04.04.2022
Справа № 720/474/22
Провадження № 3/720/312/22
04 квітня 2022 року суддя Новоселицького районного суду Чернівецької області Ляху Г.О., розглянувши справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, непрацюючої, проживаючої в АДРЕСА_1 , за ч. 1 ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
ОСОБА_1 притягується до адміністративної відповідальності у зв'язку із тим, що 29 березня 2022 року в порушення вимог ст. 150 Сімейного кодексу України перебуваючи в п'яному вигляді по місцю свого проживання ухилилась від виконання своїх батьківських обов'язків та виховання своєї дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме допустила, що дитина займалась бродяжництвом, була недоглянутою, а в будинку відсутні належні умови для проживання дитини.
ЇЇ дії кваліфіковані за ч. 1 ст. 184 КУпАП.
В суді ОСОБА_1 свою вину у вчиненні правопорушення не визнала та пояснила, що вона 29 березня 2022 року не встигла прибрати в будинку та не помітила, що дитини немає вдома, оскільки вона разом з чоловіком були зайнятті на будівництві їх нового будинку, просила провадження у справі закрити.
Вислухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, вважаю, що провадження по справі слід закрити у зв'язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 184 ч. 1 КУпАП з наступних підстав.
Так, згідно положень ст. 251 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення є доказом у справі про адміністративне правопорушення, на підставі якого встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи у його вчиненні, та інші обставини, що мають значення для вирішення справи. Під час розгляду справ про адміністративне правопорушення надається оцінка саме обставинам, які були викладені в протоколі.
За змістом ст.ст. 251, 280 КУпАП доказуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення належними та допустимими доказами підлягає подія щодо вчинення адміністративного правопорушення, вина особи у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності на інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до вимог ст. 184 ч.1 КУпАП відповідальність особи настає у разі ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей, а згідно ст. 9 КУпАП обов'язковою умовою скоєння адміністративного правопорушення є наявність вини з боку порушника.
Таким чином, допустимими та належними доказами у справі має бути підтверджено як факт ухилення батьками обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя та навчання й виховання неповнолітніх дітей.
Протокол про адміністративне правопорушення серії ВАБ № 601203 від 29 березня 2022 року відносно ОСОБА_1 був складений у зв'язку із тим, що вона перебуваючи в п'яному вигляді, по місцю свого проживання ухилилася від виконання своїх батьківських обов'язків та виховання своєї дитини ОСОБА_2 , а саме, те що дитина займалась бродяжництвом, була недоглянутою, а в будинку відсутні належні умови для проживання дитини.
Однак, вищенаведений доказ вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 184 ч.1 КУпАП не можна вважати достатніми та допустимими виходячи з наступного.
Так, в матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_1 29 березня 2022 року перебувала в п'яному вигляді, а дитина займалась бродяжництвом, була недоглянутою.
Крім того, з акту обстеження матеріально-побутових умов сім'ї ОСОБА_1 від 29 березня 2022 року слідує, що будинок перебуває в аварійному стані, потрібен ремонт та прибирання. Батько дитини постійного доходу не має, а мати ОСОБА_3 ніде не працює та має проблеми із здоров'ям.
В акті та матеріалах справи відсутність належних умов для проживання дитини не відображено.
Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справи Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що деякі справи про адміністративні правопорушення, за своєю суттю мають кримінальний характер та повністю підпадають під гарантії ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п.п.21-22 рішення у справі «Надточій проти України», п.33 рішення у справі «Гурепка проти України»), що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку у цій справі представляє особа, яка склала протокол про адміністративне правопорушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини обвинуваченого.
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема по справам «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року, «Берктай проти Туреччини» від 08 лютого 2001 року, «Лавенте проти Латвії» від 07 листопада 2002 року неодноразово вказує, що оцінюючи докази суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростованих презумпцій.
Тобто, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Аналогічна норма міститься й в статті 62 Конституції України.
Враховуючи на те, що в матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази, які підтверджують факт вчинення правопорушення з боку ОСОБА_1 , а відповідно до ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, вважаю, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 184 ч.1 КУпАП не доведена, у зв'язку із чим провадження по справі слід закрити за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 184, 221, 247, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя, -
Провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрити у зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена в десятиденний строк з дня її винесення через Новоселицький районний суд до Чернівецького апеляційного суду.
Суддя Ляху Г.О.