Справа № 346/1099/20
Провадження № 1-кп/346/124/22
05 квітня 2022 року м. Коломия
Коломийський міськрайонний суд
Івано-Франківської області
в складі головуючого судді ОСОБА_1
з участю: секретаря ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 1-кп/346/124/22, що зареєстроване в Єдиному реєстрі досудових розслідувань 12.02.2020 року за №12020090180000135 щодо
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт.Гвіздець Коломийського району Івано-Франківської області, жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, освіта вища, приватного підприємця, одруженого, раніше не судимого,
який обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст. 296, ч.1 ст. 122 КК України,-
обвинувачений грубо порушив громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, та умисно заподіяв потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження.
Злочини вчинено за наступних обставин.
12.02.2020 року біля 10:30 год. потерпілий ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , житель АДРЕСА_2 , знаходився на автобусній зупинці в с.Підгайчики Коломийського району Івано-Франківської області та очікував маршрутного автобуса з метою доїхати в м. Коломиї Івано-Франківської області. В той час на зупинку під'їхав автобус сполученням «с.Чехова - м.Коломия» під керуванням обвинуваченого.
Зайшовши в салон автобуса, потерпілий пред'явив обвинуваченому як водію посвідчення інваліда ІІ-ї групи з дитинства, повідомивши, що він має право на пільговий проїзд, однак, обвинувачений відповів, що той має оплатити за проїзд. З даного приводу між ними виникла словесна суперечка.
Близько 11:13 год. автобус прибув в м.Коломия та зупинився по вул.Петлюри, поблизу площі «Скорботи», неподалік кафе «Бістро», тобто в центральній частині м.Коломиї, в громадському місці.
Виходячи з автобуса, потерпілий намагався з'ясувати прізвище водія, однак, той відмовився повідомити своє прізвище та прогнав потерпілого із салону автобуса. Знаходячись біля дверей автобуса, потерпілий продовжував вимагати щоб обвинувачений повідомив своє прізвище, в зв'язку з чим між ними продовжилася словесна суперечка, в результаті якої обвинувачений наніс потерпілому один удар ногою в ділянку грудної клітки, від якого потерпілий впав на бетонну поверхню тротуару. Внаслідок вказаної дії обвинуваченого потерпілому спричинено тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості у виді закритого перелому лівої променевої кістки зі зміщенням відломків, які спричинили тривалий розлад здоров'я, але не були небезпечними для життя в момент спричинення.
Допитаний в судових засіданнях обвинувачений свою вину у вчиненні інкримінованих злочинів не визнав та пояснив, що він діяв у стані необхідної оборони, а саме захищав своє майно, яким був зазначений автобус, оскільки потерпілий не бажав відійти від його дверей, шарпав їх, намагаючись пошкодити. Тому обвинувачений, перебуваючи в салоні автобуса, з метою припинення вказаних дій потерпілого, відштовхнув його ногою від дверей, від чого той впав на тротуар. Однак, потерпілий не міг отримати перелом руки від цього падіння, оскільки він підвівся та двома руками (що було б неможливо при переломі однієї з них) бив по склі автобуса, яке було пошкоджене, а ввечері того ж дня зруйнувалося повністю.
Обвинувачений також просить врахувати, що у нижче вказаному висновку судово-медичної експертизи зазначено, що документами, на підставі яких вона проводилася, вказано рентген обстеження потерпілого та інші медичні дані, а також вказано про те, що не виключається можливість отримання вказаних ушкоджень внаслідок падіння з висоти власного зросту. Тому даний висновок підлягає роз'ясненню експертом, а також слід дослідити медичну документацію інших медичних працівників, в тому числі сестринського персоналу, щодо зазначення ними про тілесні ушкодження потерпілого. Тому цей висновок експертизи слід визнати недопустимим доказом.
Крім того, нижченаведений відеозапис також не може братися до уваги судом як доказ винуватості обвинуваченого, так як цей запис є відмінним від того, з яким слідчий знайомив обвинуваченого після закінчення досудового розслідування, оскільки на наданому прокурором диску запис є чорно-білим, а на досудовому слідстві обвинуваченому пред'являвся кольоровий відеозапис.
Тому обвинувачений просить виправдати його.
Однак, винуватість обвинуваченого у вчиненні інкримінованих злочинів доводиться такими дослідженими в судових засіданнях доказами:
- показами потерпілого ОСОБА_6 , який пояснив, що 12.02.2020 року в с.Підгайчики Коломийського району Івано-Франківської області він очікував маршрутного автобуса з метою доїхати до м.Коломиї. В той час під'їхав автобус вищевказаним сполученням під керуванням обвинуваченого. Зайшовши в салон автобуса, потерпілий пред'явив водію посвідчення інваліда ІІ-ї групи з дитинства та пояснив, що він має право на пільговий проїзд, однак, обвинувачений відповів, що потерпілий повинен оплатити за проїзд. З даного приводу між ними виникла словесна суперечка.
Прибувши на вищевказану зупинку в м.Коломиї, потерпілий, виходячи із автобуса, запитав прізвище обвинуваченого, однак, той відмовився повідомити своє прізвище. Потерпілий, вийшовши із салону автобуса та стоячи поблизу його дверей, наполягав щоб обвинувачений назвав своє прізвище, на що обвинувачений, будучи в салоні, наніс потерпілому удар ногою в область грудей, від чого останній впав на тротуар та отримав вищевказані тілесні ушкодження. Зокрема, він відразу відчув зміщення кістки в лівій руці. А тому він не міг наносити удар цією рукою по склі автобуса. Інших ударів обвинувачений йому не наносив, а лише намагався це зробити на території кафе «Бістро», однак, потерпілий прикривався. Потерпілий вказав, що йому не відшкодовано обвинуваченим жодної шкоди та просить призначити останньому покарання згідно із законом;
- змістом оглянутого в судовому засіданні 30.11.2021 року та оглянутого повторно в судовому засіданні 02.03.2022 року відеозаписом події, яка мала місце 12.02.2020 року на площі Скорботи в м.Коломиї. На цьому відеозаписі чітко зафіксовано як обвинувачений, перебуваючи в салоні автобуса, наніс удар ногою в область грудей потерпілому, який стояв біля дверей автобуса, та як потерпілий впав від цього удару на тротуар. Даний відеозапис є кольоровим, що спростовує твердження обвинуваченого про нібито чорно-біле зображення цього відеозапису (а.п.165);
- даними протоколу огляду предмета від 21.02.2020 року, а саме оптичного диску «DVD-R» із записом події 12.02.2020 року на площі Скорботи в м. Коломия. Із вказаного запису вбачається, що об 11:13:33 год. через переднє вікно автобуса видно як водій штовхає у спину пасажира, який виходить останнім із пасажирів із салону автобуса, та зачиняє після виходу потерпілого двері автобуса. Після декількох спроб відчинити двері, пасажир відчинив двері автобуса, та продовжив спілкуватися з обвинуваченим. Об 11:14:08 год. видно, як водій підвівся з водійського сидіння, наблизився до пасажира, який тримався за двері автобуса, стоячи на землі, і, тримаючись руками за краї дверей, своєю правою ногою наніс удар пасажиру в область грудей, від якого останній впав на тротуар. Піднявшись, пасажир наніс два удари по зачинених пасажирських дверях. Водій вибіг з автобуса та намахнувся на пасажира правою рукою, останній ухилився, а водій почав знову наближатись до пасажира. Пасажир відійшов від нього та зайшов за будівлю (а.п.132, 133);
- даними висновку судово-медичної експертизи від 17-18 лютого 2020 року № 49, згідно з яким у потерпілого ОСОБА_6 виявлено тілесні ушкодження у виді закритого перелому лівої променевої кістки зі зміщенням відломків, які відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, які спричинили тривалий розлад здоров'я, але не були небезпечними для життя в момент спричинення. Вказані тілесні ушкодження спричинені дією тупих твердих предметів, могли утворитися внаслідок ударів кулаками рук та носками взуття в термін, коли мала місце розглядувана подія (а.п.141);
- даними протоколу проведення слідчого експерименту та фототаблиці до нього від 26.02.2020 року. Огляд проводився в м. Коломия, по вул. Петлюри, Івано-Франківської області. Предметом огляду є ділянка тротуару (доріжки біля кафе «Бістро») з участю потерпілого ОСОБА_6 , який вказав місце, де зупинився автобус, яким він їхав; місце, де у нього відбувся словесний конфлікт з водієм; місце та положення, в якому він знаходився, коли водій наніс йому удар ногою в область грудей, та як потерпілий впав від цього удару; як та куди потерпілий відходив назад від водія автобуса, який в той час наближався до нього, розмахуючи в його сторону руками, намагаючись ударити (а.п.142-148 ).
Показання свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 про те, що на момент їхнього перебування у вищевказаному автобусі під керуванням обвинуваченого між останнім та потерпілим не було конфлікту , жодним чином н е спростовують обвинувачення, оскільки самі учасники конфлікту визнають його виникнення. Крім того, ці свідки вийшли з автобуса раніше за потерпілого та не перебували після цього поблизу.
На підставі досліджених в судових засіданнях доказів суд дійшов висновку про доведеність винуватості обвинуваченого у вчиненні інкримінованих йому злочинів.
В обвинувальному акті також зазначено, що ОСОБА_4 , не маючи наміру припинити свої хуліганські дії, у присутності сторонніх перехожих осіб, після того як потерпілий ОСОБА_6 піднявся на ноги, продовжував розмахувати руками та штовхати потерпілого. Коли потерпілий відходив назад, будучи на прилеглій до кафе «Бістро» території, обвинувачений наніс йому ще один удар в область грудей, від якого останній втратив рівновагу та впав на бетонну поверхню землі.
Однак, обвинувачення в цій частині не знайшло свого підтвердження, оскільки воно спростовується показаннями як самого потерпілого про завдання йому обвинуваченим лише одного удару біля дверей автобуса, а також відсутністю будь-яких доказів на підтвердження цієї частини обвинувачення. Тому вказані формулювання підлягають виключенню з обвинувачення.
Обставин, які пом'якшують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.
Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.
При призначенні покарання суд також враховує особу обвинуваченого, який є не судимим та особою похилого віку.
Тому суд вважає, що обвинуваченому слід призначити покарання у межах санкції вказаних статей, а саме у виді позбавлення волі, та звільнити його від відбування покарання з випробуванням та покладенням на обвинуваченого частини обов'язків, передбачених ст.76 КК України, а також у виді штрафу із застосуванням ст.69 КК України, який (штраф) слід виконувати самостійно.
Речовий доказ, а саме вищевказаний диск DVD-R слід залишити зберігати при матеріалах кримінального провадження.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст.100, 373, 374, 376 КПК України, суд,-
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст. 296, ч.1 ст. 122 КК України, та призначити йому покарання:
- за ч.1 ст.296 КК України із застосуванням ч.1 ст.69 КК України - у виді штрафу в розмірі 800 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 13 600 (тринадцять тисяч шістсот) гривень;
- за ч.1 ст.122 КК України - у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік;
На підставі ч.3 ст.72 КК України остаточне покарання ОСОБА_4 визначити у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік та штрафу в розмірі 800 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 13 600 (тринадцять тисяч шістсот) гривень, який підлягає виконанню самостійно.
На підставі ст.75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_4 від відбування покарання у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік з випробуванням з іспитовим строком 1 (один) рік.
На підставі пунктів 1, 2 ч.1, пункту 2 ч.3 ст.76 КК України зобов'язати засудженого ОСОБА_4 :
1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання;
3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Речовий доказ: оптичний диск «DVD-R» в паперовому конверті з відеозаписом з камер відеоспостереження зберігати в матеріалах кримінального провадження.
На вирок може бути подана апеляція до Івано-Франківського апеляційного суду через Коломийський міськрайонний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя ОСОБА_1