Справа № 454/4287/20 Головуючий у 1 інстанції: Адамович М.Я.
Провадження № 22-ц/811/3841/21 Доповідач в 2 інстанції: Шеремета Н.О.
Категорія:70
31 березня 2022 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого: Шеремети Н.О.
суддів: Ванівського О.М., Цяцяка Р.П.
секретаря: Івасюти М.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в місті Львовіцивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Сокальського районного суду Львівської області від 10 серпня 2021 року,-
у грудні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - Сокальський відділ державної виконавчої служби у Червоноградському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що вона перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі з 03 вересня 2006 року. Від шлюбу вони мають дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
На підставі постанови Львівського апеляційного суду від 14 лютого 2019 року, ухваленої за результатами перегляду рішення Сокальського районного суду Львівської області від 11 жовтня 2018 року у справі № 454/2008/18, з відповідача на її користь стягнуто аліменти на утримання дітей у розмірі 3 тис. грн на обох дітей, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 13 липня 2018 року і до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
Однак, до цього часу вона не отримала аліменти у повному обсязі у зв'язку із ухиленням відповідача від їх сплати, заборгованість стягнуто виконавчою службою лише частково. Станом на 01 грудня 2020 року заборгованість зі сплати аліментів становила 23 038 грн 71коп.
З наведених підстав позивач просила суд стягнути з відповідача на її користь пеню за прострочення сплати аліментів за період з 01 червня 2020 року по 01 грудня 2020 року у розмірі 19 200 грн.
Заочним рішенням Сокальського районного суду Львівської області від 10 серпня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 пеню за прострочення сплати аліментів у розмірі 900 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 в дохід держави 42 грн 04 коп. судового збору.
Рішення суду оскаржила ОСОБА_1 , в апеляційній скарзі покликається на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків суду обставинам справи.
Апелянт вказує, що у зв'язку з невиплатою аліментів її матеріальне становище значно погіршилося, вона не має можливості самостійно утримувати та забезпечувати дітей. Не погоджувалася із розміром пені, визначеним судом. З наведених підстав просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким її позов задовольнити повністю.
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 08 листопада 2021 року про відкриття апеляційного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Сокальського районного суду Львівської області від 10 серпня 2021 року ухвалено розглядати без повідомлення учасників справи відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 на заочне рішення Сокальського районного суду Львівської області від 10 серпня 2021 року призначено на 28 березня 2022 року в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Частиною 4 ст. 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Оскільки текст постанови складено 31 березня 2022 року, то незважаючи на те, що судове засідання призначене на 28 березня 2022 року, датою ухвалення постанови є саме 31 березня 2022 року.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. (ч.1 ст. 13 ЦПК України).
Частина 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з положеннями ч. ч. 1-4 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Частина 1 ст. 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до ч.6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.(ч.1 ст. 89 ЦПК України).
Задовольняючи частково позов ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що батьки зобов'язані піклуватись про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток та утримувати дітей до досягнення ними повноліття, однак відповідач не виконав належним чином свого обов'язку, у зв'язку з чим утворилася заборгованість. Одержувач аліментів у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували з відповідачем у зареєстрованому шлюбі з 03 вересня 2006 року.
Від шлюбу вони мають дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
На підставі постанови Львівського апеляційного суду від 14 лютого 2019 року, ухваленої за результатами перегляду рішення Сокальського районного суду Львівської області від 11 жовтня 2018 року у справі № 454/2008/18, з відповідача на її користь стягнуто аліменти на утримання дітей у розмірі 3 тис. грн на обох дітей, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 13 липня 2018 року і до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
З наданих позивачкою квитанцій вбачається, що на її користь відповідачем сплачено аліменти: 18 квітня 2019 року в сумі 4 тис. грн, 19 лютого 2020 року в сумі 3 800 грн, 13 квітня 2020 року в сумі 3 тис. грн, 24 червня 2020 року сумі 6 тис. грн, 28 серпня 2020 року в сумі 7 тис. грн, 13 жовтня 2020 року в сумі 6 тис. грн, 10 листопада 2020 року в сумі 8 тис. грн.
Відповідно до статті 51 Конституції України та статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (частина третя статті 181 СК України).
У будь-якому випадку, чи то у разі стягнення аліментів у частці від доходу, чи у твердій грошовій сумі, цей платіж є періодичним і повинен сплачуватися платником аліментів кожного місяця.
Тобто, в разі несплати аліментів у поточному місяці з 01 числа наступного місяця виникає заборгованість, яка тягне відповідальність у вигляді неустойки.
Згідно з частинами першою, другою статті 196 СК України в редакції, чинній на момент вирішення спору, у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості. Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.
Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення полягає в тому, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів враховується розмір несплачених аліментів за кожний місяць та кількість днів прострочення за кожним платежем окремо.
Аліменти нараховуються щомісячно, тому строк виконання цього обов'язку буде різним, а отже, кількість днів прострочення сплати аліментів за кожен місяць також буде різною.
Законодавець встановив розмір пені - 1 % за кожен день прострочення та період, за який нараховується пеня - за кожен день, починаючи з наступного, в який мала бути здійснена сплата аліментів за відповідний місяць, але таке зобов'язання не було виконане, до дня, в який проведена сплата заборгованості, чи до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені.
Таке правило застосовується в разі прострочення виконання зобов'язання зі сплати аліментів за місяць, у який вони мали бути сплачені.
Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, в якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов'язання не включається до строку заборгованості), та помножити та один відсоток.
Тобто формула така: заборгованість за місяць х кількість днів прострочення х 1 %.
За цим правилом обчислюється пеня за кожним простроченим місячним платежем.
Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обчисленої за кожним місячним (періодичним) платежем.
Якщо місячний платіж сплачено не у повному розмірі, то пеня буде нараховуватися з першого дня місяця, наступного за місяцем сплати чергового платежу, на різницю між розміром, який мав бути сплачений на утримання дитини, та розміром фактично сплачених аліментів з урахуванням строку прострочення та ставки пені - 1 %.
Перебіг строку прострочення починається з першого дня місяця, наступного за місяцем внесення періодичного платежу, до дня, який передує дню сплати заборгованості.
У разі якщо заборгованість зі сплати аліментів погашено частково в іншому місяці, то визначення пені на заборгованість зі сплати аліментів розраховується з урахуванням розміру несплаченої частки аліментів за певний місяць з дня сплати частки місячного платежу і до дня, який передує дню погашення заборгованості за відповідним місячним платежем, помножену на 1 %.
Такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц (провадження № 14-616цс18).
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Такий розрахунок пені застосував і суд першої інстанції, правильно встановивши, що за період з 01 червня 2020 року по 01 грудня 2020 року відповідач сплатив 33 000 грн аліментів, а за вказаний період у відповідача існувала заборгованість зі сплати аліментів за вересень 2020 року в сумі 3 тис. грн. Відтак, правильно розрахував суму пені, яка підлягає стягненню з відповідача, а саме: 3 тис. грн х 1% х 30днів = 900 грн.
Розрахунок пені, наданий позивачем, містить відомості щодо сплати аліментів, починаючи з липня 2018 року. Разом з тим, розмір аліментів, які стягуються з відповідача на користь позивача на утримання дітей, визначено постановою Львівського апеляційного суду від 14 лютого 2019 року, ухваленою за результатами перегляду рішення Сокальського районного суду Львівської області від 11 жовтня 2018 року.
Крім того, позивачем пред'явлено вимоги про стягнення пені за прострочення сплати аліментів період 01 червня 2020 року по 01 грудня 2020 року, протягом якого відповідач прострочив оплату аліментів у вересні 2020 року на 30 днів.
Відповідно до частини 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Отже, суд першої інстанції, дотримавшись вимог частини 1 статті 13 ЦПК України, дійшов правильного висновку про часткове задоволення позову ОСОБА_1 .
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, які достатньо мотивовані.
Європейський суд з прав людини вказує на те, що «пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов'язує суди давати вмотивування своїх рішень, хоч це не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо вмотивування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, може бути визначено лише у світлі конкретних обставин справи» (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» («Pronina v. Ukraine») від 18 липня 2006 року, заява № 63566/00, § 23).
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Стаття 375 ЦПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки оскаржуване рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, апеляційна скарга не підлягає до задоволення.
Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384 ЦПК України, суд,-
апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Заочне рішення Сокальського районного суду Львівської області від 10 серпня 2021 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення постанови.
Постанова складена 31 березня 2022 року.
Головуючий: Н.О. Шеремета
Судді: О.М. Ванівський
Р.П. Цяцяк