Справа №295/167/22
1-кс/295/125/22
11.01.2022 року м. Житомир
Слідчий суддя Богунського районного суду м. Житомира ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши в приміщенні Богунського районного суду м. Житомира клопотання подане начальником ВРЗСГСД СВ Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором Житомирської окружної прокуратури ОСОБА_4 про спеціальну конфіскацію у кримінальному провадженні №12016060020007710 від 21.12.2016 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 198 КК України, -
Начальник ВРЗСГСД СВ Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області ОСОБА_3 звернулася до суду з клопотанням, в якому зазначає, що досудовим слідством встановлено, що 21.12.2016 працівниками УШІ м. Житомира було зупинено автомобіль марки ''Мерседес”, в якому під час перевірки було виявлено майно, яке було здобуте злочинним шляхом.
В ході проведення досудового розслідування проводилися слідчі дії та оперативно-розшукові заходи, направлені на встановлення особи та фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення.
Проведеними слідчими діями та оперативно-розшуковими заходами встановити фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення в повній мірі не представилося можливим.
Одночасно з цим, доцільність проведення подальших слідчий дій та оперативно-розшукових заходів по даному кримінальному провадженні відсутня, так як, ефективність останніх низька.
Крім того, згідно висновку експерта за результатами гемологічних об'єктів №46287-Ю від 14.05.2021, майно, вилучене у вищевказаному автомобілі являється бурштином-сировиною (шаруватим та масивним) загальною вагою 125,0 г, оцінна вартість якого складає 8,60 доларів США (вісім доларів шістдесят центів США).
11.09.2021 прийнято рішення про закриття кримінального провадження відповідно до п.2 ч. 1 ст.284 КПК України.
В судове засідання начальник ВРЗСГСД СВ Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області ОСОБА_3 не з'явилася, направила на електронну адресу суду заяву про розгляд справи за її відсутністю, на задоволенні клопотання наполягала.
Відповідно до ч.4 ст.107 КПК України, фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів не здійснюється, так як розгляд клопотання здійснюється судом за відсутності сторін.
Розглянувши клопотання, дослідивши матеріали справи, суд зазначає наступне.
З матеріалів клопотання встановлено, що 21.12.2016 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016060020007710 внесено відомості про вчинене кримінальне правопорушення з попередньою правовою кваліфікацією за ст. 198 КК України та розпочато досудове розслідування.
Начальником ВРЗСГСД СВ Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області ОСОБА_3 11.09.2021 винесено постанову про закриття кримінального провадження внесеного до ЄРДР за №12016060020007710 від 21.12.2016, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 198 КК України відповідно до р. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України.
За змістом п. 5 ч. 9 ст. 100 КПК України, у разі закриття кримінального провадження слідчим або прокурором питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів вирішується ухвалою суду на підставі клопотання, яке розглядається згідно із статтями 171-174 цього Кодексу. При цьому гроші, цінності та інше майно, що були предметом кримінального правопорушення або іншого суспільно небезпечного діяння, конфіскуються, крім тих, які повертаються власнику (законному володільцю), а якщо його не встановлено - переходять у власність держави в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.
Правила зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов'язаних з їх зберіганням і пересиланням, та схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження визначаються Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19.11.2012 року №1104.
Пунктом 23 вказаного Порядку №1104 передбачено, що речові докази у вигляді дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення або напівдорогоцінного каміння або у вигляді речей, що їх містять, крім тих, що мають ознаки, які свідчать про їх історичну, музейну, наукову, художню або іншу культурну цінність, передаються для зберігання Державному сховищу дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння або уповноваженому банку.
У відповідності до п. 28 Порядку №1104, речові докази, що не містять слідів кримінального правопорушення, які через громіздкість або з інших причин, визначених у Кримінальному процесуальному кодексі України, не можуть зберігатися без зайвих труднощів в обладнаних приміщеннях або в інших місцях зберігання, визначених у пунктах 17-26 цього Порядку, передаються (крім випадків, коли такі речові докази повернуто власникові або передано йому на відповідальне зберігання) за письмовою згодою власника, а в разі її відсутності - за рішенням слідчого судді, суду торговельному підприємству для реалізації, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження.
Реалізація предметів здійснюється з дотриманням вимог Порядку обліку, зберігання, оцінки конфіскованого та іншого майна, що переходить у власність держави, і розпорядження ним, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 1998 року №1340.
Згідно з п.п. 11 п. 9 Порядку №1340, майно, зазначене у пункті 1 цього Порядку, передається для подальшого розпорядження ним на підставі акта опису, оцінки та передачі майна, в тому числі реалізується через торгівельні підприємства, аукціони, біржі, з якими укладені угоди на його реалізацію відповідно до пунктів 12 і 13 цього Порядку, з дотриманням таких вимог: незаконно добуті природні ресурси та виготовлена з них продукція, а також знаряддя незаконного добування природних ресурсів за рішенням комісії, створеної відповідно до пункту 7 цього Порядку, підлягають реалізації через відповідні торгівельні підприємства, а ті, що є продуктами харчування, - передачі закладам, зазначеним у підпункті 9 цього пункту
Відповідно до положення п.п. 3, 5 Положення про порядок формування та зберігання Державного фонду дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.1998 року №387, до Державного фонду зараховуються дорогоцінні метали і дорогоцінне каміння, дорогоцінне каміння органогенного утворення та напівдорогоцінне каміння, закуплені на території України та за її межами за рахунок коштів державного бюджету, відходи і брухт дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння у будь-якому вигляді та стані, дорогоцінні метали та дорогоцінне каміння, дорогоцінне каміння органогенного утворення та напівдорогоцінне каміння у виробах і брухті, скуплені у населення і юридичних осіб, конфісковані або реквізовані відповідними органами згідно з законодавством України чи здані як скарб, безхазяйні, а також одержані за правом спадкоємства чи дарування, цінності Історичного фонду дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння України, який є складовою частиною Державного фонду. Безпосереднє формування і зберігання цінностей Державного фонду здійснює Державне сховище дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння.
У відповідності до п. 15 ст. 1 Закону України "Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними" Державне сховище дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння України - організація, що входить до сфери управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну фінансову політику, і забезпечує закупівлю за рахунок державного бюджету, приймання, зберігання, продаж дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння у будь-якому вигляді та стані.
Як визначено п. 10 Положення №387, дорогоцінні метали і дорогоцінне каміння, дорогоцінне каміння органогенного утворення та напівдорогоцінне каміння у виробах і брухті, скуплені у населення, юридичних осіб, конфісковані або реквізовані, безхазяйні та такі, що за правом спадкоємства чи дарування перейшли у власність держави, і скарби надходять до Державного сховища дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння без відповідної переробки.
Таким чином, оскільки вказані вище речові докази, були предметами кримінального правопорушення, власника вилученого майна досудовим розслідуванням не встановлено, їх слід передати у власність держави в особі Державного сховища дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння України для його зарахування до Державного сховища дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння України.
З огляду на те, що немає необхідності у подальшому зберіганні речових доказів, зазначених у клопотанні, чинним законодавством не передбачено іншого порядку вирішення долі речових доказів, аніж зазначено у ст. 100 КПК України, клопотання є обґрунтованим, а тому підлягає до задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 100, 170-174, 309 КПК України,
Клопотання задовольнити.
Передати у власність держави в особі Державного сховища дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння України (04119, м. Київ вул. Дегтярівська, буд. 38-44, ЄДРПОУ 30438549) речові докази у кримінальному провадженні №12016060020007710 від 21.12.2016 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 198 КК України, у вигляді бурштин-сировини, загальною вагою 125,0 г, вилученого 21.12.2016 року в ході огляду автомобіля марки Mercedes Benz E240, д.н.з. НОМЕР_1 , для його зарахування до Державного фонду дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння України.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1