Справа № 144/246/20
Провадження №11-кп/801/434/2022
Категорія: крим.
Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
31 березня 2022 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі:
головуючого судді: ОСОБА_2 ,
суддів : ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
зі секретарем: ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Вінниці в режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 23.03.2022 року про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою у кримінальному провадженні №120190202800000243 від 25.08.2019 року по обвинуваченню ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.4 ч.2 ст.115 КК України,
за участю сторін кримінального провадження
прокурора: ОСОБА_8 ,
обвинуваченого: ОСОБА_7 ,
захисника : ОСОБА_6 ,
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 23.03.2022 року продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 .
Захисник ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, просив скасувати ухвалу від 23.03.2022 року, відмовити у задоволенні клопотання прокурора відносно ОСОБА_7 обрати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в певний період доби за місцем проживання в АДРЕСА_1 .
Вимоги апеляційної скарги обвинуваченого мотивовано тим, що всупереч вимог п.1 ч.1 ст.178 КПК України при вирішенні питання про продовження запобіжного заходу неналежним чином оцінено в сукупності всі обставини вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення.
Наявність ризиків, передбачених п.1,3,4,5 ч.1 ст.177 КПК України прокурором не доведена в судовому засіданні, в результаті чого висновки суду є необґрунтованими.
Обвинувачений ОСОБА_7 не має наміру переховуватись від слідства та суду, ризик впливу на потерпілу на свідків відсутній, оскільки вони вже допитані судом, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином у останнього не має можливості, скоювати нові злочини не збирається.
Доказів незаконного тиску на свідків у сторони обвинувачення не має, як і підстав обґрунтовано припускати можливість знищення доказів у справі, які вже надані прокурором суду за зберігаються у матеріалах кримінального провадження.
В ухвалі, суд послався на те, що ОСОБА_9 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину. Разом з тим, сама по собі тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється особа не може бути безумовною підставою для обрання щодо цієї особи запобіжного заходу у вигляді взяття під варту (рішення ЄСПЛ у справі «Ніколова проти Болгарії»). Відповідно до рішення ЄПСЛ по справі «Ноймайстер проти Австрії» позбавлення волі особи (тримання під вартою) не повинно перетворюватися на своєрідну прелюдію до заавчасного відбування можливого у майбутньому вироку про позбавлення волі.
Судом не враховано, що ОСОБА_9 раніше не судимий, має постійне місце проживання ( АДРЕСА_1 ), до затримання працював за цивільно-правовими угодами, не перебуває на обліку в наркологічному кабінеті КНП «Теплицька ЦРЛ», батьки ОСОБА_7 померли,
Заслухавши доповідача, думку захисника ОСОБА_6 , обвинуваченого ОСОБА_7 , які підтримали вимоги викладені в апеляційній скарзі та просили їх задовольнити, прокурора ОСОБА_8 , який заперечив проти апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, дослідивши матеріали провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.
На переконання апеляційного суду, суд першої інстанції, вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 дотримався вимог кримінального процесуального закону.
З матеріалів провадження убачається, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.4 ч.2 ст.115 КК України.
Обвинувальний акт у кримінальному провадженні №120190202800000243 від 25.08.2019 по обвинуваченню ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.4 ч.2 ст.115 КК України перебуває на розгляді у суді першої інстанції. Вирішуючи питання щодо продовження строків тримання під вартою, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст.178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, врахував тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Суд першої інстанції обґрунтовано продовжив запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки на час розгляду клопотання ризики, передбачені ст. 177 КПК України не зменшилися, а жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти вказаним ризикам.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_6 щодо застосування до обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у нічний період доби, суд апеляційної інстанції вважає їх такими, що не підлягають задоволенню, оскільки розгляд кримінального провадження щодо обвинуваченого триває, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є саме таким запобіжним заходом, який буде достатнім стримуючим засобом, що здатен забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки обвинуваченого та запобігти ризикам, доведеним прокурором, а також забезпечити безпеку суспільства від нових протиправних посягань обвинуваченого, враховуючи ступінь суспільної небезпеки злочину, у якому він обвинувачується.
Враховуючи те, що ОСОБА_7 своїми діями показав свою зневагу до існуючих правил і норм поведінки, проявив самовпевненість у безкараності за свої вчинки, таким чином, перебування його на волі може призвести до можливості переховування від органів досудового розслідування та суду, що в подальшому ускладнить проведення судового розгляду.
Відповідно до сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, невзявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Суд апеляційної інстанції вважає, що, приймаючи до уваги практику Європейського суду з прав людини, рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Суд продовжив відносно обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжний захід, який є співмірним кримінальному правопорушенню, у вчиненні якого обвинувачується останній.
Підстави для скасування ухвали Вінницького міського суду Вінницької області від 23.03.2022 року про продовження запобіжного заходу обвинуваченому відсутні.
Керуючись ст.405,419 КПК України, суд апеляційної інстанції,
Відмовити в задоволенні апеляційної скарги захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 .
Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 23.03.2022 року про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_7 залишити без змін.
Ухвала касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4