Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області
Справа № 695/481/22
номер провадження 2-а/695/24/22
05 квітня 2022 року м. Золотоноша
Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області у складі:
головуючого судді - Ватажок-Сташинської А.В.,
за участі:
секретаря судового засідання - Біліченко С.В.,
позивача - ОСОБА_1 ,
представника позивача Побиванця Ю.В. - за дорученням,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Золотоноша адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Черкаській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
До Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Національної поліції в Черкаській області, в якому просить:
-визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу на ОСОБА_1 в сумі 170 грн 00 коп за порушення ч. 2 ст. 44-3 КУпАП;
-закрити справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що оскаржувана постанова винесена усупереч норм КУпАП, оскільки в матеріалах справи про адміністративне правопорушення відповідно до оскаржуваної постанови відсутні докази вчинення позивачем інкримінованого йому порушення постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».
Ухвалою суду від 21.02.2022 відкрито провадження в адміністративній справі за даним позовом.
Заперечуючи проти задоволення позову, відповідачем 29.03.2022 подано відзив, в якому відповідач вказує про безпідставність позовних вимог, оскільки з матеріалів справи вбачається, що підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності та накладення на нього адміністративного стягнення стало виявлення посадовою особою підрозділу поліції у приміщенні магазину «Делікат» позивача без засобів індивідуального захисту.
У судове засідання з розгляду справи, яке призначено на 05.04.2022 о 14 год 30 хв прибули позивач та представник позивача, які наполягали на задоволенні позовних вимог, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.
Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи, явку свого представника у судове засідання не забезпечив, що не перешкоджає розгляду справи за його відсутності.
Дослідивши подані суду докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає про таке.
З матеріалів справи судом встановлено, що 19.10.2021 поліцейським СРПП Золотоніського РВП ГУ НП в Черкаській області Наумейком О.В. винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення Серія ГАБ №421784.
Згідно з вказаною постановою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 44-3 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у сумі 170 грн 00 коп.
Відповідно до оскаржуваної постанови позивач 19.10.2021 о 01 год 05 хв в м. Золотоноша по вул. Шевченка, 157 в магазині «Делікат» перебував без засобів індивідуального захисту, а саме - без маски під час дії карантину, чим порушив постанову КМУ від 09.12.2020 № 1236, та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 44-3 КУпАП.
Вважаючи, що оскаржувана постанова винесена протиправно, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає про таке.
Положеннями статті 3 Конституції України закріплено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.6 ст. 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Статтею 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» передбачено, що карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України. Рішення про встановлення карантину, а також про його відміну негайно доводиться до відома населення відповідної території через засоби масової інформації. У рішенні про встановлення карантину зазначаються обставини, що призвели до цього, визначаються межі території карантину, затверджуються необхідні профілактичні, протиепідемічні заходи, їх виконавці та терміни проведення, встановлюються тимчасові обмеження прав фізичних і юридичних осіб та додаткові обов'язки, що покладаються на них. Карантин встановлюється на період, необхідний для ліквідації епідемії чи спалаху особливо небезпечної інфекційної хвороби. На цей період можуть змінюватися режими роботи підприємств, установ, організацій, вноситися інші необхідні зміни щодо умов їх виробничої та іншої діяльності.
З 12 березня 2020 року по 31 грудня 2021 року на усій території України встановлено карантин відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211, від 20 травня 2020 року № 392, від 22 липня 2020 року № 641 та від 9 грудня 2020 року № 1236.
Зокрема, пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (в редакції станом на дату винесення оскаржуваної постанови) було установлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 19 грудня 2020 р. до 28 лютого 2021 р. на території України карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 “Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2” (Офіційний вісник України, 2020 р., № 23, ст. 896, № 30, ст. 1061), від 20 травня 2020 р. № 392 “Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2” (Офіційний вісник України, 2020 р., № 43, ст. 1394, № 52, ст. 1626) та від 22 липня 2020 р. № 641 “Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2” (Офіційний вісник України, 2020 р., № 63, ст. 2029).
Підпунктом 1 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (в редакції станом на дату винесення оскаржуваної постанови) передбачено, що на території України на період дії карантину запроваджуються обмежувальні протиепідемічні заходи, а саме забороняється, зокрема перебування в громадських будинках і спорудах, громадському транспорті без вдягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема респіраторів або захисних масок, що закривають ніс та рот, у тому числі виготовлених самостійно.
Законом України «Про внесення змін до КУпАП щодо запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 6 листопада 2020 року, статтю 44-3 КУпАП доповнено частиною другою.
Відповідно до частини другої статті 44-3 КУпАП перебування в громадських будинках, спорудах, громадському транспорті під час дії карантину без вдягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема респіраторів або захисних масок, що закривають ніс та рот, у тому числі виготовлених самостійно, тягне за собою накладення штрафу від десяти до п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Диспозиція частини другої статті 44-3 КУпАП чітко визначає варіант поведінки суб'єкта цих правовідносин, відповідальність за порушення якого встановлена санкцією цієї статті. Суд при цьому зауважує, що підпункт 1 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (в редакції станом на дату винесення оскаржуваної постанови) фактично дублює диспозицію частини другої статті 44-3 КУпАП, ця постанова є чинною та нескасованою, а тому її норми є обов'язковими для виконання всіма особами на території України.
Статтею 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Згідно із статтею 9 КУпАП правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Положеннями статті 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справ про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За приписами статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності,або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до статті 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
З системного аналізу наведених норм вбачається, що висновки про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення повинні ґрунтуватися на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи та наданих доказів.
За змістом пунктом 1 статі 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
У постанові від 26 квітня 2018 року у справі №338/855/17 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду вказав, що постанова у справі про адміністративне правопорушення має відповідати вимогам, передбаченим статтям 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Відповідно до ч. 1 ст 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з абзацами 1, 2 ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Разом з тим, окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб'єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов'язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до частини першої статті 40 Закону України «Про Національну поліцію» поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото-і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото-і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Згідно з пунктом 2 розділу І Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18 грудня 2018 №1026 (далі - Інструкція) застосування працівниками поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, здійснюється, зокрема, з метою попередження, виявлення або фіксування правопорушення.
На виконання п. 2 розділу ІІ Інструкції портативний відеореєстратор та карта пам'яті обліковуються з наданням відповідного інвентарного та номенклатурного номерів.
Згідно з пунктом 5 розділу ІІ Інструкції, включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.
Як вбачається з постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серія ГАБ №421784 від 19.10.2021, винесеної поліцейським СРПП Золотоніського РВП ГУ НП в Черкаській області Наумейком О.В. винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення Серія ГАБ №421784 про накладення на позивача адміністративного штрафу у сумі 170 грн 00 коп за ч. 2 ст. 44-3 КУпАП, позивач 19.10.2021 о 01 год 05 хв в м. Золотоноша по вул. Шевченка, 157 в магазині «Делікат» перебував без засобів індивідуального захисту, а саме - без маски під час дії карантину, чим порушив постанову КМУ від 09.12.2020 № 1236, та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 44-3 КУпАП.
Однак матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження вчинення позивачем інкримінованого йому правопорушення, а саме перебування позивача 19.10.2021 о 01 год 05 хв години в м. Золотоноша по вул. Шевченка, 157 в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 » без засобів індивідуального захисту.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010, адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, і однією із таких презумпцій є закріплена в статті 62 Конституції України презумпція невинуватості, відповідно до якої особа вважається невинуватою, доки її вину не буде доведено в законному порядку.
Як зазначено у пункті 30 постанови Верховного Суду від 08 липня 2020 року у справі №463/1352/16-а, в силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Ураховуючи, що єдиним доказом учинення позивачем 19.10.2021 адміністративного правопорушення є оскаржувана постанова, суд дійшов висновку, що вина позивача у вчиненні правопорушення не доведена поза розумним сумнівом, оскільки з урахуванням змісту цього доказу, відсутності відомостей про його походження, це викликає обґрунтований сумнів у тій версії події, яка викладена у оскаржуваній постанові про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
За таких обставин суд вважає, що відповідачем у порушення принципу всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин, не доведено факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого частиною другою статті 44-3 КУпАП
Згідно з пунктом 1 статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, якщо буде встановлено відсутність події і складу адміністративного правопорушення.
Щодо заявленої позивачем вимоги про визнання оскаржуваної постанови протиправною, суд зазначає про таке.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1)залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
З аналізу наведених норм, вбачається, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, оскарження дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності, суд може прийняти лише одне із рішень, передбачених ч.3 ст. 286 КАС України.
Можливість визнання при цьому протиправним рішення суб'єкта владних повноважень, законодавець не встановлює, у зв'язку з чим в задоволенні позову в цій частині належить відмовити.
Таким чином, на підставі викладеного вище, враховуючи, що матеріали справи не містять доказів наявності в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.44-3 КУпАП, суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова прийнята без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, тому позов є обґрунтованим та підлягає до задоволення частково шляхом скасування спірної постанови та закриття справи про адміністративне правопорушення.
Щодо клопотання позивача про поновлення строку для оскарження постанови в справі про адміністративне правопорушення серія ГАБ №421784 від 19.10.2021, суд зазначає про таке.
Частиною 1 ст. 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до ч. 2 ст. 286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
Крім того, ст. 289 КУпАП України визначено, що скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такої постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
Згідно із частиною третьою статті 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
З наявної в матеріалах справи копії оскаржуваної постанови вбачається, що в спірній постанові наявний підпис особи, яка притягується до адміністративної відповідальності на підтвердження отримання примірника постанови.
Однак у судовому засіданні позивач наполягав, що примірник постанови він отримав у лютому 2022 року після того, як йому стало відомо про здійснення відрахувань із його заробітної плати, у зв'язку із примусовим виконанням спірної постанови.
Також судом взято до уваги, що підпис наявний в оспорюваній постанові очевидно не відповідає підпису наявному у паспорті громадянина України виданого на ім'я ОСОБА_1 серія НОМЕР_1 виданого Золотоніським МРВ УМВС України в Черкаській області 28.02.1998.
Крім того, в матеріалах справи наявна заява позивача від 10.02.2022 до органу виконавчої служби щодо надання примірника документа, на підставі якого здійснюється примусове відрахування штрафних санкцій.
З позовною заявою позивач звернувся до суду з даним позовом 16.02.2022.
Відтак, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для поновлення позивачу строку для звернення до суду.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у відповідності до вимог ст.139 КАС України, суд зазначає про таке.
Згідно із ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем при зверненні до суду з даним позовом сплачено судовий збір у сумі 496 грн 20 коп.
Враховуючи, що позовні вимоги задоволено частково, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача належить стягнути судовий збір в сумі 248 грн 10 коп.
Керуючись ст. 2, 5, 9, 72, 73, 77, 78, 134, 139, 241-246, 250, 255, 268-272, 286, 295, 297 КАС України, суд,
Позов ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) до Головного управління Національної поліції в Черкаській області (м. Черкаси, вул. Смілянська, 57, ідентифікаційний код 40108667) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити повністю.
Поновити строк для оскарження постанови в справі про адміністративне правопорушення серіїГАБ №421784 від 19.10.2021, винесеної поліцейським СРПП Золотоніського РВП ГУ НП в Черкаській області Наумейком О.В.
Скасувати постанову в справі про адміністративне правопорушення серії ГАБ №421784 від 19.10.2021, винесену поліцейським СРПП Золотоніського РВП ГУ НП в Черкаській області Наумейком О.В. про накладення на ОСОБА_1 штрафу в сумі 170 грн 00 коп за ч. 2 ст. 44-3 КУпАП та провадження у справі закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Черкаській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 248 (двісті сорок вісім) 10 коп.
Рішення може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя А.В. Ватажок-Сташинська