31 березня 2022 року справа №380/24235/21
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Мартинюка В.Я.
секретар судового засідання Рехліцький Р.Р.
за участю:
представника позивача Стець Р.Я.
представника відповідача Качмарик Г.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОАЗІС» до Головного управління Державної податкової служби у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень рішень, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «ОАЗІС» звернулося в суд з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Львівській області, в якому просить:
визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №25813/13-01-07-05 від 22.11.2021 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств, який сплачують інші платники, у розмірі сімдесят шість тисяч шістсот дев'яносто дві гривні;
визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення №25814/13-01-07-05 від 22.11.2021 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт послуг) у розмірі 4316983,32 грн. (чотири мільйони триста шістнадцять тисяч дев'ятсот вісімдесят три грн. 32 коп.), з них 3453586,65 грн. сума податкового зобов'язання та 863396,67 грн. сума штрафних санкцій.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що висновки акта документальної планової виїзної перевірки є надуманими, такими, що виходять з припущень та міркувань ревізорів відповідача, не відповідають фактичним обставинам здійснення господарської діяльності товариства. Вказує, що контролюючий орган під час заходів податкового контролю, які оформлені актом перевірки не встановив жодних порушень податкового законодавства вчинених саме службовими особами позивача. Стверджує, що він як платник податків не має жодного відношення до обставин ведення податкового обліку іншого платника, а відповідальність за порушення тих чи інших норм є індивідуальною та не передбачає колективної відповідальності. Більше того, в акті перевірки відповідач навівши аргументи, які на його думку вказують на неможливість виконання ТОВ «Мештара» та ТОВ «БФ Міськжитлобуд» будівельних робіт з невідомих причин не вказав які саме заходи податкового контролю ним проведено відносно даного контрагента для приведення даних його податкового обліку у відповідність. Окрім того, зазначає, що інформації про перевірки, зустрічні звірки ТОВ «Мештара», ТОВ «БФ Міськжитлобуд» та ТОВ «Ультратрейдинг», отримання пояснень у службових осіб відповідача в акті не зазначено. Наведене вказує, що відомості викладені в акті перевірки щодо вказаних контрагентів не відповідають документам, які наявні в самого контролюючого органу. В акті перевірки відповідач не вказав на наявність розбіжностей згідно системи співставлень податкових зобов'язань та податкового кредиту по ТОВ «Мештара», ТОВ «БФ Міськжитлобуд» та ТОВ «Ультратрейдинг». При цьому, в ході проведення перевірки у перевіряючих не виникло жодних труднощів щодо ідентифікації здійснених операцій і їх змісту. Та обставина, що податкові накладні складені контрагентами позивача по спірних господарських операціях зареєстровані ДПС України в Єдиному реєстрі податкових накладних є обґрунтованим підтвердженням правомірності формування ним податкового кредиту. Вказує, що не відповідає за діяльність контрагентів і не може нести пов'язані з цим негативні наслідки, тим паче, нести негативні наслідки у зв'язку з тим, що контрагентів віднесено до числа ризикових. Відповідач будь-яких даних про існування злочинної змови чи заздалегідь обумовленої домовленості між позивачем та ТОВ «Мештара», ТОВ «БФ Міськжитлобуд» та ТОВ «Ультратрейдинг» на вчинення незаконних операцій чи отримання податкової вигоди в акті перевірки не навів. Його твердження про відсутність реальності господарських операцій може свідчити, що первинні документи, якими вони оформлені є підробленими.
Відповідач у своїх запереченнях зазначає, що на порушення вимог податкового законодавства позивачем завищено собівартість реалізованої продукції (рядок 2050 Звіту про фінансові результати всього у сумі 426069 грн. 36 коп. за перший квартал 2020 року). Вказує, що ТОВ «Ультратрейдинг» здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам. Таким чином, господарські операції між ним та позивачем не мали реального характеру. Представлені позивачем до перевірки податкові накладні та видаткові накладні не підтверджують факт придбання товарів, не є свідченням реальності господарських операцій та місять недостовірні дані щодо змісту господарських операцій. Також вказує, що перевіркою правомірності визначення податкового кредиту за період з 01.01.2019 року по 30.06.2021 року встановлено його завищення в сумі 3453586 грн. 65 коп. по взаєморозрахунках із наступними контрагентами: ТОВ «Мештара» в сумі 1552285 грн. 83 коп.; ТОВ «БФ «Міськжитлобуд» в сумі 1390326 грн. 67 коп.; ТОВ «Ультратрейдинг» в сумі 510974 грн. 15 коп. Зазначає, що позивач обґрунтовуючи неправомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень не надає доказів, які б свідчили про виявлену ним належну обачність й обережність при виборі контрагентів, враховуючи відсутність в останніх будь-яких належних трудових ресурсів для проведення відповідної господарської діяльності, основних фондів та матеріальних ресурсів, що в сукупності із встановленими обставинами та з урахуванням характеру спірних правовідносин, які склались, свідчать про обґрунтованість тверджень контролюючого органу про безпідставність формування даних податкового обліку позивача за господарськими операціями із вказаними контрагентами. Стверджує, що докази наведені позивачем не спростовують висновки акта перевірки та не підтверджують неправомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень щодо донарахування суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток.
У відповіді на відзив позивач вказує, що відповідач не надав жодних переконливих та достатніх аргументів і доказів, які вказують на те, що його відносини з контрагентами не існували, він не отримав відповідний економічний результат внаслідок цих відносин, не використав їх у своїй господарській діяльності чи не отримав дохід. Стверджує, що відповідь відповідача вказує на не встановлення обставин, на які він посилається як в акті перевірки, так і в відзиві щодо безпідставного формування позивачем податкового кредиту, валових витрат, а також на небажання ним надати об'єктивну інформацію про контрагентів, яка б заперечувала висновки акту перевірки, а також неможливість платника отримати відомості про свого контрагента. Вказує, що відомості податкової інформації зібрані співробітниками відповідача є виключно припущеннями.
Представник позивача просить позов задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Ухвалою суду від 20.12.2021 року відкрито загальне позовне провадження у справі.
Ухвалою занесеною до протоколу судового засідання від 17.02.2022 року продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів.
Ухвалою занесеною до протоколу судового засідання від 17.03.2022 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Розглянувши матеріали справи та дослідивши докази, судом встановлено такі обставини.
За результатами документальної планової виїзної перевірки позивача за період діяльності з 01.01.2019 року по 30.06.2021 року з метою дотримання податкового, валютного та іншого законодавства та за період діяльності з 01.01.2019 року по 30.06.2021 року щодо правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування відповідачем складено акт №20613/13-01-07-05/30878290 від 01.11.2021 року.
Як вбачається зі змісту вказаного акта, перевіряючими встановлено порушення позивачем, в тому числі:
- п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України, п.6, п.7, п.11 Наказу Міністерства фінансів України від 31.12.1999 року №318, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток у сумі 76692 грн. за перший квартал 2020 року;
- п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість всього в сумі 3453586 грн. 65 коп., у тому числі за травень 2020 року у сумі 510974 грн. 15 коп., за жовтень 2020 року у сумі 711979 грн. 17 коп., за листопад 2020 року у сумі 321075 грн. 83 коп., за лютий 2021 року у сумі 519230 грн. 83 коп., за березень 2021 року у сумі 1390326 грн. 67 коп.
На підставі згаданого акта у відповідності до підп.54.3.2 п.54.3 ст.54, п.58.1 ст.58, п.123.2 ст.123, п.52-1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України відповідачем прийнято податкове повідомлення рішення №25813/13-01-07-05 від 22.11.2021 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств, який сплачують інші платники на суму 76692 грн. 00 коп., у тому числі за податковими та/або іншими зобов'язаннями - 76692 грн. 00 коп.
Окрім того, у відповідності до підп.54.3.2 п.54.3 ст.54, п.58.1 ст.58 Податкового кодексу України відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №25814/13-01-07-05 від 22.11.2021 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 4316980 грн. 32 коп., у тому числі за податковими та/або іншими зобов'язаннями - 3453586 грн. 65 коп.; за штрафними (фінансовими) санкціями - 863396 грн. 67 коп.
Не погодившись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до суду із даним позовом.
Змістом спірних правовідносин є податкові повідомлення-рішення №25813/13-01-07-05 від 22.11.2021 року та №25814/13-01-07-05 від 22.11.2021 року.
Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, судом враховано наступні обставини справи та норми чинного законодавства.
Як вбачається зі змісту акта перевірки, спірні податкові повідомлення-рішення ґрунтувались на тому, що обставини встановлені під час перевірки свідчать про нереальне вчинення господарських операцій позивачем із ТОВ «Ультратрейдінг», ТОВ «Мештара», ТОВ «БФ «Міськжитлобуд», оскільки позивачем допущено наступні порушення:
- зокрема, щодо ТОВ «Ультратрейдінг» зазначено таке: неможливо здійснити аналіз можливості виконання оформлених господарських операцій з придбання/продажу товарів/послуг наявним трудовим ресурсом у зв'язку з ненаданням документів підтверджуючих фінансово-господарську діяльність у зв'язку з відсутністю підприємства за податковою адресою; відсутність документального підтвердження щодо рівня освіти, кваліфікації, професійних знань робітників, у зв'язку з чим неможливо встановити та підтвердити відповідність наявних трудових ресурсів виконанню оформлених господарських операцій за період листопад-грудень 2019 року; у ході відпрацювання ланцюгів постачання товару отримано пояснення від найманих робітників ТОВ «НВП «Укрстрой», ТОВ «Ультратрейдінг» про непричетність до діяльності даних підприємств, що підтверджує їхню фіктивність; по контрагенту-постачальнику ТОВ «НВП «Укрстрой» складено узагальнену податкову інформацію з питань проведення фінансово-господарських операцій з покупцями та постачальниками за звітні періоди декларування ПДВ (липень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2019 року), за результатами якої не підтверджено проведення фінансово-господарської діяльності підприємством; вбачається неможливість реального здійснення платником податків господарських операцій за звітні періоди декларування ПДВ з контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями по ланцюгу постачання щодо покупки/продажу товарів (робіт, послуг); встановлено, що ТОВ «Ультратрейдінг» та його контрагенти є підприємства, що є ймовірними учасниками схем ухилення від оподаткування, які взаємопов'язані між собою; ТОВ «Ультратрейдінг» не мало можливості здійснювати реальні господарські операції, що свідчить про залучення суб'єкта до схеми формування штучного податкового кредиту; викладені обставини вказують на те, що господарські операції між позивачем та ТОВ «Ультратрейдінг» фактично не відбулися; було встановлено відсутність трудових та технічних ресурсів для здійснення господарської діяльності; враховуючи зазначене, вбачається документальне оформлення операцій при їх фактичному невиконанні; ТОВ «Ультратрейдінг» здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам; таким чином, господарські операції позивача та ТОВ «Ультратрейдінг» не мали реального товарного характеру; враховуючи викладене, позивачем безпідставно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість по податкових накладних виписаних ТОВ «Ультратрейдінг»;
- шодо ТОВ «Мештара» вказано таке: аналіз інформації про оформлені господарські операції з придбання/продажу товарів/послуг за звітний період декларування ПДВ, а також згідно із наявними матеріалами перевірок, зустрічних звірок, податкових інформацій щодо контрагентів по взаємопов'язаних ланцюгах таких операцій: на підставі проведеного камерального аналізу податкових накладних та інформації наявної в інформаційних ресурсах за період діяльності ТОВ «Галада» встановлено проведення ризикових операцій по ланцюгу постачання; за звітний період декларування ПДВ за листопад 2020 року ТОВ «Галада» неможливо підтвердити задекларовані суми щодо реалізації та постачання товару/послуг покупцям та постачальникам; ТОВ «Скай Комплект» може бути задіяне у транзитно-конвертаційній діяльності з метою надання послуг по конвертації грошових коштів та мінімізації податкових зобов'язань з податку на додану вартість шляхом формування штучного податкового кредиту іншим суб'єктам СГД, що вказує на неможливість реального здійснення платником податків господарських операцій за період вересень, листопад 2020 року по вказаних взаємовідносинах; за звітний період декларування ПДВ (липень, листопад, грудень 2020 року) неможливо встановити правомірне-неправомірне формування сум податкових зобов'язань при продажу/придбанні товарів контрагентам, серед яких зазначені ТОВ «Мештара» та ТОВ «Скай Комплект»; платником «Ленлайс», який здійснював господарські операції із ТОВ «Мештара» не надано первинних документів, що не дозволяє ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні операцій, немає можливості встановити місце проведення господарських операцій та їх реальність; встановлено відсутність трудових та технічних ресурсів для здійснення будівельно-монтажних робіт на об'єктах ТОВ «Оазіс»; у зв'язку із недостатньою чисельністю працівників, відсутністю придбання матеріалів, які зазначені в актах виконаних робіт, відсутністю основних засобів ТОВ «Мештара» не мало можливості проводити зазначені в актах роботи;
- щодо ТОВ «Будівельна фірма «Міськжитлобуд»: у зв'язку із недостатньою чисельністю працівників, відсутністю придбання матеріалів, які зазначені в актах виконаних робіт, відсутністю основних засобів, здійснення робіт для значної чисельності суб'єктів господарювання вказане підприємство не мало можливості проводити зазначені в актах роботи; ТОВ «Будівельна фірма «Міськжитлобуд» не могло фактично здійснювати господарські операції з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного, недостатньої чисельності трудових ресурсів та відсутності будівельних матеріалів необхідних для здійснення даних робіт; зазначене підприємство здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язазних з наданням податкової вигоди третім особам; господарські операції між ним та позивачем не мали реального товарного характеру.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України від 02.12.2010 року № 2755-VI, у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - ПК України).
Як передбачено у п.198.1 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Пунктом 198.2 ст.198 ПК України передбачено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Відповідно до п.198.3 цієї ж статті, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);
ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Згідно із п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Відповідно до п.200.1 ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (п.200.2 ст.200 ПК України).
Як передбачено у п.200.4 ст.200 ПК України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації; або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Абзацом одинадцятим ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-XIV, з наступними змінами та доповненнями (далі - Закон №996-XIV) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки, тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.
Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
Згідно зі абзацом п'ятим ст.1 Закону №996-XIV господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
При цьому, оподаткуванню підлягають здійснені господарські операції, тобто ті які фактично реалізовані, реальні.
Такий правовий висновок зроблено Верховним Судом у постановах від 03.09.2019 року у справі №810/611/14-а, від 25.09.2019 року у справі №817/992/15, від 05.03.2020 року у справі №804/2043/17, від 12.03.2021 року у справі №810/3567/18 та в багатьох інших, що вказує на усталеність судової практики щодо наведеної позиції.
Судом встановлено, що між позивачем (покупець) та ТОВ «Ультратрейдінг» (постачальник) укладено договір поставки №10/12-1 від 10.12.2019 року відповідно до якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця продукцію, а покупець зобов'язаний прийняти товар та оплатити його згідно з умовами договору відповідно до направленої на адресу постачальника заявки на товар.
На підтвердження реальності виконання даного договору позивачем надано видаткові накладні №379/2612-17 від 26.12.2019 року; №379/2612-18 від 26.12.2019 року; №379/2612-16 від 26.12.2019 року; №379/2612-15 від 26.12.2019 року; №379/1001-9 від 10.01.2020 року; №379/1001-11 від 10.01.2020 року; №379/1001-12 від 10.01.2020 року; №379/1001-13 від 10.01.2020 року; №379/1001-14 від 10.01.2020 року; №379/1001-15 від 10.01.2020 року; податкові накладні №684 від 26.12.2019 року; №685 від 26.12.2019 року; №686 від 26.12.2019 року; №687 від 26.12.2019 року; №156 від 10.12.2020 року; №157 від 10.12.2020 року; №158 від 10.12.2020 року; №159 від 10.12.2020 року; №160 від 10.12.2020 року; №161 від 10.12.2020 року; №162 від 10.12.2020 року; виписка по рахунку з 01.12.2019 року по 31.12.2020 року; картка рахунку 631 за грудень 2019 року-червень 2021 року.
В згаданих документах містяться відомості про поставку ТОВ «Ультратрейдінг» позивачу товарів зазначених у специфікаціях на поставку товару, які є додатками до згаданого договору поставки.
Що стосується ТОВ «Мештара», то в матеріалах справи наявний також договір підряду №30/04-1 від 30.04.2020 року відповідно до якого замовник (позивач) доручає підряднику виконати комплекс будівельно-монтажних робіт в магазині «Сільпо», а підрядник (ТОВ «Мештара») бере на себе зобов'язання виконати і здати підряднику роботи на об'єкті замовника.
Для підтвердження виконання ТОВ «Мештара» вказаного договору позивачем долучено наступні первинні документи: договірні ціни на будівництво Комплекс будівельно-монтажних робіт в магазині «Сільпо», розташованому за адресою м.Дніпро, вул.Титова, 36, що здійснюється в 2021 році; довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за жовтень 2020 року; акт приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2020 року №1; підсумкові відомості ресурсів за жовтень 2020 року; акт приймання-передачі матеріалів замовника №1 за жовтень 2020 року; податкова накладна №43 від 30.10.2020 року; акт приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2020 року №2; акт приймання-передачі матеріалів замовника №2 за жовтень 2020 року; податкова накладна №45 від 30.10.2020 року; довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за листопад 2020 року; акт приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2020 року №3; підсумкові відомості ресурсів за листопад 2020 року; акт приймання-передачі матеріалів замовника №3 за листопад 2020 року; податкова накладна №5 від 05.11.2020 року; довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за листопад 2020 року; акт приймання виконаних будівельних робіт №4 за листопад 2020 року; акт приймання-передачі матеріалів замовника №4 за листопад 2020 року; податкова накладна №4 від 05.11.2020 року; виписка по рахунку за період з 01.11.2020 року по 31.03.2021 року; картка рахунку 631 за квітень 2020 року-червень 2021 року.
Суд звертає увагу, що вказані документи у своїй сукупності дають підстави вважати, що господарські операції, які здійснювалися між позивачем та ТОВ «Ультратрейдінг», а також ТОВ «Мештара» мають цілком реальний характер.
При цьому, як вбачається із акта №20613/13-01-07-05/30878290 від 01.11.2021 року складеного контролюючим органом, основним порушеннями вчиненими згаданими двома підприємствами є їхня неможливість реального здійснення господарських операцій за звітні періоди з контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями по ланцюгу постачання щодо покупки/продажу товарів (робіт, послуг).
У даному випадку суд, у відповідності до ч.5 ст.242 КАС України, вважає за необхідне вказати на висновки зроблені Верховним Судом у постанові від 03.08.2020 року у справі №826/7917/17, в якій зазначено наступне: «Визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Ні податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання, ні відсутність товарно-транспортних накладних при оформленні операцій з постачання товару самі по собі дійсно не є самостійними підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас, у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу».
У постанові від 23.05.2018 року у справі №804/2551/13-а Верховний Суд зазначив таке: «Правовідносини контрагентів із третіми особами у ланцюгах постачання, з якими позивач не вступав у господарські відносини, самі по собі, за відсутності інших об'єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про нереальність господарських взаємовідносин».
Позивач не вступав у господарські відносини із третіми особами, на які посилається відповідач (ТОВ «НВП «Укрстрой», ТОВ «Галада», ТОВ «Скай Комплект» та інші).
Вказане сторонами не заперечується.
Відтак, такі посилання відповідача до уваги судом не беруться.
Що стосується взаємовідносин позивача та ТОВ «Будівельна фірма «Міськжитлобуд», то відповідно до договору підряду №05/10-1 від 05.10.2020 року замовник (позивач) доручає підряднику (ТОВ «Будівельна фірма «Міськжитлобуд») виконати комплекс будівельно-монтажних робіт на виробничо-складських та адміністративно-побутових приміщеннях розташованих за адресою Львівська область, Пустомитівський район, с.Зимна Вода, вул.Білогорська, 111, а підрядник бере на себе зобов'язання виконати і здати підряднику роботи на об'єкті замовника.
Суд зазначає, що в матеріалах справи також наявні достатні докази, які вказують на реальність вказаних взаємовідносин: договірні ціни на будівництво, що здійснюється в 2021 році; довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за березень 2021 року; акт приймання виконаних будівельних робіт №1 за березень 2021 року; підсумкові відомості ресурсів за березень 2021 року; податкова накладна №1 від 01.03.2021 року; акт приймання-передачі матеріалів замовника №4 за березень 2021 року; податкова накладна №2 від 01.03.2021 року; акт приймання виконаних будівельних робіт №5 за березень 2021 року; акт приймання-передачі матеріалів замовника №5 за березень 2021 року; податкова накладна №48 від 31.03.2021 року; акт приймання виконаних будівельних робіт №2 за березень 2021 року; акт приймання-передачі матеріалів замовника №2 за березень 2021 року; податкова накладна №49 від 31.03.2021 року; акт приймання виконаних будівельних робіт №3 за березень 2021 року; акт приймання-передачі матеріалів замовника №3 за березень 2021 року; податкова накладна№50 від 31.03.2021 року; довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за квітень 2021 року; акт приймання виконаних будівельних робіт №6 за квітень 2021 року; акт приймання виконаних будівельних робіт №7 за квітень 2021 року; податкова накладна №76 від 30.04.2021 року; акт приймання виконаних будівельних робіт №8 за квітень 2021 року; підсумкова відомість ресурсів за квітень 2021 року; акт приймання-передачі матеріалів замовника №8 за квітень 2021 року; податкова накладна №77 від 30.04.2021 року; акт приймання виконаних будівельних робіт №9 за квітень 2021 року; акт приймання-передачі матеріалів замовника №9 за квітень 2021 року; податкова накладна №78 від 30.04.2021 року; виписка по рахунку з 07.04.2021 року по 25.05.2021 року; картка рахунку 631 за жовтень 2020 року - червень 2021 року.
Окрім того, щодо посилань контролюючого органу на відсутність документального підтвердження щодо рівня освіти, кваліфікації, професійних знань робітників, у зв'язку з чим неможливо встановити та підтвердити відповідність наявних трудових ресурсів виконанню оформлених господарських операцій, відсутність трудових та технічних ресурсів для здійснення господарської діяльності згаданими контрагентами (ТОВ «Ультратрейдінг», ТОВ «Мештара», ТОВ «Будівельна фірма «Міськжитлобуд») відповідно до укладених ними договорів з позивачем суд зазначає наступне.
18.01.2020 року позивачем було долучено до матеріалів справи також документи, які свідчать про те, що позивачем, окрім вказаних підприємств, залучалися до виконання робіт й інші суб'єкти, які не мали відношення до ТОВ «Ультратрейдінг», ТОВ «Мештара», ТОВ «Будівельна фірма «Міськжитлобуд», та він мав достатньо ресурсів для виконання таких робіт.
Зокрема, серед них можна виділити наступні: договір суборенди нерухомого майна №03/12-1 від 03.12.2018 року відповідно до якого ТОВ «Сігма» зобов'язується передати позивачу, а позивач прийняти у тимчасове строкове користування об'єкти нерухомого майна необхідні для виконання робіт; акти надання послуг ТОВ «Сігма» №15 від 31.12.2019 року, №2 від 31.01.2020 року, №82 від 31.12.2019 року, №44 від 31.01.2020 року, №85 від 31.12.2019 року, №50 від 31.01.2020 року, №86 від 31.12.2019 року, №56 від 31.01.2020 року, №87 від 31.12.2019 року, №62 від 31.01.2020 року; договори оренди автотранспортних засобів №1 від 08.01.2019 року, №2 від 08.01.2019 року, №3 від 08.01.2019 року, №4 від 08.01.2019 року; договір будівельного підряду №29/08-20 від 29.08.2020 року; договірні ціни на будівництво, що здійснюється в 2020 році, 2021 роках; акт приймання-передачі виконаних будівельно-монтажних робіт від 29.08.2020 року; акти приймання виконаних будівельних робіт за березень 2021 року №15-22, №16-22, №18-22, №19-22, №21-22, №22-22; підсумкові відомості ресурсів за березень 2021 року; акт приймання виконаних робіт за квітень 2021 року №14-27; підсумкові відомості ресурсів за квітень 2021 року; акти приймання виконаних будівельних робіт за травень 2021 року №25-3, №26-31, №29-21, №31-31, №32-31, №34-31; підсумкові відомості ресурсів за травень 2021 року; картка рахунку 361 за березень 2021 року-травень 2021 року; податкові накладні №1 від 02.03.2021 року, №4 від 10.03.2021 року, №8 від 16.03.2021 року, №10 від 23.03.2021 року, №17 від 30.04.2021 року, №2 від 13.05.2021 року, №4 від 19.05.2021 року, №8 від 26.05.2021 року, №9 від 31.05.2021 року, №8 від 13.10.2020 року, №12 від 20.10.2020 року, №20 від 27.10.2020 року, №4 від 03.11.2020 року, №9 від 13.11.2020 року, №12 від 17.11.2020 року, №16 від 24.11.2020 року; картка рахунку 361 за жовтень 2020 року-листопад 2020 року; виписка по рахунку з 01.10.2020 року по 30.11.2020 року; договір будівельного підряду №01-04-20 від 01.04.2020 року; акти приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2020 року №1-48, №2-48, №3-48, №5-48, №6-48, №7-48, №8-48, №9-48, №10-48, №11-48, №12-48, №13-48, №14-48, №15-48, №16-48, №17-48, №18-48 ; підсумкові відомості ресурсів за жовтень 2020 року; довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за листопад 2020 року; акти приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2020 року №20/58, №22/58, №23/58; підсумкові відомості за листопад 2020 року.
Наведені докази у своїй сукупності дозволяють суду прийти до висновку, що господарські операції позивача з його контрагенами мали реальний характер, діяльність позивача спрямована на отримання економічної вигоди від господарської діяльності.
Таким чином, суд не може покласти в основу судового рішення аргументи та обґрунтування контролюючого органу обставин нереальності згаданих господарських операцій, оскільки такі ґрунтуються на припущеннях і у своїй сукупності не можуть беззаперечно підтверджувати такі обставини.
Відтак, суд приходить до висновку, що прямими доказами, в підтвердження реальності здійснення вищенаведених господарських операцій є надані позивачем первинні бухгалтерські документи, а не докази, на які посилається контролюючий орган в акті перевірки, які ґрунтуються на припущеннях.
У свою чергу, контролюючий орган не надав прямих доказів, або непрямих, які б у своїй сукупності підтверджували нереальність згаданих господарських операцій.
При цьому, судом не беруться до уваги інші доводи відповідача, з огляду на встановлені обставини.
Не можна залишити поза увагою і обставини за наявності яких рішення суб'єкта владних управлінських функцій вважається правомірним - таке має бути прийнято пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (п.8 ч.2 ст.2 КАС України).
При цьому, поняття справедливого балансу розкрито у рішенні Європейського Суду з прав людини від 22 січня 2009 року у справі “БУЛВЕС” АД проти Болгарії” (заява №3991/03).
Так, Європейський Суд з прав людини, вважає, що порушенням справедливого балансу, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності, буде коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов'язаних зі сплатою податку на додану вартість, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все таки карає одержувача оподаткованої податком на додану вартість поставки, який повністю виконав свої зобов'язання за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності.
В матеріалах справи відсутні беззаперечні докази в підтвердження наведених обставин справедливого втручання контролюючого органу у право власності позивача, а тому рішення не відповідає наведеному критерію.
Щодо посилань відповідача про відсутність реального постачання позивачу товарів/послуг, що призвело до заниження ним податку на прибуток.
Відповідно до абзацу першого п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Абзацом другим цієї ж норми передбачено, що платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно із абзацом першим підп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями цього Кодексу.
Абзацами другим-четвертим підп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України передбачено, що якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).
Відповідно до абзаців п'ятого-сьомого підп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).
Пунктом 185.1 статті 185 ПК України передбачено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з, зокрема, постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.
Судом уже було надано детальний аналіз первинним документам поданим позивачем та, як наслідок, зроблено висновок про реальність усіх господарських операцій між ним та згаданими контрагентами.
Відтак, такі посилання також не беруться судом до уваги.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення №25813/13-01-07-05 від 22.11.2021 року та №25814/13-01-07-05 від 22.11.2021 року не відповідають критерію правомірності, передбаченому пунктами 1 та 3 ч.2 ст.2 КАС України, а тому підлягають скасуванню.
Відтак, позовні вимоги є обгрунтованими, а позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає, що питання щодо стягнення таких витрат буде вирішуватися після надання відповідних доказів, які підтверджуватимуть понесення позивачем таких витрат.
Що стосується судового збору, то, у відповідності до вимог ст.139 КАС України, такий підлягає стягненню на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Львівській області №25813/13-01-07-05 від 22.11.2021 року та №25814/13-01-07-05 від 22.11.2021 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Львівській області (адреса: м.Львів, вул.Стрийська, 35, код ЄДРПОУ ВП 43968090) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОАЗІС» (адреса: м.Львів, вул.Водогінна, 2; код ЄДРПОУ 30878290), 22700 (двадцять дві тисячі сімсот) грн. 00 коп. сплаченого судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення через Львівський оружний адміністративний суд, а у разі реєстрації офіційної електронної адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне рішення складено 01 квітня 2022 року.
Суддя В.Я.Мартинюк