Справа № 444/286/22
Провадження № 2/444/406/2022
31 березня 2022 року м. Жовква
Жовківський районний суд Львівської області у складі:
головуючий суддя Зеліско Р. Й.
секретар судового засідання Мамедова Г.І.
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в місті Жовква Львівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Добросинсько-Магерівської сільської ради Львівського району Львівської області про встановлення юридичного факту,-
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Добросинсько-Магерівської сільської ради Львівського району Львівської області про встановлення юридичного факту. Просить встановити факти, що мають юридичне значення, а саме, що померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Бишків Жовківського району ОСОБА_2 є її матір'ю та що державний акт про право приватної власності на землю площею 1,4009 га серії ЛВ № 015181 виданий Бишківською сільською радою 15.10.2002 року на ім'я ОСОБА_2 дійсно належить ОСОБА_2 померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 з підстав зазначених у позові.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, хоча про дату, час та місце проведення такого була повідомлена належним чином, однак подала на адресу суду заяву про розгляд справи у її відсутності. Зазначила, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить їх задовольнити.
Представник відповідача Добросинсько-Магерівської сільської ради Львівського району Львівської області в судове засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце проведення такого був повідомлений належним чином, однак на адресу суду надіслав клопотання про розгляд справи без його участі. Зазначив, що при розгляді позовної заяви повністю покладається на думку суду. Не заперечив проти задоволення позову.
А тому, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи без участі позивача, представника відповідача, які не з'явилися в підготовче судове засідання, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце проведення такого, зважаючи на подані ними заяви про розгляд справи у їх відсутності.
Оскільки всі учасники справи в судове засідання не з'явилися, фіксування судового процесу відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, а відтак, з'ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до наступного висновку.
Ч. 3 ст. 200 ЦПК України встановлено, що за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Так як відповідач не заперечує проти позовних вимог, фактично визнав їх, суд вважає за можливе ухвалити рішення за результатами підготовчого провадження.
Згідно ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Ч. 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Статтею 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до положень ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 5 "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення" міститься роз'яснення про те, що суди при прийнятті заяв про встановлення фактів, що мають юридичне значення, можуть розглядати їх в порядку окремого провадження, якщо встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право (пункти 1 і 3).
Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України, від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування», справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов'язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.
Судом встановлено, що встановлення юридичних фактів: родинних відносин та належності документів пов'язані із спадкуванням та можливим подальшим вирішенням спору про право, встановлення фактів, що мають юридичне значення можуть вплинути на спадкові права й обов'язки інших осіб (спадкоємців), а тому, суд прийшов до висновку, що вирішення питання встановлення юридичного факту родинних відносин необхідно розглядати саме в порядку позовного провадження.
Суд враховує, що прийняття рішення суду про встановлення юридичних фактів родинних відносин та приналежності документу, необхідне позивачу для усунення помилок та подальшого прийняття спадщини, спадкування майна після смерті її матері.
Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, ч. 2 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
До спірних правовідносин, які виникли між сторонами, підлягають застосуванню норми Цивільного процесуального кодексу України.
Так, відповідно до пункту 6 частини 1 статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.
Застосовані судом вищенаведені норми права регулюють правовідносини щодо встановлення фактів, які мають юридичне значення, а саме: встановлення факту належності правовстановлюючого документу, визначають обсяг суб'єктивних прав та юридичних обов'язків, якими наділені сторони в цих правовідносинах.
Також, окрім застосування до вказаних правовідносин вищезазначених норм, суд зважає на роз'яснення, викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» №5 від 31.03.1995 (далі постанова Пленуму ВСУ).
Згідно з роз'ясненнями, викладеними у пункті 12 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» №5 від 31.03.1995 при розгляді справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, зазначені в документі, не збігаються з ім'ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, вказаними у свідоцтві про народження або в паспорті, у тому числі, факту належності правовстановлюючого документа, в якому допущені помилки у прізвищі, імені, по батькові або замість імені чи по батькові зазначені ініціали суд повинен запропонувати заявникові подати докази про те, що правовстановлюючий документ належить йому і що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення. Разом з тим, цей порядок не застосовується, якщо виправлення в таких документах належним чином не застережені або ж їх реквізити нечітко виражені внаслідок тривалого використання, неналежного зберігання, тощо. Це є підставою для вирішення питання про встановлення факту, про який йдеться в документі, відповідно до чинного законодавства.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 у селі Бишків, Жовківського району Львівської області, що підтверджується копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , який виданий Жовківським РВ УМВС України у Львівській області 10.06.2002 року.
З копії свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 , яке видано 21.07.1984 року (а.с. 8) вбачається, що своє дошлюбне прізвище ОСОБА_3 на ОСОБА_4 позивач змінила внаслідок укладення шлюбу 21.07.1984 року із ОСОБА_5 , про що в книзі реєстраців актів про укладення шлюбу Бишківської сільської ради було зроблено запис за № 20.
Тобто, судом встановлено, що дошлюбне прізвище позивача є ОСОБА_3 .
Батьком позивача є ОСОБА_6 , матір'ю- ОСОБА_2 , що стверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , яке видано 21.07.1962 року.
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача - ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть НОМЕР_4 , актовий запис № 28 виданим виконавчим комітетом Бишківської сільської ради Жовківського району Львівської області (а.с.6).
Після її смерті відкрилася спадщина на належне їй майно, в тому числі і на земельну ділянку площею 1,4009 га на території Добросинсько-Магерівська ОТГ (колись територія Бишківської сільської ради), цільове призначення якої "для ведення товарного сільськогосподарського виробництва", що вбачається з копії Державного акту про право приватної власності на землю серії ЛВ № 015181 виданого на імя ОСОБА_2 (а.с.5).
Відповідно до ст. 1261 ЦК України після смерті матері позивач має право на спадкування належного їй майна.
Однак, звернувшись до нотаріальної контори з приводу спадкування їй вказано, що в свідоцтві про народження позивачки зазначено, що її мати ОСОБА_2 , а у свідоцтві про смерть її матері зазначено, що померла ОСОБА_2 , хоча у свідоцтві про одруження матері позивачки та у свідоцтві про народження позивачки, зазначено імя її матері як " ОСОБА_7 ".
У зв"язку із такими розбіжностями в документах щодо імені померлої матері позивача, вона не може оформити спадщину після її смерті, оскільки змушена довести родинні стосунки з померлою.
Судом встановлено, що позивач - ОСОБА_1 зверталася до землевпорядної установи про присвоєння кадастрового номера земельній ділянці, однак їй також вказано на те, що в свідоцтві про смерть зазначено, що померла ОСОБА_2 , а в державному акті серїі ЛВ № 015181 зазначено, що такий видано ОСОБА_2 , а тому слід встановити що Державний акт про право власності на земельну ділянку належить дійсно померлій, лише тоді можливе оформлення спадщини.
Суд враховує, що встановити юридичні факти, по іншому, як рішенням суду неможливо.
Суд приходить до висновку, що враховуючи наведені вище обставини, зазначені позивачем факти, що мають юридичне значення, знайшли своє підтвердження, і як наслідок, у суду є всі підстави встановити такі.
Правовідносини між сторонами виникли у зв'язку з неоднаковим записом у документах власного імені спадкодавця ОСОБА_2 , що ставить під сумнів належність їй правовстановлюючого документа, а саме Державного акта, у зв'язку з чим позивачка позбавлена можливості оформити спадщину.
Наявні в матеріалах справи докази переконливо свідчать про те, що ОСОБА_2 та ОСОБА_2 є однією і тією ж особою.
Суд зауважує, що встановлення цього факту породжує для позивачки юридичні наслідки, оскільки усуне перешкоди у реалізації нею права на оформлення спадщини після смерті її матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Зібрані по справі докази, оцінені судом належним чином кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв'язок у сукупності, встановлені судом обставини свідчать про те, що у суду є всі підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Керуючись ст. ст. 23, 141, 247, 258-259, 264-265, 315-319, 354 ЦПК України, суд,
Позов задоволити.
Встановити факт родинних відносин між фізичними особами, а саме, що померла ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 є матір"ю ОСОБА_1 .
Встановити юридичний факт, а саме, що Державний акт про право приватної власності на землю площею 1,4009 га серії ЛВ № 015181 виданого Бишківською сільською радою Жовківського району Львівської області на ім"я ОСОБА_2 дійсно належить ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Львівського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне рішення складено 31.03.2022 року.
Суддя: Зеліско Р. Й.