Провадження № 2/537/313/2022
Справа № 537/5507/21
15.03.2022 року м. Кременчук
Крюківський районний суд м. Кременчука Полтавської області у складі:
головуючого судді - Мурашової Н.В.,
за участі секретаря - Должаніци В.С.,
відповідача - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань у приміщенні суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , за участі третьої особи Автозаводський відділ державної виконавчої служби у місті Кременчуці Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м. Суми), про стягнення нейстойки (пені) за прострочення сплати аліментів,
Зміст позовних вимог.
ОСОБА_2 звернулася до суду з позовною заявою, в якій просила стягнути з ОСОБА_1 на її користь пеню за прострочення сплати аліментів за період з 20.11.2020 року по 25.10.2021 року в розмірі 34013,31 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є батьками дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 24.02.2010 року Крюківським районним судом м. Кременчука виданий виконавчий лист №2-451 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі ј частини з усіх видів заробітку щомісячно до повноліття дитини. 05.03.2010 року на виконання вказаного виконавчого листа Крюківським ВДВС відкрито виконавче провадження №17882118. ОСОБА_1 неналежно виконує свій обов'язок з утримання дитини, не сплачує аліменти, які стягнуто з нього судовим рішенням. Внаслідок чого у ОСОБА_1 утворилася заборгованість зі сплати аліментів станом на 01.09.2021 року за період з лютого 2020 року по 01.09.2021 року у розмірі 54556,25 грн. Заочними рішеннями Крюківського районного суду м. Кременчука з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто пеню за прострочення сплати аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 , яку нараховано станом на 20.11.2020 року. Згідно з положеннями ст.196 СК України, з врахуванням розміру пені за прострочення сплати аліментів, яку вже було стягнуто попередніми судовими рішеннями, ОСОБА_2 проведено розрахунок пені за прострочення сплати аліментів, нараховану за період з 20.11.2021 року по 25.10.2021 року в сумі 34013,31 грн., яку позивач просила суд стягнути з відповідача на її користь. За таких обставин ОСОБА_2 звернулася до суду за захистом своїх прав.
Рух справи.
Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 16.11.2021 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначено судове засідання.
Позиція учасників справи в судовому засіданні.
Позивач ОСОБА_2 не з'явилася в судове засідання. Подала заяву про розгляд справи без її участі.
Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні повідомив, що інших утриманців не має, має задовільний стан здоров'я, проте не працює, тому не має можливості сплачувати аліменти на утримання своєї неповнолітньої дитини. Відзиву на позов не подав. Визнав, що дитина ОСОБА_3 проживає з матір'ю та перебуває на її утриманні.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляд справи без його участі.
Обставини, встановлені судом, та правова позиція суду при прийнятті рішення.
Заслухавши учасників справи, дослідивши подані докази, суд встановив наступне.
Позивач ОСОБА_2 та відповідач ОСОБА_1 є батьками дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджено свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим Крюківським відділом РАЦС Кременчуцького МУЮ Полтавської області (а.с.4).
Рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука від 12.02.2010 року у справі №2-451/2010 задоволено позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дитини. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти у розмірі ј частини з усіх видів заробітку платника аліментів щомісячно на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , починаючи з 16.12.2010 року і до досягнення дитиною повноліття.
Постановою державного виконавця Крюківського ВДВС Кременчуцького МУЮ Донця Я.В. від 05.03.2010 року відкрито виконавче провадження ВП №17882118 на підставі виконавчого листа №2-451, виданого 24.02.2020 року Крюківським районним судом м. Кременчука про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів.
Заочним рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука від 09.06.2020 року у справі №537/930/20 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 пеню за прострочення сплати аліментів за період з 30.06.2019 року по 18.03.2020 року в розмірі 7881,84 грн.
Заочним рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука від 31.03.2021 року у справі №537/4190/20 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 пеню за прострочення сплати аліментів за період з 01.01.2020 року по 20.11.2020 року в розмірі 20895,96 грн.
Старшим державним виконавцем Автозаводського ВДВС у м. Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Північно-східного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м. Суми) при примусовому виконанні виконавчого листа №2-451, виданого Крюківським районним судом м. Кременчука про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 проведено розрахунок заборгованості зі сплати аліментів, яка за період з лютого 2020 року по серпень 2021 року станом на 01.09.2021 року становить 54556,25 грн.
Згідно з проведеним розрахунком, в якому було враховано раніше стягнутий судовими рішеннями розмір пені за прострочення зі сплати аліментів, з урахуванням положень ст.196 СК України, встановлено, що за даними розрахунку заборгованості зі сплати аліментів за період з лютого 2020 року по серпень 2021 року, складеному державним виконавцем Автозаводського відділу державної виконавчої служби у місті Кременчуці Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м. Суми), сума пені за несплату та несвоєчасну сплату аліментів ОСОБА_1 станом на 25.10.2021 року становить 34013,31 грн.
Відповідно до ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
З встановлених обставин справи вбачається, що спірні правовідносини є сімейними та врегульовані Сімейним кодексом України.
У статті 8 Конституції України закріплено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, а норми Конституції України є нормами прямої дії.
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Згідно із частиною 7 статті 7 СК України, дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенція про права дитини), ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
У статті 141 СК України встановлено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
Обов'язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов'язків (ч.2 ст.51 Конституції України) і традиційно закріплюється в сімейному законодавстві.
Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
В ст.181 СК України встановлені способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину.
Так, способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.
За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
В ст. 195 СК України встановлено, що заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення, незалежно від того, одержано такий заробіток (дохід) в Україні чи за кордоном. Заборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості або є фізичною особою - підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, або є громадянином України, який одержує заробіток (дохід) у державі, з якою Україна не має договору про правову допомогу, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості. Розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом.
Згідно з частиною першою статті 196 СК України, у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов'язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов'язку сплатити аліменти.
Стягнення неустойки є санкцією за ухилення від сплати аліментів.
Ухиленням від сплати аліментів слід вважати дії або бездіяльність винної особи, спрямовані на невиконання рішення суду про стягнення з неї на користь стягувача визначеної суми аліментів. Вони можуть виразитись як у прямій відмові від сплати встановлених судом аліментів, так і в інших діях (бездіяльності), які фактично унеможливлюють виконання вказаного обов'язку (приховуванні заробітку (доходу), що підлягає обліку при відрахуванні аліментів, зміні місця роботи чи місця проживання з неподанням відповідної заяви про необхідність стягування аліментів тощо).
Тлумачення статті 196 СК України, свідчить про те, що відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи.
На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин.
Перелік причин з яких утворилась заборгованість не з вини платника аліментів не є вичерпним і може встановлюватись судом у кожному випадку окремо на підставі поданих доказів.
Вказаний висновок підтверджується наступним.
Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (частина дев'ята статті 7 СК України).
Згідно зі статтею 8 СК України, якщо особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, батьками та дітьми, іншими членами сім'ї та родичами не врегульовані цим Кодексом, вони регулюються відповідними нормами ЦК України, якщо це не суперечить суті сімейних відносин.
Відповідно до частини першої статті 9 ЦК України, положення цього Кодексу застосовуються до врегулювання відносин, які виникають у сферах використання природних ресурсів та охорони довкілля, а також до трудових та сімейних відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.
Тлумачення статті 8 СК України та частини першої статті 9 ЦК України дозволяє зробити висновок, що положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин.
Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання (частини перша та друга статті 614 ЦК України).
Тлумачення вказаних норм свідчить, що стягнення пені, передбаченої абзацом 1 частини першої статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов'язаної сплачувати аліменти.
У СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. Очевидно, що в такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості, і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов'язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів.
Отже, для застосування зазначеної вище санкції до платника аліментів необхідні такі умови: існування заборгованості зі сплати аліментів, встановлених рішенням суду або за домовленістю між батьками згідно з частиною першою статті 189 СК України; наявність винних дій особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти, що призвели до виникнення заборгованості.
У зв'язку з викладеним Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 14.12.2020 року у справі №661/905/19, провадження №61-16670 сво 19 уточнив висновок, викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 29.08.2018 року у справі №572/1689/16-ц (провадження №61-311 св 17), зазначивши, що відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи, а не у всіх випадках, крім несвоєчасної виплати заробітної плати, затримки або неправильного перерахування аліментів банками. Положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин. Стягнення пені, передбаченої абзацом 1 частини першої статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов'язаної сплачувати аліменти. У СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. У такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов'язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів.
У Постанові Верховного Суду від 15.01.2020 року у справі №334/7702/16 (провадження № 61-42142св18) про стягнення пені за несвоєчасну сплату аліментів висловлено правовий висновок про те, що той з батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною першою статті 196 СК України. Обов'язок доведення відсутності вини у виникненні заборгованості зі сплати аліментів покладається на боржника.
Відповідач ОСОБА_1 не подав суду відзив на позов та жодного доказу в обґрунтування відсутності його вини у виникненні заборгованості по сплаті аліментів. Усні заперечення відповідача в судовому засіданні зводилися до повідомлення, що він не працює, хоча є особою працездатного віку із задовільним станом здоров'я, інших утриманців не має. Суду не було подано жодного доказу неправильності проведенного державним виконавцем розрахунку заборгованості по аліментам, не подано доказів неправильності розрахунку пені за прострочення сплати аліментів, не подано й контррозрахунку.
За таких обставин суд вважає, що відповідачем не доведено відсутність його вини у виникненні заборгованості зі сплати аліментів.
Суд першої інстанції, з урахуванням правової позиції, викладеній у постанові Верховного Суду України від 02 листопада 2016 року у справі № 6-1554цс16, розрахував пеню за наступною формулою: заборгованість за аліментами за місяць помножена на 1% пені і помножена на кількість днів місяця, в якому виникла заборгованість.
Загальна сума неустойки (пені) визначена шляхом додавання нарахованої пені за кожен із прострочених платежів (за кожен місяць).
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019 у справі № 333/6020/16-ц (провадження № 14-616цс18) зроблено висновок, що «правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі 1% від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення полягає в тому, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів враховується розмір несплачених аліментів за кожен місяць та кількість днів прострочення за кожним платежем окремо.
Аліменти нараховуються щомісячно, тому строк виконання цього обов'язку буде різним, а отже, кількість днів прострочення сплати аліментів за кожен місяць також буде різним.
Законодавець установив розмір пені - 1% за кожен день прострочення та період, за який нараховується пеня - за кожен день, починаючи з наступного, у який мала бути здійснена сплата аліментів за відповідний місяць, але таке зобов'язання не було виконане, і до дня, у який проведена сплата заборгованості чи до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені.
Таке правило застосовується у разі прострочення виконання зобов'язання зі сплати аліментів за місяць, у який вони мали бути сплачені. Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов'язання не включається до строку заборгованості) та помножити на 1%.
Тобто формула така: заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1%. За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем. Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем.
У разі виплати аліментів частинами, необхідно зазначити, що якщо такі часткові платежі вчинені протягом місяця, у якому повинні сплачуватися аліменти, і їх загальна сума становить місячний платіж, визначений у рішенні суду про стягнення аліментів, вважається, що той з батьків, який повинен сплачувати аліменти, виконав ці зобов'язання.
У разі, якщо місячний платіж сплачено не у повному розмірі, то пеня буде нараховуватися з першого дня місяця, наступного за місяцем сплати чергового платежу, на різницю між розміром, який мав бути сплачений на утримання дитини, та розміром фактично сплачених аліментів з урахуванням строку прострочення та ставки пені - 1%.
Строк прострочення вираховується з урахуванням раніше зазначеного правила і починає перебіг з першого дня місяця, наступного за місяцем внесення періодичного платежу, до дня, який передує дню сплати заборгованості. У разі, якщо заборгованість зі сплати аліментів погашено частково в іншому місяці, то визначення пені на заборгованість зі сплати аліментів розраховується з урахуванням розміру несплаченої частки аліментів за певний місяць з дня сплати частки місячного платежу і до дня, який передує дню погашення заборгованості за відповідним місячним платежем, помножену на 1%.»
Отже загальна сума пені за несплату або несвоєчасну сплату аліментів має розраховуватися за формулою: P=(A1х1%хQ1)+(A2х1%хQ2)+ (Anх1%хQn), де: P - загальна сума пені за несплату або прострочення сплати аліментів, обраховується позивачем на момент подачі позову; A1 - нарахована сума аліментів за перший місяць; Q1 - кількість днів прострочення сплати суми аліментів, починаючи з першого дня першого місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати; A2 - нарахована сума аліментів за другий місяць; Q2- кількість днів прострочення сплати суми аліментів, починаючи з першого дня першого місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати; An- нарахована сума аліментів за останній місяць перед подачею позову; Qn- кількість днів прострочення сплати аліментів за останній місяць.
За огляду на наведені положення, суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів, яка виникла з вини платника аліментів в розмірі 34013,31 грн. грн.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про необхідність задоволення заявлених позовних вимог ОСОБА_2 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів, що виникло з вини платника аліментів.
Відповідно до ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог,
З огляду на наведене, враховуючи, що позовні вимоги задоволено в повному обсязі, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь Держави судовий збір в розмірі 908,00 грн. за майнову вимогу про стягнення пені за прострочення сплати аліментів.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).
Керуючись ст.ст. 77-83, 89, 95, 139, 141, 142, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд
Позовні вимоги за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , за участі третьої особи Автозаводський відділ державної виконавчої служби у місті Кременчуці Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м. Суми), про стягнення нейстойки (пені) за прострочення сплати аліментів, - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів в період з серпня 2020 року по серпень 2021 року, що виникла з вини платника аліментів станом на 25.10.2021 року в розмірі 34013 (тридцять чотири тисячі тринадцять) грн. 31 коп.
Стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь Держави судовий збір в розмірі 908 (дев'ятсот вісім) грн. 00 коп.
Інформація про сторони:
Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт НОМЕР_2 , виданий 03.09.1996 року Крюківським РВ УМВС України в Полтавській області, РНОКПП НОМЕР_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , паспорт НОМЕР_4 , виданий 07.04.1998 року Крюківським РВ УМВС України в Полтавській області, проживає за адресою: АДРЕСА_2 .
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання його повного тексту. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складений 21.03.2022 року.
Суддя Крюківського районного суду
м. Кременчука Полтавської області Мурашова Н.В.