Справа №461/1258/22
Провадження №2/461/782/22
29 березня 2022 року м.Львів
Галицький районний суд м.Львова у складі:
головуючого судді Зубачик Н.Б.,
секретаря судових засідань Гель І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові в спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Ідея Банк», за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору - Державного виконавця Шевченківського відділу ДВС у м.Дніпрі Південно - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) Ковтюх Єлизавети Євгенівни про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню -
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до АТ «Ідея Банк», в якому просить визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 2143, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим Олегом Миколайовичем 29.11.2017 року щодо звернення стягнення заборгованості за Кредитним договором № 270.215.72239 від 08.11.2016 року в розмірі 31 768,72 грн. на користь ПАТ «ІДЕЯ БАНК».
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 29.11.2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим Олегом Миколайовичем вчинено виконавчий напис №2143 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Ідея Банк» заборгованості за кредитним договором №270.215.72239 від 08.11.2016 року в розмірі 31 768,72 грн. Позивач зазначила, що кредитний договір №270.215.72239 від 08.11.2016 року, на підставі якого вчинявся оскаржуваний виконавчий напис, був укладений у простій письмовій формі без відповідного нотаріального посвідчення, а тому Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим Олегом Миколайовичем вчинено нотаріальний напис з порушенням Постанови Кабінету міністрів від 29 червня 1999 р. № 1172 Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів. Окрім того, позивач стверджує, що при вчиненні виконавчого напису нотаріус не отримував від відповідача первинні документи щодо видачі кредиту та здійснення його часткового погашення, відтак у останнього були відсутніми підстави вважати, що розмір заборгованості позивача перед відповідачем, а також суми штрафних санкцій та процентів, зазначені у виконавчому написі, є безспірними. Просить позов задоволити.
Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 25.02.2022 року відкрито провадження, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 25.02.2022 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено частково, зупинено стягнення у виконавчому провадженні №55505090, відкритому на підставі виконавчого напису № 2143, вчиненого 29.11.2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим Олегом Миколайовичем щодо звернення стягнення на користь ПАТ «ІДЕЯ БАНК» заборгованості за Кредитним договором № 270.215.72239 від 08.11.2016 року в розмірі 31 768,72 грн. - до набранням рішенням суду законної сили.
Сторони у справі про судовий розгляд даного позову повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.
Як вбачається із рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №7901830695144, відповідач 11.03.2022 року отримав ухвалу про відкриття провадження та копію позовної заяви з додатками, та у встановлений ухвалою п'ятнадцятиденний строк відзив на позовну заяву не подав.
На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, що мають істотне значення для її розгляду і вирішення по суті, дійшов наступного висновку.
Відповідно до ст.4 ЦПК України, ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Частиною ч.1 ст.15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Судом встановлено, що 08.11.2016 року між Акціонерним товариством «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 770.215.72239.
Відповідно до умов кредитного договору ОСОБА_1 отримала кредитні кошти в розмірі 12 787, 11 грн.
29.11.2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим Олегом Миколайовичем вчинено виконавчий напис №2143 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Ідея Банк» заборгованості за кредитним договором №770.215.72239 в розмірі 31768,72 грн. /а.с.21/.
11.01.2018 року за виконавчим написом №2143 від 29.11.2017 року Державним виконавцем Шевченківського відділу ДВС у м.Дніпрі Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Науменком Вадимом Юрійовичем відрито виконавче провадження №55505090 /а.с.15/.
В межах виконавчого провадження №55505090 державним виконавцем винесено постанови про арешт майна боржника, про арешт коштів боржника, про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника /а.с.17-20/.
Нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом (стаття 18 ЦК України).
Для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України (стаття 87 Закону України «Про нотаріат»).
У частині першій статті 88 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року (в редакції діючій на час вчинення оспорюваного виконавчого напису).
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
Такі правові висновки викладено у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 6-887цс17 і від них Велика Палата Верховного Суду не відступала, на час розгляду справи.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 липня 2019 року у справі № 916/3006/17 (провадження № 12-278гс18) зроблено висновок, що «вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи сторін у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру на час вчинення нотаріусом виконавчого напису. Інформація про наявність у суді іншого позову стягувача до боржника чи боржника до стягувача сама по собі не є доказом недотримання умови щодо безспірності заборгованості. Якщо порушення Порядку вчинення нотаріальних дій, допущені нотаріусом при вчиненні виконавчого напису, не свідчать про недотримання умов вчинення виконавчого напису, передбачених статтею 88 Закону України «Про нотаріат», та не призвели до порушення гарантованих законом прав боржника або стягувача, вони не можуть слугувати підставою для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню».
У пунктах 17, 18, 20 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 305/2082/14-ц (провадження № 14-557цс19) зазначено, що «Вчинюючи виконавчі написи, нотаріус відповідно до закону встановлює та офіційно визнає факт наявності певної безспірної заборгованості та викладає такий свій висновок у відповідному нотаріальному акті - документі (виконавчому написі), що одночасно є підставою для примусового виконання (пункт 3 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження»). Нотаріус у межах реалізації наданих йому юрисдикційних повноважень не вирішує спорів про право, але в результаті розгляду нотаріальної справи та вчинення нотаріальної дії правова невизначеність все ж припиняється. Отже, здійснюючи повноваження у сфері безспірної юрисдикції, нотаріус має встановлювати наявність або відсутність певного юридичного складу, щоб покласти його у підставу нотаріального акта в межах вчинюваної ним відповідної нотаріальної дії. Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»). При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язківстрів України. учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником. При цьому безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на і підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі Перелік)».
Згідно з підпунктом 1.1 пункту 1 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.
Підпунктом 1.2 пункту 1 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій вчинення нотаріальних дій перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міні
Підпунктом 3.1 пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, зокрема якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.
Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.
Відповідно до пункту 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, у разі стягнення заборгованості за кредитними договорами, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями, для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2016 року скасовано. Визнано незаконною та нечинною Постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», в частині, у тому числі п. 2. Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів: «Доповнити перелік після розділу "Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
Верховний Суд у своїй постанові від 12 березня 2020 року у справі № 757/24703/18-ц (провадження № 61-12629св19) дійшов висновку, що оскільки серед документів, наданих банком нотаріусу для вчинення виконавчого напису, відсутній оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку, а надана нотаріусу анкета-заява позичальника не посвідчена нотаріально, отже не могла бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.
Оскаржений виконавчий напис вчинений нотаріусом 29.11.2017 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14. Однак, як убачається з матеріалів справи, що серед документів наданих банком нотаріусу для вчинення виконавчого напису оригінал нотаріально посвідченого договору за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку, відсутній.
Відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Згідно ч.1, 5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно ч.1, 2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що оспорюваний виконавчий напис нотаріусом було вчинено з порушенням чинного законодавства, а тому він підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню.
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, сплачений позивачем судовий збір при подачі позову в розмірі 992,40 грн., а також судовий збір, сплачений за подання заяви про забезпечення позову, в розмірі 496,20 грн. підлягає стягненню з відповідача.
Вирішуючи питання щодо відшкодування витрат на правничу допомогу, суд вважає, що ці вимоги підлягають задоволенню, виходячи з такого.
Витрати на професійну правничу допомогу, згідно з частиною 3 ст.133 ЦПК України, відносяться до витрат, пов'язаних із розглядом справи.
Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Судом встановлено, що 02.02.2022 року між ОСОБА_1 та Дніпровським центром правового захисту укладено договір №02022201/1 про надання правової допомоги /а.с.10/.
Клієнту згідно умов договору було надано правову допомогу, на підтвердження надання якої було складено та підписано акт приймання - передачі наданих послуг №02022201/1/1 від 09.02.2022 року.
Відповідно до акту приймання - передачі наданих послуг №02022201/1/1 від 09.02.2022 року, Дніпровським центром правового захисту надало позивачу наступні послуги: підготовка заяви до ДВС про зняття арешту, підготовка позовної заяви та заяви про забезпечення позову /а.с.9/.
Як вбачається з квитанції №9260-1559-1346-1692 від 14.02.2022 року ОСОБА_1 оплачено послуги адвоката в розмірі 5700 грн. /а.с.16/.
Відтак суд вважає доведеною вимогу позивача про стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 5700 грн., а відтак така підлягає до задоволення.
Окрім того, відповідно до ч.7 ст.158 ЦПК України у разі у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.
На підставі викладеного, керуючись ст. 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», ст.ст. 15, 16, 18 ЦК України, ст. ст. 49, 55, 77, 78, 81, 206, 258, 259, 263, 265, 268, 272, 354 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Ідея Банк», за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору - Державного виконавця Шевченківського відділу ДВС у м.Дніпрі Південно - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) Ковтюх Єлизавети Євгенівни про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задоволити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №2143, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим Олегом Миколайовичем 29.11.2017 року щодо звернення стягнення заборгованості за Кредитним договором № 270.215.72239 від 08.11.2016 року в розмірі 31 768 (тридцять одна тисяча сімсот шістдесят вісім) гривень 72 (сімдесят дві) копійок на користь ПАТ «ІДЕЯ БАНК».
Заходи забезпечення позову у виді зупинення стягнення у виконавчому провадженні №55505090, відкритому на підставі виконавчого напису № 2143, вчиненого 29.11.2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим Олегом Миколайовичем щодо звернення стягнення на користь ПАТ «ІДЕЯ БАНК» заборгованості за Кредитним договором № 270.215.72239 від 08.11.2016 року в розмірі 31 768,72 грн., продовжують діяти протягом дев'яносто днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Стягнути з Акціонерного товариства «Ідея Банк» на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1488 (одна тисяча чотириста вісімдесят вісім) грн. 60 коп.
Стягнути з Акціонерного товариства «Ідея Банк» на користь ОСОБА_1 5700 (п'ять тисяч сімсот) гривень 00 копійок витрат на правову допомогу.
Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду через Галицький районний суд м. Львова протягом тридцяти днів,з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий 27.02.2006 року Жовтневим РВ ДМУ УМВС України у Дніпропетровській області.
Відповідач: Акціонерне товариство «Ідея Банк», ЄДРПОУ 19390819, адреса: 79008, м.Львів, вул. Валова, 11.
Третя особа: Державний виконавець Шевченківського відділу ДВС у м.Дніпрі Південно - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) Ковтюх Єлизавета Євгенівна, адреса: 49101, м. Дніпро, вул. Старокозацька, 56.
Суддя Зубачик Н.Б.