Рішення від 08.02.2022 по справі 707/1785/20

Справа №707/1785/20

2/760/2787/22

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.02.2022 м. Київ

Солом'янський районний суд міста Києва в складі головуючого судді - Зуєвич Л.Л., за участю:

секретаря судового засідання - Кушніра Р.С.,

представника відповідача - Василевської К.М. (ордер від 26.05.2021),

розглянувши клопотання представника відповідача про розподіл судових витрат у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 /далі - ОСОБА_1 / (РНОКПП: НОМЕР_1 ; місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 , адреса для листування: АДРЕСА_2 ) до ОСОБА_2 /далі - ОСОБА_2 / (РНОКПП: НОМЕР_2 ; адреса: АДРЕСА_3 ), третя особа: ОСОБА_3 /далі - ОСОБА_3 / (РНОКПП: НОМЕР_3 ; адреса: АДРЕСА_4 ), про розподіл боргів подружжя,

ВСТАНОВИВ:

Щодо рішення, прийнятого по суті спору

Рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 30.11.2021 у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 , - відмовлено.

У судовому засіданні 30.11.2021 представником відповідача до закінчення судових дебатів у справі зроблено заяву про те, що протягом п'яти днів після ухвалення рішення будуть подані докази понесених відповідачем судових витрат.

Заява про розподіл судових витрат

06.12.2021 до суду надійшло клопотання представника відповідача від 03.12.2021 про долучення доказів судових витрат, понесених внаслідок розгляду даної справи на загальну суму 16 000 грн.

При цьому у такому клопотанні наведено перелік витрат, понесених внаслідок розгляду даної справи, а саме:

-підготовка та подача відзиву на позовну заяву - 3 000,00 грн;

-участь у судовому засіданні 26.05.2021 - 3 000,00 грн;

-клопотання про зміну підсудності від 25.11.2020 - 2 000,00 грн;

-участь у судовому засіданні 08.09.2021 - 3 000,00 грн;

-заперечення на відзив від 08.09.2021 - 2 000,00 грн;

-участь у судовому засіданні 30.11.2021 - 3 000,00 грн.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу до клопотання додано завірені копії:

-рахунку на оплату № 557 від 24.05.2021 на суму 3 000,00 грн;

-рахунку на оплату № 744 від 25.11.2020 на суму 2 000,00 грн;

-рахунку на оплату № 798 від 09.12.2020 на суму 3 000,00 грн;

-рахунку на оплату № 908 від 08.09.2021 на суму 5 000,00 грн;

-акту надання послуг № 617 від 25.11.2020 на суму 2 000,00 грн;

-акту надання послуг № 693 від 11.12.2020 на суму 3 000,00 грн;

-акту надання послуг № 506 від 25.05.2021 на суму 3 000,00 грн;

-акту надання послуг № 766 від 09.09.2021на суму 5 000,00 грн;

-акту надання послуг № 912 від 02.12.2021 на суму 3 000,00 грн;

-меморіального ордеру № МВ79514701 від 25.11.2020 на суму 2 000,00 грн;

-меморіального ордеру № МВ 81983901 від 11.12.2020 на суму 3 000,00 грн;

-меморіального ордеру № МВ50592764 від 09.09.2021 на суму 5 000,00 грн;

-меморіального ордеру № МВ75826944 від 02.12.2021 на суму 2 000,00 грн.

Заперечення позивача

03.02.2022 до суду надійшла заява представника позивача про вирішення питання про розподіл судових витрат без участі позивача та його представника. При цьому, в такій заяві представник позивача просить у задоволенні заяви про стягнення понесених судових витрат шляхом ухвалення додаткового рішення відмовити у повному обсязі.

Також, 03.02.2022 до суду надійшло клопотання представника позивача про зменшення витрат на правову допомогу в якому ставиться питання про ухвалення додаткового рішення, яким в задоволенні заяви про стягнення понесених судових витрат відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування такого клопотання, зокрема, вказується, що відповідно до попереднього розрахунку судових витрат, поданого представником відповідача разом із матеріалами відзиву на позовну заяву, попередній розрахунок судових витрат, які очікує понести сторона відповідача становив 9 000,00 грн, та складався з: підготовки відзиву на позовну заяву - вартістю 3 000,00 грн, участь в судових засіданнях по Києву - 6 000,00 грн, враховуючи, що сторона відповідача орієнтувалась на два судових засідання (вартість одного судового засідання - 3 000 грн).

За таких обставин, вказується, що остаточний розрахунок судових витрат у розмірі 16 000 грн, заявлених стороною відповідача, є неспівмірним з попереднім розрахунком судових витрат, заявлених під час подання відзиву на позовну заяву.

Вказується, що враховуючи, що стороною відповідача не доведено, що сторона не могла передбачити такі витрати при поданні попереднього розрахунку судових витрат, в задоволенні стягнення витрат понад 9 000,00 грн слід відмовити.

Також зазначається, що позивач вважає, що витрати на правову допомогу є неспівмірними зі складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом виконаних робіт (наданих послуг), ціною позову, та є значно завищеними.

Крім того, зауважується, що заявлений обсяг витрат на правничу допомогу не відповідає критеріям реальності та необхідності, не відповідає вимогам ч. 4 ст. 137 ЦПК України оскільки неспіврозмірний з складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та не доведений належними, допустимими та достатніми доказами.

Мотиви суду

Дослідивши матеріали справи та наявні у ній докази, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 270 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) визначено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання.

Частиною 1 ст. 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно положень ч.ч. 1 - 4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п'ята та шоста статті 137 ЦПК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц (провадження 14-382цс19) зазначено наступне:

«Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є:

- надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства.

Відповідно до пунктів 1, 2, 4, 5, 6, 12 частини третьої статті 2 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, верховенство права; повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Зі змісту статей 10, 11, 12, 13 ЦПК України в узагальненому вигляді, при вирішенні цивільного спору, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.

При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України).

Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Це підтверджується і такими нормами ЦПК України.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності.

Разом із тим Велика Палата Верховного Суду вважає, що посилання представника позивачки, що документи по суті справи підписувалися та подавалися до суду безпосередньо ОСОБА_1 , що, на його думку, ставить під сумнів фактичні обсяги наданої правничої допомоги адвокатом Лісовським Р. А. не підтверджено, оскільки відповідачкою доведено реальність надання правничої допомоги.

Схожі висновки щодо підтвердження витрат, пов'язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18), постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 753/15687/15-ц, від 26 вересня 2018 року у справі № 753/15683/15, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 червня 2019 року у справі № 910/3929/18 та інших».

Як вбачається з матеріалів справи, у відзиві на позов, який надійшов до суду 10.12.2020, представником відповідача в порядку ч. 1 ст. 134 ЦПК України було вказано наступний орієнтовний розрахунок судових витрат (т. І а.с. 68, зворотня сторона):

-підготовка та подача відзиву на позовну заяву - 3 000,00 грн;

-вартість одного судового засідання по місту Києву - 3 000,00 грн.

При цьому до відзиву було, зокрема, додано:

- копію договору про надання правничої допомоги № 221 від 20.11.2020, укладеного між адвокатським об'єднанням «Кравець і партнери» та ОСОБА_2 ;

- копію ордеру, виданого адвокату Василевській К.М. адвокатським об'єднанням «Кравець і партнери» ;

- копію свідоцтва на право заняття адвокатською діяльністю Василевської К.М.

Суд враховує, що відповідно до ч. 3 ст. 134 ЦПК України попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Проте, суд звертає увагу на те, що клопотання про зміну підсудності від 25.11.2020, вартість підготовки якого представник відповідача зазначив у розмірі 2 000,00 грн, було подано до дня подачі відзиву (т. І а.с. 39), тобто на момент подачі відзиву в якому вказувався попередній розмір судових витрат, відповідач був обізнаний про існування такого клопотання та мав можливість включити його вартість у попередній розмір судових витрат, проте цього не зробив.

Також, суд вважає, що відповідач міг передбачити складання заперечення на відповідь на відзив, оскільки це право передбачено нормами ЦПК України, проте в попередньому розрахунку судових витрат чітко визначив лише такі послуги як: «підготовка та подача відзиву на позовну заяву» (3 000,00 грн) та «вартість одного судового засідання» (3 000,00 грн).

Разом з тим, судом враховано, що представник відповідача дійсно брав участь у судових засіданнях 26.05.2021 (підготовче засідання), 08.09.2021 (підготовче засідання) та 30.11.2021 (розгляд справи по суті), що підтверджується, матеріалами справи, зокрема, протоколами судових засідань.

При цьому, суд звертає увагу, що відкладення судового засідання 26.05.2021 відбулось саме за клопотанням позивача, який враховуючи орієнтовний розмір судових витрат, наведений у відзиві на позов, діючи сумлінно та добросовісно міг передбачити, що відкладення судового засідання може спричинити збільшення кількості судових засідань, в яких приймає участь представник відповідача з урахуванням встановленої вартості участі в одному засідання у розмірі 3 000,00 грн, а отже й передбачити збільшення відповідних судових витрат.

З огляду на наведене, суд вважає, що витрати на правничу допомогу, що складаються з:

- підготовки та подача відзиву на позовну заяву - 3 000,00 грн;

-участі у судових засіданнях 26.05.2021, 08.09.2021 та 30.11.2021 (3 х 3 000,00 грн =- 9 000,00 грн), є такими, що підтверджені належними доказами, та такими, які позивач у справі з огляду на заявлений відповідачем попередній розмір судових витрат міг передбачити.

Щодо вартості підготовки клопотання про зміну підсудності від 25.11.2020 2 000,00 грн) та заперечення на відзив від 08.09.2021 (2 000,00 грн), то суд вважає, що такі судові витрати не можуть бути включені в розподіл судових витрат, оскільки відповідач не вказав їх у попередньому орієнтовному розмірі судових витрат, хоча міг їх передбачити.

Щодо доводів представника позивача про те, що заявлений обсяг витрат на правничу допомогу не відповідає критеріям реальності та необхідності, не відповідає вимогам ч. 4 ст. 137 ЦПК України оскільки неспіврозмірний з складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та не доведений належними, допустимими та достатніми доказами, то суд звертає увагу на те, що на підтвердження вказаних заперечень позивачем не наведено будь-яких конкретних обґрунтувань та доказів.

Зокрема, суд звертає увагу, що ціна позову у справі складає 840 000,00 грн, а тому доводи позивача про те, що ціна позову є неспівмірною з заявленою відповідачем сумою судових витрат (16 000,00 грн) є очевидно такими, що не відповідають дійсності.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу відповідачем у визначені законом порядку та строки надано копії:

- договору про надання правничої допомоги № 221 від 20.11.2020, укладеного між адвокатським об'єднанням «Кравець і партнери» та ОСОБА_2

- ордеру, виданого адвокату Василевській К.М. адвокатським об'єднанням «Кравець і партнери»

- свідоцтва на право заняття адвокатською діяльністю ОСОБА_4