Справа № 357/9492/20
1-кп/357/681/22
Категорія 18
04 квітня 2022 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючого ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю прокурора - ОСОБА_3
особа відносно якої застосовуються
міри медичного характеру - ОСОБА_4
захисника - ОСОБА_5
законного представника - ОСОБА_6
потерпілої - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Біла Церква клопотання прокурора щодо застосування примусових заходів медичного характеру у вигляді надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Узин, Київської області, Білоцерківського району, громадянина України, неодруженого, з вищою освітою, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючий за адресою: АДРЕСА_2
у вчиненні суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, -
ОСОБА_4 30 травня 2020 року близько 19 год., який згідно висновку судово-психіатричної експертизи №392 від 16.09.2020 страждає на хронічний психічний розлад-шизофренію, знаходячись за місцем свого проживання, що за адресою: АДРЕСА_2 , не усвідомлюючи суспільну небезпечність і незаконність своїх дій, а також не усвідомлюючи настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді спричинення фізичного болю та нанесення тілесних ушкоджень, підійшов до своєї матері ОСОБА_7 та взявши її двома руками ззаду за плечі повалив останню на підлогу кімнати. Після чого, ОСОБА_4 взяв до правої руки гантель, яка знаходилася на підлозі з правої сторони від ОСОБА_7 , та наніс декілька ударів по правій руці потерпілої ОСОБА_7 в область ліктьового суглобу, один удар в нижню частину тулуба з лівої сторони, один удар в лобну ділянку голови, один удар з область потилиці і один удар в область грудної клітини, внаслідок чого потерпіла отримала різного ступеню тяжкості тілесні ушкодження, які згідно висновку судово-медичного експерта № 383/д від 17 липня 2020 року відносяться: закритий перелом ліктьового відростку правої ліктьової кістки, до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості та синці в лобній області, у потиличній області, на грудях зліва, на лівому стегні та на правому колінному суглобі, відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень. Після цього, потерпіла ОСОБА_7 вибігла з його кімнати та заховалась у своїй кімнаті, підперши тумбочкою вхідні двері, щоб обмежити доступ до її кімнати сину ОСОБА_4 .
Своїми діями, які виразилися у нанесенні середньої тяжкості тілесному ушкоджені, тобто ушкоджені, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я, ОСОБА_4 , перебуваючи в стані неосудності, вчинив суспільно небезпечне діяння, яке підпадає під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України.
Особа відносно якої застосовуються міри медичного характеру ОСОБА_8 суду показав, що на час вчинення суспільно-небезпечного діяння він хворів та не пам'ятає про обставини вчинення суспільно-небезпечного діяння, повністю покладається на покази своєї матері - потерпілої ОСОБА_7 .
Потерпіла ОСОБА_7 підтвердила обставини, які зазначені в клопотанні, підтвердила факт нанесення їй ОСОБА_4 тілесних ушкоджень за вказаних обставин та зазначила, що її син ОСОБА_4 на той час хворів, після цього тричі лікувався, зараз одужав і бажає влаштуватися на роботу.
Законний представник ОСОБА_4 - ОСОБА_6 суду повідомила, що дійсно ОСОБА_4 на час вчинення суспільно небезпечного діяння хворів, на даний час пролікувався.
Захисник ОСОБА_5 заявила клопотання про закриття кримінального провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру у вигляді надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку відносно ОСОБА_4 , оскільки відповідно до висновку судово-психіатричного експерта № 227 від 28.04.2021 року ОСОБА_4 здатний усвідомлювати свої дії та керувати ними та не потребує застосування примусових заходів медичного характеру.
Прокурор в судовому засіданні зазначила, що оскільки ОСОБА_4 пройшов лікування, та відповідно до висновку - психіатричної експертизи № 227 від 28.04.2021 не потребує застосування примусових заходів медичного характеру та здатний усвідомлювати свої дії та керувати ними, не заперечувала проти закриття кримінального провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру у вигляді надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку відносно ОСОБА_4 .
Потерпіла ОСОБА_7 , законний представник ОСОБА_6 та ОСОБА_4 не заперечують проти закриття кримінального провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру у вигляді надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку відносно ОСОБА_4 .
В судому засіданні досліджені наступні докази, надані прокурором:
= витяг з ЄРДР № 12020110360000148 від 31.05.2020 року за ч. 1 ст. 125 КК України, відомості про які внесені на підставі заяви ОСОБА_7 ;
= заява ОСОБА_7 про притягнення до відповідальності її сина ОСОБА_4 від 30.05.2020 року;
= висновок експерта № 383/д від 24.04.2020 року, відповідно до якого: 1. при вивченні медичної документації ОСОБА_7 знайдені наступні ушкодження: закритий перелом ліктьового відростку правої ліктьової кістки; синці в лобній області, у потиличній області, на грудях зліва, на лівому стегні та на правому колінному суглобі. 2. Описані ушкодження заподіяні тупими предметами із силою достатньою для їх виникнення, можливо від ударів ними (руками, ногами та іншими предметами) по тілу потерпілої в строк указаний в постанові. 3. Локалізація та характер ушкоджень дають змогу вважати, що всі вони не вкладаються в механізм падіння з положення стоячи. 4. Локалізація та характер ушкоджень дають змогу вважати, що мало бути не менш, ніж п'ять точок прикладення сили. 5. Перелом відноситься до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості, так як для повного його зрощення необхідно тривалий строк - більш ніж 3 тижні. Інші ушкодження відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень;
= висновок судово-психіатричного експерта № 319 від 22.07.2020 року, відповідно до якого ОСОБА_4 під час скоєння інкримінованих дій страждав на захворювання F20 (діагноз зазначений у висновку), не міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. На даний час страждає на розлад (F20.04 за МКХ-10), не здатний повною міру усвідомлювати свої дії та керувати ними. ОСОБА_4 потребує застосування примусових заходів медичного характеру у вигляді надання амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку. Клінічних ознак наркотичної та алкогольної залежності у ОСОБА_4 під час проведеного обстеження не виявлено;
= висновок судово-психіатричного експерта № 392 від 16.09.2020 року, відповідно до якого ОСОБА_4 під час скоєння інкримінованих дій страждав на захворювання F20 (діагноз зазначений у висновку), не міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. На даний час страждає на розлад (F20.04 за МКХ-10), не здатний повною міру усвідомлювати свої дії та керувати ними. ОСОБА_4 потребує застосування примусових заходів медичного характеру у вигляді надання амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку. Клінічних ознак наркотичної та алкогольної залежності у ОСОБА_4 під час проведеного обстеження не виявлено;
= копія паспорта ОСОБА_4 ;
= довідка-характеристика, видана виконавчим комітетом Узинської міської ради № 11-14/1713 від 08.07.2020 р. заступником міського голови ОСОБА_9 , відповідно до якої за час проживання ОСОБА_4 зарекомендував себе посередньо. В порушенні громадського порядку та в зловживанні спиртними напоями помічений не був. Скарг від сусідів на вказану особу не надходило;
= вимога від 04.06.2020 року, з якої вбачається, що ОСОБА_4 раніше не судимий;
= відповідь заступника генерального директора по лікувальній роботі КНП ККиївської обласної ради «Обласне психіатрично-наркологічне медичне об'єднання» ОСОБА_10 № 156 від 17.06.2020 року, з якої вбачається, що ОСОБА_4 перебуває на стаціонарному лікуванні в медоб'єднанні з 31.05.20 р. по теперішній час. Діагноз: «Демонстративний розлад особистості, декомпенсація у вигляді афективних параноїчних реакцій»;
= відповідь директора КНП «Узинська міська лікарня» ОСОБА_11 № 01-07/295 від 12.06.2020 року, з якої вбачається, що ОСОБА_4 перебуває на обліку у лікаря психіатра з 2014 року з діагнозом F60.4;
= відповідь № 11 від 10.06.2020 року КНП Білоцерківської районної ради «Білоцерківська центральна районна лікарня» про те, що ОСОБА_4 до лікаря-нарколога за медичною допомогою не звертався;
= відповідь начальника відділення ІНФОРМАЦІЯ_2 № 4/1174/6 від 05.06.2020 року про те, що ОСОБА_4 перебуває на військовому обліку військовозобов'язаних сержантів і солдат запасу в ІНФОРМАЦІЯ_3 , непридатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час.
Суд, вислухавши думку учасників судового провадження, дослідивши всі докази, приходить до висновку про наявність підстав для закриття даного кримінального провадження, виходячи з такого.
Згідно з ч.1 ст. 503 КПК України, кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, здійснюється за наявності достатніх підстав вважати, що: особа вчинила суспільно небезпечне діяння, передбачене законом України про кримінальну відповідальність, у стані неосудності; особа вчинила кримінальне правопорушення у стані осудності, але захворіла на психічну хворобу до постановлення вироку.
Відповідно до ч.2 ст. 19 КК України, не підлягає кримінальній відповідальності особа, яка під час вчинення суспільно небезпечного діяння, перебувала в стані неосудності, тобто не могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними внаслідок хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки. До такої особи за рішенням суду можуть бути застосовані примусові заходи медичного характеру.
Як встановлено ст. 92 КК України, примусовими заходами медичного характеру є надання амбулаторної психіатричної допомоги, поміщення особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, в спеціальний лікувальний заклад з метою її обов'язкового лікування, а також запобігання вчиненню нею суспільно небезпечних діянь.
Зідно зі ст. 19 Закону України "Про психіатричну допомогу", примусові заходи медичного характеру застосовуються за рішенням суду у випадках та в порядку встановлених Кримінальним та Кримінальним процесуальним кодексами України, цим Законом та іншими законами.
Відповідно до ч. 1 ст. 513 КПК України, під час постановлення ухвали про застосування примусових заходів медичного характеру суд з'ясовує такі питання: чи мало місце суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення; чи вчинено це суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення особою; чи вчинила ця особа суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення у стані неосудності; чи не захворіла ця особа після вчинення кримінального правопорушення на психічну хворобу, яка виключає застосування покарання; чи слід застосовувати до цієї особи примусові заходи медичного характеру і якщо слід, то які.
Частиною 4 ст. 513 КПК України передбачено, що якщо буде встановлено, що суспільно небезпечне діяння особа вчинила у стані неосудності, а на момент судового розгляду видужала або внаслідок змін у стані її здоров'я відпала потреба в застосуванні примусових заходів медичного характеру, суд постановляє ухвалу про закриття кримінального провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру.
Виходячи з роз'яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України від 03.06.2005 року № 7 «Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування» примусові заходи медичного характеру мають застосовуватися лише за наявності у справі обґрунтованого висновку експертів-психіатрів про те, що особа страждає на психічну хворобу чи має іншій психічний розлад, які зумовлюють її неосудність або обмежену осудність і викликають потребу в застосуванні щодо неї таких заходів.
Відповідно до ч. 1 ст. 511 КПК України, досудове розслідування у кримінальному провадженні щодо застосування примусових заходів медичного характеру закінчується закриттям кримінального провадження або складенням клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру.
Відповідно до ч. 2 ст. 512 КПК України, судовий розгляд завершується постановленням ухвали про застосування примусових заходів медичного характеру або про відмову в їх застосуванні.
В судовому засіданні, 11.03.2021 захисником обвинуваченого ОСОБА_5 було заявлено клопотання про проведення відносно ОСОБА_4 повторно судово - психіатричної експертизи посилаючись на те, що до суду прокурором надано висновок судово-психіатричного експерта № 392 відносно ОСОБА_4 який датований 16.09.2020 року, а ОСОБА_4 після цього ще перебував на стаціонарному лікуванні відповідно до довідки № 21 КОДА КНП КОР «Обласного психіатрично - наркологічно медичного обєднання». Клопотання захисника обвинуваченого задоволено та матеріали кримінального провадження направлено КОДА КНП КОР «Обласного психіатрично - наркологічно медичного обєднання».
Згідно висновку - психіатричної експертизи № 227 від 28.04.2021 судового експерта ОСОБА_12 ОСОБА_4 страждає на хронічне захворювання (F20.05 за МКХ-10), діагноз зазначений у висновку експерта, який знаходиться в матеріалах кримінального провадження. На даний час ОСОБА_4 здатний усвідомлювати свої дії та керувати ними, останній не потребує застосування примусових заходів медичного характеру.
Тобто, в судовому засіданні встановлено,що ОСОБА_4 вчинив суспільно небезпечне діяння у стані неосудності, однак, на момент судового розгляду здатний усвідомлювати свої дії та керувати ними, останній не потребує застосування примусових заходів медичного характеру, а тому відпала потреба в застосуванні примусових заходів медичного характеру, що є підставою для постановлення ухвали про закриття кримінального провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру.
Вивченням особи ОСОБА_4 встановлено, що він зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , з матір'ю ОСОБА_7 зауважень та скарг на погану поведінку ОСОБА_4 від сусідів надходило, на обліку в лікаря нарколога не перебуває, однак знаходиться на обліку у лікаря психіатра, раніше не судимий.
На підставі викладеного, враховуючи позицію учасників процесу, характеризуючі дані ОСОБА_4 , та відповідно до висновку судово-психіатричної експертизи від 28.04.2021 № 227 про те, що ОСОБА_4 не потребує застосування примусових заходів медичного характеру, суд приходить до висновку, що відсутні підстави для застосування примусових заходів медичного характеру щодо ОСОБА_4 , а кримінальне провадження, яке внесене до ЄРДР за № 12020110360000148 від 31.05.2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КК України, підлягає закриттю.
Речові докази, цивільний позов та судові витрати відсутні.
Запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_4 не обирався за відсутності підстав.
На підставі викладеного, ст. 94 КК України, керуючись ст.ст. 369-372, 513, 516 КПК України, суд, -
Кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12020110360000148 від 31.05.2020 щодо застосування примусових заходів медичного характеру у вигляді надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку відносно ОСОБА_4 у вчиненні суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України - закрити.
Запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_4 не обирався за відсутності підстав.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд протягом семи днів з дня її проголошення.
СуддяОСОБА_1