79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"22" березня 2022 р. Справа №914/2851/21
Західний апеляційний господарський суд в складі колегії:
головуючого - судді Кравчук Н.М.
суддів Кордюк Г.Т.
Плотніцький Б.Д.
секретар судового засідання Гавриляк І.В.
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю -Фірма “Крона-Львів” б/н та б/д (вх. № ЗАГС 01-05/22/22 від 04.01.2022)
на рішення Господарського суду Львівської області від 22.11.2021 (суддя Горецька З.В., повний текст складено 29.11.2021)
у справі № 914/2851/21
за позовом: Комунального підприємства “Адміністративно-технічне управління” (надалі КП “Адміністративно-технічне управління”), м. Львів
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю -Фірма “Крона-Львів” (ТзОВ -Фірма “Крона-Львів”), м. Львів
про відшкодування витрат в розмірі 75 348,00 грн
за участю представників сторін:
від позивача: Захарченко Т.Я. - представник
від відповідача: не з'явилися
КП “Адміністративно-технічне управління” звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до ТзОВ -Фірма “Крона-Львів” про стягнення витрат, пов'язаних з демонтажем та зберіганням конструкцій малих архітектурних форм (вивісок), що сукупно становлять 75 348,00 грн.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 22.11.2021 у справі №914/2851/21 позовні вимоги задоволено. Стягнуто з ТзОВ -Фірма “Крона-Львів” на користь КП “Адміністративно-технічне управління” 75 348,00 грн витрат, пов'язаних з проведенням демонтажу та зберіганням конструкцій малих архітектурних форм (вивісок) відповідача та судовий збір у розмірі 2 270,00 грн.
Приймаючи рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що демонтаж самовільно встановлених відповідачем малих архітектурних форм (вивісок) проведено у відповідності до вимог Порядку розміщення малих архітектурних форм (вивісок ) у м. Львові, Акт проведення демонтажу спеціальних конструкцій № 5 від 15.09.2020 складений належним чином, вартість демонтажу та зберігання конструкцій підтверджена належними та допустимими доказами, відтак, суд дійшов висновку про підставність позовних вимог.
Не погоджуючись з даним рішенням, ТзОВ -Фірма “Крона-Львів” подало апеляційну скаргу, в якій вказує, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, не враховано надані ним докази та аргументи, а відтак, винесено незаконне рішення, просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. Зокрема, скаржник зазначає, що матеріали справи не містять жодного доказу того, що саме відповідач був власником демонтованих малих архітектурних форм (вивісок). Твердження позивача про те, що саме ТзОВ -Фірма “Крона-Львів” було самовільно встановлено малі архітектурні форми (вивіски) є лише припущенням. Відтак, позивачем жодним чином не було доведено, що саме відповідач є тією особою, яка повинна відшкодувати витрати, пов'язані із проведенням демонтажу та зберіганням конструкцій малих архітектурних форм (вивісок). Окрім того, ТзОВ -Фірма “Крона-Львів” звертає увагу суду на те, що відповідачу не належить та ніколи не належало на праві власності або користування хоча б якесь приміщення, розташоване у будинку №45-а по вул. Стрийській у м. Львові. Скаржник також зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що скеровані позивачем поштові відправлення, у яких містилися вимога №23/Р-17- 253 від 11.02.2020 та акт №5 проведення демонтажу спеціальних конструкцій від і 15.09.2020 були вручені відповідачу. Відтак, не доведено факт обізнаності відповідача з вимогою №23/Р-17-253 від 11.02.2020, а також з фактом проведення демонтажу вивісок, як передумовою для їх повернення. Тим більше, з акту №5 від 15.09.2020 вбачається, що проведення демонтажу відбувалось за відсутності представників відповідача або будь-яких інших осіб, яким належало приміщення над яким були розташовані демонтовані вивіски. Окрім того, на думку скаржника, при розрахунку вартості зберігання вивісок було застосовано вартість, яка не відповідає тарифу, встановленому Львівською міською радою.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.01.2022 справу №914/2851/21 розподілено до розгляду судді-доповідачу Кравчук Н.М., склад колегії сформований з суддів: Кравчук Н.М. - головуючий суддя, судді: Кордюк Г.Т. та Плотніцький Б.Д.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 10.01.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТзОВ -Фірма “Крона-Львів” на рішення Господарського суду Львівської області від 22.11.2021 у справі №914/2851/21, призначено розгляд справи на 08.02.2022.
08.02.2022 судове засідання по розгляду апеляційної скарги ТзОВ -Фірма “Крона-Львів” на рішення Господарського суду Львівської області від 22.11.2021 у справі №914/2851/21 не відбулось у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю з 31.01.2022 судді Кравчук Н.М.
Ухвалою суду від 14.02.2022 розгляд справи №914/2851/21 призначено на 22.03.2022.
ТзОВ -Фірма “Крона-Львів” участі уповноваженого представника в судовому засіданні не забезпечило, хоча належним чином було повідомлене про дату, час та місце розгляду справи.
В судовому засіданні представник КП “Адміністративно-технічне управління” проти доводів апеляційної скарги заперечив з мотивів, наведених в відзиві на апеляційну скаргу (зареєстрований в канцелярії суду за вх. №ЗАГС 01-04/725/22 від 03.02.2022) та в додатковому поясненні (зареєстроване в канцелярії суду за вх. №ЗАГС 01-04/1244/22 від 22.02.2022), просить суд рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Суд апеляційної інстанції у відповідності до ст. 269 ГПК України переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів апеляційної інстанції встановила таке.
Департаментом містобудування Львівської міської ради було виявлено порушення ТзОВ -Фірма “Крона-Львів” вимог “Порядку встановлення малих архітектурних форм (вивісок)”, затвердженого рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 11.11.2016 № 1025, а саме: самовільно встановлено малу архітектурну форму (вивіску) на зовнішній поверхні будинку за адресою: м. Львів, вул. Стрийська 45-А, у якої відсутній паспорт малої архітектурної форми (вивіски) та лист уповноваженого органу про відповідність.
У зв'язку з наведеним обставинами Департаментом містобудування Львівської міської ради була скерована ТзОВ -Фірма “Крона-Львів” вимога від 11.02.2020 № 23/р-17-253 (а.с. 8), якою було запропоновано відповідачу добровільно усунути допущене порушення в термін до 24.02.2020. У вказаній вимозі також містилось попередження про те, що у разі невиконання вимоги, вивіска буде демонтована примусово.
ТзОВ -Фірма “Крона-Львів” вимоги Департаменту містобудування Львівської міської ради про демонтаж не виконало.
Департамент містобудування Львівської міської ради видав наказ від 19.03.2020 №38 “Про демонтаж самовільно встановлених малих архітектурних форм (вивісок)” (а.с. 11-12).
На підставі наказу №38 КП “Адміністративно-технічне управління” здійснило демонтаж самовільно встановлених вивісок ТзОВ -Фірма “Крона-Львів”, що підтверджується Актом проведення демонтажу спеціальних конструкцій від 15.09.2020 № 5 (а.с. 13-16).
Демонтаж самовільно встановлених малих архітектурних форм (вивісок) відповідача проводив підрядник ФОП Флис Т. І, згідно з Договором про надання послуг від 10.02.2020 № 10/02/2020 (а.с. 31-35).
Вартість робіт по демонтажу самовільно встановленої вивіски ТзОВ - Фірма “Крона-Львів” склала 760,00 грн., що підтверджується рахунком та актом надання послуг (а.с. 36-37).
Оплата позивачем витрат за демонтаж самовільно встановленої вивіски в розмірі 760,00 грн. підряднику ФОП Флису Т. І. підтверджується копією банківської виписки від 18.09.2021.
Зберігання демонтованих малих архітектурних форм (вивісок) на складі КП “Адміністративно-технічне управління” підтверджується копією накладної від 15.09.2020 №48 (а.с. 41-43).
З метою досудового врегулювання спору відповідачу скеровувався лист - вимога від 07.10.2020 № 2410-10-3886 про повернення витрат, понесених КП “Адміністративно-технічне управління” у зв'язку з демонтажем та зберіганням вивісок (а.с. 38), однак відповідач вказаних витрат КП “Адміністративно-технічне управління” не оплатив.
Загальна вартість витрат, понесених КП “Адміністративно-технічне управління” у зв'язку з демонтажем та зберіганням вивісок ТзОВ -Фірма “Крона-Львів” станом на 28.08.2021 склала 15069,60 грн з ПДВ, з яких:
- демонтаж конструкцій - 760,00 грн;
- зберігання конструкцій на складі 347 днів - 11 798,00 грн;
- ПДВ 20 % - 2 511,60 грн.
Відповідач вартість понесених позивачем витрат не відшкодував.
Здійснюючи розрахунок суми позову КП “Адміністративно-технічне управління” зазначає, що згідно рішення Львівської міської ради від 13.04.2017 № 310 «Про внесення змін до рішення виконавчого комітету від 11.11.2016 № 1025» у разі повторного самовільного встановлення суб'єктом господарювання вивіски за адресою, де самовільно встановлена вивіска уже була демонтована силами КП "Адміністративно-технічне управління“, витрати на демонтаж, транспортування та зберігання такої вивіски постійно відшкодовуються суб'єктом господарювання у п'ятикратному розмірі.
30.10.2018 позивачем вже здійснювався демонтаж самовільно встановленої вивіски відповідача на вул. Стрийська, 45-А, про що було складено акти проведення демонтажу спеціальних конструкцій №10 та 14 від 30.10.2018. Витрати за демонтаж та зберігання вказаної вивіски були оплачені відповідачем, що підтверджується копією банківської виписки за 31.10.2018.
З огляду на вищенаведене, КП “Адміністративно-технічне управління” звернулось до суду з позовом про стягнення з ТзОВ -Фірма “Крона-Львів” 75 348,00 грн. (15 069,60 грн х 5).
При винесенні постанови колегія суддів керувалася таким.
Предметом доказування у даній справі є встановлення обставин правомірності демонтажу та зберігання малих архітектурних форм (вивісок) за адресою: м. Львів, вул. Стрийська 45-А та стягнення коштів.
Відносини, які виникають у зв'язку з встановленням малих архітектурних форм (вивісок) у м. Львові, розміщення яких передбачено законодавством України, процедуру встановлення архітектурних форм (вивісок) та правові відносини між органами місцевого самоврядування і фізичними та юридичними особами, які виникають у процесі розташування архітектурних форм (вивісок), врегульовано Порядком розміщення малих архітектурних форм (вивісок) у м. Львові, затвердженим рішенням виконкому Львівської міської ради №1025 від 11.11.2016 (зі змінами та доповненнями), який також регламентує загальні вимоги до їх розміщення (надалі Порядок).
Вказаний Порядок розроблений відповідно до Законів України “Про рекламу”, “Про охорону культурної спадщини”, “Про місцеве самоврядування в Україні”, “Про адміністративні послуги”, “Про регулювання містобудівної діяльності”, “Про основи містобудування в Україні”, “Про благоустрій населених пунктів”, Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 № 2067, ухвали міської ради від 21.04.2011 № 376 “Про Правила благоустрою м. Львова”.
Такий Порядок є обов'язковим для виконання всіма підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності та відомчої належності, а також фізичними особами - підприємцями, які встановлюють малі архітектурні форми (вивіски) у м. Львові (п.1.4 Порядку).
Згідно з п.п. 1.6, 5.1 Порядку, встановлення малих архітектурних форм (вивісок) з порушенням цього Порядку забороняється, а моніторинг їх розміщення у м. Львові здійснює КП “Адміністративно-технічне управління”.
У п.6.2 Порядку визначено, що власникам самовільно встановлених малих архітектурних форм (вивісок) скеровуються вимоги уповноваженого органу (департаменту містобудування) про усунення допущеного порушення.
Як було зазначено вище, у вимозі Департаменту містобудування Львівської міської ради від 11.02.2020 № 23/р-17-253, надісланій відповідачу, позивачем зазначено про встановлене порушення “Порядку встановлення малих архітектурних форм (вивісок)” та запропоновано відповідачу добровільно усунути допущені порушення в термін до 24.02.2020. У вказаній вимозі також містилось попередження про те, що, у разі невиконання вимоги у добровільному порядку, вивіски будуть демонтовані примусово.
Згідно з ч.1 ст.73 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні, акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.
Частинами 1, 4 статті 20 Закону України “Про благоустрій населених пунктів” передбачено, що організацію благоустрою населених пунктів забезпечують місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень, установлених законом. Рішення місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо благоустрою території певного населеного пункту є обов'язковим для виконання розміщеними на цій території підприємствами, установами, організаціями та громадянами, які на ній проживають.
Відповідно до п. 6.5. Порядку вимога вважається врученою у разі, якщо вона надсилається рекомендованим листом власнику на адресу за місцем реєстрації суб'єкта господарювання.
Як вбачається з матеріалів справи вимога була надіслана ТзОВ -Фірма “Крона-Львів” рекомендованим листом за адресою: 79070, м. Львів, вул. Хуторівка, 40-А (а.с.8-9).
Проте, відповідач вимоги органу місцевого самоврядування не виконав.
Відповідно до п.5.3 Порядку відповідальність за розміщення малої архітектурної форми (вивіски) (міцність, стійкість, безпеку, відповідність погодженому паспорту, цілісність фасаду будівлі після монтажу/демонтажу малої архітектурної форми (вивіски) несе власник або уповноважена власником особа.
Відповідно до пп.6.1.1, п.6.1 Порядку самовільно встановлені малі архітектурні форми (вивіски) підлягають демонтажу.
У п.п. 6.3, 6.6 Порядку встановлено, що демонтаж таких малих архітектурних форм (вивісок) повинен провести власник (користувач) малої архітектурної форми (вивіски) самостійно за власний рахунок у термін, вказаний у вимозі уповноваженого органу. Малі архітектурні форми (вивіски), власники яких не виконали у встановлений термін вимог уповноваженого органу про добровільний демонтаж (або отримання паспорта) вносяться до наказу на примусовий демонтаж. Примусовий демонтаж малих архітектурних форм (вивісок) організовує комунальне підприємство Адміністративно-технічне управління за наказом уповноваженого виконавчого органу Львівської міської ради, проект якого готує орган, який здійснює нагляд за станом малої архітектурної форми (вивіски).
Таким чином, оскільки відповідачем у добровільному порядку самовільно встановлені малі архітектурні форми (вивіски) не демонтовано, Департамент містобудування Львівської міської ради видав відповідний наказ №38 від 19.03.2020, за яким КП “Адміністративно-технічне управління” повинно в строк до 18.09.2020 демонтувати самовільно встановлені вивіски, зокрема розміщені на вул. Стрийська, 45-А, власником яких є ТзОВ - Фірма “Крона-Львів”. Такі накази відповідачем не оскаржено та в судовому порядку незаконними не визнавались.
Примусовий демонтаж малих архітектурних форм (вивісок) оформляється актом (2 примірники), який підписують власник (користувач) малої архітектурної форми (вивіски) (у разі його присутності при демонтажі), представник КП “Адміністративно-технічне управління“ та представник організації, яка здійснювала демонтаж. До акта додається в обов'язковому порядку фотофіксація місця розташування малої архітектурної форми (вивіски) до і після демонтажу (п. 6.7 Порядку).
Пунктом 6.8 Порядку встановлено, що у разі відсутності власника малої архітектурної форми (вивіски) при демонтажі або його відмови від підписання акта демонтажу (про що робиться відповідна відмітка на акті) другий примірник акта КП “Адміністративно-технічне управління“ у п'ятиденний термін надсилає поштою за місцем реєстрації власника рекомендованим листом (якщо встановлено його місцезнаходження).
Згідно з п.п. 6.9, 6.10. Порядку після проведення демонтажу складається акт демонтажу малої архітектурної форми (вивіски) з зазначенням характеру робіт та їх вартості, який підписує КП “Адміністративно-технічне управління“ (замовник) та організація або особа (виконавець), які надали послуги з демонтажу. Демонтовані малі архітектурні форми (вивіски) зберігаються на складі КП “Адміністративно-технічне управління“.
На підставі наказу №38 від 19.03.2020 самовільно встановлені конструкції (вивіски) ТзОВ - Фірма “Крона-Львів” були демонтовані позивачем із залученням підрядника (ФОП Флис Т.І.), що підтверджується Актом проведення демонтажу спеціальних конструкцій № 5 від 15.09.2020, який підписаний представником “Адміністративно-технічне управління“ - Гойдик М. та ФОП Флисом Т.І.
Вищевказаний Акт був надісланий ТзОВ -Фірма “Крона-Львів” рекомендованим листом за адресою: 79070, м. Львів, вул. Хуторівка, 40-А, що підтверджується списком згрупованих поштових відправлень рекомендованих листів № 7791 та фіскальним чеком.
Вказана адреса відповідає місцезнаходженню ТзОВ -Фірма “Крона-Львів”, яке зазначене у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань.
ТзОВ -Фірма “Крона-Львів” стверджує, що матеріали справи не містять доказів того, що вимога Департаменту містобудування Львівської міської ради від 11.02.2020 № 23/р-17-253 та акт проведення демонтажу спеціальних конструкцій № 5 від 15.09.2020 були вручені відповідачу. Відтак, не доведено факту обізнаності ТзОВ -Фірма “Крона-Львів” про наявність вищевказаних документів.
Суд звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника (такі правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18), провадження № 11-268заі18).
З огляду на викладене, суд не приймає вказані доводи ТзОВ -Фірма “Крона-Львів” до уваги та зазначає, що документи скеровувалися рекомендованими листами на юридичну адресу відповідача, а отже, він вважається обізнаним про них.
Беручи до уваги вищенаведене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що демонтаж самовільно встановленої малої архітектурної форми (вивіски) проведено у відповідності до встановлених вимог, акт проведення демонтажу зазначеної спеціальної конструкції № 5 від 15.09.2020 складено належним чином та направлено на адресу ТзОВ -Фірма “Крона-Львів” у встановленому порядку, зважаючи на його відсутність при демонтажі. Надіслання інших документів Порядком не передбачено.
Згідно з п. 6.10. Порядку демонтовані малі архітектурні форми (вивіски) зберігаються на складі КП “Адміністративно-технічне управління“.
Як було зазначено вище, прийняття конструкцій на зберігання позивачем підтверджується накладною №48 від 15.09.2020.
Відповідно до п.13.4.2 Правил благоустрою м. Львова, затверджених ухвалою Львівської міської ради №376 від 21.04.2011, витрати за зберігання конструкції зовнішньої реклами відшкодовують її власники у розмірі одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян за кожну добу зберігання.
Кошти надходять до платника податків в рахунок оплати вартості поставлених таким платником товарів/послуг, в тому числі, які постачаються в рамках виконання програми благоустрою міста чи інших подібних програм, які для цілей оподаткування ПДВ є об'єктом оподаткування, то на дату зарахування таких коштів на банківський рахунок платника податку платник зобов'язаний визначити податкові зобов'язання виходячи з вартості таких товарів/послуг.
Рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 13.04.2017 №310 передбачено, що у разі повторного самовільного встановленого суб'єктом господарювання вивіски за адресою, де самовільно встановлена вивіска уже була демонтована силами КП “Адміністративно-технічне управління”, витрати на демонтаж, транспортування та зберігання такої вивіски відшкодовуються суб'єктом господарювання у п'ятикратному розмірі.
Пунктом п.6.11 Порядку встановлено, що компенсація витрат КП “Адміністративно-технічне управління”, пов'язаних з примусовим демонтажем, транспортуванням та зберіганням малої архітектурної форми (вивіски), покладається на власника (користувача) демонтованої малої архітектурної форми (вивіски). У разі повторного самовільного встановлення суб'єктом господарювання вивіски за адресою, де самовільно встановлена вивіска уже була демонтована силами комунального підприємства “Адміністративно-технічне управління“, витрати на демонтаж, транспортування та зберігання такої вивіски постійно відшкодовуються суб'єктом господарювання у п'ятикратному розмірі.
Як було зазначено вище, 30.10.2018 позивачем вже здійснювався демонтаж самовільно встановленої вивіски відповідача на вул. Стрийська, 45-А, про що було складено акти проведення демонтажу спеціальних конструкцій №10 та 14 від 30.10.2018. Витрати за демонтаж та зберігання вказаної вивіски були оплачені відповідачем, що підтверджується копією банківської виписки за 31.10.2018.
Окрім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що у заяві-договорі від 31.10.2018 (а.с. 25) представник ТзОВ «Крона -Львів» Т Б. Терлецький зазначав: «прошу повернути малу архітектурну форму (вивіску) у кількості 2 шт., яку було демонтовано 31.10.2018 р. за адресою: Стрийська, 45 А», а в описі конструкції вказав, що це є вивіски з написом «SIEMENS» та «BOSCH».
Підприємницька діяльність ставить на меті отримання прибутку, відтак, жоден суб'єкт господарювання не зацікавлений нести фінансові витрати замість іншого суб'єкта. Своєю заявою-договором представник ТзОВ -Фірма «Крона-Львів» визнав належність вказаних вище конструкцій саме ТзОВ -Фірма «Крона-Львів». У вказаній заявці також зазначено, що у разі самовільного встановлення тих або інших конструкцій за вказаною адресою ТзОВ -Фірма «Крона-Львів» погоджується здійснити оплату витрат за демонтаж, транспортування та зберігання у п'ятикратному обсязі та гарантує їх оплату.
З вищенаведеного вбачається, що відповідач був ознайомлений з рішенням Львівської міської ради від 13.04.2017 № 310 «Про внесення змін до рішення виконавчого комітету від 11.11.2016 № 1025» та з наслідками самовільного повторного розміщення конструкцій. Але не зважаючи на це, у 2020 відповідач повторно самовільно встановив такі ж конструкції малих архітектурних форм (вивісок) за тією ж адресою. Таким чином, відповідач був попереджений про наслідки повторного самовільного встановлення конструкцій.
З огляду на вищенаведене, здійснивши власний перерахунок заявлених витрат суд апеляційної інстанції погоджується з місцевим господарським судом, що до стягнення підлягає 75 348,00 грн за демонтаж та зберігання малих архітектурних форм (вивісок).
Згідно з приписами статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитки в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) та доходи, які особа могла б реально одержати за звичних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).
Відповідно до статті 224 ГК України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Згідно з ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
При цьому, відповідно до вимог ч. 2 ст. 623 ЦК України розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, повинен бути реальним та доведеним позивачем.
Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини.
Згідно ст. 226 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов'язаний відшкодувати на вимогу суб'єкту завдані збитки у добровільному порядку в повному обсязі.
Стаття 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
З огляду на вищенаведене, суд апеляційної інстанції зазначає про те, що у діях відповідача наявний складу цивільного правопорушення.
У даній справі суд вважає, що сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.
Таким чином, матеріали справи свідчать про те, що, приймаючи рішення про задоволення позову, місцевий господарський суд всебічно, повно і об'єктивно дослідив матеріали справи в їх сукупності, дав вірну юридичну оцінку обставинам справи та прийняв рішення, яке відповідає вимогам закону та обставинам справи.
Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, не знайшло свого підтвердження, в зв'язку з чим підстави для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового рішення відсутні.
Приписами ст. 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Дана норма кореспондується зі ст. 46 ГПК України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.
Згідно зі ст. ст. 73,74,77 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Частиною 1 ст. 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безсторонньому дослідженні наявних у справі доказів.
Однак, апелянтом всупереч вищенаведеним нормам права, не подано доказів, які б спростували факти, викладені в позовній заяві, а доводи, наведені в апеляційній скарзі, не спростовують правомірність висновків, викладених в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Оскільки, апеляційна скарга до задоволення не підлягає, то відповідно понесені судові витрати на сплату судового збору за подання апеляційної скарги залишається за скаржником.
Керуючись, ст.ст. 269, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю -Фірма “Крона-Львів” залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Львівської області від 22.11.2021 у справі №914/2851/21 залишити без змін.
3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги залишити за скаржником.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та з урахуванням положень ст. 287 ГПК України може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 288-289 ГПК України.
5. Справу повернути до Господарського суду Львівської області.
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.
Головуючий суддя Н.М. Кравчук
судді Г.Т. Кордюк
Б.Д. Плотніцький