04 березня 2022 року справа № 580/5240/21
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Рідзеля О.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Черкаського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області, Головного управління Національної поліції в Черкаській області про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування наказу,
23.07.2021 у Черкаський окружний адміністративний суд надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Черкаського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області (далі - відповідач 1), в якому просить:
- визнати протиправними дії дисциплінарної комісії, утвореної на підставі наказу відповідача від 13.04.2021 №147 "Про призначення та проведення службового розслідування, формування дисциплінарної комісії", пов'язані з проведенням службового розслідування випадку травмування, який трапився з позивачем 31.01.2021 під час виконання службових обов'язків;
- визнати протиправним та скасувати наказ відповідача від 04.06.2021 №238 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності", яким до позивача застосоване дисциплінарне стягнення у вигляді зауваження.
Позов мотивовано тим, що позивачем не було допущено порушення вимог службової дисципліни, що викладені у висновку службового розслідування. Позивач зазначає, що діяв у стані крайньої необхідності, що виключає застосування до нього дисциплінарного стягнення. Також вказує, що ним повідомлено керівника про отриману травму, що спростовує протилежні висновки службового розслідування. Також, жодних правил техніки безпеки позивач не порушував. Отже, у діях позивача відсутні обставини дисциплінарного проступку. Крім того, позивач наголошує на порушення порядку проведення службового розслідування.
Ухвалою від 16.09.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати на виконання ст.12 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, встановлено відповідачу строк для надання відзиву та пояснень на позовну заяву.
Ухвалою від 26.10.2021 суд залучив до участі у справі другим відповідачем Головне управління Національної поліції в Черкаській області (далі - відповідач 2).
15.11.2021 відповідач 2 подав суду відзив на позовну заяву, в якому просив у задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Вказав, що спірне рішення прийняте з дотриманням вимог законодавства за наслідками службового розслідування, яким встановлено факт дисциплінарного проступку. Зокрема, позивач під час виконання службових обов'язків допустив виконання повноважень не покладених на поліцію законом. (буксирування автомобіля). Крім того, позивач порушив заходи особистої безпеки, а також невідкладно не повідомив про подію за номером 102 та безпосереднього керівника. Вказане порушення є підставою для застосування дисциплінарного стягнення.
Оцінивши доводи сторін, дослідивши письмові докази, суд встановив таке.
Позивач проходить службу в органах внутрішніх справ з 15.03.2004.
Наказом від 12.01.2021 №17о/с позивача призначено на посаду старшого інспектора сектору реагування патрульної поліції відділу поліції №2 Черкаського районного управління поліції ГУНП в Черкаській області.
Спірним наказом від 04.06.2021 №238 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності" позивачу оголошено зауваження за вчинення дисциплінарного проступку, що виразилось у порушенні вимог ч.1 ст.14 Закону України «Про охорону праці», п.п.1, 2 п.1 ч.1, ч.2 ст.18 Закону України від 02.07.2015 №580-VIII "Про Національну поліцію" (далі - Закон №580-VIII), ст.52-3 Закону України «Про дорожній рух», п.1 Розділу ІІ Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, що сталися з поліцейськими, затвердженим наказом Міністерства внутрішніх справ України 05 жовтня 2020 року №705, п.5 Розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 18 грудня 2018 року №1026, п.2 ч.3 ст.1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, абз.1, 2 п.1 Розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС від 09.11.2016 №1179.
Підставою прийняття цього наказу став затверджений 01.06.2021 начальником ГУНП в Черкаській області висновок службового розслідування за результатами службового розслідування щодо вчинення старшим інспектором сектору реагування патрульної поліції відділу поліції №2 Черкаського районного управління поліції ГУНП старшим лейтенантом поліції ОСОБА_1 дій, які мають ознаки дисциплінарного проступку, та призвели до травмування останнього (далі - висновок службового розслідування).
У вказаному висновку зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідно до Книги нарядів відділу поліції №2 Черкаського районного управління поліції ГУНП на добове чергування у складі групи реагування патрульної поліції на службовому автомобілі Skoda Rapid, р.н. НОМЕР_1 заступили ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Цього ж дня, близько 18.30 год. до служби відділу 102 надійшло повідомлення про те, що в с. Богунове Смілянського району під час полювання гр. ОСОБА_3 з необережності скоїв постріл в гр. ОСОБА_4 , внаслідок чого останній помер на місці події.
На місце події на автомобілі Renault Master р.н. НОМЕР_2 направлено СОГ ГУНП. Одночасно на місце події направився заступник начальника відділу поліції №2 Черкаського районного управління поліції ОСОБА_7 та для супроводу направлено групу реагування патрульної поліції на службовому автомобілі Skoda Rapid, р.н. НОМЕР_1 у складі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Під час слідування до місця події автомобіль Renault Master р.н. НОМЕР_2 на крутому підйомі в АДРЕСА_1 забуксував на засніженій дорозі, зупинився в кінці підйому та далі не міг самостійно продовжувати рух.
Для відновлення руху попереду автомобіля поліцейськими встановлено трос, після чого ОСОБА_5 сів за кермо автомобіля Renault Master р.н. НОМЕР_2 , а інші поліцейські, у т.ч. позивач, з власної ініціативи, нехтуючи мірами особистої безпеки, не переконавшись в тому, що дорожнє покриття засніжене, та слизьке, руками взялись за трос та потягли автомобіль, який зрушив з місця та продовжив рух.
Одночасно, поліцейські виконували повноваження, не покладене на поліцію законом.
Разом з цим, позивач не ввімкнув портативний відеореєстратор.
У подальшому, позивач відчув різкий біль у правому колінному суглобі, про що не повідомив прямого керівника та найближчий орган поліції.
01.02.2021 позивач у зв'язку із погіршенням самопочуття звернувся до КНП «Смілянська міська лікарня СМР», де йому встановлено діагноз - пошкодження зв'язок правого колінного суглоба.
Також, звернувся до КНП «Смілянська багатопрофільна лікарня ім. Софії Бобринської», де його госпіталізовано та встановлено діагноз - надрив зв'язок правого колінного суглоба.
Надаючи оцінку вказаним обставинам з точки зору дотримання законодавчих підстав та встановленої процедури притягнення до дисциплінарної відповідальності, суд врахував таке.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон №580-VIII.
Відповідно до ч.1 ст.59 Закону №580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.
На підставі ч.1 ст.18 Закону №580-VIII поліцейський зобов'язаний:
1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського;
2) професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва;
3) поважати і не порушувати прав і свобод людини;
4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров'я;
5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків;
6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.
Згідно з ч.1 ст.19 Закону №580-VIII у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Частиною 2 цієї ж статті визначено, що підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
Законом України від 15 березня 2018 року №2337-VIII затверджено Дисциплінарний статут Національної поліції України (далі - Дисциплінарний статут), який відповідно до преамбули визначає сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження.
Відповідно до частин 1, 2 ст.1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
Службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов'язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов'язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.
Аналіз наведених положень Закону №580-VIII та Дисциплінарного статуту є підставою для висновку про те, що службова дисципліна полягає у виконанні (дотриманні) законодавчих та підзаконних актів із питань службової діяльності та бездоганному і неухильному додержанні порядку і правил, що такими нормативними актами передбачені.
За порушення службової дисципліни відповідно до ч.1 ст.11 Дисциплінарного статуту поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
Дисциплінарним проступком на підставі ч.1 ст.12 Дисциплінарного статуту визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
Згідно з частинами 1, 2 ст.13 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.
Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.
П.1 ч.3 ст.13 Дисциплінарного статуту визначено, що до поліцейських може застосовуватися дисциплінарне стягнення у вигляді зауваження.
Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що під час вирішення питання про те, чи є порушення дисципліни грубим, суд має виходити з характеру проступку, обставин, за яких його вчинено, яку завдано ним (могло бути завдано) шкоду.
З огляду на зазначене суд врахував висновки Верховного Суду в постанові від 08.05.2019 у справі №807/196/17, що обов'язкові для суду нижчої інстанції згідно з ч.5 ст.242 КАС України.
Верховний Суд у цьому рішенні зазначив, що правова оцінка правильності рішення про притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності повинна фокусуватися насамперед на тому, чи таке рішення прийнято у межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені Конституцією України та законами України, чи дійсно в діях поліцейського є встановлені законом підстави для застосування до нього дисциплінарного стягнення, відтак можна робити висновки про правомірність спірного рішення. Дисциплінарна відповідальність є окремим/самостійним видом юридичної відповідальності і вирішення питання про правомірність притягнення особи до дисциплінарної відповідальності передбачає необхідність з'ясувати склад дисциплінарного проступку в його діях.
З матеріалів службового розслідування, за наслідком якого прийнятий спірний наказ, суд встановив, що підставою притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності слугували такі обставини:
- виконання повноважень, не покладених на поліцію законом (буксування автомобіля тросом);
- не застосування портативного відеореєстратора;
- неповідомлення про подію за номером 102 і безпосереднього керівника.
Оцінюючи вказані підстави, суд врахував таке.
Відповідно до ст.2 Закону №580-VIII завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах: забезпечення публічної безпеки і порядку; охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; протидії злочинності; надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.
На підставі ч.1 ст.18 Закону №580-VIII Поліцейський зобов'язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва; поважати і не порушувати прав і свобод людини; надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров'я; зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків; інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.
Ст.23 Закону №580-VIII визначено основні повноваження поліції, серед яких поліція відповідно до покладених на неї завдань: здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень; виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення; вживає заходів, спрямованих на усунення загроз життю та здоров'ю фізичних осіб і публічній безпеці, що виникли внаслідок учинення кримінального, адміністративного правопорушення; здійснює своєчасне реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події; доставляє у випадках і порядку, визначених законом, затриманих осіб, підозрюваних у вчиненні кримінального правопорушення, та осіб, які вчинили адміністративне правопорушення; вживає заходів для забезпечення публічної безпеки і порядку на вулицях, площах, у парках, скверах, на стадіонах, вокзалах, в аеропортах, морських та річкових портах, інших публічних місцях.
З аналізу наведених норм, суд дійшов висновку, що одними із основних завдань поліції є вжиття заходів з метою виявлення кримінальних правопорушень, припинення виявлених кримінальних правопорушень, затримання осіб, які їх вчинили, тощо.
Як установлено судом, ІНФОРМАЦІЯ_1 близько 18.30 год. до служби відділу 102 надійшло повідомлення про те, що в с. Богунове Смілянського району під час полювання гр. ОСОБА_3 з необережності скоїв постріл в гр. ОСОБА_4 , внаслідок чого останній помер на місці події.
На місце події на автомобілі Renault Master р.н. НОМЕР_2 направлено СОГ ГУНП. Одночасно на місце події направився заступник начальника відділу поліції №2 Черкаського районного управління поліції ОСОБА_7 та для супроводу направлено групу реагування патрульної поліції на службовому автомобілі Skoda Rapid, р.н. НОМЕР_1 у складі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Під час слідування до місця події автомобіль Renault Master р.н. НОМЕР_2 на крутому підйомі в АДРЕСА_1 забуксував на засніженій дорозі, зупинився в кінці підйому та далі не міг самостійно продовжувати рух.
Для відновлення руху попереду автомобіля поліцейськими встановлено трос, після чого ОСОБА_5 сів за кермо автомобіля Renault Master р.н. НОМЕР_2 , а інші поліцейські, у т.ч. позивач, взялись за трос та потягли автомобіль, який зрушив з місця та продовжив рух.
Отже, позивач ІНФОРМАЦІЯ_1 виконував завдання поліції щодо супроводження слідчо-оперативної групи після отримання повідомлення про виявлення кримінального правопорушення та здійснення ним службових обов'язків у складі групи реагування патрульної поліції на службовому автомобілі Skoda Rapid, р.н. НОМЕР_1 .
При цьому, причиною вчинення позивачем вищевказаних дій з буксування автомобіля стало затягання службового автомобіля Renault Master р.н. НОМЕР_2 під час прямування до місця події (вбивства).
При цьому, суд вважає необґрунтованими посилання відповідача на ст.52-3 Закону України «Про дорожній рух», оскільки вказана норма визначає повноваження Національної поліції у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
Разом з тим. у спірному випадку позивачем не здійснювалось забезпечення безпеки дорожнього руху, а буксування транспортного засобу було необхідним для продовження подальшого його руху до місця вчинення кримінального правопорушення для виконання завдань та повноважень поліції.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що висновки службового розслідування стосовно порушення позивачам наведених вище норм щодо виконання повноважень, не покладених на поліцію законом (буксування автомобіля тросом), та нехтування правилами особистої безпеки є необґрунтованими.
Стосовно висновків службового розслідування щодо не застосування портативного відеореєстратора, суд зазначає таке.
Ст.40 Закону №580-VIII визначено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Відповідно до п.5 Розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 18 грудня 2018 року №1026, включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.
З аналізу наведених норм суд дійшов висновку, що включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків під час попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Разом з тим, у спірних правовідносинах позивач здійснював супроводження слідчо-оперативної групи після отримання повідомлення про виявлення кримінального до місця події. Отже, позивач не здійснював виконання службових обов'язків під час попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; забезпечення дотримання правил дорожнього руху
Тому, на переконання суду, наявності визначеного ст.40 Закону №580-VIII випадку для застосування відеореєстратора висновки службового розслідування не містять, водночас вказано виключно про порушення вказаної норми.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність у діях позивача порушення п.5 Розділу ІІ Інструкції №1026 щодо не застосування портативного відеореєстратора, а тому протилежні висновки службового розслідування, суд вважає необґрунтованими.
Стосовно висновку службового розслідування про неповідомлення про подію за номером 102 і безпосереднього керівника, суд зазначає таке.
Відповідно до п.6 Розділу ІІ Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, затвердженого наказом МВС від 08.02.2019 №100 (далі - Порядок №100) поліцейський незалежно від місця свого перебування в разі виявлення або отримання інформації про кримінальне правопорушення та іншу подію чи звернення до нього громадян із заявою (повідомленням) невідкладно повідомляє про це за скороченим номером екстреного виклику поліції « 102» і зобов'язаний ужити заходів щодо запобігання правопорушенню, його припинення, рятування людей, надання допомоги особам, які її потребують, установлення і затримання осіб, які вчинили правопорушення, та охорони місця події.
На підставі п.5 Розділу ІІ Порядку №100 заява (повідомлення), що надходить телефоном за скороченим номером екстреного виклику поліції « 102», реєструється в ІТС ІПНП з автоматичним присвоєнням порядкових номерів ЄО.
Суд врахував, що у матеріалах справи наявна копія рапорту інспектора-чергового ЧЧ СМ Смілянського ВП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_6 до начальника Смілянського ВП ГУНП в Черкаській області Буштрукова Д.С. відповідно до якого ОСОБА_6 доповідає, що 01.02.2021 зареєстровано в ЄО за №1027 інформацію: Інші тілесні ушкодження.
Із вказаного рапорту суд встановив, що 01.02.2021 о 04 год. 07 хв. надійшло повідомлення про звернення позивача до Смілянської районної лікарні з травмою. Попередньо встановлено діагноз «Пошкодження зв'язок правового колінного суглобу»/
Отже, позивачем дотримано вимоги п.6 Розділу ІІ Порядку №100 щодо повідомлення про подію за скороченим номером екстреного виклику поліції « 102», а протилежні висновки службового розслідування спростовуються вказаними вище доказами.
Тому суд дійшов висновку, що позивач дотримався наведених вище норм, що регламентують діяльність поліції, а тому висновки службового розслідування стосовно наявності у діях позивача дисциплінарного проступку, суд вважає необґрунтованими.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Доказами в адміністративному судочинстві відповідно до ст.72 КАС України є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з ч.ч.1-2 ст.73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, відповідно до ч.2 ст.74 КАС України не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ст.75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми згідно зі ст.76 КАС України є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Для забезпечення принципу верховенства права суд для вирішення спору врахував, що відповідач не надав доказів порушення позивачем вимог вищенаведених нормативно-правових актів, а отже, не довів, що у спірних правовідносинах діяв з дотриманням процедури, визначеної законом.
Оцінивши сукупності встановлені обставини справи суд дійшов висновку про необґрунтованість тверджень відповідача та висновку службового розслідування про допущення позивачем дисциплінарного проступку, що є порушенням вимог Дисциплінарного статуту та Закону №580-VIII.
Тому спірний наказ від 04.06.2021 №238 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності" в частині застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді зауваження є неправомірним і підлягає скасуванню, а відповідні позовні вимоги - задоволенню.
Щодо позовних вимог визнати протиправними дії дисциплінарної комісії, утвореної на підставі наказу відповідача від 13.04.2021 №147 "Про призначення та проведення службового розслідування, формування дисциплінарної комісії", пов'язані з проведенням службового розслідування, суд зазначає таке.
Відповідно до п.1, 4 Розділу 2 Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого Наказ Міністерства внутрішніх справ України 07 листопада 2018 року №893 (далі - Порядок №893), службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.
Підставами для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
У наказі про призначення службового розслідування та утворення дисциплінарної комісії визначаються голова та члени дисциплінарної комісії, зазначається підстава проведення службового розслідування, а також прізвище, ім'я, по батькові, посада поліцейського, стосовно якого воно проводитиметься (у разі якщо на час призначення службового розслідування це відомо).
Відповідно до п.1 Розділу 5 Порядку №893 проведення службового розслідування полягає в діяльності дисциплінарної комісії із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин його вчинення, установлення причин і умов учинення дисциплінарного проступку, вини поліцейського, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин учинення дисциплінарних проступків.
Суд встановив, що службове розслідування стосовно позивача проведено на підставі наказу Черкаського районного управління поліції від 13.04.2021 №147 "Про призначення та проведення службового розслідування, формування дисциплінарної комісії" відповідно до якого 26.03.2021 за вх.1640 надійшов рапорт начальника відділу поліції №2 Черкаського РУ Буштрука Д.С. про те, що 01.02.2021 позивач вчинив дії, які мають ознаки дисциплінарного проступку, що призвели до його травмування.
Отже, службове розслідування призначене та проведене у відповідності до вимог Порядку №893, а тому проттилежні доводи позивача суд вважає необґрунтованими.
Тому, у цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, суд надає оцінку всім аргументам учасників справи.
З цього приводу суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Згідно з ч.ч.1, 3 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Дотримуючись вказаних вимог, суд дійшов висновку, що сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 2 пропорційно задоволеній частині позовних вимог у розмірі 908,00 грн.
Керуючись ст. 6, 9, 14, 241-246, 255, 295, 370 КАС України, суд,
1. Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати наказ Черкаського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області від 04.06.2021 №238 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності" в частині оголошення ОСОБА_1 зауваження.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
2. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Черкаській області (18036, м. Черкаси, вул. Смілянська, буд. 57, код ЄДРПОУ 40108667) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) сплачений судовий збір в сумі 908,00 грн. (дев'ятсот вісім гривень 00 коп.).
3. Копію рішення направити учасникам справи.
4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного його тексту.
Суддя Олексій РІДЗЕЛЬ