Справа № 567/1466/19
05.04.2022 м. Острог
Острозький районний суд Рівненської області у складі:
головуючий суддя - ОСОБА_1
при секретарі - ОСОБА_2
з участю прокурора ОСОБА_3
обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Острог клопотання прокурора про продовження застосування запобіжного заходу по кримінальному провадженню по обвинуваченню ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України,
встановив:
в провадженні Острозького районного суду знаходиться кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, відомості про яке внесені до ЄРДР за №12019180170000210 від 17.06.2019.
У зазначеному кримінальному провадженні щодо обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ухвалами слідчого судді Острозького районного суду від 24.09.2019 обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
В подальшому, ухвалами Острозького районного суду строк запобіжного заходу щодо обвинувачених було продовжено до 15.04.2022.
Станом на 05.04.2022 кримінальне провадження не розглянуте.
В судовому засіданні прокурор подала суду клопотання про продовження застосування щодо обвинувачених запобіжного заходу у виді домашнього арешту на умовах, визначених ухвалою слідчого судді від 24.09.2019, вказуючи, що ризики, які були встановлені під час обрання запобіжного заходу, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, на даний час не зменшились та не зникли, а застосування більш м'якого запобіжного заходу не зможе забезпечити їх належної процесуальної поведінки.
Захисник в судове засідання не з'явився.
Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні вказав, що не має наміру ухилятися від слідства та суду та впливати на потерпілого та свідків. Просив змінити обраний запобіжний захід у виді домашнього арешту оскільки на даний час він вступив до лав тероборони с.Мощаниця. Посилається на те, що перебування під домашнім арештом перешкоджає йому належним чином виконувати соціальні функції щодо своєї сім'ї, а також обов'язки як громадянина України.
Обвинувачений ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечив проти продовження застосування щодо нього запобіжного заходу у виді домашнього арешту, просить змінити запобіжний захід на особисте зобов'язання. Вказав, що не має наміру ухилятися від слідства та суду та впливати на потерпілого та свідків. Одночасно зазначив, що на даний час отримав повістку на призов на військову службу та вступ до лав ЗСУ.
Обвинувачені не заперечили проти розгляду клопотання у відсутності їх захисника.
Потерпілий в судове засідання не з'явився.
Суд, заслухавши прокурора, обвинувачених, вивчивши клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, виходить з такого.
По зазначеному кримінальному провадженню ухвалою слідчого судді від 24.09.2019 щодо ОСОБА_4 та ОСОБА_5 був обраний запобіжний захід у вигляді домашнього арешту строком на два місяці, який ухвалою слідчого судді від 14.11.2019 був продовжений на умовах та з покладенням обов'язків визначених ухвалою від 24.09.2019, до 18.12.2019 в межах досудового розслідування.
Крім того, ухвалами суду запобіжний захід щодо ОСОБА_4 та ОСОБА_5 - домашній арешт, в подальшому був неодноразово продовжений.
Під час розгляду клопотання про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту прокурором доведено наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, що є підставою для застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту.
Суд вважає, що на даний час, обвинувачені ОСОБА_4 та ОСОБА_5 можуть незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні, оскільки на даний час не всі свідки обвинувачення допитані та ОСОБА_4 проживає в одному населеному пункті з потерпілим та свідками, а ОСОБА_5 періодично буває в с.Мощаниця Острозького району Рівненської області, тому може контактувати з більшістю свідків, з метою уникнення відповідальності та схиляння останніх до зміни показань. Одночасно суд враховує, що на даний час потерпілий допитаний та вважає, що прокурором не доведено можливість незаконного впливу на нього з боку обвинувачених.
Окрім того, обґрунтовуючи своє клопотання щодо обвинуваченого ОСОБА_4 , прокурор вказує на наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст.177 КПК України, а саме, що ОСОБА_4 буде переховуватись від суду та з метою уникнення від відповідальності може покинути своє місце проживання, оскільки він порушував умови застосованого до нього запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту 24.04.2021.
Відповідно до вимог ч. 1, 2 ст. 181 КПК України, домашній арешт полягає у забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
При постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту суд повинен перевірити чи достатньо підстав для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених КПК України.
Згідно ст. 181 КПК України домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, національні суди повинні з'ясувати, чи є домашній арешт до судового розгляду справи єдиним запобіжним заходом, який забезпечив би належну процесуальну поведінку особи та виконання нею процесуальних обов'язків, а також, чи є можливість обмежитися в даному випадку застосуванням іншого запобіжного заходу.
При обранні виду запобіжного заходу суди враховують вимоги пунктів 3 і 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадків за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.
Згідно до ч. 6 ст. 181 КПК України, строк дії ухвали про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців. У разі необхідності строк тримання особи під домашнім арештом може бути продовжений за клопотанням прокурора.
Судом взято до уваги, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, який відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів та передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 10 років, вчиненого за попередньою змовою групою осіб.
У той же час, з огляду на тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченим в цьому кримінальному провадженні, та на важливість показань свідків для встановлення істини по справі, суд погоджується із прокурором у тому, що існують достатні підстави вважати, що існує ризик незаконного впливу обвинувачених на свідків, що мешкають у тому ж населеному пункті.
Разом з тим суд критично ставиться до твердження прокурора, що запобігти цьому ризику можна лише шляхом подальшого застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту.
Також у даному випадку слід брати до уваги те, що відповідно до ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та який застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Суд вважає, що на даний час матеріали кримінального провадження та одноразове порушення обвинуваченим ОСОБА_4 умов запобіжного заходу не свідчать, що він має намір переховуватись від суду та зникнути зі свого місця проживання, що вказує на відсутність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
При цьому суд враховує, що ОСОБА_4 одружений, має на утриманні малолітню доньку ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , позитивно характеризується за місцем проживання та роботи, на обліку в психіатричному та наркологічному кабінетах не перебуває, раніше не судимий.
Також суд враховує відсутність у ОСОБА_5 постійного місця роботи або навчання, постійного власного доходу та бере до уваги відомості про його особу, а саме те, що ОСОБА_5 за місцем проживання характеризується посередньо, до адміністративної відповідальності не притягувався. Згідно довідки «СМЧ м.Нетішин» встановлено, що ОСОБА_5 на «Д» обліку у лікаря-психіатра та нарколога не перебуває.
Як зазначив Європейський суд з прав людини у справі "Летельє проти Франції" (Letellie v France, рішення від 26 червня 1991 р.), "особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які роблять виправданим попереднє затримання, принаймні, протягом певного часу. За виняткових обставинах цей момент може бути врахований у світлі Конвенції, у всякому разі в тій мірі, в якій внутрішнє право … визнає поняття порушення публічного порядку внаслідок скоєння злочину. Однак цей фактор можна вважати виправданим і необхідним, тільки, якщо є підстави вважати, що звільнення затриманого реально порушить публічний порядок, або якщо цей порядок дійсно перебуває під загрозою. Попереднє затримання не має передувати покаранню у вигляді позбавлення свободи, не може бути "формою очікування" обвинувального вироку" (п.51).
У контексті вказаних вище стандартів Європейського суду з прав людини та з огляду на те, що в цій справі загальний термін перебування обвинувачених під домашнім арештом становить більше двох років, абстрактні доводи сторони обвинувачення про те, що лише подальше перебування обвинувачених під домашнім арештом може убезпечити від настання ризиків, передбачених ст. 177 КПК України не можна вважати належно обґрунтованими, оскільки вони не підтверджуються конкретними доказами.
При цьому слід взяти до уваги те, що прокурор не навів жодних доказів того, що обвинувачені протягом останніх півроку порушували умови запобіжного заходу або намагалися уникнути суду.
Одночасно в судовому засіданні встановлено, що на даний час ОСОБА_4 перебуває в складі тероборони за місцем проживання в с.Мощаниця Рівненського району Острозької ТГ Рівненської області, а ОСОБА_5 призваний на військову службу, що підтверджується матеріалами кримінального провадження.
За таких обставин у межах даного провадження слід дослідити можливість застосування стосовно обвинувачених альтернативних запобіжних заходів.
Відповідно до ч. 4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Аналізуючи при цьому в сукупності обставини, передбачені ст. 178 КПК України, які враховуються при обранні запобіжного заходу, соціальні зв'язки обвинувачених, та з метою забезпечення соціальних та громадянських прав і обов'язків обвинувачених, суд приходить до висновку що в ході розгляду клопотання про продовження щодо обвинувачених запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту не було доведено, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України та приходить до висновку про наявність достатніх підстав для застосування щодо обвинувачених, у відповідності до ч. 4 ст. 194 КПК України, більш м'якого запобіжного заходу.
Враховуючи викладене та беручи до уваги обставини, передбачені ст. 178 КПК України та тяжкість покарання, яке їм загрожує, суд приходить до висновку про необхідність застосування щодо обвинувачених запобіжного заходу у виді особистого зобов'язання, що буде необхідним та достатнім для забезпечення їх належної процесуальної поведінки, попередивши обвинувачених про можливість зміни запобіжного заходу більш суворим у разі порушення ними визначених умов.
Відповідно до ст. 179 КПК України особисте зобов'язання полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов'язання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов'язки, передбачені статтею 194 цього Кодексу.
Водночас суд вважає за необхідне відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на обвинувачених наступні обов'язки: прибувати за викликом до слідчого, прокурора або суду за першою вимогою, повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання або роботи, утримуватися від спілкування із свідками у даному кримінальному провадженні.
При цьому суд вважає, що вказаний запобіжний захід відповідає обставинам кримінального провадження та надасть можливість запобігти перешкоджанню інтересам правосуддя та буде необхідним та достатнім для забезпечення їх належної процесуальної поведінки.
Керуючись ст.ст.177, 331, 369-372 КПК України,
постановив
в задоволенні клопотання прокурора про продовження застосування щодо обвинувачених ОСОБА_5 , ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді домашнього арешту відмовити.
Змінити щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованого в АДРЕСА_1 , жителя АДРЕСА_2 , застосований запобіжний захід у виді домашнього арешту на особисте зобов'язання.
Покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 такі процесуальні обов'язки:
- прибувати до суду, слідчих відділення поліції №3 Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області, прокурорів Острозького відділу Здолбунівської окружної прокуратури за першою вимогою;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд, про зміну свого місця проживання або роботи;
- утримуватися від спілкування із свідками ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 .
Змінити щодо ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця та жителя АДРЕСА_3 , застосований запобіжний захід у виді домашнього арешту на особисте зобов'язання.
Покласти на обвинуваченого ОСОБА_5 такі процесуальні обов'язки:
- прибувати до суду, слідчих відділення поліції №3 Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області, прокурорів Острозького відділу Здолбунівської місцевої прокуратури за першою вимогою;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд, про зміну свого місця проживання або роботи;
- утримуватися від спілкування із свідками ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 .
Роз'яснити обвинуваченим що, у разі невиконання покладених на них обов'язків до них може бути застосовано більш жорсткий запобіжний захід та на них може бути покладено грошове стягнення в розмірі 0,25 розміру мінімальної заробітної плати до 2 розмірів мінімальної заробітної плати.
Визначити строк дії ухвали та покладених на обвинувачених цією ухвалою обов'язків - до 05.06.2022 року включно.
Контроль за виконанням особистого зобов'язання покласти на прокурора.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення.
Суддя Острозького районного судуОСОБА_1