03 лютого 2022 року Справа № 160/12605/21
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіЮхно І. В.
при секретаріШевченко І.Є.
за участі:
позивача представника відповідача ОСОБА_1 Мосіної М.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Східного офісу Держаудитслужби про скасування наказу та зобов'язання вчинити певні дії, -
27.07.2021 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Східного офісу Державної аудиторської служби України, у якому позивач просить суд:
- скасувати наказ «Про звільнення ОСОБА_1 » №193-о від 18.05.2021 р. та наказ «Про внесення змін до наказу Східного офісу Держаудитслужби від 18.05.2021 №193-о» №212-о від 20.05.2021 р. та зобов'язати Східний офіс Держаудитслужби прийняти новий Наказ, яким дату звільнення визначити 23.09.2021 р.;
- зобов'язати Східний офіс Держаудитслужби здійснити працевлаштування ОСОБА_1 в поряду, встановленому ст.ст.184, 232, 235 Кодексу законів про працю України.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.08.2021 року адміністративний позов ОСОБА_1 було залишено без руху та запропоновано позивачу усунути недоліки позовної заяви протягом п'яти днів з дня отримання ухвали суду.
09.08.2021 засобами електронного зв'язку та 10.08.2021 засобами поштового зв'язку на виконання вимог ухвали суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, до якого було додано заяву про поновлення пропущеного процесуального строку та заяву про уточнення позовних вимог. У заяві про уточнення позовних вимог позивачем викладено п.1 позовних вимог до Східного офісу Держаудитслужби в наступній редакції:
- скасувати Наказ «Про звільнення ОСОБА_1 » №193-о від 18.05.2021 р. та наказ «Про внесення змін до наказу Східного офісу Держаудитслужби від 18.05.2021 №193-о» №212-о від 20.05.2021 р. та зобов'язати Східний офіс Держаудитслужби прийняти новий Наказ, яким дату звільнення визначити 06.10.2021 р.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем зазначено, що позивач вважає звільнення незаконним, оскільки її звільнено в період дії листка непрацездатності по вагітності та пологам, а імперативна норма ст. 184 Кодексу законів про працю України встановлює, що звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини з інвалідністю з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням. Обов'язкове працевлаштування зазначених жінок здійснюється також у випадках їх звільнення після закінчення строкового трудового договору. На період працевлаштування за ними зберігається середня заробітна плата, але не більше трьох місяців з дня закінчення строкового трудового договору. Отже, розрив у часі між звільненням і працевлаштуванням у випадку звільнення Позивача не допускається.
На думку позивача, оскільки згідно зі ст. 255 Кодексу законів про працю України підставою для поновлення працівника на роботі є його звільнення без законних підстав, а це означає, що поновити можна тільки працівника, який звільнений незаконно, з порушенням процедури або за межами підстав, передбачених законом або договором, або за відсутності підстав для звільнення.
Позивач вважає, що невиконання Відповідачем обов'язку з працевлаштування Позивача є підставою для покладання на нього, відповідно до ст. 232 Кодексу законів про працю України обов'язку надати у Східному офісі Держаудитслужби або в іншому місці роботи, яку може виконувати Позивач.
Додатково позивачем звернута увага, що за період перебування на державній службі (з 01.09.2020 р. по 20.05.2021 р.) Позивач не притягалась жодного разу до дисциплінарної відповідальності, успішно пройшла випробувальний строк, має 6-й ранг державного службовця та багаторічний досвід роботи на державній службі, а також не отримувала негативних оцінок своєї діяльності. Крім того, Позивач має на утриманні двох малолітніх дітей.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.08.2021 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні); встановлено відповідачу 15-денний строк на подання відзиву на позов та витребувано від відповідача додаткові докази у справі.
Розгляд даної адміністративної справи мав відбутись до 18.10.2021 за правилами статті 262 КАС України з урахуванням положень частини 6 статті 120 КАС України.
Станом на 18.10.2021 в матеріалах справи відсутні докази отримання учасниками справи копій ухвали про відкриття провадження, відповідачем - разом з копією адміністративного позову та заяви про уточнення позовних вимог.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.10.2021 вирішено подальший розгляд адміністративної справи №160/12605/21 здійснювати за правилами загального провадження; призначено справу до розгляду у підготовчому судовому засіданні 08 листопада 2021 року о 14:00 год. та витребувано від Східного офісу Держаудитслужби для залучення до матеріалів справи додаткові докази.
17.12.2021 від відповідача засобами електронного зв'язку до суду надійшло клопотання про направлення ухвали про відкриття провадження у справі та копії позовної заяви.
Згідно з актом Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.12.2021 в матеріалах адміністративної справи №160/12605/21 відсутні докази оформлення копій ухвали про відкриття провадження від 16.08.2021 та ухвали про здійснення подальшого розгляду справи за правилами загального провадження та витребування доказів від 18.10.2021, а також докази направлення/отримання сторонам копій вказаних ухвал, відповідачу - разом із копією адміністративного позову та здійснення викликів сторін у підготовче судове засідання, призначене на 08.11.2021 о 14:00 год., а також зняття з розгляду вказаної адміністративної справи та призначення її на іншу дату у зв'язку з перебування головуючого судді Юхно І.В. у відпустці 08.11.2021 року.
24.12.2021 копію ухвали від 18.10.2021 направлено засобами телекомунікаційного зв'язку на електронні адреси учасників справи, відповідачу - разом з копією позовної заяви. Тобто, строк на подання відзиву на позов з урахуванням ч.6 ст.120 КАС України до 10.01.2022.
З метою забезпечення прав учасників процесу здійснити свої процесуальні права судом було продовжено строки підготовчого провадження та призначено підготовче судове засідання на 29.12.2021 о 14:30 год. Повістки про виклик направлено засобами телекомунікаційного зв'язку на електронні адреси учасників справи - 28.12.2021.
28.12.2021 від позивача засобами телекомунікаційного зв'язку до суду надійшла заява про перенесення судового засідання (документ не скріплено електронним цифровим підписом).
29.12.2021 з метою забезпечення права відповідача подати відзив на позов підготовче судове засідання судом відкладено до 13.01.2022 о 10:30 год.
Повістки про виклик направлено засобами телекомунікаційного зв'язку на електронні адреси учасників справи - 29.12.2021.
29.12.2021 від представника відповідача засобами телекомунікаційного зв'язку до суду надійшла заява про відкладення розгляду справи.
05.01.2022 від представника відповідача засобами телекомунікаційного зв'язку до суду надійшла заява про долучення доказів (документ не скріплено електронним цифровим підписом), в якій було виявлено відсутність додатків, що підтверджується Актом від 05.01.2022 №4.
11.01.2022 від представника відповідача засобами поштового зв'язку до суду надійшла заява про долучення доказів.
13.01.2022 у підготовчому судовому засідання за участю позивача та представника позивача з метою забезпечення права позивача отримати відзив на позов та подати відповідь на відзив судом оголошено перерву до 27.01.2022 о 13:15 год.
17.01.2022 засобами поштового зв'язку від відповідача до суду надійшов відзив на позов, у якому відповідач позовні вимоги не визнав та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування обраної відповідачем правової позиції зазначено, що відповідно до пункту 20 Контракту від 14.08.2020 №7, укладеного між ОСОБА_1 та Східним офісом Держаудитслужби, його укладено на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та до дня визначення суб'єктом призначення або керівником державної служби переможця за результатами конкурсного відбору відповідно до законодавства. Граничний строк перебування особи на посаді державної служби, призначення на яку відбулося шляхом укладання контракту, становить не більше двох місяців після відміни карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2. Умови Контакту укладеного позивачем і відповідачем відповідають Типовому контракту про проходження державної служби на період дії карантину, установленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 форму якого затверджено пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 22.04.2020 №290.
Відповідач вважає, що твердження позивача, що її було звільнено начебто через вагітність, та про те, що «у відповідь на отримані 20.05.2021 листки непрацездатності відповідачем було видано наказ про звільнення від 18.05.2021 №193-о» не відповідають дійсності, що підтверджується обставинами справи та відповідними доказами.
Відповідач посилався на те, що за результатами проведеного конкурсу на посаду головного спеціаліста відділу роботи з персоналом Східного офісу Держаудитслужби, в якому брала участь ОСОБА_1 , наказом Східного офісу Держаудитслужби від 07.05.2021 №180-о переможцем визначено ОСОБА_2 . Другим переможцем на вказану посаду визначено ОСОБА_1 . Східний офіс Держаудитслужби листом від 12.05.2021 №040409-16/3003- 2021, направленим того ж дня на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомив головного спеціаліста відділу роботи з персоналом Східного офісу Держаудитслужби про припинення дії Контракту 20.05.2021 та звільнення із займаної посади у зв'язку із закінченням строку дії контракту. Після чого, Східним офісом Держаудитслужби було видано наказ від 18.05.2021 №193-о «Про звільнення ОСОБА_1 ».
На думку відповідача, висновки судів у справах, які наведено позивачем у позовній заяві, стосуються правовідносин, що не регулюються Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VІІІ, отже посилання на них позивачем здійснено безпідставно. На підставі викладеного, відповідач вважає, що Східним офісом Держаудитслужби не порушено прав позивача на працю, та вищенаведених норм законодавства, що регулює спірні правовідносини, отже в позові належить відмовити.
17.01.2022 засобами телекомунікаційного зв'язку (документ не скріплено електронним цифровим підписом) та 19.01.2022 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, у якій ОСОБА_1 наголошено, що відповідачем не було надано до суду доказів правомірності її звільнення з займаної посади в зв'язку із закінченням терміну дії Контракту, оскільки ОСОБА_2 перебувала в трудових відносинах з Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на посаді головного спеціаліста відділу з ретроконверсії №1 управління з ретроконверсії по 31.05.2021 включно. Тобто, на думку позивача, датою завершення терміну дії Контракту є 31.05.2021 року, а датою звільнення мене з займаної посади, є останній день листка непрацездатності серія АЛА №715102 06.10.2021 року. Станом на 20.05.2021 року, на день звільнення позивача з займаної посади, вона перебувала у відпустці по вагітності та пологам згідно листка непрацездатності серія АЛА № 661969 виданого на період з 20.05.2021 по 22.09.2021.
26.01.2022 засобами телекомунікаційного зв'язку (документ не скріплено електронним цифровим підписом) та 27.01.2022 від позивача до суду надійшло клопотання про відмову у прийнятті до розгляду заперечень відповідача у зв'язку з пропуском строк на їх подання.
27.01.2022 у підготовчому судовому засідання за участю позивача та представника позивача з метою повного та всебічного розгляду справи судом витребувано від відповідача додаткові докази та оголошено перерву до 03.02.2022 о 13:15 год.
31.01.2022 засобами поштового зв'язку від відповідача до суду надійшли заперечення з аргументами, аналогічними тим, що викладені у відзиві на позов.
01.02.2022 від представника відповідача надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи (представник відповідача ознайомився 02.02.2022).
03.02.2022 від відповідача до суду надійшли пояснення по справі та заява про залучення додаткових доказів.
03.02.2022 у підготовчому судовому засіданні позивачем відкликано клопотання про неприйняття до розгляду заперечень відповідача, позивач та представник відповідача підтримали раніше обрані правові позиції, зазначили, що всі докази надані, та надали письмові згоди щодо продовження розгляду справи по суті в цей же день.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.02.2022 закрито підготовче провадження у справі та вирішено розпочати судовий розгляд по суті у цей самий день після закінчення підготовчого судового засідання.
В судовому засіданні 03.02.2022 позивач та представник підтримали раніше обрані правові позиції.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.
14.08.2020 між Східним офісом Держаудитслужби та ОСОБА_1 укладено Контракт №7 про проходження державної служби на період дії карантину, установленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - Контракт), у пункті 1 якого визначено, що на відносини сторін за цим контрактом поширюється дія Закону України «Про державну службу», інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини щодо проходження державної служби з урахуванням особливостей, передбачених абзацом четвертим пункту 8 розділу II «Прикінцеві положення» Закону України від 13 квітня 2020 р. № 553-IX «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік».
Відповідно до пунктів 19 та 20 Контракту цей контракт набирає чинності після його підписання сторонами з дати, визначеної в акті про призначення особи на посаду головного спеціаліста відділу роботи з персоналом Східного офісу Держаудитслужби як дата початку виконання посадових обов'язків. Цей контракт укладено на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та до дня визначення суб'єктом призначення або керівником державної служби переможця за результатами конкурсного відбору відповідно до законодавства. Граничний строк перебування особи на посаді державної служби, призначення на яку відбулося шляхом укладення контракту, становить не більше двох місяців після відміни карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Наказом Східного офісу Держаудитслужби від 25.08.2020 №268-о «Про призначення ОСОБА_1 на умовах контракту» позивача призначено з 01.09.2020 на посаду головного спеціаліста відділу роботи з персоналом Східного офісу Держаудитслужби на умовах контракту, за результатами добору на вакантні посади державної служби на період дії карантину з випробувальним строком один місяць.
На підставі вказаного наказу до трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 (вкладиш серії НОМЕР_2 ) внесений відповідний запис про прийняття на роботу порядковий №30.
Згідно з наказом Східного офісу Держаудитслужби від 18.03.2021 №114-о «Про оголошення конкурсу на зайняття посад державної служби категорії «Б» і «В» оголошено конкурс, в тому числі й на посаду державної служби категорії «В» головного спеціаліста відділу роботи з персоналом Східного офісу Держаудитслужби.
29.03.2021 між Східним офісом Держаудитслужби та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду №7/1 до Контракту, відповідно до якої пункт 20 Контракту викладено в наступній редакції: «Цей контракт про проходження державної служби на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, діє до призначення на посаду державної служби особи за результатами конкурсу, але не довше 05 грудня 2021 року».
З протоколу засідання конкурсної комісії Східного офісу Держаудитслужби з відбору осіб на зайняття посад державної служби категорій «Б» і «В» від 08.04.2021 №3, зокрема, вбачається, що ОСОБА_1 , кандидата на посаду головного спеціаліста відділу роботи з персоналом Східного офісу Держаудитслужби, визнано такими, що не пройшли конкурсний відбір, у зв'язку з тим, що не з'явилися для проходження тестування.
Наказом Східного офісу Держаудитслужби від 13.04.2021 №148-о «Про оголошення конкурсу на зайняття посад державної служби категорії «Б» і «В» оголошено конкурс, в тому числі й на посаду державної служби категорії «В» головного спеціаліста відділу роботи з персоналом Східного офісу Держаудитслужби.
Наказом Східного офісу Держаудитслужби від 07.05.2021 №180-о «Про визначення переможців конкурсу», зокрема, визначено переможцем конкурсу кандидата на посаду державної служби категорії «В» головного спеціаліста відділу роботи з персоналом Східного офісу Держаудитслужби ОСОБА_2 , другим переможцем конкурсу кандидата на посаду державної служби категорії «В» головного спеціаліста відділу роботи з персоналом Східного офісу Держаудитслужби визначено ОСОБА_1 .
З особової картки державного службовця ОСОБА_1 судом встановлено, що відповідно до наказу від 29.04.2021 №185-в позивачу з 11.05.2021 по 20.05.2021 надано відпустку як жінці, яка працює і має двох дітей до 15 років за 2021 рік. Копію відповідного наказу відповідачем в складі матеріалів особової справи позивача до суду надано не було, проте дана обставина сторонами в ході судового розгляду не заперечувалася та в силу ч.1 ст.78 КАС України не підлягає доказуванню.
Листом від 12.05.2021 №040409-16/3003-2021 «Щодо припинення дії контракту» Східний офіс Держаудитслужби повідомив позивачу, що відповідно до п. 20 укладеного Контракту № 7 від 14.08.2020 про проходження державної служби на період дії карантину, установленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 та Додаткової угоди до нього у зв'язку з проходженням конкурсу на зайняття посади головного спеціаліста відділу роботи з персоналом Східного офісу Держаудитслужби та визначенням ОСОБА_1 , другим переможцем цього конкурсу (наказ Східного офісу Держаудитслужби від 07.05.2021 № 180-о), дія Контракту №7 від 14.08.2020 буде припинена 20.05.2021 та позивача буде звільнено з займаної посади у зв'язку із закінченням строку дії контракту (ч. 1 ст.85 Закону України «Про державну службу»).
Вказаний лист 12.05.2021 направлений на електрону адресу позивача ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що свідчить наданий відповідачем до матеріалів справи скріншот про направлення.
Наказом Східного офісу Держаудитслужби від 18.05.2021 №193-о «Про звільнення ОСОБА_1 » припинено 20 травня 2021 року дію Контракту № 7 про проходження державної служби на період дії карантину, установленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, укладеного 14 серпня 2020 року між Східним офісом Держаудитслужби та ОСОБА_1 ; припинено державну службу та звільнити 20.05.2021 ОСОБА_1 - головного спеціаліста відділу роботи з персоналом Східного офісу Держаудитслужби, призначену за контрактом про проходження державної служби на період дії карантину, у зв'язку із закінченням строку дії контракту, ч.1 ст.85 Закону України «Про державну службу» (п. 8 ст. 36 КЗпП України); наказано виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за: 3,5 календарних дні невикористаної частини щорічної основної оплачуваної відпустки за період праці з 01.09.2020 по 20.05.2021; 6 календарних днів невикористаної щорічної додаткової оплачуваної відпустки за 2020 рік за стаж державної служби понад 10 років.
Наказом Східного офісу Держаудитслужби від 20.05.2021 №212-о «Про внесення змін до наказу Східного офісу Держаудитслужби від 18.05.2021 № 193-о» внесено зміни у пункт третій розпорядчої частини наказу Східного офісу Держаудитслужби від 18.05.2021 №193-о «Про звільнення ОСОБА_1 » доповнивши новим абзацом такого змісту: «1 календарний день невикористаної додаткової оплачуваної відпустки, як жінці, яка працює і має двох дітей віком до 15 років за 2021 рік».
З особової картки державного службовця ОСОБА_1 судом також встановлено, що відповідно до наказу від 20.05.2021 №264-в позивача відкликано з відпустки, що надана ОСОБА_1 як жінці, яка працює і має двох дітей до 15 років за 2021 рік. Копію відповідного наказу відповідачем в складі матеріалів особової справи позивача до суду надано не було, проте дана обставина сторонами в ході судового розгляду не заперечувалася та в силу ч.1 ст.78 КАС України не підлягає доказуванню.
До трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 (вкладиш серії НОМЕР_2 ) внесений відповідний запис про звільнення з роботи у зв'язку із закінченням строку дії контракту відповідно до ч.1 ст.85 Закону України «Про державну службу» (п.8 ст.36 КЗпП України) порядковий №31.
20.05.2021 ОСОБА_1 надала до Східного офісу Держаудитслужби заяву (віх.№09-160 від 20.05.2021) з листком непрацездатності серії АЛА №661969 від 20.05.2021, наданий у зв'язку з вагітністю та пологами з 20.05.2021 по 23.09.2021.
З наказами від 18.05.2021 №193-о та від 20.05.2021 №212-о позивач ознайомлена 01.06.2021, що підтверджується особистим підписом на наданих до матеріалів справи копіях наказів.
Наказом Східного офісу Держаудитслужби від 31.05.2021 №229-о «Про призначення ОСОБА_2 » призначено з 01.06.2021 ОСОБА_2 на посаду головного спеціаліста відділу роботи з персоналом Східного офісу Держаудитслужби за результатами конкурсу.
Відповідно до наданої довідки про отриманий та виплачений дохід ОСОБА_1 за травень 2021 року (без дати та номеру) позивачу нараховано допомогу по вагітності та пологах за 126 кал. днів у розмірі 62 570,34 грн., вказана сума включена у заборгованість та згідно примітки вказана допомога була погашена у липні 2021 року після надходження фінансування Фонду соціального страхування.
Крім того, в ході судового розгляду судом встановлено, що ОСОБА_1 надано до Східного офісу Держаудитслужби заяву від 02.08.2021 з листом непрацездатності серії АЛА №715102, наданий у зв'язку з ускладненими пологами з 23.09.2021 по 06.10.2021, який як визнано сторонами в ході судового розгляду справи оплачений ОСОБА_1 за рахунок фінансування Фонду соціального страхування, у зв'язку з чим вказані обставини відповідно до ч.1 ст.78 КАС України не підлягають доказуванню.
Водночас, відповідачем під час судового розгляду не заперечується, що ОСОБА_1 не було надано відпустку у зв'язку з вагітністю та пологами та не запропоновано іншу роботу під час звільнення з посиланням не те, що всі рівнозначні посади в Східному офісі Держаудитслужби займаються за результатами конкурсу.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з частиною 2 зазначеної статті у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення- (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Отже, суд вважає за необхідне зазначити, що під час розгляду спорів щодо оскарження рішень (дій) суб'єктів владних повноважень, суд зобов'язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення (дії) на їх відповідність усім зазначеним вимогам.
Відносини, що виникають у зв'язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, правовий статус державного службовця визначаються Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII (далі - Закон №889-VIII).
Відповідно до статті 21 Закону №889-VIII вступ на державну службу здійснюється шляхом призначення громадянина України на посаду державної служби за результатами конкурсу. Прийняття громадян України на посади державної служби без проведення конкурсу забороняється, крім випадків, передбачених цим Законом.
Частиною 1 статті 34 Закону №889-VIII передбачено, що призначення на посаду державного службовця здійснюється безстроково, крім випадків, визначених цим та іншими законами України.
Строкове призначення на посаду здійснюється у разі необхідності забезпечення організації та виконання завдань, що мають тимчасовий характер, з укладанням контракту про проходження державної служби (на посади державної служби категорій «Б» і «В») (п.3 ч.2 ст.34 Закону №889-VIII).
У статті 31-1 Закону №889-VIII регламентовані питання контракту про проходження державної служби з особою, яка призначається на посаду державної служби.
Так, частиною 1 вказаної статті встановлено, що з особою, яка призначається на посаду державної служби, може бути укладено контракт про проходження державної служби відповідно до пункту 3 частини другої статті 34 цього Закону в порядку, що затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.
Порядок призначення на посади державної служби з укладанням контракту про проходження державної служби, зокрема, визначає: 1) умови, за яких призначення на посаду державної служби може здійснюватися на умовах, передбачених контрактом; 2) обчислення строку проходження державної служби за контрактом та порядок набрання контрактом чинності; 3) види і порядок узгодження додаткових умов контракту; 4) порядок укладання контрактів; 5) відповідальність сторін та порядок вирішення спорів; 6) порядок продовження строку, зміни умов, припинення дії та розірвання контракту; 7) особливості укладання окремих контрактів (ч.2 ст.31-1 Закону №889-VIII) .
За приписами ч.5 ст.31-1 Закону №889-VIII до істотних умов контракту належать: 1) місце роботи і посада державної служби; 2) спеціальні вимоги до осіб, які претендують на посаду державної служби; 3) дата набрання чинності та строк дії контракту; 4) права та обов'язки сторін; 5) завдання і ключові показники результативності, ефективності та якості їх виконання, строки їх виконання; 6) режим праці та відпочинку; 7) умови оплати праці; 8) відповідальність сторін та вирішення спорів; 9) підстави зміни умов, припинення дії та розірвання контракту. За взаємною домовленістю сторони можуть визначити додаткові умови контракту про проходження державної служби. При укладанні контракту про проходження державної служби не допускається звуження обсягу прав державного службовця, визначених цим Законом.
Згідно з ч.12 ст.31-1 Закону №889-VIII дія контракту про проходження державної служби припиняється: 1) у разі закінчення строку, на який укладено контракт; 2) за ініціативою державного службовця або за угодою сторін; 3) за ініціативою суб'єкта призначення або керівника державної служби - у разі невиконання або неналежного виконання державним службовцем умов контракту; 4) у разі припинення державної служби з підстав, визначених частиною першою статті 83 цього Закону.
Типові контракти про проходження державної служби затверджуються Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби (ч.14 ст.31-1 Закону №889-VIII).
Пунктом 8 розділу II «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 13 квітня 2020 року №553-ІХ тимчасово, на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та протягом 30 днів з дня відміни цього карантину, зупинено дію положень Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 2016 р., № 4, ст. 43 із наступними змінами) та Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» (Відомості Верховної Ради України, 2011 р., № 38, ст. 385 із наступними змінами) в частині проведення конкурсів на посади державної служби та призначення на посади державної служби за результатами конкурсу.
Призначення на посади державної служби здійснюється в установленому Кабінетом Міністрів України порядку, який визначає механізм добору на посади державної служби шляхом проведення співбесід з визначеними суб'єктом призначення посадовими особами.
Механізм добору на вакантні посади державної служби на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та протягом 30 днів з дня відміни цього карантину визначений Порядком призначення на посади державної служби на період дії карантину, установленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22 квітня 2020 р. № 290 (далі - Порядок №290; в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до пункту 21 Порядку №290 суб'єкт призначення або керівник державної служби в державному органі розглядає таке подання та приймає рішення про укладення контракту про проходження державної служби на період дії карантину (далі - контракт), який укладається на підставі Типового контракту про проходження державної служби на період дії карантину, установленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 квітня 2020 р. № 290, або про відхилення поданої кандидатури. Строк дії контракту встановлюється на період дії карантину та до дня визначення суб'єктом призначення або керівником державної служби переможця за результатами конкурсного відбору відповідно законодавства. Граничний строк перебування особи на посаді державної служби, призначення на яку відбулося шляхом укладення контракту, становить не більше двох місяців після відміни карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
25.03.2021 Порядок №290 втратив чинність на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 24.03.2021 № 237 «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України».
Пунктом 2 Постанови КМУ від 24.03.2021 № 237 установлено, що контракти про проходження державної служби на період дії карантину, установленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - контракти на період дії карантину), які укладені з особами, щодо яких прийнято рішення про призначення на посаду державної служби до набрання чинності Законом України від 23 лютого 2021 р. № 1285-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо відновлення проведення конкурсів на зайняття посад державної служби та інших питань державної служби», продовжують діяти на тих самих умовах з урахуванням зміни граничних строків дії таких контрактів.
Пунктом 4 Постанови КМУ від 24.03.2021 № 237 Міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади та місцевим державним адміністраціям постановлено: забезпечити внесення змін до контрактів на період дії карантину щодо обмеження граничних строків їх дії з урахуванням положень підпункту 2 пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 23 лютого 2021 р. № 1285-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо відновлення проведення конкурсів на зайняття посад державної служби та інших питань державної служби»; забезпечити оголошення конкурсів на посади, що обіймають особи, з якими укладені контракти на період дії карантину, протягом шести місяців з дня набрання чинності зазначеним Законом відповідно до черговості укладення таких контрактів; у разі відсутності переможця конкурсу на посаду, зазначену в абзаці третьому цього пункту, забезпечити прийняття рішення про проведення повторного конкурсу протягом 10 календарних днів з дня оприлюднення результатів конкурсу на Єдиному порталі вакансій державної служби; утриматися від переведення державних службовців, призначених на посади державної служби шляхом укладення контрактів на період дії карантину, на інші посади державної служби.
Підпунктом 2 пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 23 лютого 2021 р. №1285-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо відновлення проведення конкурсів на зайняття посад державної служби та інших питань державної служби», який набрав чинності 06.03.2021, установлено, що контракти про проходження державної служби на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, укладені до набрання чинності цим Законом, діють до призначення на посаду державної служби особи за результатами конкурсу, але не більше дев'яти місяців з дня набрання чинності цим Законом.
Під час розгляду справи судом встановлено, що позивач була прийнята на посаду головного спеціаліста відділу роботи з персоналом Східного офісу Держаудитслужби за Типовим контрактом про проходження державної служби на період дії карантину, установленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 квітня 2020 р. № 290, до якого в подальшому у зв'язку зі змінами в законодавстві були внесені зміни щодо строку його дії шляхом укладання додаткової угоди між позивачем та відповідачем.
Частиною 1 статті 85 Закону №889-VIII передбачено, що у разі призначення на посаду державної служби на певний строк державний службовець звільняється з посади в останній день цього строку. У разі призначення на посаду державної служби з укладанням контракту про проходження державної служби державний службовець звільняється з посади в останній день строку дії контракту.
Водночас, підстави припинення трудового договору визначені положеннями статті 36 КЗпП України, відповідно до пункту 8 частини 1 якої підставами припинення трудового договору, зокрема, є: підстави, передбачені контрактом.
Поряд із цим, суд звертає, що відповідно до пункту 5 частини 1 статті 7 Закону №889-VIII державний службовець має право на відпустки, соціальне та пенсійне забезпечення відповідно до закону.
Статтею 24 Конституції України, в тому числі встановлено, що рівність прав жінки і чоловіка забезпечується, зокрема, створенням умов, які дають жінкам можливість поєднувати працю з материнством; правовим захистом, матеріальною і моральною підтримкою материнства і дитинства, включаючи надання оплачуваних відпусток та інших пільг вагітним жінкам і матерям.
Положеннями Закону №889-VIII питання надання жінкам відпусток по вагітності та пологах не врегульовано, тому підлягають застосуванню положення Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 №504/96-ВР (далі - Закон №504/96-ВР).
Так, статтею 17 Закону №504/96-ВР встановлено, що на підставі медичного висновку жінкам надається оплачувана відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами тривалістю: 1) до пологів - 70 календарних днів; 2) після пологів - 56 календарних днів (70 календарних днів - у разі народження двох і більше дітей та у разі ускладнення пологів), починаючи з дня пологів.
Під час судового розгляду справи судом з'ясовано, що ОСОБА_1 надала до Східного офісу Держаудитслужби листки непрацездатності серії АЛА №661969, наданий у зв'язку з вагітністю та пологами з 20.05.2021 по 23.09.2021, та серії АЛА №715102, наданий у зв'язку з ускладненими пологами з 23.09.2021 по 06.10.2021. Вказані листки непрацездатності були оплачені Східним офісом Держаудитслужби за рахунок фінансування Фонду соціального страхування, проте в порушення норм чинного законодавства ОСОБА_1 відповідачем не було надано відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами з 20.05.2021 по 06.09.2021 на підставі вищевказаних листків непрацездатності.
Поряд із цим, суд наголошує, що статтею 5-1 КЗпП України передбачено, що держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
Відповідно до частини 3 статті 184 КЗпП України звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - частина шоста статті 179), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини з інвалідністю з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням. Обов'язкове працевлаштування зазначених жінок здійснюється також у випадках їх звільнення після закінчення строкового трудового договору. На період працевлаштування за ними зберігається середня заробітна плата, але не більше трьох місяців з дня закінчення строкового трудового договору.
Звільнення жінок, зазначених у частині 3 статті 184 КЗпП України, у зв'язку із закінченням строку трудового договору має свої особливості.
Таке звільнення можливе, на підставі пункту 8 статті 36 КЗпП України, зокрема, вагітних жінок провадиться з обов'язковим працевлаштуванням, однак власник зобов'язаний при цьому працевлаштувати на цьому ж або іншому підприємстві відповідно до її фаху. Розрив у часі між звільненням і працевлаштуванням у цьому випадку не допускається. Однак відносини між власником (підприємством) і працівницею з дня закінчення строку трудового договору мають істотну специфіку. Передбачено збереження за жінкою на період працевлаштування середньої заробітної плати, однак не більше ніж на три місця з дня закінчення строкового трудового договору.
Тобто, звільнення на підставі пункту 8 статті 36 КЗпП України, зокрема, вагітних жінок провадиться з обов'язковим працевлаштуванням. Не може бути визнано, що власник або уповноважений ним орган виконав цей обов'язок по працевлаштуванню, якщо звільненій працівниці не була надана на тому ж або іншому підприємстві (в установі, організації) інша робота або запропонована робота, від якої вона відмовилась з поважних причин (наприклад, за станом здоров'я).
Таким чином, частиною 3 статті 184 КЗпП України встановлено гарантії для окремих категорій працівників, а саме: заборонено звільнення, зокрема, вагітної жінки та передбачено обов'язкове працевлаштування у випадках її звільнення після закінчення строкового трудового договору.
Згідно зі статтею 235 КЗпП України підставою для поновлення працівника на роботі є його звільнення без законних підстав. Тому поновлено на роботі може бути лише працівника, якого звільнено незаконно, з порушенням процедури звільнення чи за межами підстав, передбачених законом чи договором або за відсутності підстав для звільнення.
У разі якщо працівника звільнено обґрунтовано, з додержанням процедури звільнення, підстав для поновлення працівника немає.
Однак при невиконанні власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом протягом трьох місяців обов'язку по працевлаштуванню звільненого працівника за пунктом 8 статті 36 КЗпП України, зокрема вагітної жінки, за заявою такої особою може вирішуватися спір не про поновлення на роботі, а про виконання зобов'язання по працевлаштуванню.
Невиконання підприємством (установою, організацією), яке провело звільнення, обов'язку по працевлаштуванню протягом трьох місяців є підставою для покладення на нього відповідно до частини 2 статті 232 КЗпП України обов'язку надати на цьому або іншому підприємстві роботу, яку може виконувати працівниця, а не про поновлення на попередній роботі.
Зазначена правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 15.10.2013 року № 21-303а13, у постанові Великої Палати Верховного Суду №759/19440/15 (провадження № 14-105цс18) від 16.05.2018 та Постанові Верховного Суду від 21.10.2020 у справі № 640/11441/17.
Згідно з частиною 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
В ході судового розгляду відповідачем не заперечується, що ОСОБА_1 звільнено Східним офісом Держаудитслужби у зв'язку з закінченням строку дії трудового договору 20.05.2021 - в останній день її перебування у відпустці, наданої як жінці, яка має двох або більше дітей віком до 15 років, попередньо відкликавши її із вказаної відпустки. При цьому, з 20.05.2021 позивачеві відкритий листок непрацездатності серії АЛА №661969 у зв'язку з вагітністю та пологами, який в подальшому продовжений листок непрацездатності серії АЛА №715102 до 06.10.2021.
Суд враховує, що Верховним Судом сформовано усталену практику, відповідно до якої КЗпП України забороняє звільняти працівника у період тимчасової непрацездатності та відпустки, якщо таке звільнення відбувається з ініціативи роботодавця (тобто на підставі статей 40, 41 КЗпП України). При цьому, у постанові від 15 вересня 2020 року у справі №205/4196/18 Велика Палата Верховного Суду також визначила, що заборона звільнення під час відпустки та лікарняного поширюється також і на звільнення працівника з підстав, передбачених контрактом (п.8 ч.1 ст.36 КЗпП України).
Крім того, відкликання зі щорічної відпустки допускається за згодою працівника тільки для відвернення стихійного лиха, виробничої аварії або негайного усунення їх наслідків, для відвернення нещасних випадків, простою, загибелі або псування майна підприємства з додержанням вимог частини 1 цієї статті та в інших випадках, передбачених законодавством (ч. 3 ст. 12 Закону № 504/96-ВР).
Пунктом 1 частини 1 статті 4 Закону № 504/96-ВР визначено, що до щорічних відпусток належать: основна відпустка; додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці; додаткова відпустка за особливий характер праці; інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.
Суд наголошує, що відкликання працівника навіть за його згодою з інших видів відпусток у тому числі і відпустки наданої жінці, яка має двох або більше дітей віком до 15 років, чинним законодавством не передбачено.
Таким чином, суд приходить до висновку, що Східним офісом Держаудитслужби було неправомірно відкликано ОСОБА_1 з наданої їй як жінці, яка має двох або більше дітей віком до 15 років. Крім того, звільнення ОСОБА_1 20.05.2021 відбулось в перший день листа непрацездатності серії АЛА №661969, на підставі якого відповідачем ОСОБА_1 мала були надана відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами та яка в порушення вимог статті 17 Закону №504/96-ВР надана не була.
В той же час, в ході судового розгляду встановлено невиконання Східним офісом Держаудитслужби визначеного ч.3 ст.184 КЗпП України обов'язку щодо обов'язкового працевлаштування ОСОБА_1 .
При цьому, суд враховує те, що щоб виконати обов'язок з працевлаштування роботодавець повинен, надати працівниці у тій же або в іншій організації іншу роботу або запропонувати роботу, від якої вона відмовилась з поважних причин.
Проте, матеріали справи не містять доказів відмови ОСОБА_1 від іншої роботи без поважних причин, яка була б їй запропонована Східним офісом Держаудитслужби.
Водночас, суд зазначає, що оскільки відповідачем були оплачені листки непрацездатності АЛА №661969 та АЛА №715102, то право позивача на збереження за нею середньої заробітної плати протягом трьох місяців з дня закінчення строкового трудового договору не є порушеним.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 р. у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31.07.2003 р. у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
Крім того, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Отже, обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.
Згідно Рішення ЄСПЛ по справі «Рисовський проти України» (Rysovskyyv. Ukraine) від 20.10.2011 року (заява № 29979/04), принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість.
Обираючи спосіб захисту порушеного права, суд зважує на його ефективність з точки зору статті 13 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» та враховує положення «Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень», прийняті Комітетом Міністрів 11.03.1980, а саме суд не може підміняти державний орган рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.
За приписами частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Фактично, необхідною передумовою застосування частини 2 статті 9 КАС України є саме порушення прав позивача та необхідність захисту порушеного права шляхом його відновлення.
Отже, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного суб'єктами владних повноважень, а вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення.
Статею13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Приписами статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 №3477-IV передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Враховуючи вищенаведені обставини та правові норми, суд вважає за необхідне з метою ефективного захисту порушених прав позивача на підставі частини 2 статті 9 КАС України вийти за межі заявлених позивачем позовних вимог, а саме:
- визнати протиправною бездіяльність щодо ненадання ОСОБА_1 відпустку у зв'язку з вагітністю та пологами з 20.05.2021 по 06.10.2021 на підставі листків непрацездатності від 20.05.2021 серії АЛА №661969 та від 23.09.2021 серії АЛА №715102;
- зобов'язати Східний офіс Держаудитслужби надати ОСОБА_1 відпустку у зв'язку з вагітністю та пологами з 20.05.2021 по 06.10.2021 на підставі листків непрацездатності від 20.05.2021 серії АЛА №661969 та від 23.09.2021 серії АЛА №715102;
- визнати протиправними та скасувати накази Східного офісу Держаудитслужби від 18.05.2021 №193-о «Про звільнення ОСОБА_1 » та від 20.05.2021 р. №212-о «Про внесення змін до наказу Східного офісу Держаудитслужби від 18.05.2021 №193-о»;
- зобов'язати Східний офіс Держаудитслужби працевлаштувати ОСОБА_1 на посаду, що відповідає її освіті, професії (спеціальності) та кваліфікації з урахуванням правових висновків суду, викладених в цьому рішенні.
Частиною 1 статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до положень статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно з частинами 1 та 4 статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до приписів статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частиною 1 статті 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Аналогічна позиція стосовно обов'язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), від 01 липня 2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).
Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в адміністративному позові та заяві про зміну предмету позову доводи позивача є такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Оскільки відповідно до ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнена від сплати судового збору, то судовий збір не підлягає стягненню з відповідача та користь позивача.
Водночас, суд звертає увагу, що позивачем при поданні позовної заяви помилково сплачений судовий збір у розмірі 1816,00 грн. (квитанція від 23.07.2021 №0.0.2208238191.1), який може бути повернутий судом відповідно до вимог ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» за відповідним клопотанням позивача.
Керуючись статтями 9, 73-77, 86, 139, 241-246, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) до Східного офісу Держаудитслужби (місцезнаходження: 49101, м. Дніпро, вул. Антоновича Володимира, буд.22, корп.2; код ЄДРПОУ 40477689) про скасування наказу та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність щодо ненадання ОСОБА_1 відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами з 20.05.2021 по 06.10.2021 на підставі листків непрацездатності від 20.05.2021 серії АЛА №661969 та від 23.09.2021 серії АЛА №715102.
Зобов'язати Східний офіс Держаудитслужби надати ОСОБА_1 відпустку у зв'язку з вагітністю та пологами з 20.05.2021 по 06.10.2021 на підставі листків непрацездатності від 20.05.2021 серії АЛА №661969 та від 23.09.2021 серії АЛА №715102.
Визнати протиправними та скасувати накази Східного офісу Держаудитслужби від 18.05.2021 №193-о «Про звільнення ОСОБА_1 » та від 20.05.2021 р. №212-о «Про внесення змін до наказу Східного офісу Держаудитслужби від 18.05.2021 №193-о».
Зобов'язати Східний офіс Держаудитслужби працевлаштувати ОСОБА_1 на посаду, що відповідає її освіті, професії (спеціальності) та кваліфікації з урахуванням правових висновків суду, викладених в цьому рішенні.
Відповідно до статті 255 КАС України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з частиною 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
На підставі положень статті 297 КАС України апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення згідно з вимогами частини 3 статті 243 КАС України у зв'язку з перебуванням головуючого судді Юхно І.В. у відпустці з 07.02.2022 до 21.02.2022 складений у перший робочий день - 22 лютого 2022 року.
Суддя І.В. Юхно