Справа №760/18762/21
1-кп/760/1504/22
10 березня 2022 м. Київ
Солом'янський районний суд міста Києва у складі :
головуючого судді судді ОСОБА_1 ,
прокурора ОСОБА_2 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
захисника обвинуваченого ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Солом'янського районного суду міста Києва питання доцільності продовження тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні, зареєстрованому в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за № 12021110000000181 від 25.02.2021 р., за обвинуваченням
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Рівне, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою АДРЕСА_2 ,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 115, ч. ч. 1, 3 ст. 301 КК України, -
У провадженні Солом'янського районного суду міста Києва перебуває обвинувальний акт, затверджений прокурором ОСОБА_2 16.07.2021 р., у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021110000000181 від 25.02.2021 р., за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 115, ч. ч. 1, 3 ст. 301 КК України.
На підставі ухвали Солом'янського районного суду міста Києва від 24.01.2022 р. було продовжено обвинуваченому ОСОБА_3 тримання під вартою на строк 60 днів, тобто до 24 березня 2022 року включно.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Відповідно до Указу Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
У зв'язку із зазначеним суди України переведені у роботу в умовах воєнного стану та продовжують забезпечувати доступ до правосуддя.
З метою забезпечення безпеки учасників провадження, керуючись положеннями ст. 336 КПК України, на підставі ухвали суду від 04.03.2022 року суд прийшов до висновку про необхідність проведення судового засідання, призначеного на 10.03.2022 на 11 год. 00 хв., де має вирішуватись питання доцільності продовження тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_3 в режимі відеоконференції з ДУ «Київський слідчий ізолятор», де утримується обвинувачений.
У судовому засіданні, що відбулось 10.03.2022 р. в режимі відеоконференції з ДУ «Київський слідчий ізолятор», обвинувачений ОСОБА_3 повідомив суду, що у зв'язку із введеним на території України воєнним станом, він не заперечує проти прийняття участі у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Суд вживав заходи з метою забезпечення участі у судовому засіданні захисників обвинуваченого ОСОБА_3 адвокатів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . Захисник обвинуваченого ОСОБА_5 телефоном повідомив суду, що перебуває у складі Збройних Сил України та захищає нашу Державу від військової агресії з боку російської федерації, із захисником ОСОБА_6 суду не вдалось зв'язатись.
Згідно з ч. 1 ст. 52 КПК України участь захисника є обов'язковою у кримінальному провадженні щодо особливо тяжких злочинів.
У зв'язку із чим, на підставі ухвали суду від 04.03.2022 року суд призначив обвинуваченому ОСОБА_3 захисника з Регіональному центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги в м. Києві для участі в окремій процесуальній дії - вирішення питання доцільності продовження обвинуваченому тримання під вартою.
У судове засідання, призначене на 10.03.2022 р., прибув захисник ОСОБА_4 .
Обвинувачений ОСОБА_3 повідомив суду, що він не заперечує проти участі у судовому засідання у якості його захисника адвоката ОСОБА_4 .
Також, суд довів до відому учасників провадження, що судове засідання відбудеться без участі у складі суду секретаря судового засідання, та суд візьме на себе функцію фіксації судового процесу у вказаному кримінальному провадженні, використовуючи систему Аккорд, та забезпечуючи участь обвинуваченого в судовому засіданні в режимі відеоконференції через систему Ізікон, та частково через вайбер відео, оскільки вкінці судового засіданні в ДУ «Київський слідчий ізолятор» вимкнувся інтернет зв'язок.
З цього приводу, суд зазначає, що норми чинного КПК України не адаптовані під обставини воєнного стану, оскільки не передбачають чіткого алгоритму дій судді під час розгляду кримінальних проваджень по суті в суді першої інстанції, та пряму можливість суду відійти від положень ст. ст. 73, 107 КПК України, у випадку неможливості прибуття на робоче місце секретаря судового засідання з метою фіксації судового засідання технічними засобами та ведення ним журналу судового засідання, з об'єктивних підстав, пов'язаних із збереженням життя та здоров'я, які суд безумовно визнає поважними причинами відсутності секретаря у складі суду.
Відповідно до ст. 124 КПК України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди.
Згідно зі ст. 30 КПК України у кримінальному провадженні правосуддя здійснюється лише судом згідно з правилами, передбаченими цим Кодексом. Відмова у здійсненні правосуддя не допускається.
У відповідності до ч. 1 ст. 31 КПК України кримінальне провадження в суді першої інстанції здійснюється суддею одноособово.
Як зазначалось вище, на підставі Указу Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Згідно з ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Згідно з ч. 1 ст. 15 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод під час війни або іншої суспільної небезпеки, яка загрожує життю нації, будь-яка Висока Договірна Сторона може вживати заходів, що відступають від її зобов'язань за цією Конвенцією, виключно в тих межах, яких вимагає гострота становища, і за умови, що такі заходи не суперечать іншим її зобов'язанням згідно з міжнародним правом.
Тобто, із врахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що суд не може самоусунутись від виконання своїх прямих конституційно передбачених повноважень та функцій із здійснення правосуддя на території України в умовах воєнного стану по причині відсутності в складі суду секретаря судового засідання, основним завданням якого по суті є фіксація ходу судового засідання. Тим більше, коли відсутність секретаря судового засідання є вимушеною і пов'язаною із захистом свого життя та здоров'я від небезпеки, яку несе за собою агресія російської федерації під час війни в Україні.
Відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження під час розгляду питань слідчим суддею, крім вирішення питання про проведення негласних слідчих (розшукових) дій, та в суді під час судового провадження є обов'язковим.
Таким чином, суд самостійно покладає на себе функцію здійснення фіксації судового засідання, ведення журналу судового засідання у даному судовому засіданні, з метою забезпечення виконання положень ч. 4 ст. 107 КПК України, і у присутності обвинуваченого, захисника та прокурора із вжиттям усіх залежних від себе заходів, враховуючи відсутність будь-яких заперечень з даного приводу з боку учасників судового засідання, суд здійснює розгляд питання доцільності продовження тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_3 із одночасним виконанням фіксації судового засідання за допомогою технічних засобів та веденням журналу судового засідання.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_2 просив вирішити питання доцільності продовження обвинуваченому ОСОБА_3 тримання під вартою ще на 60 днів без права внесення застави. Зазначив, що ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, про які зазначив суд у своїй ухвалі від 15.12.2021 р. про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, продовжують існувати і до тепер. Пояснив, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 115, ч. 1, 3 ст. 301 КК України, які належать до категорії особливо тяжкого та тяжкого злочинів, за вчинення яких обвинуваченому може загрожувати покарання до п'ятнадцяти років позбавлення волі, а тому усвідомлюючи тяжкість покарання, яке може бути призначене йому за вироком суду, на переконання прокурора, обвинувачений ОСОБА_7 , перебуваючи на волі, може переховуватись від суду. Обвинувачений ОСОБА_3 неодноразово виїжджав на тривалий час за межі України, з метою працевлаштування на території іноземних держав, що свідчить про можливість залишення обвинуваченим території України з метою уникнення від кримінальної відповідальності. Обвинувачений ОСОБА_3 може незаконно впливати на потерпілих, свідків у цьому кримінальному провадженні з метою зміни їхніх показань на його користь, оскільки потерпілі та свідки у справі ще не допитані. Обвинувачений ОСОБА_3 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, не прибувати у судові засідання, іншим чином затягувати розгляд кримінального провадження. Також, обвинувачений ОСОБА_3 може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки на розгляді Вишгородського районного суду Київської області перебуває обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України. Зазначив, що обвинувачений схильний до нанесення тілесних ушкоджень жінкам, з якими він зустрічається, що підтверджується ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 07.02.2018, якою у зв'язку із закінченням строку давності притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_3 звільнено від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 125 КК України. Прокурор зазначив, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти зазначеним ризикам.
Обвинувачений ОСОБА_3 заперечував проти продовження тримання його під вартою, зазначивши, що не має наміру переховуватись від суду, має постійне місце проживання, джерело для заробітку, зобов'язався прибувати до суду за кожною вимогою, також вказав на те, що бажає приймати участь у боротьбі з ворогом у складі ЗСУ, оскільки є лікарем венерологом, та може бути корисним Державі більше, перебуваючи на свободі, аніж в умовах тримання під вартою.
Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_4 заперечував проти продовження тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 , з підстав, що обвинувачений не має наміру переховуватись від суду та зобов'язується прибувати за кожним викликом у судові засідання.
Потерпілі ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 до суду не прибули, у суду відсутні відомості про отримання ними судових повісток.
Заслухавши думки учасників кримінального провадження стосовно доцільності продовження тримання обвинуваченого ОСОБА_3 під вартою, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.
Оскільки строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_3 спливає 24 березня 2022 року, однак судове слідство по кримінальному провадженню не завершено та не прийнято остаточного рішення, враховуючи те, що не відпали ризики, передбачені п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України (ризики того, що обвинувачений ОСОБА_3 може переховування від суду; незаконно впливати на потерпілих та свідків у даному кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення), враховуючи особу обвинуваченого ОСОБА_3 , суд приходить до висновку про доцільність продовження тримання обвинуваченого ОСОБА_3 на 60 днів, тобто до 08 травня 2022 року включно.
Зокрема, зазначені висновки суду ґрунтуються на наступному:
ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, тяжкого злочину, передбаченого ч. 3 ст. 301 КК України, та нетяжкого злочину, передбаченого ч. 1 ст. 301 КК України, за вчинення яких обвинуваченому може загрожувати покарання у виді позбавлення волі на строк до п'ятнадцяти років, а тому, усвідомлюючи невідворотність покарання, яке може бути йому призначено судом у випадку визнання його винуватим у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, існує ризик того, що обвинувачений ОСОБА_3 може вживати заходів, спрямованих на переховування від суду. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами. У статті 5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R(80) 11 від 27.06.1980 р. «Про взяття під варту до суду» зауважується, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину.
Протягом 2016, 2018, 2019, 2020 років ОСОБА_3 неодноразово виїзжав з України, що може свідчити про існування ризику того, що обвинувачений ОСОБА_3 , перебуваючи на волі, може вчиняти дії, спрямовані на виїзд за межі України з метою уникнення від кримінальної відповідальності, яка може йому загрожувати у випадку встановлення судом під час розгляду справи по суті винуватості останнього у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях.
Суд також визнає доведеним та таким, що продовжує існувати, ризик того, що обвинувачений ОСОБА_3 може впливати на свідків та потерпілих у даному кримінальному провадженні з метою зміни останніми своїх показів, оскільки обвинуваченому ОСОБА_3 під час виконання вимог ст. 290 КПК України стали відомими анкетні та контактні відомості потерпілих та свідків у даному кримінальному провадженні.
Суд вважає доведеними також і продовження існування ризику, що обвинувачений ОСОБА_3 може вчинити інше кримінальне правопорушення та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки ОСОБА_3 пред'явлено обвинувачення у вчиненні іншого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України, кримінальне провадження за даних обставин перебуває на розгляді Вишгородського районного суду Київської області. У рамках даного кримінального провадження відносно ОСОБА_3 було застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на два місяці, тобто до 24.01.2022 року включно, із правом внесення застави у розмірі 300 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 681 000 грн., яка була внесена за обвинуваченого ОСОБА_3 26.11.2021 року, у зв'язку із чим його було звільнено з-під варти з ДУ «Київський слідчий ізолятор» 26.11.2021 р. Судом також при оцінці наявності даного ризику враховується і та обставина, що ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 07.02.2018 року ОСОБА_3 було звільнено від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 125 КК України з нереабілітуючих підстав, у зв'язку із закінченням строку давності притягнення до кримінальної відповідальності.
При вирішенні питання доцільності продовження тримання під вартою обвинуваченого, судом враховано особу обвинуваченого ОСОБА_3 , який має постійне місце проживання за адресою АДРЕСА_2 , раніше не судимий, відносно нього на розгляді Вишгородського районного суду Київської області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України.
Суд звертає увагу учасників провадження на те, що до суду учасниками кримінального провадження не були подані документи, на підтвердження сімейного статусу обвинуваченого, наявності на його утриманні малолітніх чи неповнолітніх дітей, непрацездатних осіб, доказів працевлаштування останнього, наявності в нього медичної освіти, інші характеризуючи матеріали, що б могло свідчити про наявність в обвинуваченого ОСОБА_3 стійних соціальних зв'язків.
Таким чином, виходячи з вищевикладеного, із врахуванням положень п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, та враховуючи особу обвинуваченого ОСОБА_3 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 115, ч. ч. 1, 3 ст. 301 КК України, ту обставину, що продовжують існувати ризики, передбачені п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, беручи до уваги тяжкість покарання, яке може загрожувати обвинуваченому у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, суд вважає, що вказані обставини у своїй сукупності свідчать про недостатність застосування більш м'якого запобіжного заходу для запобігання вищевказаним ризикам та забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_3 у даному кримінальному провадженні.
Із врахуванням вищевикладеного, стадії судового провадження, суд не може змінити обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжний захід із тримання під вартою на більш м'який по причині виявленого бажання обвинуваченого проходити військову службу у складі Збройних Сил України, відстоюючи суверенітет та територіальну цілісність України у війні, яку оголосила Україні російська федерація, оскільки таке бажання обвинуваченого не нівелює обґрунтованості висунутого проти нього обвинувачення та наявні ризики, оцінку яким надав суд у вказаній ухвалі.
Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, який спричинив загибель людини.
Таким чином, оскільки, як зазначено в обвинувальному акті, ОСОБА_3 обвинувачується в умисному протиправному заподіянні смерті ОСОБА_11 , суд доходить висновку про відсутність підстав для визначення розміру застави обвинуваченому ОСОБА_3 при обранні відносно нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Керуючись ч. 3 ст. 331, ст. ст. 131, 132, 176-178, 183, 194, 196, 197, 376, 615 КПК України, ст. ст. 29, 124 Конституції України, ст. ст. 6, 15 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану», суддя, -
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 115, ч. ч. 1, 3 ст. 301 КК України, строк тримання під вартою на 60 (шістдесят) днів, тобто до 08 травня 2022 року включно.
Визначити строк дії ухвали - до 08 травня 2022 року включно.
Ухвала суду підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора ОСОБА_2 .
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 (п'яти) днів з моменту проголошення ухвали.
Суддя ОСОБА_1