, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.
При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України).
Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Це підтверджується і такими нормами ЦПК України.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності.
Схожі висновки щодо підтвердження витрат, пов'язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18), постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 753/15687/15-ц, від 26 вересня 2018 року у справі № 753/15683/15, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 червня 2019 року у справі № 910/3929/18 та інших».
Як вбачається з матеріалів справи, у позовній заяві позивачем вказувалось про те, що орієнтовний розрахунок суми судових витрат, які позивач очікує понести у зв'язку з розглядом даної справи, становить 5 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем у визначеному законом порядку надано договір:
- про надання адвокатом правової допомоги від 14.01.2021 (а.с. 40),
- акт приймання-передачі виконаних робіт від 14.01.2021 на суму 5 000,00 грн, укладений між адвокатом Пановим Л.В та Петрусь Г.І. (а.с. 41).
Як зазначено у постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № № 922/445/19 витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
При визначенні суми відшкодування суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Позивачем доведено реальність судових витрат; дійсна необхідність вбачається з загальної ситуації, в якій опинилась позивачка, яка була змушена вчиняти заходів щодо захисту своїх прав в судовому порядку; щодо фінансового стану сторін, то відповідачем не доведено, що його фінансовий стан свідчить про непомірність покладення на нього тягаря сплати витрат на правничу допомогу у визначеному позивачем розмірі.
При цьому, суд бере до уваги те, що відповідач своїм правом на подачу письмових пояснень чи заперечень, а також на звернення з клопотанням про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката не скористався, хоча положеннями п. 6 ст. 137 ЦПК України обов'язок доведення неспівмірності відповідних витрат покладено саме на нього.
З урахуванням наведеного, відсутність клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, а також з огляду на приписи п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, суд вбачає наявність підстав для задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача у даній справі витрат на правничу допомогу, а саме: пропорційно розміру задоволених позовних вимог (100 %) у сумі 5 000,00 грн.
Щодо судового збору
Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З урахуванням задоволення позову, на підставі ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 908,00 грн судового збору сплаченого за подання позовної заяви (а.с. 1).
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 2-13, 76-83, 89, 141, 259, 263-265, 354-355 ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району міста Києва» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири, - задовольнити.
Стягнути з комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району міста Києва» (код ЄДРПОУ 35756919, адреса: 03186, м. Київ, вул. Левка Мацієвича, 6) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ):
- 62 932,00 грн (шістдесят дві тисячі дев'ятсот тридцять дві гривні) - відшкодування завданої матеріальної шкоди;
- 5 000,00 грн (п'ять тисяч гривень) - моральної шкоди;
- 1 500,00 грн (одна тисяча п'ятсот гривень) - в рахунок оплати складання звіту про оцінку вартості майнового збитку;
- 5 000,00 грн (п'ять тисяч гривень) - витрат на правничу допомогу;
- 908,00 грн (дев'ятсот вісім гривень) - витрат по сплаті судового збору.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо (ч. 1 ст. 355 ЦПК України) до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 354 ЦПК України).
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду (п. 1 ч. 2 ст. 354 ЦПК України).
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України (ч. 3 ст. 354 ЦПК України).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч. 1 ст. 273 ЦПК України).
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 2 ст. 273 ЦПК України).
Суддя Л. Л. Зуєвич