Справа №461/125/22
Провадження №3/461/1100/22
31 березня 2022 року суддя Галицького районного суду м. Львова Стрельбицький В.В., за участю представника митного органу Лубоцького Б.І., розглянувши матеріали, які надійшли від Львівської митниці Державної митної служби про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення митних правил
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 виданий Дніпрорудненським МВ Василівського РВУ МВС України в Запорізькій області 18.08.1995, паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_2 ,
за ч.6 ст.470 Митного кодексу України,
встановив:
Відповідно до результатів перевірки проведеної Львівською митницею на виконання доручення начальника Львівської митниці від 11.08.2021 № 6-д від 15.07.2021 № 2065/7.8-20 щодо дотримання строків доставки транспортних засобів до митниці призначення, згідно з вимогами ст. 95 Митного кодексу України, встановлено, що 21.08.2018 о 08:28 через митний пост «Грушів» Львівської митниці, смугою руху «зелений коридор», громадянин ОСОБА_1 ввіз на митну територію України в митному режимі «ТРАНЗИТ» автомобіль марки «ALFA ROMEO 147», VIN НОМЕР_3 , державний реєстраційний номер Республіки Польща НОМЕР_4 .
Згідно інформації отриманої з баз даних Автоматизованої системи митного оформлення «Інспектор» та Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України, станом на 13.12.2021 року автомобіль «ALFA ROMEO 147», VIN НОМЕР_3 , державний реєстраційний номер Республіки Польща НОМЕР_5 до митниці призначення не доставлений і за межі митної території України не вивезений.
Згідно інформації отриманої з модуля Автоматизованої системи митного оформлення «Інспектор», ОСОБА_1 у будь який митний орган України із письмовою заявою щодо неможливості вивезення транспортного засобу не звертався. На виклик Львівської митниці для надання пояснень щодо не вивезення автомобіля та участі у складенні протоколу не з'явився.
Таким чином, ОСОБА_1 не доставив транспортний засіб «ALFA ROMEO 147», VIN НОМЕР_3 , державний реєстраційний номер Республіки Польща НОМЕР_4 до митного органу призначення, перевищив встановлений Митним кодексом України строк доставки транспортного засобу, що перебуває під митним контролем, до митного органу призначення терміном більше ніж на 30 діб.
Відповідно до ст.526 МК України, вважаю можливим провести розгляд справи у відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та не з'явилася в судове засідання, хоча належним чином повідомлялася про час і місце розгляду справи, що стверджується матеріалами справи.
Згідно ч. 9 ст. 494 МК України, якщо при складенні протоколу особа, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, не була присутня, до протоколу вноситься відповідний запис, який підписується посадовою особою митного органу, яка склала протокол, та свідками, якщо вони є, після чого один примірник протягом трьох робочих днів надсилається особі, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, за повідомленою нею або наявною в митних органах адресою (місце проживання або фактичного перебування).
Відповідно до ч.10 ст.494 МК України, протокол вважається врученим у тому числі у разі, якщо особа, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, не перебувала за повідомленою нею або наявною в митних органах адресою або місце проживання чи фактичного перебування, повідомлене такою особою, є недостовірним.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання вищевказаних вимог, посадовими особами уповноваженими на складання та вручення протоколу про порушення митних правил скеровано на наявну в митного органу адресу ОСОБА_1 примірник даного протоколу та повідомлення із зазначеними у ньому датою, часом та місцем розгляду справи. Також, ОСОБА_1 повідомлявся судом про дату, час та місце розгляду справи, шляхом скерування судового виклику (повідомлення) рекомендованою кореспонденцією.
Суд зауважує, що Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини гарантовано кожній фізичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку справи, у якій вона є стороною. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправних зволікань) судового захисту. В поняття «розумний строк» розгляду справи Європейський суд з прав людини включає: складність справи, поведінку заявника, поведінку органів державної влади, важливість справи для заявника. В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції. Крім того, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Зважаючи на обов'язок суду щодо розгляду справи в розумні строки, приходжу до висновку про можливість розгляду справи за відсутності особи щодо якої складено протокол. За наведених обставин, з метою дотримання розумних строків розгляду справи та враховуючи, що особа, яка притягається до відповідальності не з'явилася в судове засідання, повідомлялась про дату, час та місце розгляду справи, а також про наявність даного адміністративного провадження, що підтверджується матеріалами справи, не подала до суду жодних заяв чи клопотань, визнано можливим розгляд справи проводити у її відсутності.
При цьому, суд виходить з того, що Законом України «Про правовий режим воєнного стану» встановлено наступне.
Стаття 10. Неприпустимість припинення повноважень органів державної влади, інших державних органів в умовах воєнного стану
1. У період воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, а також судів, органів прокуратури України, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвідувальну діяльність.
Стаття 12-2. Діяльність судів, органів та установ системи право суддя в умовах воєнного стану
1. В умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.
2. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.
Стаття 26. Правосуддя в умовах воєнного стану
1. Правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України.
2. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.
3. У разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами України може бути змінена територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місцезнаходження судів.
4. Створення надзвичайних та особливих судів не допускається.
Наведені положення покладають на суд обов'язок продовжувати здійснювати правосуддя в умовах введення воєнного стану, за наявності такої можливості та встановлюють те, що повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені. При цьому, скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства прямо забороняється Законом.
Заслухавши доводи представника митниці, дослідивши матеріали справи, приходжу до наступного висновку.
Завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням (ч.1 ст.486 МК України).
Частиною 6 ст. 470 МК України передбачена відповідальність за перевищення встановленого статтею 95 цього Кодексу строку доставки транспортних засобів особистого користування та транспортних засобів комерційного призначення більше ніж на тридцять діб, а так само втрата цих транспортних засобів, у тому числі їх розкомплектування - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або конфіскацію таких транспортних засобів.
У відповідності до вимог ст. 495 МК України, доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані встановлюються: протоколом про порушення митних правил, протоколами процесуальних дій, додатками до зазначених протоколів; поясненнями свідків, поясненнями особи, яка притягується до відповідальності; висновком експерта, іншими документами.
Частиною 1 ст. 381 Митного кодексу України (в редакції Закону станом на момент ввезення ТЗ) встановлено, що транспортні засоби особистого користування, постійно зареєстровані у відповідних реєстраційних органах іноземної держави, дозволяється ввозити на митну територію України з метою транзиту без письмового декларування та внесення на рахунок органу доходів і зборів, що здійснив пропуск таких транспортних засобів на митну територію України, грошової застави в розмірі митних платежів, що підлягають сплаті при ввезенні таких транспортних засобів з метою вільного обігу.
Відповідно до глави 55 р. ХІІ МК України, поміщення громадянином - резидентом транспортного засобу, постійно зареєстрованого у відповідних реєстраційних органах іноземної держави, у будь-який інший митний режим ніж транзит супроводжуватиметься обов'язковим письмовим декларуванням цього транспортного засобу та виконанням інших митних формальностей, передбачених Митним кодексом України (письмове зобов'язання, застосування заходів гарантування тощо).
Пунктом 57 ч. 1 ст. 4 Митного кодексу України, встановлено, що термін «товар» вживається в значенні будь-якої рухомої речі, у тому числі такої, на яку законом поширено режим нерухомої речі (крім транспортних засобів комерційного призначення), валютні цінності, культурні цінності, а також електроенергія, що переміщується лініями електропередачі.
Таким чином «транспортний засіб особистого користування» охоплюється поняттям «товар», оскільки є рухомою річчю.
Товари, транспортні засоби комерційного призначення, що переміщуються у митному режимі транзиту, перебувають під митним контролем і повинні бути доставленими у митний орган призначення до закінчення строку, визначеного ст. 95 МК України (ст. 90 та 93 МК України).
У відповідності до ст. 95 МК України, для автомобільного транспорту встановлено строк транзитного перевезення в десять діб, а у разі переміщення в зоні діяльності однієї митниці - п'ять діб.
Частиною 2 ст. 95 МК України встановлено, що до строків зазначених у ч. 1 даної статті, не включається час дії обставин, зазначених у ст. 192 МК України.
У відповідності до вимог ст. 495 МК України, доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані встановлюються: протоколом про порушення митних правил, протоколами процесуальних дій, додатками до зазначених протоколів; поясненнями свідків, поясненнями особи, яка притягується до відповідальності; висновком експерта, іншими документами.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого правопорушення підтверджується наступними доказами, які досліджені та перевірені судом:
-протоколом про порушення митних правил №2620/20900/21 від 13.12.2021 року;
-витягами з інформаційних систем Держмитслужби;
-листами Львівської митниці від 28.09.2021, 03.11.2021, 03.12.2021, 16.12.2021 та поштовими документами про їх надіслання;
-доповідною запискою;
-листом управління ДМС в Запорізькій області;
Вищенаведені докази є належними та допустимими і у своїй сукупності свідчать про наявність у діях ОСОБА_1 складу порушення митних правил, передбаченого ч.6 ст. 470 МК України.
Зокрема, такі докази встановлюють час ввезення транспортного засобу на територію України, митний режим ввезення, а також доводять відсутність даних стосовно своєчасного вивезення автомобіля за межі держави або поміщення його в інший митний режим.
Аналізуючи докази по даній справі з точки зору їх допустимості, об'єктивності та достатності, приходжу до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.6 ст.470 МК України доведена повністю.
При цьому суд враховує, що в ході розгляду справи не здобуто, а ОСОБА_1 митному органу або суду не подано документів, що підтверджують факт аварії чи дії обставин непереборної сили, видані компетентними органами (установами) та засвідчені в установленому порядку; примірник акту про проведення огляду територій та приміщень складів тимчасового зберігання, митних складів, магазинів безмитної торгівлі, територій вільних митних зон та інших місць, де знаходяться товари, транспортні засоби комерційного призначення, що підлягають митному контролю, чи провадиться діяльність, контроль за якою покладено на митні органи, якщо аварія чи обставини непереборної сили мали місце на митній території України у зоні діяльності іншого митного органу та таким іншим митним органом проводився огляд; письмове підтвердження митного органу, якщо аварія чи обставини непереборної сили мали місце на митній території України у зоні діяльності іншого митного органу і таким іншим митним органом огляд не проводився згідно з абзацом четвертим пункту 5 цього розділу, тобто не виконано вимоги п. 6 Розділу VIII Порядку, затвердженого наказом МФУ від 31.05.2012 № 657.
Вирішуючи питання про призначення виду стягнення за порушення митних правил, суд приймає до уваги, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
З урахуванням характеру вчиненого порушення, особи порушника, який раніше до адміністративної відповідальності за порушення митних правил не притягувався, приймаючи до уваги відсутність в матеріалах справи даних про його доходи та можливість виконати стягнення у виді штрафу, вважаю за необхідне застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді конфіскації транспортного засобу.
У відповідності до ст.487 МК України, провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.
Статтею 40-1 КУпАП встановлено, що судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом. Згідно п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного з правопорушника стягується 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 496,20 гривень.
Керуючись ст.ст.458, 459, 461, 470, 486, 527, 528 МК України, -
постановив:
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.6 ст.470 Митного кодексу України та накласти на нього стягнення у виді конфіскації транспортного засобу марки «ALFA ROMEO 147», VIN НОМЕР_3 , державний реєстраційний номер Республіки Польща НОМЕР_4 .
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави в особі Державної судової адміністрації України 496,20 гривень судового збору.
Постанова може бути оскаржена упродовж десяти днів з дня її винесення.
Суддя Стрельбицький В.В.