вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"16" грудня 2021 р. м. Київ Справа № 911/2043/21
Господарський суд Київської області у складі головуючого судді Лилака Т.Д. за участю секретаря судового засідання Ворка Л.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Фізичної особи-підприємця Корнійчука Павла Олексійовича ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 )
до Приватного акціонерного товариства «Київський картонно-паперовий комбінат» (08700, Київська обл., м. Обухів, вул. Київська, 130, код 05509659)
про стягнення 381 033,00 грн.
за участю представників сторін:
від позивача Криштоф Р.С. (ордер серія АА № 1093424 від 08.07.2021);
від відповідача - Потапова О.К. (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія КС № 8890/10 від 13.03.2020, довіреність № 22 від 14.01.2021)
До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Фізичної особи-підприємця Корнійчука Павла Олексійовича (позивач) до Приватного акціонерного товариства «Київський картонно-паперовий комбінат» (відповідач) про стягнення 381033,00 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що обов'язок сплатити заявлену до стягнення суму виник у відповідача на підставі укладеного сторонами договору на транспортно-експедиційне перевезення вантажів автомобільним транспортом у внутрішньому та міжнародному сполученнях №81/47/2020 від 02.12.2020, відповідно до якого відповідачем виставлялись заявки на перевезення вантажу.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 19.07.2021 у справі № 911/2043/21 позовну заяву залишено без руху та запропоновано позивачу усунути недоліки позовної заяви шляхом подання до суду: відомостей про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви.
13.08.2021 через канцелярію Господарського суду Київської області від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви. Зазначена заява була передана судді Лилаку Т.Д. 02.09.2021 після виходу з відпустки.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 02.09.2021 відкрито провадження у справі № 911/2043/21 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 30.09.2021.
27.09.2021 на адресу Господарського суду Київської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому останній проти позову заперечив, зазначивши про відсутність прострочення зобов'язання з оплати, оскільки позивачем не надано йому повного пакету оригіналів документів, передбачених умовами договору.
30.09.2021 через канцелярію Господарського суду Київської області від представника позивача надійшла заява про зміну підстав позову, в якій зазначено про те, що у позовній заяві позивач помилково вказав на порушення відповідачем умов договору №81/47/2020 від 02.12.2020, в той час коли фактично відповідач порушив умови договору на транспортно-експедиційне перевезення вантажів автомобільним транспортом у внутрішньому та міжнародному сполученнях №81/47/2019 від 02.12.2019.
Відповідно до ч. 3 ст. 46 ГПК України, до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п'ять днів до початку першого судового засідання у справі.
Оскільки з заявою про зміну підстав позову позивач звернувся до закінчення підготовчого засідання, суд прийняв цю заяву до розгляду.
Крім того через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшла відповідь на відзив.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 30.09.2021 у справі № 911/2043/21, занесеною до протоколу судового засідання від 30.09.2021 відповідно, відкладено підготовче засідання на 28.10.2021.
26.10.2021 через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача надійшло заперечення на відповідь на відзив.
28.10.2021 через канцелярію Господарського суду Київської області від представника позивача надійшли письмові пояснення.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 28.10.2021 у справі № 911/2043/21 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 18.11.2021.
17.11.2021 на адресу Господарського суду Київської області від представника позивача надійшли письмові пояснення.
18.11.2021 через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача надійшли письмові пояснення.
Протокольною ухвалою Господарського суду Київської області від 18.11.2021 у справі №911/2043/21 в судовому засіданні оголошено перерву на 02.12.2021.
01.12.2021 через канцелярію Господарського суду Київської області від представника позивача надійшли письмові пояснення.
02.12.2021 через канцелярію Господарського суду Київської області від представника відповідача надійшло клопотання про витребування доказів, в якому позивач просив витребувати у відділі поліції № 1 Бориспільського РУП ГУНП у Київській області матеріали кримінального провадження № 12021111240000521 від 08.11.2021.
Розглянувши подане клопотання суд прийшов до висновку, що у задоволенні даного клопотання слід відмовити, виходячи з такого:
Згідно ч. 2 ст. 80 ГПК України, позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. (ч. 4)
У відповідності до ст. 81 ГПК України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом.
Згідно ч. 2 ст. 81 ГПК України визначено, що у клопотанні про витребування доказів повинно бути зазначено:
1) який доказ витребовується;
2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати;
3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа;
4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу;
5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.
У клопотанні відповідач не вказав заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу. Також клопотання не містить обґрунтованих причини неможливості самостійного отримання доказів.
Приписами ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість керує ходом судового процесу.
Враховуючи те, що клопотання про витребування доказів подано з порушенням вимог, зазначених у ст.ст. 80, 81 ГПК України, суд приходить до висновку про відмову у його задоволені.
Також, 02.12.2021 через канцелярію Господарського суду Київської області від представника відповідача надійшло клопотання про виклик свідка ОСОБА_1 , який є директором ТОВ «Трубайлівське», яке знаходиться за адресою місця поставки товарів.
Розглянувши дане клопотання, суд зазначає наступне.
Частинами 1 та 2 статті 88 ГПК України передбачено, що показання свідка викладаються ним письмово у заяві свідка. У заяві свідка зазначаються ім'я (прізвище, ім'я та по батькові), місце проживання (перебування) та місце роботи свідка, поштовий індекс, реєстраційний номер облікової картки платника податків свідка за його наявності або номер і серія паспорта, номери засобів зв'язку та адреси електронної пошти (за наявності), обставини, про які відомо свідку, джерела обізнаності свідка щодо цих обставин, а також підтвердження свідка про обізнаність із змістом закону щодо кримінальної відповідальності за надання неправдивих показань та про готовність з'явитися до суду за його викликом для підтвердження своїх свідчень.
В частині 3 ст.88 ГПК України зазначено, що підпис свідка на заяві посвідчується нотаріусом. Не вимагається нотаріальне посвідчення підпису сторін, третіх осіб, їх представників, які дали згоду на допит їх як свідків.
Однак, жодної заяви свідка ОСОБА_1 в порядку встановленому ст.88 ГПК України у межах даної справи подано не було, тому підстави для задоволення клопотання позивача про виклик свідка відсутні.
Протокольною ухвалою Господарського суду Київської області від 02.12.2021 у справі №911/2043/21 в судовому засіданні оголошено перерву на 16.12.2021.
16.12.2021 через канцелярію Господарського суду Київської області від представника позивача надійшли письмові пояснення.
Заслухавши вступне слово представників сторін, з'ясувавши обставини, на які посилаються сторони, суд дослідив в порядку статей 209-210 ГПК України докази у справі.
Після закінчення з'ясування обставин справи та перевірки їх доказами суд оголосив про перехід до судових дебатів. Учасники справи виступили з промовами (заключним словом), в яких посилалися на обставини і докази, досліджені в судовому засіданні.
Представник позивача, посилаючись на обставини зазначені у позові та докази надані під час розгляду справи, просив суд задовольнити позовні вимоги
Представник відповідач просив суд відмовити у задоволенні позову з підстав викладених у відзиві та запереченнях наданих до суду.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 233 ГПК України, суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду.
Рішення та постанови приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.
16.12.2021 року, після виходу з нарадчої кімнати, відповідно до ст. 240 ГПК України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
встановив:
06 грудня 2019 року між Фізичною особою-підприємцем Корнійчуком Павлом Олексійовичем (Експедитор, Перевізник) та Приватним акціонерним товариством «Київський картонно-паперовий комбінат» (Замовник) укладено Договір №81/47/2019 на транспортно-експедиційне перевезення вантажів автомобільним транспортом у внутрішньому та міжнародному сполученнях, згідно з умовами якого Перевізник зобов'язувався організувати за рахунок та в інтересах Замовника транспортно-експедиційне обслуговування щодо перевезення вантажів Замовника в міжнародному сполученні та/чи на території України.
Відповідно до п. 1.3. Договору, перевезення здійснюється на підставі супровідних документів та письмового Договору-заявки Замовника, в якому повинна бути вказана наступна інформація:
а) місце завантаження вантажу;
б) реквізити завантаження вантажу (вантажовідправник, адреса завантаження, контактні особи, телефонні номери, електронні адреси за їх наявності);
в) дата та час завантаження вантажу;
г) найменування вантажу;
д) вага вантажу;
е) обсяг вантажу, м3;
є) місце розвантаження вантажу;
ж) реквізити розвантаження вантажу (вантажоодержувач, адреса розвантаження, контактні особи, телефонні номери, електронні адреси за їх наявності);
з) дата розвантаження вантажу;
и) вартість перевезення вантажу;
і) форма та строк оплати;
ї) додаткові умови (за наявності).
Конкретні умови перевезення вантажу вказуються в Договорах-заявках на перевезення вантажу, які є його невід'ємною частиною. Факс-копія Договору-заявки має юридичну силу оригіналу. (п. 1.2. Договору).
Згідно з п. 2.3.10. Перевізник зобов'язаний надати Замовнику за фактом виконання доручення оригінал рахунку на сплату вартості послуг, оригінал акту виконаних робіт, оригінал ТТН (ЦМР) з позначкою вантажоодержувача про одержання вантажу (печатка/штамп) та оригінал документу, який засвідчує факт простою автомобіля, якщо такий мав місце.
Як стверджує позивач, відповідно до договорів-заявок, ним було надано відповідачу за період з 21.12.2020 року по 26.12.2020 року послуги з перевезення вантажів на загальну суму 381 033,00 грн.
У свою чергу відповідач не сплатив на користь позивача у встановлений строк вартість зазначених вище послуг з перевезення вантажів, у зв'язку з чим заборгував відповідачу 381 033,00 грн.
В порядку досудового врегулювання спору позивач направляв на адресу відповідача вимогу від 12.02.2021 року №12/02-2 про сплату коштів.
Втім вказана вимога залишена без задоволення, заборгованість відповідача перед позивачем не погашена, у зв'язку з чим позивач змушений був звернутись з даним позовом до суду.
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно до ст. 1 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність», транспортно-експедиторська діяльність - це підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів. Транспортно-експедиторська послуга - це робота, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування.
Відносини учасників транспортно-експедиторської діяльності встановлюються на основі договорів. Учасники цієї діяльності, в силу приписів ст.627 Цивільного кодексу України, вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов взаємовідносин, що не суперечать чинному законодавству.
За приписами статті 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.
Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).
При цьому, суд зазначає, що транспортне експедирування як вид господарської діяльності не може розглядатися окремо від перевезення, це комплекс заходів, які супроводжують процес перевезення вантажів на всіх його стадіях (сортування вантажів під час їх прийняття до перевезення, перевалка вантажів у процесі їх перевезення, облік надходження вантажів під час видачі вантажу тощо), і саме це дає підстави розглядати її допоміжним щодо перевезення видом діяльності. Тому кожна послуга, що надається експедитором клієнту, по суті є транспортною послугою.
Відповідно до ч. 1 ст. 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Пунктом 3.1. Договору передбачено, що розрахунки за перевезення вантажів проводяться згідно виставлених Перевізником рахунків Замовнику на підставі підписаних уповноваженими особами сторін договорів-заявок на перевезення, оформлених оригіналів ТТН з відміткою (печаткою/штампом) та актів виконаних робіт (наданих послуг).
Пунктом 3.3. Договору, сторони встановили, що: підставою для кінцевих взаєморозрахунків між сторонами є підписаний уповноваженими представниками сторін Акт виконаних робіт (наданих послуг).
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Втім, матеріали справи не містять підписаних уповноваженими особами сторін договорів-заявок на перевезення та підписаних актів здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг).
Твердження позивача, про те, що договори-заявки, погоджені за допомогою засобів електронного зв'язку, мають юридичну силу оригіналу, не відповідають дійсності, оскільки п. 1.2. договору передбачено, що саме факс-копія Договору-заявки має юридичну силу оригіналу.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи та не заперечується самим позивачем, заявки були отримані ним електронною поштою.
З даного приводу суд зазначає, наступне.
Статтею 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» визначено, що електронний документ - це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.
Частинами 1, 2 статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» унормовано, що електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, що використовується для ідентифікації автора та/або підписування електронного документа іншим суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
Роздруківка електронного листування не може вважатись електронним документом (копіями електронних документів) в розумінні частини першої статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг».
Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 11.06.2019 у справі №904/2882/18, від 24.09.2019 у справі №922/1151/18, від 28.12.2019 у справі №922/788/19 та від 15.04.2021 у справі №910/8554/20.
На підставі зазначеного та з огляду на умови Договору, враховуючи вимоги до електронного документа, встановлені положеннями Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», суд прийшов до висновку, що наявні у матеріалах справи роздруківки договорів-заявок з електронного листування, не можуть вважатись оригіналами у розумінні вимог чинного законодавства та пункту 1.2. договору.
Суд зазначає, що відповідно до п.3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно положень ст.ст.76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, ненадання позивачем підписаних уповноваженими представниками сторін договорів-заявок на перевезення та підписаних актів здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг), передбачених п. 3.1. договору на транспортно-експедиційне перевезення вантажів автомобільним транспортом у внутрішньому та міжнародному сполученнях №81/47/2019 від 02.12.2019, позбавляє суд можливості встановити, що строк виконання зобов'язань з оплати послуг є таким, що настав.
Враховуючи наведене, з'ясувавши повно і всебічно обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Усі інші твердження та заперечення позивача не спростовують вищевикладених висновків суду.
Суд зазначає, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
Керуючись ст. 129, 233, 237-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
В задоволені позовних вимог відмовити повністю.
Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення до Північного апеляційного господарського суду у порядку, визначеному ст. 257 ГПК України.
Враховуючи перебування судді Господарського суду Київської області Лилака Т.Д. з 23.12.2021 на лікарняному повний текст рішення виготовлений та підписаний 04.04.2022.
Суддя Т.Д. Лилак