29 березня 2022 рокуЛьвівСправа № 447/3943/21 пров. № А/857/5269/22
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді: Гудима Л.Я.,
суддів: Довгополова О.М., Коваля Р.Й.,
за участю секретаря судового засідання: Кардаш В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 07 лютого 2022 року, головуючий суддя - Бачун О.І., ухвалене у м. Миколаєві, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови про адміністративне правопорушення,-
В грудні 2021 року позивач - ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті, в якому просив скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення серії ВМ №00000869 від 05.11.2021 року про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, передбачене ч. 2 ст. 132-1 КУпАП.
В обґрунтування своїх позовних вимог посилався на те, що ним не допущено порушення п. 22.5 ПДР України, а згідно товаро-транспортної накладної позивач на власному транспорті перевозив вантаж - 24 тони цементу насипом, а загальна маса транспортного засобу не перевищувала допустиму (40 тон).
Рішенням Миколаївського районного суду Львівської області від 07 лютого 2022 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку, який, покликаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити.
Свою апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що Методика виконання вимірювань поосьових навантажень та маси вантажних транспортних засобів у русі не розповсюджується на транспортні засоби з рідким та сипучим вантажем, відтак не може застосовуватись до спірних правовідносин. Крім цього, вказує він не вчинив правопорушення, передбаченого п. 22.5 ПДР України, оскільки згідно товаро-транспортної накладної позивач на власному транспорті перевозив вантаж - 24 тони цементу насипом
Відповідно до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 05.11.2021 року старшим державним інспектором відділу провадження системи автоматичної фіксації порушень Департаменту державного контролю на транспорті Савченко В.О. було винесено постанову серії ВМ №00000869 про накладення адміністративного стягнення передбаченого ч.2 ст.132-1 КУпАП в розмірі 8500грн.
Згідно даної постанови ОСОБА_1 02.11.2021 року о 14 год. 39 хв. за адресою: Н-09, км. 429+900, Львівська області керуючи транспортним засобом RENAULT PREMIUM 450DXI д.н.з. НОМЕР_1 допустив рух транспортного засобу із перевищенням нормативних параметрів зазначених пунктом 22.5 ПДР України: перевантаження на одиничну вісь транспортного засобу на 5,6% (2,83тон). Технічний засіб, який зафіксовано порушення - WIM46,46.
Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що в ході зважування встановлено перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, зокрема, перевищення нормативно допустимого навантаження на одиночну вісь - на 2,83 т. більше дозволеної, що у відсотковому співвідношенні складає на 5,6 відсотків більше допустимого.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає їх вірними, такими, що відповідають нормам матеріального і процесуального права та обставинам справи з огляду на наступне.
Охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством є завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).
Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Як встановлено ч. 2 ст. 132-1 КУпАП перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами тягне за собою накладення штрафу в розмірі: п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно; однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20%; двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20%, але не більше 30%; трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30%.
Також, як встановлено ч.3 пункту 22.5 Правил дорожнього руху України, рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.
Забороняється рух транспортних засобів з навантаженням на вісь понад 7 т або фактичною масою понад 24 т автомобільними дорогами загального користування місцевого значення.
Також вказаним пунктом передбачено, що рух транспортних засобів та їх составів, фактична маса та навантаження на вісь яких перевищують параметри, визначені підпунктами "б" та "в" цього пункту, у разі перевезення подільних вантажів забороняється.
Рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоча б один з їх габаритних та/або вагових параметрів перевищує нормативи, визначені цим пунктом, здійснюється відповідно до Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 р. № 30 "Про проїзд великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами"
Пунктом 4 вказаних вище Правил встановлено, що допускається перевищення вагових параметрів на визначеними у п. 22.5 ПДР на 2% (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.
Матеріали справи свідчать про те, що позивачем здійснено перевезення вантажу, при якому навантаження на одиночну вісь перевищувало допустимі вагові параметри на 5,6%.
Таким чином вірним є висновок суду попередньої інстанції про те, що в ході зважування встановлено перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, зокрема, перевищення нормативно допустимого навантаження на одиночну вісь - на 2,83 т. більше дозволеної, що у відсотковому співвідношенні складає на 5,6 відсотків більше допустимого.
Крім цього, покликання апелянта про те, що він перевозив рідкий та сипучий вантаж колегія суддів вважає безпідставними, оскільки як передбачено п. 22.5 ПДР України гранично допустимі вагові параметри застосовуються і до подільних вантажів.
При цьому, товарно-транспортна накладна №0211/114 не може бути єдиним та беззаперечним доказом відсутності в діях позивача адміністративного правопорушення, оскільки із вказаної ТТН неможливо встановити чи перевезення вантажу здійснювалось саме по ній в моменту вчинення адміністративного правопорушення.
З урахуванням наведеного, позивачем не доведено та матеріалами справи не підтверджено факту відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення, відтак вірним є висновок суду першої інстанції про те, що оскаржена постанова по справі про адміністративне правопорушення є правомірною, через що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В частині решти доводів апеляційної скарги колегія суддів враховує, що, оцінюючи наведені сторонами доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи, наведені сторонами, були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку.
Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
Інші зазначені в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді.
З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст. 243, 272, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 07 лютого 2022 року у справі №447/3943/21 - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і не може бути оскаржена.
Головуючий суддя Л. Я. Гудим
судді О. М. Довгополов
Р. Й. Коваль
Повний текст постанови складено 01.04.2022 року.
Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду