Постанова
Іменем України
23 лютого 2022 року
м. Київ
справа № 947/22198/20
провадження № 61-14411 св 21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
відповідач - комунальне некомерційне підприємство «Міська клінічна лікарня № 10» Одеської міської ради;
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 16 жовтня 2020 року у складі судді Калініченко Л. В. та постанову Одеського апеляційного суду від 17 червня 2021 року у складі колегії суддів: Вадовської Л. М., Колеснікова Г. Я., Сєвєрової Є. С.,
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до комунального некомерційного підприємства «Міська клінічна лікарня № 10» Одеської міської ради (далі - КНП «Міська клінічна лікарня № 10») про визнання протиправними та скасування наказів про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди.
Позовна заява мотивована тим, що з 11 червня 2001 року він працював на посаді завідуючого анестезіологічним відділенням Міської клінічної лікарні № 10 (на цей час КНП «Міська клінічна лікарня № 10»).
Вказував, що у листопаді 2019 року новопризначений головний лікар - Себов Д. М. на нараді повідомив працівників лікарні про плани об'єднання відділень лікарні, а саме відділення перетворюються у модулі, які буде очолювати один завідуючий. Проте фактично, на його думку, такого об'єднання відділень лікарні не відбулося і він до кінця 2019 року та в січні -
лютому 2020 року продовжував виконувати обов'язки завідуючого анестезіологічним відділенням ліжками для інтенсивної терапії загального профілю.
06 лютого 2020 року головний лікар повідомив, що новим завідуючим об'єднаного анестезіологічного відділення буде Цалко В. М.
19 лютого 2020 року він був запрошений на нараду, на якій головний лікар вимагав від нього письмово відмовитися від посади завідуючого відділенням, проте він такої згоди не надав та у зв'язку із різким погіршенням стану здоров'я був вимушений покинути нараду. Цього самого дня йому було відкрито лікарняний з діагнозом: «ішемічний інсульт». Лікування проводилось дома з 19 лютого 2020 року до 15 червня 2020 року.
Згодом йому стало відомо про те, що наказом КНП «Міська клінічна лікарня № 10» від 28 грудня 2019 року № 54-ос його було призначено тимчасово виконуючим обов'язки на період з 01 січня 2020 року по 19 лютого
2020 року на посаді завідувача відділенням, лікаря-анестезіолога відділення анестезіології та інтенсивної терапії стаціонарного сектору, а наказом
КНП «Міська клінічна лікарня № 10»від 19 лютого 2020 року № 15-ос
його було звільнено з цієї посади у зв'язку з реорганізацією згідно
з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України. Про існування цих наказів йому не було відомо, із цими наказами його не ознайомлювали.
У зв'язку з очевидною, на його думку, незаконністю цих наказів, головний лікар видав наказ (дата наказу йому не відома)про поновлення його на роботі, проте не на посаді завідуючого анестезіологічним відділенням, а на посаді лікаря-анестезіолога (старшого лікаря), без його згоди та заяви.
12 червня 2020 року він, перебуваючи на лікарняному, направив рекомендованим листом на ім'я головного лікаря лікарні заяву про надання йому щорічної відпустки з 16 червня 2020 року, яку відповідач отримав
15 червня 2020 року. У зв'язку з цим, вважав, що знаходиться у щорічній відпустці.
Проте, 15 липня 2020 року він отримав рекомендований лист, в якому замість задоволення його заяви про надання відпустки, право на яку він мав на підставі статті 74 КЗпП України, містився наказ КНП «Міська клінічна лікарня № 10» від 18 червня 2020 року № 59-ос про його звільнення на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України за прогул без поважних причин.
Позивач вважав, що вищевказані накази відповідача є незаконними, оскільки прийнятті у порушення вимог трудового законодавства, так як
у той час, коли на підставі безстрокового трудового договору він працював на посаді завідуючого анестезіологічним відділенням, відповідачем було видано наказ від 28 грудня 2019 року № 54-ос про його призначення тимчасово виконуючим обов'язки на період з 01 січня 2020 року по
19 лютого 2020 року на посаді завідувача відділенням, лікаря-анестезіолога відділення анестезіології та інтенсивної терапії стаціонарного сектору. Отже, відповідач, таким чином, фактично намагався в односторонньому порядку змінити умови праці з безстрокових на строкові без його згоди, що суперечить положенням статті 23 КЗпП України.
Незаконним, на його думку, є наказ відповідача від 19 лютого 2020 року
№ 15-ос про його звільнення з посади завідувача відділенням, лікаря-анестезіолога відділення анестезіології та інтенсивної терапії стаціонарного сектору у зв'язку з реорганізацією згідно з пунктом 1 частини першої
статті 40 КЗпП України, оскільки він ніколи тимчасово не виконував вищевказані обов'язки, під час видання цього наказу він перебував на лікарняному, фактичної реорганізації у лікарні не відбулося.
Крім того, незаконним є наказ про його поновлення на роботі (дата наказу йому не відома) на посаді лікаря-анестезіолога (старшого лікаря), оскільки згоди на призначення (поновлення) на цю посаду він не надавав.
Також незаконним, на його думку, є наказ від 18 червня 2020 року № 59-ос про його звільнення на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України за прогул без поважних причин, оскільки його було звільнено з посади лікаря-анестезіолога (старшого лікаря), тоді як він постійно займав посаду завідуючого анестезіологічним відділенням лікарні. Крім того, він надіслав на адресу відповідача заяву про надання йому щорічної відпустки, яку адміністрацією лікарні отримано 15 червня 2020 року.
Позивач зазначав, що внаслідок вищевказаних незаконних дій відповідача йому було завдано моральної шкоди, яка полягала у його душевних стражданнях. Він є лікарем вищої категорії з 1996 року, працював
у лікарні 35 років, з яких 20 років на посаді завідуючого анестезіологічним відділенням, під його керуванням відділення неодноразово визнавалося кращим відділенням міста. Дії головного лікаря на нараді 19 лютого
2020 року щодо примусу його звільнення з посади призвело до гіпертонічного кризу, який перейшов в ішемічний інсульт, внаслідок чого він знаходився на лікарняному з 19 лютого 2020 року по 15 червня 2020 року. Видання оспорених наказів під час його хвороби стало для нього стресом, вплинуло на його авторитет серед колег та підлеглих. Виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, позивач оцінював завдану йому моральну шкоду у розмірі 300 тис. грн.
З огляду на викладене, ОСОБА_1 просив суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ головного лікаря КНП «Міська клінічна лікарня № 10» від 28 грудня 2019 року № 54-ос про призначення його тимчасово виконуючим обов'язки на період з 01 січня 2020 року
по 19 лютого 2020 року на посаді завідувача відділенням, лікаря-анестезіолога відділення анестезіології та інтенсивної терапії стаціонарного сектору;
- визнати протиправним та скасувати наказ головного лікаря
КНП «Міська клінічна лікарня № 10» від 19 лютого 2020 року № 15-ос про його звільнення з посади завідувача відділенням, лікаря-анестезіолога відділення анестезіології та інтенсивної терапії стаціонарного сектору
у зв'язку з реорганізацією за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України;
- визнати протиправним та скасувати наказ головного лікаря КНП «Міська клінічна лікарня № 10» (дата та номер йому невідомі) про його поновлення на посаді лікаря-анестезіолога (старшого лікаря);
- визнати протиправним та скасувати наказ головного лікаря КНП «Міська клінічна лікарня № 10» від 18 червня 2020 року № 59-ос про його звільнення з посади лікаря-анестезіолога (старшого лікаря) за прогул без поважних причин на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України;
- поновити його на роботі на посаді завідувача анестезіологічним відділенням КНП «Міська клінічна лікарня № 10» з 18 червня 2020 року;
- стягнути з КНП «Міська клінічна лікарня № 10» на його користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 18 червня 2020 року по час ухвалення у справі рішення суду;
- стягнути з КНП «Міська клінічна лікарня №1 0» на його користь на відшкодування завданої йому моральної шкоди 300 тис. грн;
- стягнути з КНП «Міська клінічна лікарня № 10» на його користь витрати на професійну правничу допомогу, розмір та остаточний розрахунок яких будуть подані закінчення судових дебатів у справі відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 16 жовтня 2020 року
у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що видання наказу
від 28 грудня 2019 року № 54-ос про призначення позивача тимчасово виконуючим обов'язки на період з 01 січня 2020 року по 19 лютого
2020 року на посаді завідувача відділенням, лікаря-анестезіолога відділення анестезіології та інтенсивної терапії стаціонарного сектору було зумовлено реорганізацією відділення та створенням нових блоків, на які обирались посади, а тому вказаний наказ є законним, його видання було викликано певною необхідністю, що виникла у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці на підприємстві. При цьому позивач був завчасно повідомлений про зміни в організації виробництва і праці 01 листопада
2019 року, йому було запропоновано вакантну посаду, яка відповідала його кваліфікаційному рівню, на яку останній не погодився. Позивач був завчасно попереджений про звільнення, тому у роботодавця були підстави для його звільнення відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.
Разом з тим, дізнавшись про перебування позивача на лікарняному на час винесення наказу від 19 лютого 2020 року № 15-ос про його звільнення, відповідач правомірно поновив його порушене право та 06 квітня 2020 року скасував свій попередній наказ про звільнення позивача. Суд вважав виправданим під час поновлення позивача на роботі те, що за наслідками винесення наказу від 06 квітня 2020 року № 31-ос позивача призначено
з 20 лютого 2020 року тимчасово виконуючим обов'язки на посаді лікаря-анестезіолога (старшого лікаря) блоку цілодобового спостереження
за хворими у післяопераційному періоді відділення анестезіології та інтенсивної терапії стаціонарного сектору з огляду на те, що відділення анестезіології, завідувачем якого був позивач, було скорочено. Із наказом від 06 квітня 2020 року № 31-ос позивач був ознайомлений 13 квітня
2020 року
Суд першої інстанції встановив, що позивач перебував на лікуванні
до 15 червня 2020 року включно, до виконання посадових обов'язків
мав приступити 16 червня 2020 року, проте на роботу не вийшов, його відсутність на роботі підтверджена доказами, за допущене порушення трудової дисципліни йому було оголошено догану. За таких обставин видання наказу від 18 червня 2020 року № 59-ос про його звільнення на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України за прогул без поважних причин є правомірним, оскільки належних доказів щодо поважності причин, що перешкоджали позивачу з'явитися на роботу
16 червня, 17 червня, 18 червня 2020 року, останній суду не надав.
При цьому суд надав оцінку заяві позивача від 12 червня 2020 року про надання йому щорічної відпустки з 16 червня 2020 року по 19 липня
2020 року, яку відповідачем отримано 23 червня 2020 року. Суд вказав,
що надіслання відповідної заяви про надання щорічної відпустки не є належним доказом, що підтверджує поважність причин, які перешкоджали позивачу з'явитися на роботі.
Вимоги про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди є похідними від вимог про скасування наказу про звільнення, а тому задоволенню не підлягають.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Одеського апеляційного суду від 17 червня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Київського районного суду м. Одеси від 16 жовтня 2020 року змінено в його мотивувальній частині та залишено без змін у його резолютивній частині.
Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що виданню спірного наказу від 28 грудня 2019 року № 54-ос передували зміни в організації виробництва і праці комунального некомерційного підприємства, що полягали в об'єднанні та перепрофілюванні різних відділень, у тому числі,
й очолюваного ОСОБА_1 анестезіологічного відділення з ліжками інтенсивної терапії на 6 ліжок, скороченні штату і чисельності працівників
у зв'язку зі змінами в організації структури підприємства та праці його працівників.
Наказ про звільнення ОСОБА_1 згідно з пунктом 1 частини першої
статті 40 КЗпП України з посади завідувача відділенням, лікаря-анестезіолога анестезіологічного відділення з ліжками інтенсивної терапії (6 ліжок), що скорочена з 01 січня 2020 року, у матеріалах справи відсутній. Натомість наявним є наказ від 28 грудня 2019 року № 54-ос, яким
ОСОБА_1 призначено тимчасово виконуючим обов'язки на період
з 01 січня 2020 року по 19 лютого 2020 року на посаді завідувача відділенням, лікаря-анестезіолога відділення анестезіології та інтенсивної терапії стаціонарного сектору з доплатою за завідування відділенням. Тобто, позивач станом на 01 січня 2020 року не був звільнений згідно
з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України у зв'язку зі скороченням займаної ним посади, а фактично був працевлаштований на нову посаду,
з ним було укладено строковий трудовий договір на період з 01 січня
2020 року по 19 лютого 2020 року на зайняття посади, яка була передбачена новим штатним розписом відповідача, а саме посади завідувача відділенням, лікаря-анестезіолога відділення анестезіології та інтенсивної терапії.
Оспорений ОСОБА_1 наказ КНП «Міська клінічна лікарня № 10»
від 28 грудня 2019 року № 54-ос «Про тимчасове виконання обов'язків» видано 28 січня 2019 року, обов'язки за посадою на підставі цього наказу ОСОБА_1 почав виконувати з 01 січня 2020 року та, відповідно, отримувати за новою посадою заробітну плату, тому його доводи про те, що він був переведений на іншу посаду (роботу) без його на те згоди суперечать фактичним обставинам. З 01 січня 2020 року ОСОБА_1 повинен був дізнатися про порушення свого трудового права, про яке він зазначає,
а саме про незаконне, на його думку, призначення тимчасово виконуючим обов'язки на посаді завідувача відділенням, лікаря-анестезіолога відділення анестезіології та інтенсивної терапії стаціонарного сектору. З огляду на це, передбачений частиною першою статті 233 КЗпП України тримісячний
строк для звернення до суду із заявою про вирішення трудового спору, обумовленого наказом від 28 грудня 2019 року № 54-ос, не дотриманий.
При цьому не має значення, коли позивач отримав копію цього наказу
від 28 грудня 2019 року № 54-ос, оскільки сплив, передбаченого частиною першою статті 233 КЗпП України, строку пов'язується не лише з днем, коли працівник дізнався про порушення свого права, а з днем, коли працівник повинен був дізнатися про порушення свого права. ОСОБА_1 приступив до виконання обов'язків за новою посадою з 01 січня 2020 року, тому
саме з цієї дати підлягає обчисленню, передбачений частиною першою статті 233 КЗпП України строк, який закінчився згідно з Главою ХІХ «Прикінцеві положення» КЗпП України, в якій зазначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню короновірусної хвороби (СОVID-19), строки, визначені
статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Щодо наказу від 19 лютого 2020 року № 15-ос «Про звільнення з роботи»,
а саме про звільнення ОСОБА_1 , завідувача відділенням, лікаря-анестезіолога відділення анестезіології та інтенсивної терапії стаціонарного сектору з 19 лютого 2020 року у зв'язку з реорганізацією згідно з пунктом 1 частини статті 40 КЗпП України, то цей наказ скасовано наказом КНП «Міська клінічна лікарня № 10» від 06 квітня 2020 року № 31-ос «Про скасування наказу про звільнення з роботи та покладення тимчасового виконання обов'язків». За таких обставин, суд не вбачав підстав для надання оцінки законності наказу, який правомірно скасований уповноваженим на те органом. Наразі ОСОБА_1 не є таким, що звільнений з роботи згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України.
Перевіряючи законність наказу КНП «Міська клінічна лікарня № 10»
від 06 квітня 2020 року № 31-ос в частині «покладення тимчасового виконання обов'язків», а саме в частині «призначення з 20 лютого 2020 року тимчасово виконуючим обов'язки на посаді лікаря-анестезіолога (старшого лікаря) блоку цілодобового спостереження за хворими у післяопераційному періоді відділення анестезіології та інтенсивної терапії стаціонарного сектору», апеляційний суд виходив з такого.
ОСОБА_1 з 01 січня 2020 року по 19 лютого 2020 року виконував обов'язки за посадою завідувача відділенням, лікаря-анестезіолога відділення анестезіології та інтенсивної терапії стаціонарного сектору, на яку його призначено наказом від 28 грудня 2019 року № 54-ос «Про тимчасове виконання обов'язків». Трудові відносини у цей період обумовлені строковим трудовим договором (трудовий договір на визначений час, а саме на період з 01 січня 2020 року по 19 лютого
2020 року).
З 20 лютого 2020 року ОСОБА_1 наказом КНП «Міська клінічна лікарня № 10» від 06 квітня 2020 року № 31-ос призначено тимчасово виконуючим обов'язки на посаді лікаря-анестезіолога (старшого лікаря) блоку цілодобового спостереження за хворими у післяопераційному періоді відділення анестезіології та інтенсивної терапії стаціонарного сектору, згоду на яку за змістом позовних вимог позивач не надавав.
З наказом від 06 квітня 2020 року № 31-ос ОСОБА_1 був ознайомлений 13 квітня 2020 року, тобто ознайомлений у той день, коли разом
з адвокатом Куделею В. Л. був присутній на бесіді з приводу вирішення його службового становища, як працівника, з огляду на те, що займана ним до
01 січня 2020 року посада завідувача відділенням, лікаря-анестезіолога анестезіологічного відділення з ліжками інтенсивної терапії (6 ліжок)
у зв'язку із змінами з 01 січня 2020 року в організаційно-штатній структурі підприємства була скорочена.
Згідно з матеріалів бесіди від 13 квітня 2020 року, оформлених письмово, ОСОБА_1 запропоновано після завершення лікування для призначення вакантна посада лікаря-анестезіолога (старшого лікаря) блоку цілодобового спостереження за хворими у післяопераційному періоді (6 ліжок) інтенсивної терапії загальнотерапевтичного профілю, крім того, 3 ліжка блоку стаціонару однієї доби відділення анестезіології та інтенсивної терапії (21 ліжко) модульного типу стаціонарного сектору КНП «Міська клінічна лікарня № 10». Проте позивач не надав ні згоди, ні відмови від запропонованої вакантної посади (присутній на бесіді адвокат Куделя В. Л. заявив, що ОСОБА_1 позитивне рішення щодо призначення його на вищезазначену посаду прийме після завершення лікування).
ОСОБА_1 перебував на лікуванні з 19 лютого 2020 року по 15 червня 2020 року включно, отже, у силу тимчасової непрацездатності до виконання обов'язків на посаді, на яку його тимчасово призначено з 20 лютого
2020 року наказом від 06 квітня 2020 року № 31-ос фактично не приступив, після закінчення періоду тимчасової непрацездатності на роботу, починаючи з 16 червня 2020 року, не з'являвся, про згоду/незгоду бути призначеним на вакантну посаду, на якій він рахувався з 20 лютого
2020 року тимчасово виконуючим обов'язки, після завершення лікування (як то було обіцяно на бесіді 13 квітня 2020 року) не повідомив.
Щодо звільнення позивача за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України, то суд апеляційної інстанції виходив із такого.
Період тимчасової непрацездатності ОСОБА_1 закінчився 15 червня 2020 року, згідно з останнього листка непрацездатності він мав приступити до роботи 16 червня 2020 року. Проте, ОСОБА_1 не з'явився на роботі
ні 16 червня 2020 року, ні 17 червня 2020 року, ні 18 червня 2020 року, відсутність на роботі у вказані дні належним чином зафіксовано, поважних причин відсутності на роботі не встановлено. Надіславши поштою заяву
від 12 червня 2020 року про надання щорічної відпустки з 16 червня
2020 року по 19 липня 2020 року та не отримавши підтвердження про надання відпустки, ОСОБА_1 самовільно пішов у відпустку, чим допустив 16, 17, 18 червня 2020 року прогул без поважної причини, що роботодавцем обґрунтовано визнано як порушення трудової дисципліни
із застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення згідно
з пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України. Саме по собі право на відпустку не надає працівнику право використати відпустку самовільно, без наказу керівника.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової
палати Касаційного цивільного суду від 04 жовтня 2021 року відкрито касаційне провадження у вищевказаній справі та витребувано її матеріали
з Київського районного суду м. Одеси.
У грудні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 січня 2022 року справу за позовом ОСОБА_1 до КНП «Міська клінічна лікарня № 10» про визнання протиправними та скасування наказів про звільнення, поновлення
на роботі, стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Київського районного суду м. Одеси від 16 жовтня 2020 року та постанову Одеського апеляційного суду від 17 червня 2021 року призначено до судового розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суди попередніх інстанцій належним чином не дослідили всіх обставин справи, не врахували його доводів про те, що працівники лікарні, у тому числі й він, не могли бути попереджені про зміни у структурі лікарні та новий штатний розпис працівників, оскільки станом на 01 листопада 2019 року процес реорганізації у лікарні не розпочався і нового штатного розпису ще не було. Йому не було відомо про існування наказу від 28 грудня 2019 року № 54-ос про його призначення тимчасово виконуючим обов'язки на період з 01 січня
2020 року по 19 лютого 2020 року на посаді завідувача відділенням,
лікаря-анестезіолога відділення анестезіології та інтенсивної терапії стаціонарного сектору. Згоди на таке призначення він не надавав. Відповідач фактично в односторонньому порядку змінив умови праці
з безстрокових та строкові без його згоди, що суперечить положенням статті 23 КЗпП України. З цих підстав також є незаконним наказ відповідача від 19 лютого 2020 року № 15-ос про його звільнення з посади завідувача відділенням, лікаря-анестезіолога відділення анестезіології та інтенсивної терапії стаціонарного сектору у зв'язку з реорганізацією згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, оскільки він ніколи тимчасово не виконував вищевказані обов'язки, під час видання цього наказу перебував на лікарняному і фактичної реорганізації у лікарні не відбулося. Крім того, незаконність вказаного наказу від 19 лютого 2020 року № 15-ос було визнано самим відповідачем, який наказом від 06 квітня 2020 року № 31-ос скасував свій наказ від 19 лютого 2020 року № 15-ос та поновив його на роботі, проте не на посаді завідуючого анестезіологічним відділенням,
а на посаді лікаря-анестезіолога (старшого лікаря), при цьому без його згоди та заяви. Таким чином, відповідач фактично здійснив переведення його на іншу роботу у порушення вимог частини першої статті 32 КЗпП України.
Також незаконним є наказ від 18 червня 2020 року № 59-ос про його звільнення на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України за прогул без поважних причин, оскільки його було звільнено з посади лікаря-анестезіолога (старшого лікаря), тоді як він постійно займав посаду завідуючого анестезіологічним відділенням лікарні. Крім того, він надіслав на адресу відповідача заяву про надання йому щорічної відпустки, яку адміністрацією лікарні отримано 15 червня 2020 року, що підтверджується витягом з історії переміщення листа від 12 червня 2020 року, а не 23 червня
2020 року, як вказує відповідач. При цьому зі змісту наказу від 17 червня 2020 року № 36-адм не вбачається, за яке порушення трудової дисципліни йому оголошена догана, в чому полягало порушення, коли воно мало місце. Його було двічі притягнуто до дисциплінарної відповідальності за одне й те саме правопорушення, що заборонено частиною першою статті 147 КЗпП України.
Крім того, судами безпідставно відмовлено у витребувані доказів, які мали значення для правильного вирішення справи.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У листопаді 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив КНП «Міська клінічна лікарня № 10» на касаційну скаргу ОСОБА_1 , в якому зазначено, що оскаржувані судові рішення є законним та обґрунтованим, а доводи касаційної скарги - безпідставними, оскільки зводяться до переоцінки доказів у справі та власного тлумачення позивачем положень трудового законодавства.
Доводи особи, яка подала відповідь на відзив
У листопаді 2021 року до Верховного Суду надійшла відповідь ОСОБА_1 на відзив КНП «Міська клінічна лікарня № 10», в якому по суті підтримано доводи касаційної скарги.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 працював у Міській клінічній лікарні № 10, з 11 червня
2011 року - на посаді завідуючого анестезіологічним відділенням Міської клінічної лікарні № 10 (на цей час КНП «Міська клінічна лікарня № 10»).
Наказом директора департаменту охорони здоров'я Одеської міської ради від 16 грудня 2019 року № 515 «Про затвердження структури та профілю ліжкового фонду комунального некомерційного підприємства «Міська клінічна лікарня № 10» Одеської міської ради» наказано директору КНП «Міська клінічна лікарня № 10» Себову Д. М. з 01 січня 2020 року, зокрема:
1.1 за рахунок об'єднання відділення інтенсивної терапії загального профілю на 6 ліжок, анестезіологічного відділення з ліжками інтенсивної терапії на 6 ліжок, анестезіологічного відділення в опіковому відділенні на 6 ліжок та 3 ліжок стаціонару однієї доби розгорнути у структурі КНП «Міська клінічна лікарня № 10» відділення анестезіології та інтенсивної терапії модульного типу на 21 ліжок, в якому передбачити наступні блоки: блок цілодобового спостереження за хворими у післяопераційному періоді та загального терапевтичного профілю на 6 ліжок; блок стаціонару однієї доби на 3 ліжка; блок цілодобового спостереження за хворими з політравмою
та опіками на 6 ліжок; блок цілодобового спостереження за хворими неврологічного профілю на 6 ліжок;
1.7 організувати роботу створених відділень відповідно до вимог нормативно-правових актів;
1.8 розробити та затвердити до 25 грудня 2019 року Положення про відділення анестезіології та інтенсивної терапії модульного типу;
1.9 розробити проєкт нового штатного розпису підприємства, який надати до департаменту охорони здоров'я Одеської міської ради на затвердження до 20 грудня 2019 року;
1.10 забезпечити укомплектування створених відділень кадрами;
1.11 забезпечити створені відділення анестезіології та інтенсивної терапії модульного типу, відділення опіків та політравми, приймально-діагностичне відділення невідкладної допомоги необхідним обладнанням/устаткуванням, витратними матеріалами та іншими ресурсами для належної роботи;
2. з 01 січня 2020 року вважати потужність ліжкового фонду КНП «Міська клінічна лікарня № 10» 425 ліжок, у тому числі 21 ліжко інтенсивної терапії, тощо (т. 1, а. с. 59).
Наказом директора КНП «Міська клінічна лікарня № 10» від 28 грудня
2019 року № 51-ос «Про внесення змін в структуру та штатний розпис працівників КНП «МКЛ № 10» ОМР з 01 січня 2020 року» на виконання наказу департаменту охорони здоров'я Одеської міської ради від 16 грудня 2019 року № 515 у зв'язку з приведенням штатного розпису КНП «Міська клінічна лікарня № 10» у відповідність на підставі бюджету на 2020 рік
та введенням з 01 січня 2020 року мінімальної заробітної плати у розмірі
4 723 грн та посадового окладу 1 тарифного розряду у розмірі 2 312 грн наказано, зокрема:
1. внести зміни у структуру КНП «Міська клінічна лікарня № 10» з 01 січня 2020 року, а саме створити відділення анестезіології та інтенсивної терапії модульного типу зі збільшенням ліжкового фонду до 21 ліжка через об'єднання відділення інтенсивної терапії загального профілю (6 ліжок), анестезіологічного відділення з ліжками інтенсивної терапії (6 ліжок) та виділити в структурі наступні модулі:
1.1.1 блок цілодобового спостереження за хворими у післяопераційному періоді та загальнотерапевтичного профілю (6 ліжок);
1.1.2 блок стаціонару однієї доби (3 ліжка);
1.1.3блок цілодобового спостереження за хворими з політравмою та опіками (6 ліжок);
1.1.4 блок цілодобового спостереження за хворими неврологічного профілю (6 ліжок);
3. внести зміни в штатний розпис КНП «Міська клінічна лікарня № 10»
з 01 січня 2020 року, тощо (т. 1, а. с. 60).
Додатком № 1 до наказу від 28 грудня 2019 року № 51-ос є Структура КНП «Міська клінічна лікарня № 10», затверджена директором підприємства, яка передбачає у стаціонарному секторі, зокрема, наявність відділення анестезіології і інтенсивної терапії модульного типу (21 ліжко), що включає в себе блок цілодобового спостереження за хворими у післяопераційному періоді та загальнотерапевтичного профілю (6 ліжок), блок стаціонару однієї доби (3 ліжка), блок цілодобового спостереження за хворими з політравмою та опіками (6 ліжок), блок цілодобового спостереження за хворими неврологічного профілю (6 ліжок (т. 1, а. с. 62-64).
Додатком № 2 до наказу від 28 грудня 2019 року № 51-ос є Графологічна структура КНП «Міська клінічна лікарня № 10» (т. 1, а. с. 65).
У зв'язку з проведенням організаційних заходів та зміною штатного розкладу з 01 січня 2020 року попереджено про реорганізацію відділень та можливе скорочення штатів, зокрема, попереджено 01 листопада 2019 року всіх працівників анестезіологічного відділення з ліжками інтенсивної
терапії під підпис, у тому числі, ОСОБА_1 , який станом на дату попередження займав посаду завідувача відділення, лікаря-анестезіолога анестезіологічного відділення з ліжками інтенсивної терапії (т. 1, а. с. 70).
Зміни у структурі та штатному розписі працівників КНП «Міська клінічна лікарня № 10» з 01 січня 2020 року підтверджені штатним розписом станом на 01 грудня 2019 року та штатним розписом, що введений у дію з 01 січня 2020 року (т. 1, а. с.115-116, 117-119).
Положення про відділення анестезіології та інтенсивної терапії модульного типу (21 ліжко) КНП «Міська клінічна лікарня № 10» затверджено директором підприємства 25 грудня 2019 року (т.1 а.с.120-125).
Наказом директора КНП «Міська клінічна лікарня № 10» від 28 грудня
2019 року № 54-ос «Про тимчасове виконання обов'язків» у зв'язку
зі змінами в організаційно-штатній структурі, скороченням посади та введенням в дію нового штатного розкладу наказано призначити тимчасово виконуючим обов'язки на період з 01 січня 2020 року по 19 лютого
2020 року на посаді завідувача відділенням, лікаря-анестезіолога відділення анестезіології та інтенсивної терапії стаціонарного сектору ОСОБА_1 з доплатою за завідування відділенням (т. 1, а. с. 71).
19 лютого 2020 року із ОСОБА_1 , завідувачем відділення, лікарем-анестезіологом анестезіологічного відділення з ліжками інтенсивної терапії (6 ліжок) стаціонарного сектору КНП «Міська клінічна лікарня № 10» з приводу скорочення займаної посади у зв'язку зі змінами в організаційно-штатній структурі та введенням в дію нового штатного розкладу відбулася бесіда, у ході якої зазначено: що з 01 січня 2020 року скорочена посада завідувача відділенням, лікаря-анестезіолога анестезіологічного відділення з ліжками інтенсивної терапії (6 ліжок) стаціонарного сектору; що новим штатним розкладом введена посада лікаря-анестезіолога (старшого лікаря) блоку цілодобового спостереження за хворими у післяопераційному періоді (6 ліжок) інтенсивної терапії, крім того 3 ліжка блоку стаціонару однієї доби відділення анестезіології та інтенсивної терапії (21 ліжко) модульного типу стаціонарного сектору КНП «Міська клінічна лікарня № 10»; запропоновано зайняти посаду лікаря-анестезіолога (старшого лікаря) блоку цілодобового спостереження за хворими у післяопераційному періоді (6 ліжок) інтенсивної терапії загальнотерапевтичного профілю, крім того 3 ліжка блоку стаціонару однієї доби відділення анестезіології та інтенсивної терапії (21 ліжко) модульного типу стаціонару КПН «Міська клінічна лікарня № 10»; попереджено, що у разі не погодження щодо переведення на запропоновану посаду та враховуючи неможливість розміщення на іншій посаді у закладі буде звільнений 19 лютого 2020 року на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України (т. 1, а. с. 72).
19 лютого 2020 року складено акт про те, що ОСОБА_1 був запрошений та з'явився для проведення бесіди з приводу його можливого переведення або звільнення 19 лютого 2020 року на підставі вимог пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, у результаті бесіди свою згоду на переведення не надав ні в письмовій, ні в усній формі (т. 1, а. с. 73).
Наказом директора КНП «Міська клінічна лікарня № 10» від 19 лютого
2020 року № 15-ос «Про звільнення з роботи» ОСОБА_1 , завідувача відділенням, лікаря-анестезіолога анестезіологічного відділення з ліжками інтенсивної терапії стаціонарного сектору 19 лютого 2020 року звільнено
у зв'язку з реорганізацією за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України з виплатою вихідної допомоги та грошової компенсації за
16 календарних днів невикористаної щорічної трудової відпустки за період роботи з 03 грудня 2018 року по 19 лютого 2020 року (т. 1, а. с. 74).
Копію наказу від 19 лютого 2020 року № 15-ос ОСОБА_1 отримав особисто 06 квітня 2020 року (т. 1, а. с. 74, зв.)
Згідно з доповідної записки від 06 квітня 2020 року старшої медичної сестри відділення анестезіології та інтенсивної терапії ОСОБА_5 їй 06 квітня 2020 року був переданий листок непрацездатності ОСОБА_1 , листок непрацездатності видано на амбулаторне лікування з 19 лютого 2020 року по 16 березня 2020 року (т. 1, а. с. 83, 83, зв.).
Наказом директора КНП «Міська клінічна лікарня № 10» від 06 квітня
2020 року № 31-ос «Про скасування наказу про звільнення з роботи
та покладення тимчасового виконання обов'язків» наказано скасувати наказ «Про звільнення з роботи» від 19 лютого 2020 року № 15-ос; у зв'язку зі скороченням посади завідувача відділенням, лікаря-анестезіолога анестезіологічного відділення з ліжками інтенсивної терапії стаціонарного сектору призначити з 20 лютого 2020 року тимчасово виконуючим обов'язки на посаді лікаря-анестезіолога (старшого лікаря) блоку цілодобового спостереження за хворими у післяопераційному періоді відділення анестезіології та інтенсивної терапії стаціонарного сектору ОСОБА_1 (підстава: листок непрацездатності ОСОБА_1 від 19 лютого 2020 року, доповідна записка ОСОБА_5 від 06 квітня 2020 року, штатний розпис від 01 січня 2020 року) (т. 1, а. с. 77).
10 квітня 2020 року КНП «Міська клінічна лікарня № 10» адресовано
ОСОБА_1 лист, яким повідомлено, що у зв'язку з його тимчасовою непрацездатністю на день звільнення, що було документально підтверджено 06 квітня 2020 року, підприємством на підставі вимог
частини четвертої статті 40 КЗпП України наказ «Про звільнення з роботи»
від 19 лютого 2020 року № 15-ос скасований наказом від 06 квітня
2020 року № 31-ос. У листі також зазначено, що у зв'язку зі скороченням посади завідувача відділенням, лікаря-анестезіолога анестезіологічного відділення з ліжками інтенсивної терапії стаціонарного сектору його наказом від 06 квітня 2020 року № 31-ос з 20 лютого 2020 року призначено тимчасово виконуючим обов'язки на посаді лікаря-анестезіолога (старшого лікаря) блоку цілодобового спостереження за хворими у післяопераційному періоді відділення анестезіології та інтенсивної терапії стаціонарного сектору (т. 1, а. с. 81).
Лист від 10 квітня 2020 року ОСОБА_1 отримав особисто 13 квітня
2020 року (т.1 а.с.81зв.).
13 квітня 2020 року з ОСОБА_1 , тимчасово виконуючим обов'язки лікаря-анестезіолога (старшого лікаря) блоку цілодобового спостереження за хворими у післяопераційному періоді (6 ліжок) інтенсивної терапії загальнотерапевтичного профілю, крім того 3 ліжка блоку стаціонару однієї доби відділення анестезіології та інтенсивної терапії (21 ліжко) модульного типу стаціонарного сектору КНП Міська клінічна лікарня № 10», проведено бесіду з приводу вирішення питання подальшого службового становища працівника з огляду на те, що з 01 січня 2020 року у зв'язку зі змінами
в організаційно-штатній структурі та введенням у дію нового штатного розкладу, посада завідувача відділенням, лікаря-анестезіолога анестезіологічного відділення з ліжками інтенсивної терапії (6 ліжок) стаціонарного сектору КНП Міська клінічна лікарня № 10» скорочена,
а рішення щодо подальшого призначення на посаду ОСОБА_1 до теперішнього часу особисто не прийнято, тому з метою вирішення службового становища працівника ОСОБА_1 (у зв'язку із скороченням попередньої займаної посади з 01 січня 2020 року) його було тимчасово призначено виконуючим обов'язки на посаді лікаря-анестезіолога (старшого лікаря) блоку цілодобового спостереження за хворими у післяопераційному періоді (6 ліжок) інтенсивної терапії загальнотерапевтичного профілю, крім того 3 ліжка блоку стаціонару однієї доби відділення анестезіології та інтенсивної терапії (21 ліжко) модульного типу стаціонарного сектору КНП Міська клінічна лікарня № 10» та запропоновано призначення його на цю посаду після завершення лікування. У бесіді брав участь адвокат
ОСОБА_1 - Куделя В. Л. , який зазначив, що ОСОБА_1 прийме рішення щодо призначення його на вищезазначену посаду після завершення лікування (т. 1, а. с. 75-76).
ОСОБА_1 перебував на амбулаторному лікуванні з 19 лютого 2020 року по 16 березня 2020 року, з 17 березня 2020 року по 21 квітня 2021 року,
з 22 квітня 2021 року по 28 травня 2021 року, з 29 травня 2020 року
по 15 червня 2020 року включно, мав приступити до роботи 16 червня
2020 року (т. 1, а. с. 17, 18, 78-80, 83, зв.).
Згідно з рапортом від 16 червня 2020 року завідувача відділенням анестезіології та інтенсивної терапії модульного типу Цалко В. М. після лікарняного до виконання своїх посадових обов'язків ОСОБА_1 не приступив, протягом робочого дня 16 червня 2020 року на роботі присутній не був (т. 1, а. с. 86).
Наказом директора КНП «Міська клінічна лікарня № 10» від 16 червня
2020 року № 35-адм «Про організацію комісії для перевірки факту відсутності на робочому місці ОСОБА_1 » наказано створити
комісію для перевірки фактів відсутності на робочому місці ОСОБА_1
(т. 1, а. с. 86, зв.).
Згідно з актом від 16 червня 2020 року, складеного директором
Себовим Д. М. , заступником директора з управління персоналом
Черкашин Ю. М. , завідувачем відділення, лікарем-анестезіологом відділення анестезіології та інтенсивної терапії стаціонарного сектору Цалко В. М. , працівник ОСОБА_1 , т. в. о. лікаря-анестезіолога (старшого лікаря) блоку цілодобового спостереження за хворими у післяопераційному періоді, після виходу з лікарняного був відсутнім на робочому місці більше 4-х годин 16 червня 2020 року; у зв'язку з відсутністю працівника на робочому місці письмові пояснення у нього взяти та ознайомити з актом не вдалося
(т. 1, а. с. 84).
Наказом директора КНП «Міська клінічна лікарня № 10» від 17 червня
2020 року № 36-адм «Про оголошення догани» наказано оголосити
догану т. в. о. лікаря-анестезіолога (старшого лікаря) блоку цілодобового спостереження за хворими у післяопераційному періоді відділення анестезіології та інтенсивної терапії стаціонарного сектору ОСОБА_1 (підстава: акт від 16 червня 2020 року про відсутність на роботі)
(т. 1, а. с. 84, зв.).
Згідно з рапортом від 17 червня 2020 року завідувача відділенням анестезіології та інтенсивної терапії модульного типу Цалко В. М.
т. в. о. лікаря-анестезіолога (старшого лікаря) блоку цілодобового спостереження за хворими у післяопераційному періоді ОСОБА_1 протягом робочого дня 17 червня 2020 року на роботі присутній не був, свої посадові обов'язки не виконував (т. 1, а. с. 85).
Згідно з актом від 17 червня 2020 року, складеного директором
Себовим Д. М. , заступником директора з управління персоналом
Черкашин Ю. М. , завідувачем відділення, лікарем-анестезіологом відділення анестезіології та інтенсивної терапії стаціонарного сектору Цалко В. М. , працівник ОСОБА_1 , т. в. о. лікаря-анестезіолога (старшого лікаря) блоку цілодобового спостереження за хворими у післяопераційному періоді був відсутнім на робочому місці більше 4-х годин 17 червня 2020 року;
у зв'язку з відсутністю працівника на робочому місці письмові пояснення
у нього взяти та ознайомити з актом не вдалося (т. 1, а. с. 85, зв.).
Згідно з рапортом від 18 червня 2020 року за вхідним № 39 завідувача відділенням анестезіології та інтенсивної терапії модульного типу
Цалко В. М. т. в. о. лікаря-анестезіолога (старшого лікаря) блоку цілодобового спостереження за хворими у післяопераційному періоді ОСОБА_1 протягом робочого дня 18 червня 2020 року на роботі присутній не був (т. 1, а. с. 87, зв.).
Наказом директора КНП «Міська клінічна лікарня № 10» від 18 червня
2020 року № 59-ос «Про звільнення з роботи» наказано
ОСОБА_1 , колишнього завідувача відділенням, лікаря-анестезіолога анестезіологічного відділення з ліжками інтенсивної терапії стаціонарного сектору, який був допущений до тимчасового виконання обов'язків за посадою лікаря-анестезіолога (старшого лікаря) блоку цілодобового спостереження за хворими у післяопераційному періоді відділення анестезіології та інтенсивної терапії стаціонарного сектору, 18 червня
2020 року звільнити у зв'язку з прогулом без поважних причин за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України; виплатити грошову компенсацію за 8 календарних днів невикористаної щорічної трудової відпустки за період роботи з 03 грудня 2019 року по 18 червня 2020 року (підстава: акт
від 17 червня 2020 року про відсутність працівника на роботі, рапорт завідувача відділенням, лікаря-анестезіолога відділення анестезіології та інтенсивної терапії стаціонарного сектору Цалко В. М. , вхідний № 39
від 18 червня 2020 року) (т. 1, а. с. 87).
22 червня 2020 року КНП «Міська клінічна лікарня № 10» надіслано
ОСОБА_1 наказ від 18 червня 2020 року № 59-ос «Про звільнення з роботи»; поштове рекомендоване відправлення, що містило зазначений наказ, отримано адресатом - ОСОБА_1 24 червня 2020 року
(т. 1, а. с. 89).
23 червня 2020 року КНП «Міська клінічна лікарня № 10» зареєстровано за вхідним № 40 заяву ОСОБА_1 про надання йому щорічної відпустки
з 16 червня 2020 року по 19 липня 2020 року (т. 1, а. с. 95).
23 червня 2020 року КНП «Міська клінічна лікарня № 10» надіслано
ОСОБА_1 лист від 03 липня 2020 року № 757, в якому зазначено, що лист із заявою від 12 червня 2020 року надійшов до підприємства 23 червня
2020 року; повідомлено, що наказом від 18 червня 2020 року № 59-ос він звільнений 18 червня 2020 року з підстав відсутності на роботі з 16 червня 2020 року; вказано, що копія наказу про звільнення надіслана на його адресу поштою. Поштове рекомендоване повідомлення, що містило вказаний лист, отримано ОСОБА_1 15 липня 2020 року
(т. 1, а. с. 95, зв., 96).
03 липня 2020 року КНП «Міська клінічна лікарня № 10» надіслано
ОСОБА_1 лист від 03 липня 2020 року № 809, в якому зазначено, що
у зв'язку зі звільненням (наказ від 18 червня 2020 року № 59-ос) його просять передати службові справи та у термін до 06 липня 2020 року звільнити службове приміщення у КНП «Міська клінічна лікарня № 10»
від власних речей. Поштове рекомендоване відправлення, що містило вказаний лист, отримано адресатом - ОСОБА_1 15 липня 2020 року
(т. 1, а. с. 88, 88, зв.).
Згідно з актом від 06 липня 2020 року, складеного директором
Себовим Д. М. , заступником директора з медичної допомоги
Ковальовою О. П. , заступником директора з хірургічної частини
Павловою І. В. , заступником директора з управління персоналом
Черкашин Ю. М. , завідувачем відділення, лікарем-анестезіологом відділення анестезіології та інтенсивної терапії стаціонарного сектору Цалко В. М. , головним бухгалтером Серебренніковою О. А., головою профспілкового комітету Оксамитною Н. М., працівнику ОСОБА_1 доведено 06 липня 2020 року о 09:10 годин по телефону НОМЕР_1 , що у зв'язку зі звільненням (наказ від 18 червня 2020 року № 59-ос надісланий поштою) він мав
до 06 липня 2020 року передати службові справи та звільнити службове приміщення від власних речей, на що ОСОБА_1 дав згоду на звільнення кабінету 08 липня 2020 року протягом дня та передачу справ, оскільки перебуває поза межами свого мешкання (т. 1, а. с. 90).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження
у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Щодо зміни в організації виробництва і праці на підприємстві
Згідно з частиною першою статті 19 ЦПК України суди розглядають
у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин.
Відповідно до частини першої статті 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Згідно з частиною четвертою статті 36 КЗпП України припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40 КЗпП України).
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства
або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно
у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, власником або уповноваженим ним органом норм законодавства,
що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення
на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому
ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за два місяці про наступне вивільнення.
Подібні висновки викладені Верховним Судом у постановах: від 07 квітня 2021 року у справі № 444/2600/19, провадження № 61-13999св20,
від 22 липня 2021 року у справі № 456/57/20, провадження № 61-6288св21, від 23 липня 2021 року у справі № 766/12805/19, провадження
№ 61-7098св21, від 27 серпня 2021 року у справі № 712/10548/19, провадження № 61-10299св21, від 09 грудня 2021 року у справі
№ 646/2661/20, провадження № 61-7496св21.
Судом установлено, що у КНП «Міська клінічна лікарня № 10» мали місце зміни в організації виробництва та праці, які були впровадженні
на підприємстві з 01 січня 2020 року та полягали в об'єднанні
відділення інтенсивної терапії загального профілю, анестезіологічного відділення з ліжками інтенсивної терапії, анестезіологічного відділення
в опіковому відділенні, стаціонару однієї доби в одне відділення анестезіології та інтенсивної терапії модульного типу на 21 ліжко, полягали
в перепрофілюванні ліжок відділення проктології на ліжка судинної хірургії у складі хірургічного відділення, ліжок нефрологічних в ліжка кардіологічного профілю у складі терапевтичного відділення, перепрофілюванні ліжкового фонду денного стаціонару поліклінічного відділення тощо.
Зміни у структурі та штатному розписі працівників КНП «Міська клінічна лікарня № 10» проведені на підставі наказу департаменту охорони здоров'я від 16 грудня 2019 року № 515 «Про затвердження структури та профілю ліжкового фонду комунального некомерційного підприємства «Міська клінічна лікарня № 10» Одеської міської ради», наказу КНП«Міська клінічна лікарня № 10» від 28 грудня 2019 року № 51-ос «Про внесення змін в структуру та штатний розпис працівників КНП «МКЛ №10» ОМР з 01 січня 2020 року» з додатками до наказу та затвердженим новим штатним розписом, Положенням про відділення анестезіології та інтенсивної терапії модульного типу (21 ліжко) КНП «МКЛ № 10» ОМР тощо.
Про зміни в організації виробництва і праці у КНП «Міська клінічна лікарня № 10», які вводились з 01 січня 2020 року на підприємстві, працівників лікарні, у тому числі ОСОБА_1 , було завчасно повідомлено під підпис
01 листопада 2019 року.
Частиною третьою статті 64 ГК України передбачено, що підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.
Щодо законності наказу КНП «Міська клінічна лікарня № 10» від 28 грудня 2019 року № 54-ос «Про тимчасове виконання обов'язків»
Станом на 28 грудня 2019 року ОСОБА_1 займав посаду завідувача відділенням, лікаря-анестезіолога анестезіологічного відділення з ліжками інтенсивної терапії на 6 ліжок, яке з 01 січня 2020 року підлягало об'єднанню з іншими відділеннями в одне відділення анестезіології та інтенсивної терапії модульного типу.
Наказ КНП «Міська клінічна лікарня № 10» від 28 грудня 2019 року
№ 54-ос «Про тимчасове виконання обов'язків» обґрунтований змінами
в організаційно-штатній структурі, скороченням посади та введення в дію нового штатного розкладу. Цим наказом ОСОБА_1 призначено тимчасово виконуючим обов'язки на період з 01 січня 2020 року
по 19 лютого 2020 року на посаді завідувача відділенням, лікаря-анестезіолога відділення анестезіології та інтенсивної терапії стаціонарного сектору.
Отже, виданню спірного наказу від 28 грудня 2019 року № 54-ос передували зміни в організації виробництва і праці підприємства, які полягали
в об'єднанні та перепрофілюванні різних відділень, у тому числі й очолюваного ОСОБА_1 анестезіологічного відділення з ліжками інтенсивної терапії на 6 ліжок, скороченні штату і чисельності працівників
у зв'язку зі змінами в організації структури підприємства та праці його працівників.
Наказ про звільнення ОСОБА_1 згідно з пунктом 1 частини першої
статті 40 КЗпП України з посади завідувача відділенням, лікаря-анестезіолога анестезіологічного відділення з ліжками інтенсивної терапії (6 ліжок), що скорочена з 01 січня 2020 року, у матеріалах справи відсутній. Отже, суди вірно виходили з того, що позивача на цій підставі не було звільнено.
Вищевказаним наказом КНП «Міська клінічна лікарня № 10» від 28 грудня 2019 року № 54-ос «Про тимчасове виконання обов'язків» ОСОБА_1 призначено тимчасово виконуючим обов'язки на період з 01 січня 2020 року по 19 лютого 2020 року на посаді завідувача відділенням, лікаря-анестезіолога відділення анестезіології та інтенсивної терапії стаціонарного сектору з доплатою за завідування відділенням. Тобто, позивач станом
на 01 січня 2020 року не був звільнений згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України у зв'язку зі скороченням займаної ним посади,
а фактично був працевлаштований на нову посаду, з ним було укладено строковий трудовий договір на період з 01 січня 2020 року по 19 лютого 2020 року на зайняття посади, яка була передбачена новим штатним розписом, а саме посади завідувача відділенням, лікаря-анестезіолога відділення анестезіології та інтенсивної терапії.
Апеляційний суд дійшов вірного висновку про те, що позивач приступив до виконання своїх трудових обов'язків за посадою на підставі вищевказаного наказу від 28 грудня 2019 року № 54-ос з 01 січня 2020 року по 19 лютого 2020 року, отримував за новою посадою заробітну плату, а тому його доводи про те, що він був переведений на іншу посаду (роботу) без його згоди суперечать встановленим фактичним обставинам справи та активним діям самого позивача.
Відповідно до частини першої статті 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення.
Отже, з саме 01 січня 2020 року ОСОБА_1 мав об'єктивну можливість
і повинен був дізнатися про порушення свого трудового права, а саме про незаконне, на його думку, призначення тимчасово виконуючим обов'язки
на посаді завідувача відділенням, лікаря-анестезіолога відділення анестезіології та інтенсивної терапії стаціонарного сектору, отримуючи за роботу на цій посаді заробітну плату. З огляду на це, передбачений частиною першою статті 233 КЗпП України тримісячний строк для звернення до суду із заявою про вирішення трудового спору, обумовленого наказом від 28 грудня 2019 року № 54-ос, не дотриманий.
При цьому, як вірно зазначив апеляційний суд, не має значення коли позивач отримав копію наказу від 28 грудня 2019 року № 54-ос, оскільки сплив передбаченого частиною першою статті 233 КЗпП України строку пов'язується не лише з днем, коли працівник дізнався про порушення свого права, а з днем, коли працівник повинен був дізнатися про порушення свого права. ОСОБА_1 приступив до виконання обов'язків за новою посадою
з 01 січня 2020 року, тому саме з цієї дати підлягає обчисленню, передбачений частиною першою статті 233 КЗпП України, строк, який закінчився згідно з Главою ХІХ «Прикінцеві положення» КЗпП України, яка передбачає, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню короновірусної хвороби (СОVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Щодо законності наказу КНП «Міська клінічна лікарня № 10» від 19 лютого 2020 року № 15-ос «Про звільнення з роботи»
Апеляційний суд правильно виходив із відсутності підстав для надання оцінки законності наказу КНП «Міська клінічна лікарня № 10» від 19 лютого 2020 року № 15-ос «Про звільнення з роботи», а саме про звільнення ОСОБА_1 , завідувача відділенням, лікаря-анестезіолога відділення анестезіології та інтенсивної терапії стаціонарного сектору з 19 лютого
2020 року у зв'язку з реорганізацією згідно з пунктом 1 частини
статті 40 КЗпП України, оскільки вказаний наказ скасовано наказом
КНП «Міська клінічна лікарня № 10» від 06 квітня 2020 року № 31-ос «Про скасування наказу про звільнення з роботи та покладення тимчасового виконання обов'язків». Це пов'язано із тим, що оспорений наказ відповідача від 19 лютого 2020 року № 15-ос було видано в той час, коли ОСОБА_1 знаходився на лікарняному, і зазначені дії відповідача не суперечать положенням КЗпП України.
Отже, ОСОБА_1 не є таким, що звільнений з роботи згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України.
Щодо законності наказу КНП «Міська клінічна лікарня № 10» від 06 квітня 2020 року № 31-ос «Про скасування наказу про звільнення з роботи та покладення тимчасового виконання обов'язків»
Судом установлено, що ОСОБА_1 з 01 січня 2020 року по 19 лютого
2020 року виконував обов'язки за посадою завідувача відділенням, лікаря-анестезіолога відділення анестезіології та інтенсивної терапії стаціонарного сектору, на яку його призначено наказом від 28 грудня 2019 року
№ 54-ос «Про тимчасове виконання обов'язків». Трудові відносини у цей період обумовлені строковим трудовим договором (трудовий договір
на визначений час, а саме на період з 01 січня 2020 року по 19 лютого
2020 року).
З 20 лютого 2020 року ОСОБА_1 наказом КНП «Міська клінічна лікарня № 10» від 06 квітня 2020 року № 31-ос призначено тимчасово виконуючим обов'язки на посаді лікаря-анестезіолога (старшого лікаря) блоку цілодобового спостереження за хворими у післяопераційному періоді відділення анестезіології та інтенсивної терапії стаціонарного сектору, згоду на яку за змістом позовних вимог він не надавав.
З наказом від 06 квітня 2020 року № 31-ос ОСОБА_1 був ознайомлений 13 квітня 2020 року, про що свідчить його підпис на листі КНП «Міська клінічна лікарня № 10» від 10 квітня 2020 року. Тобто був ознайомлений
у той день, коли разом з адвокатом Куделею В. Л. був присутній на бесіді
з адміністрацією підприємства з приводу вирішення його службового становища, як працівника, з огляду на те, що займана ним до 01 січня
2020 року посада завідувача відділенням, лікаря-анестезіолога анестезіологічного відділення з ліжками інтенсивної терапії (6 ліжок)
у зв'язку із змінами з 01 січня 2020 року в організаційно-штатній структурі підприємства була скорочена.
Згідно з матеріалів бесіди від 13 квітня 2020 року, які оформлені
письмово, ОСОБА_1 запропоновано після завершення лікування
для призначення вакантна посада лікаря-анестезіолога (старшого лікаря) блоку цілодобового спостереження за хворими у післяопераційному
періоді (6 ліжок) інтенсивної терапії загальнотерапевтичного профілю,
крім того, 3 ліжка блоку стаціонару однієї доби відділення анестезіології та інтенсивної терапії (21 ліжко) модульного типу стаціонарного сектору КНП «Міська клінічна лікарня № 10».
Проте позивач не надав ні згоди, ні відмови від запропонованої вакантної посади (присутній на бесіді адвокат Куделя В. Л. заявив, що ОСОБА_1 позитивне рішення щодо призначення його на вищезазначену посаду прийме після завершення лікування).
ОСОБА_1 перебував на лікуванні з 19 лютого 2020 року по 15 червня 2020 року включно, отже, у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю
до виконання обов'язків на посаді, на яку його тимчасово призначено
з 20 лютого 2020 року наказом від 06 квітня 2020 року № 31-ос фактично не приступив, після закінчення періоду тимчасової непрацездатності на роботу, починаючи з 16 червня 2020 року, не з'явився, про згоду/незгоду бути призначеним на вакантну посаду, на якій він рахувався з 20 лютого
2020 року тимчасово виконуючим обов'язки, після завершення лікування (як було ним обіцяно на бесіді 13 квітня 2020 року) адміністрацію підприємства не повідомив.
Щодо законності звільнення позивача згідно з пунктом 4 частини першої
статті 40 КЗпП України
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.
У пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» судам роз'яснено, що при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв'язку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов'язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу).
Таким чином, у пункті 4частини першої статті 40 КЗпП України встановлено право роботодавця обрати стягнення у вигляді звільнення як за скоєння одного прогулу, так і у разі, коли прогули мають тривалий характер. Для встановлення факту прогулу, тобто факту відсутності особи на робочому місці більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин, суду необхідно з'ясувати поважність причини такої відсутності. Поважними визнаються такі причини, які виключають вину працівника.
Згідно зі статтею 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку
з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.
Судом установлено, що період тимчасової непрацездатності
ОСОБА_1 закінчився 15 червня 2020 року, згідно з останнього листка непрацездатності він мав приступити до роботи 16 червня 2020 року.
Згідно з рапортом від 16 червня 2020 року завідувача відділенням анестезіології та інтенсивної терапії модульного типу Цалко В. М. після лікарняного до виконання своїх посадових обов'язків ОСОБА_1 не приступив, протягом робочого дня 16 червня 2020 року на роботі присутній не був (т. 1, а. с. 86).
Наказом директора КНП «Міська клінічна лікарня № 10» від 16 червня
2020 року № 35-адм «Про організацію комісії для перевірки факту відсутності на робочому місці ОСОБА_1 » наказано створити
комісію для перевірки фактів відсутності на робочому місці ОСОБА_1
(т. 1, а. с. 86, зв.).
Згідно з актом від 16 червня 2020 року, складеного директором
Себовим Д. М. , заступником директора з управління персоналом
Черкашин Ю. М. , завідувачем відділення, лікарем-анестезіологом відділення анестезіології та інтенсивної терапії стаціонарного сектору Цалко В. М. , працівник ОСОБА_1 , т. в. о. лікаря-анестезіолога (старшого лікаря) блоку цілодобового спостереження за хворими у післяопераційному періоді, після виходу з лікарняного був відсутнім на робочому місці більше 4-х годин 16 червня 2020 року; у зв'язку з відсутністю працівника на робочому місці письмові пояснення у нього взяти та ознайомити з актом не вдалося
(т. 1, а. с. 84).
Наказом директора КНП «Міська клінічна лікарня № 10» від 17 червня
2020 року № 36-адм «Про оголошення догани» наказано оголосити
догану т. в. о. лікаря-анестезіолога (старшого лікаря) блоку цілодобового спостереження за хворими у післяопераційному періоді відділення анестезіології та інтенсивної терапії стаціонарного сектору ОСОБА_1 (підстава: акт від 16 червня 2020 року про відсутність на роботі)
(т. 1, а. с. 84, зв.).
Згідно з рапортом від 17 червня 2020 року завідувача відділенням анестезіології та інтенсивної терапії модульного типу Цалко В. М.
т. в. о. лікаря-анестезіолога (старшого лікаря) блоку цілодобового спостереження за хворими у післяопераційному періоді ОСОБА_1 протягом робочого дня 17 червня 2020 року на роботі присутній не був, свої посадові обов'язки не виконував (т. 1, а. с. 85).
Згідно з актом від 17 червня 2020 року, складеного директором
Себовим Д. М. , заступником директора з управління персоналом
Черкашин Ю. М. , завідувачем відділення, лікарем-анестезіологом відділення анестезіології та інтенсивної терапії стаціонарного сектору Цалко В. М. , працівник ОСОБА_1 , т. в. о. лікаря-анестезіолога (старшого лікаря) блоку цілодобового спостереження за хворими у післяопераційному періоді був відсутнім на робочому місці більше 4-х годин 17 червня 2020 року;
у зв'язку з відсутністю працівника на робочому місці письмові пояснення
у нього взяти та ознайомити з актом не вдалося (т. 1, а. с. 85, зв.).
Згідно з рапортом від 18 червня 2020 року за вхідним № 39 завідувача відділенням анестезіології та інтенсивної терапії модульного типу
Цалко В. М. т. в. о. лікаря-анестезіолога (старшого лікаря) блоку цілодобового спостереження за хворими у післяопераційному періоді ОСОБА_1 протягом робочого дня 18 червня 2020 року на роботі присутній не був (т. 1, а. с. 87, зв.).
Наказом директора КНП «Міська клінічна лікарня № 10» від 18 червня
2020 року № 59-ос «Про звільнення з роботи» ОСОБА_1 , колишнього завідувача відділенням, лікаря-анестезіолога анестезіологічного відділення з ліжками інтенсивної терапії стаціонарного сектору, який був допущений
до тимчасового виконання обов'язків за посадою лікаря-анестезіолога (старшого лікаря) блоку цілодобового спостереження за хворими
у післяопераційному періоді відділення анестезіології та інтенсивної терапії стаціонарного сектору, 18 червня 2020 року звільнено у зв'язку з прогулом без поважних причин за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України; виплачено грошову компенсацію за 8 календарних днів невикористаної щорічної трудової відпустки за період роботи з 03 грудня 2019 року по
18 червня 2020 року (підстава: акт від 17 червня 2020 року про відсутність працівника на роботі, рапорт завідувача відділенням, лікаря-анестезіолога відділення анестезіології та інтенсивної терапії стаціонарного сектору Цалко В. М. , вхідний № 39 від 18 червня 2020 року) (т. 1, а. с. 87).
Отже, ОСОБА_1 не з'явився на роботі ні 16 червня 2020 року,
ні 17 червня 2020 року, ні 18 червня 2020 року, відсутність на роботі
у вказані дні належним чином зафіксована, про що складено відповідні акти, які підтверджують відсутність на роботі позивача більше трьох годин упродовж робочого дня 16 червня 2020 року, відсутність на роботі протягом всього робочого дня 17 червня 2020 року та 18 червня 2020 року.
Зазначеним спростовуються доводи касаційної скарги у відповідній частині.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частин першої та шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися
на припущеннях.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані,
на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За змістом частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення
або врахування кожного доказу (групи доказів).
Таким чином, висновки судів про те, що вчинені ОСОБА_1 прогули мали тривалий характер, є правильними. Доказів поважності причин, з яких він допустив прогули протягом тривалого часу, позивач суду не надав, як не надав доказів того, що він повідомляв КНП «Міська клінічна лікарня № 10» про причину його відсутності на роботі.
Посилання позивача на те, що 12 червня 2020 року він, перебуваючи на лікарняному, направив рекомендованим листом на ім'я головного лікаря лікарні заяву про надання йому щорічної відпустки з 16 червня 2020 року по 19 липня 2020 року, а тому, вважав, що знаходиться у щорічній відпустці,
є безпідставними, оскільки вказану заяву зареєстровано у КНП «Міська клінічна лікарня № 10» 23 червня 2020 року за вхідним № 40, а іншого позивачем не доведено.
При цьому, надіславши поштою заяву від 12 червня 2020 року про надання щорічної відпустки з 16 червня 2020 року по 19 липня 2020 року та, не отримавши підтвердження про надання такої відпустки, ОСОБА_1 самовільно пішов у відпустку, чим допустив 16, 17, 18 червня 2020 року прогул без поважної причини, що роботодавцем обґрунтовано визнано як порушення трудової дисципліни із застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення згідно з пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України.
Саме по собі право на відпустку не надає працівнику право використати відпустку самовільно, крім випадків, передбачених трудовим законодавством.
До подібних правових висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду
у постановах: від 13 жовтня 2020 року у справі № 712/9213/18, провадження № 14-108цс20; від 08 червня 2021 року, у справі № 487/8206/18, провадження № 14-164цс20, а також Верховний Суд у постанові від 07 липня 2021 року у справі № 661/4981/19, провадження № 61-18107св20.
Отже, надіслання відповідної заяви про надання відпустки не є належним доказом, що підтверджує поважність причин, які перешкоджали позивачу приступити до роботи.
Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на законність судових рішень не впливають, а по суті стосуються тих самих тверджень, які повністю спростовані судами, які вирішили спір відповідно до вимог закону.
Підстави для скасування оскаржуваних судових рішень відсутні.
Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Київського районного суду м. Одеси від 16 жовтня 2020 року
у незміненій при апеляційному перегляді частиніта постанову Одеського апеляційного суду від 17 червня 2021 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Д. Д. Луспеник
Судді: І. А. Воробйова
Б. І. Гулько
Г. В. Коломієць
Р. А. Лідовець