23 лютого 2022 року
м. Київ
cправа № 906/308/20
Верховний Суд у складі суддів Касаційного господарського суду:
Огородніка К.М.- головуючого, Жукова С.В., Ткаченко Н.Г.
за участю секретаря судового засідання Ксензової Г.Є.
за участю представників сторін: ОСОБА_1 - Костюкевич-Тарнавської О.В., Калініна Р.С.
за розглядом у відкритому судовому засіданні касаційної скарги ОСОБА_1
на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.06.2021
у справі № 906/308/20
за позовом Акціонерного товариства "УкрСиббанк"
до відповідачів:
1) ОСОБА_1 (голови ліквідаційної комісії Товариства з обмеженою відповідальністю "Промоптторг");
2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Новотекс-М"
про стягнення 104 175,42 доларів США (що станом на 18.03.2020 еквівалентно 2 818 632, 67 грн) та 2 442, 62 грн пені, -
Короткий зміст позовних вимог
Акціонерне товариство "Укрсиббанк" (далі - АТ "Укрсиббанк", Позивач) звернулось до Господарського суду Житомирської області з позовом до ОСОБА_1 (далі - Відповідач-1; ліквідатор ТОВ "Промоптторг") та Товариства з обмеженою відповідальністю "Новотекс-М" (далі - Відповідач-2, ТОВ "Новотекс-М") про стягнення солідарно з Відповідача-1 та Відповідача-2 (разом - відповідачі) заборгованості у розмірі 104 175,42 доларів США та пені у розмірі 2 442, 62 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що після прийняття рішення ТОВ "Новотекс -М" про припинення юридичної особи - ТОВ "Промоптторг" шляхом його ліквідації, власником майна ТОВ "Новотекс-М" та ліквідатором ТОВ "Промоптторг" всупереч частини першої статті 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство), при наявності боргу перед АТ "Укрсиббанк" та невиконаного рішення Господарського суду міста Києва від 19.07.2016 у справі № 910/8301/16, не здійснено заходів щодо задоволення вимог кредитора АТ "Укрсиббанк", а саме не направлено відповідну заяву до суду про порушення справи про банкрутство ТОВ "Промоптторг", чим порушено порядок його ліквідації; тому відповідачі несуть солідарну відповідальність перед Позивачем за незадоволення його вимог у розмірі 104 175,42 доларів США (що станом на 18.03.2020 еквівалентно 2 818 632,67 грн) та 2 442,62 грн пені.
Правовими підставами позовних вимог заявник визначив частину першу статті 543 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статтю 95 Закону про банкрутство (чинного станом на дату виникнення спірних правовідносин).
Рішенням Господарського суду Житомирської області від 05.02.2021 у позові відмовлено повністю.
Ухвалене місцевим судом рішення зі справи мотивовано тим, що стягнення в порядку статті 95 Закону про банкрутство може розглядатися не в рамках справи про банкрутство, а в окремому провадженні, лише за умови ліквідації боржника у судовому порядку у зв'язку з його банкрутством.
Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.06.2021 апеляційну скаргу АТ "УкрСиббанк" задоволено; рішення Господарського суду Житомирської області від 05.02.2021 у справі № 906/308/20 скасовано; прийнято нове рішення про задоволення позову. Стягнуто солідарно з відповідачів на користь Позивача 104 175,42 доларів США, що станом на 18.03.2020 еквівалентно 2 818 632, 67 грн, 2 442, 62 грн пені, 42 316, 13 грн та 63 474, 19 грн витрат зі сплати судового збору за подання за подання позовної заяви та апеляційної скарги відповідно.
Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції, серед іншого, врахував, що підставою звернення з позовом до суду стало тривале ухилення від виконання судового рішення щодо стягнення заборгованості по Кредитному договору з юридичної особи (ТОВ "Промопторг"), яка припинила своє існування за рішенням власника (Відповідача-2 в особі Відповідача-1), шляхом внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (залишивши без виконання судове рішення про стягнення заборгованості та штрафних санкцій).
Відтак з метою забезпечення права особи у доступі до правосуддя та захисту порушеного права Позивача на виконання Відповідачем-1 рішення у справі №910/8301/16 (про існування якого Відповідачу-1 було відомо при ліквідації юридичної особи за рішенням Відповідача-2 в особі Відповідача-1) та виходячи із призми частини десятої статті 11 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), апеляційний суд вирішив за необхідне застосувати аналогію закону до даних правовідносин (статті 95 Закону про банкрутство), з огляду на відсутність норм матеріального права, застосування яких дозволило б захистити порушене право Позивача саме в даних правовідносинах.
Не погодившись з постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.06.2021 у цій справі, ОСОБА_1 (Відповідач-1) подав до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати та залишити в силі рішення Господарського суду Житомирської області від 05.02.2021 (про відмову у задоволенні позову).
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувана постанова ухвалена з неправильним застосуванням норм матеріального права, зокрема й застосування закону, що не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, у яких ні аналогія права, ні аналогія закону не можуть бути застосованими.
У якості підстави касаційного оскарження скаржник вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Також, скаржник стверджує про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, зокрема статей 76-79, 86 ГПК України, що полягають у неналежній оцінці доказів та фактичних обставин справи.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 906/308/20 визначено склад колегії суддів: Огороднік К.М. (головуючий), Погребняк В,Я., Банасько О.О., що підтверджується витягом з протоколу передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 20.09.2021.
Ухвалою Верховного Суду від 11.10.2021, серед іншого, відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.06.2021 у справі № 906/308/20; призначено до розгляду на 10.11.2020 о 11:15.
Ухвалою Верховного Суду від 10.11.2021 оголошено перерву у судовому засіданні у справі № 906/308/20 з розгляду касаційної скарги до 01.12.2021 о 15:00.
Ухвалою Верховного Суду від 01.12.2021 справу № 906/308/20 Господарського суду Житомирської області разом із касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.06.2021 передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини п'ятої статті 302 ГПК України (справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики).
Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 22.12.2021 справу № 906/308/20 повернуто відповідній колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду.
Означена ухвала від 22.12.2021 обґрунтована тим, що питання застосування норм матеріального права, в тому числі за аналогією, вирішується судом касаційної інстанції під час розгляду касаційної скарги відповідно до його повноважень. Таким чином, на розгляд Великої Палати Верховного Суду у цій справі передані питання, які можуть бути вирішені Касаційним господарським судом як належним судом.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 906/308/20 визначено склад колегії суддів: Огороднік К.М. (головуючий), Погребняк В,Я., Банасько О.О., що підтверджується витягом з протоколу передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 11.01.2022.
Ухвалою Верховного Суду від 13.01.2022 прийнято до свого провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.06.2021 у справі № 906/308/20; призначено її до розгляду на 09.02.2022 о 11:30 год.
У зв'язку з перебуванням судді Погребняка В.Я. на лікарняному, автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи визначено склад колегії суддів: Огороднік К.М. (головуючий), Жуков С.В., Банасько О.О., що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 07.02.2022.
Ухвалою Верховного Суду від 09.02.2022 оголошено перерву у судовому засіданні у справі № 906/308/20 до 23.02.2022 року о 11:30 год.
У зв'язку з перебуванням судді Банаська О.О. на лікарняному, автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи визначено склад колегії суддів: Огороднік К.М. (головуючий), Жуков С.В., Ткаченко Н.Г., що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 21.02.2022.
У судовому засіданні 23.02.2022 взяли участь представники ОСОБА_1
Розглянувши у судовому засіданні матеріали касаційної скарги, заслухавши доповідь судді-доповідача та пояснення учасників справи, колегія суддів дійшла висновку щодо наявності підстав для передачі справи на розгляд палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в порядку частини першої статті 302 ГПК України, з огляду на таке.
Згідно з імперативними вимогами статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та статті 236 ГПК України висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Тож призначення Верховного Суду як найвищої судової установи в Україні - це, у першу чергу, сформувати обґрунтовану правову позицію стосовно застосування всіма судами у подальшій роботі конкретної норми матеріального права або дотримання норми процесуального права, що була неправильно використана судом, і таким чином спрямувати судову практику в єдине і правильне правозастосування (вказати напрямок, у якому слід здійснювати вибір правової норми); на прикладі конкретної справи роз'яснити зміст акта законодавства в аспекті його розуміння та реалізації на практиці в інших справах із зазначенням обставин, які потрібно враховувати при застосуванні тієї чи іншої правової норми, не нав'язуючи при цьому судам нижчого рівня результат вирішення конкретної судової справи.
Забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу правової визначеності, що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення. Крім того, саме така діяльність Верховного Суду забезпечує дотримання принципу рівності всіх осіб перед законом, який втілюється шляхом однакового застосування судом тієї самої норми закону в однакових справах щодо різних осіб.
Під час розгляду касаційної скарги Верховний Суд встановив, що підставами оскарження судового рішення стало неправильне, на думку скаржника, застосування судом апеляційної інстанції положень статті 95 Закону про банкрутство, при чому наразі відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування цієї норми у подібних правовідносинах (за обставин нездійснення щодо боржника судової процедури банкрутства).
Отже, причиною виникнення спору є питання щодо наявності чи відсутності підстав для застосування солідарної відповідальності, визначеної спеціальними нормами законодавства про неплатоспроможність (банкрутство), до власника майна боржника та ліквідатора боржника поза межами судової процедури банкрутства.
Як зазначалось, позовні вимоги обґрунтовано тим, що після прийняття рішення Відповідачем-2 про припинення юридичної особи - ТОВ "Промоптторг" шляхом його ліквідації, ліквідатором боржника Пундою А.М. (Відповідач-1) всупереч частини першої статті 95 Закону про банкрутство, при наявності боргу перед АТ "Укрсиббанк" (Позивач) та невиконаного рішення суду, не здійснено заходів щодо задоволення вимог вказаного кредитора, а саме не направлено відповідну заяву до суду про порушення справи про банкрутство ТОВ "Промоптторг", чим порушено порядок його ліквідації; тому відповідачі несуть солідарну відповідальність перед Позивачем за незадоволення його вимог.
Правовою підставою заявлених вимог позивачем визначено норми частину першу статті 543 ЦК України та статтю 95 Закону про банкрутство.
Колегія суддів звертає увагу на тому, що саме на суд покладено обов'язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту (правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17).
Відмовляючи у позові, суд першої інстанції вказав, що стягнення в порядку статті 95 Закону про банкрутство може розглядатися не в рамках справи про банкрутство, а в окремому провадженні, лише за умови ліквідації боржника у судовому порядку у зв'язку з його банкрутством. Разом з тим, встановивши, що в матеріалах справи відсутні докази звернення голови ліквідаційної комісії керівника ТОВ "Промоптторг" - Відповідача-1 до суду зі заявою про порушення провадження у справі про банкрутство в порядку статті 95 вказаного Закону (чинного станом на дату виникнення спірних правовідносин), суд першої інстанції у своєму рішенні дійшов висновку про відсутність правових підстав для застосування до спірних правовідносин норм Закону про банкрутство.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, апеляційний господарський суд зазначив про необхідність застосування аналогії закону до спірних правовідносин, з огляду на відсутність норм матеріального права, застосування яких дозволило б захистити порушене право Позивача.
Висновки суду апеляційної інстанції про необхідність застосування солідарної відповідальності ліквідатора та власника боржника обґрунтовані, серед іншого, тим, що законодавство України покладає на ліквідатора юридичної особи, щодо якої прийнято рішення про припинення шляхом ліквідації в добровільному порядку (в цій справі на Відповідача-1) вчинення ряду дій, з якими закон пов'язує можливість припинення юридичної особи, і лише після вчинення яких необхідно вносити запис до ЄДРПОУ, однак Відповідачем-1 не долучено до матеріалів справи будь-якого доказу щодо вчинення ним дій на виконання вимог статей 110-111 ЦК України.
Крім того, апеляційний суд встановив обставини, що повністю нівелюють доводи Відповідача-1 щодо не підтвердження у встановленому законом порядку обставин його обізнаності про рішення у справі № 910/8301/16 та в цілому про існування непогашеної заборгованості станом на день одноособового прийняття рішення про припинення ТОВ "Промоптторг" шляхом його ліквідації.
З урахуванням наведеного, вбачається обґрунтованим висновок суду апеляційної інстанції про те, що Відповідач-2 в особі Відповідача-1 своїми одноособовими діями щодо припинення ТОВ "Промоптторг" за рішенням власника (Відповідача-2 в особі Відповідача-1) позбавив Позивача законного права (встановлено судовими рішеннями у справі № 910/8301/16) на погашення заборгованості, яка виникла саме в зв'язку із невиконанням ТОВ "Промоптторг" своїх зобов'язань по Кредитному договору, розмір якої заявлено до стягнення як солідарної відповідальності власника та ліквідатора боржника у цій справі, що переглядається.
При цьому, колегія суддів наголошує, що підставою для солідарної відповідальності власника, керівника, голови ліквідаційної комісії боржника в порядку статті 95 Закону про банкрутство (чинного станом на дату виникнення спірних правовідносин - припинення ТОВ "Промопторг") є виключно недотримання обов'язку ліквідатора (ліквідаційної комісії) щодо звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство юридичної особи (боржника щодо якого прийнято рішення про ліквідацію), якщо вартості її майна недостатньо для задоволення вимог кредиторів.
Судова практика, зокрема і Верховного Суду, свідчить про застосування солідарної відповідальності виключно за умов здійснення щодо боржників судової процедури банкрутства та розгляду відповідних заяв кредиторів у межах таких справ, оскільки застосування спеціальних норм законодавства про банкрутство можливо лише при наявності відкритого провадження у справі про банкрутство боржника, коли боржник перебуває в особливому правовому режимі.
Колегія суддів враховує, що у цій справі судами попередніх інстанцій встановлено, що судова процедура банкрутства ТОВ "Промопторг" не здійснювалась.
Разом з тим, вбачається необхідним вирішення питання застосування солідарної відповідальності, передбаченої спеціальними нормами законодавства про банкрутство, з метою захисту порушеного права кредитора, враховуючи встановлений апеляційним судом факт такої поведінки ліквідатора боржника, яка полягає у недотриманні вимог ЦК України під час процедури добровільної ліквідації та не зверненні з відповідною заявою про порушення провадження у справі про банкрутство всупереч вимог частини першої статті 95 Закону про банкрутство.
З наведеного колегія суддів зауважує на невизначеності законодавчого регулювання правових питань щодо використання інституту солідарної відповідальності без здійснення судової процедури банкрутства юридичної особи, що зумовлює необхідність застосування до спірних правовідносин аналогії закону.
При цьому, у випадку саме такої поведінки керівника чи ліквідатора боржника у процедурі добровільної ліквідації (за рішенням власника), яка спрямована на ухилення від погашення кредиторської заборгованості чи приховування належного боржнику майна та ін., застосування солідарної відповідальності до таких осіб, які безпосередньо приймають участь в управлінні юридичною особою, на переконання Верховного Суду, може бути ефективним способом захисту прав кредиторів.
У зв'язку із викладеним, Верховний Суд у справі № 906/308/20 дійшов висновків про необхідність формування правової позиції стосовно можливості застосування за аналогією закону солідарної відповідальності, передбаченої статтею 95 Закону про банкрутство, без здійснення судової процедури банкрутства, хоча за встановлених судом обставин порушення вимог законодавства під час добровільної ліквідації боржника (а саме недотримання обов'язку ліквідатора (ліквідаційної комісії) щодо звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство юридичної особи, якщо вартості її майна було недостатньо для задоволення вимог кредиторів).
Згідно з частиною першою статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, передає справу на розгляд палати, до якої входить така колегія, якщо ця колегія вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з цієї палати або у складі такої палати.
З урахуванням вищенаведеного та з метою формування сталої судової практики з розгляду спорів, стороною яких є боржник, у питанні застосування за аналогією закону солідарної відповідальності, передбаченої статтею 95 Закону про банкрутство, без здійснення судової процедури банкрутства, колегія суддів вважає за необхідне передати справу № 906/308/20 на розгляд Судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
Керуючись статтями 234, 235, 240, 302, 303 ГПК України, Верховний Суд,-
Справу № 906/308/20 Господарського суду Житомирської області, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.06.2021, передати на розгляд Судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя К.М. Огороднік
Судді С.В. Жуков
Н.Г. Ткаченко