31 березня 2022 року справа № 580/5501/21
м. Черкаси
Суддя Черкаського окружного адміністративного суду Кульчицький С. О., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
До Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправними дії відповідача щодо невиплати позивачу компенсації за неотримане речове майно;
- зобов'язати відповідача виплатити позивачу компенсацію за неотримане речове майно.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . При звільненні позивача із займаної посади відповідачем не виплачено йому компенсацію за не отримане речове майно. Позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату компенсації за недоотримане речове майно. Листом від 09.07.2021 №2359 відповідач повідомив, що правові підстави для компенсації за належні до видачі предмети речового майна відсутні. Враховуючи те, що відповідачем своєчасно не проведено повного розрахунку при звільненні, позивач вважає, що має право на отримання грошової компенсації за недоотримане речове майно.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 20.09.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі. Вказаною ухвалою поновлено позивачу пропущений строк звернення до суду.
Відповідач проти позовних вимог заперечив, надавши до суду відзив на позовну заяву у якому зазначив, що станом на момент виключення позивача зі списків особового складу військової жастини НОМЕР_1 рапорту про виплату грошової компенсації вартості на неотримане речове майно до стройової частини військової частини НОМЕР_1 не надходило. Таким чином, підстави для отримання грошової компенсації за недоотримане речове майно відсутні.
Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає про таке.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 та виключений зі списків особового складу частини наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 28.12.2019 № 289.
Станом на день прийняття наказу про виключення позивача зі списків особового владу військової частини питання про виплату грошової компенсації за неотримане речове майно, що належить до видачі при звільненні у запас не вирішено.
29.06.2021 позивач звернувся до відповідача із заявою в якій просив виплатити компенсацію за неотримане речове майно за час проходження військової служби.
Листом від 09.07.2021 №2359 відповідач повідомив позивача про те, що виплату компенсації за неотримане речове майно не проведено у зв'язку з тим, що під час звільнення він не звертався до командування частини з рапортом щодо виплати такої компенсації.
Вважаючи бездіяльність відповідача щодо не виплати в день звільнення компенсації за неотримане речове майно позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 23 Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України" від 23.06.2005 № 2713- IV (далі - Закон № 2713- IV) держава забезпечує соціальний захист персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України відповідно до Конституції України, цього Закону та інших законів України.
При цьому, умови грошового і матеріального забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплата праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються законодавством і мають забезпечувати належні матеріальні умови для комплектування Державної кримінально-виконавчої служби України висококваліфікованим персоналом, диференційовано враховувати характер і умови служби чи роботи, стимулювати досягнення високих результатів у службовій та професійній діяльності і компенсувати персоналу фізичні та інтелектуальні затрати (ч.2 ст.23 Закону № 2713- IV).
Відповідно до ч.5 ст.23 Закону № 2713- IV на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 № 580-VIII (далі -Закон № 580-VIII), а також порядок і умови проходження служби та грошового забезпечення, передбачені для поліцейських. Умови і розміри грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються Кабінетом Міністрів України.
На працівників кримінально-виконавчої служби поширюються умови оплати праці, передбачені для працівників Національної поліції, які не мають спеціальних звань, а також Кодекс законів про працю України в тій частині, коли спеціальними нормами не врегульовані відносини спеціальними нормативно-правовими актами.
Особи рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби мають право на носіння форменого одягу із знаками розрізнення, зразки якого розробляються відповідно до законодавства (ч.5 ст.21 Закону № 2713- IV).
Згідно з ст.24 Закону №2713-IV фінансування діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України та інших джерел, передбачених законом.
Пунктом 1 "Порядку забезпечення речовим майном персоналу Державної кримінально-виконавчої служби", затвердженого 14.08.2013 Постановою Кабінету Міністрів України №578 (надалі - Порядок № 578), зазначено, що цей Порядок визначає механізм речового забезпечення персоналу Державної кримінально-виконавчої служби -осіб рядового і начальницького складу, спеціалістів, які не мають спеціальних звань, та працівників, які працюють за трудовими договорами.
Відповідно до пункту 27 Порядку № 578 під час звільнення із служби особам рядового і начальницького складу за їх бажанням може видаватися речове майно особистого користування, яке не було ними отримано на день звільнення, або виплачуватися грошова компенсація за нього за пінами, шо діють на день підписання наказу про звільнення.
Як вбачається з матеріалів справи, на звернення позивача відповідач листом від 09.07.2021 №2359 повідомив про те, що виплату компенсації за неотримане речове майно не проведено у зв'язку з тим, що під час звільнення позивач не звертався до командування частини з рапортом щодо виплати такої компенсації.
Згідно з пунктом 23 Порядку №578, грошова компенсація замість предметів речового майна особистого користування, що підлягають видачі особам рядового і начальницького складу, виплачується згідно з пунктом 60 Порядку №578. Вартість предметів речового майна особистого користування визначається ДПтС відповідно до їх закупівельної вартості.
Пунктом 60 Порядку №578 для виплати персоналу грошової компенсації за належні до отримання предмети речового майна особистого користування оформляється довідка про виплату грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна.
Відповідно до статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини”, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України та практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини як джерело права.
Проте Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 10.03.2011 у справі “Сук проти України” вказав, що держава може ввести, призупинити або припинити виплати працівникам з державного бюджету, внісши відповідні законодавчі зміни. Однак, якщо законодавча норма, яка передбачає певні виплати є чинною, а передбачені умови -дотриманими, державні органи не можуть відмовляти у їх наданні, доки законодавче положення залишається чинним.
Суд зазначає, що вказані відповідачем обставини не позбавляють його обов'язку виплатити позивачу компенсацію за неотримане речове майно.
З урахуванням наведених обставин, системного аналізу положень чинного законодавства України та оцінки наявних у матеріалах справи доказів в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.
Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Судові витрати зі сплати судового збору розподілу не підлягають, оскільки позивач звільнений від його сплати на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України “Про судовий збір”.
Керуючись статтями 6, 14, 139, 242-245, 255, 295, 370 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації за неотримане речове майно.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) компенсацію за неотримане речове майно.
Копію рішення направити учасникам справи.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Сергій КУЛЬЧИЦЬКИЙ