Справа № 463/14366/21 Головуючий у 1 інстанції: Мармаш В.Я.
Провадження № 22-ц/811/4662/21 Доповідач в 2-й інстанції: Ванівський О. М.
24 березня 2022 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Ванівського О.М.
суддів: Цяцяка Р.П., Шеремети Н.О.,
секретаря: Симець В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 23 грудня 2021 року у справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення фактів, що мають юридичне значення,
В грудні 2021 року ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» звернулася до суду з заявою, відповідно до якої просила встановити факт, що вимушене переселення ОСОБА_1 , у березні 2014 року з тимчасово окупованої території Донецької області України відбулось внаслідок терористичного акту, вчиненого Російською Федерацією; встановити факт, що ОСОБА_1 заподіяна майнова шкода терористичним актом, вчиненим Російською Федерацією у формі застосування зброї на тимчасово окупованій території Донецької області України з березня 2014 року; встановити факт, що ОСОБА_1 заподіяна моральна шкода терористичним актом, вчиненим Російською Федерацією у формі застосування зброї на тимчасово окупованій території Донецької області України з березня 2014 року.
Ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 23 грудня 2021 року відмовлено у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Ухвалу суду оскаржила ОСОБА_1 , подавши апеляційну скаргу.
Зазначає, що факт, що вимушене переселення заявника у березні 2014 року з тимчасово окупованої території Донецької області України відбулося внаслідок терористичного акту, вчиненого Російською Федерацією встановлений наведеними в заяві нормативно-правовими актами відносно всіх осіб, які мають статус ВПО, а тому суд першої інстанції мав перевірити в заявника наявність відповідного статусу та встановити даний факт.
Щодо факту завдання шкоди, то він є похідним від факту вимушеного переселення заявника.
В частині майнової та моральної шкоди зазначила, що Російською Федерацією взагалі не визнається факт її втручання у внутрішні справи України та причетність до терористичної діяльності на тимчасово окупованих територіях. Таким чином вважає, що спір про право передбачений ч.4 ст. 315 ЦПК України відсутній, натомість має місце міждержавний спір про факт збройної агресії.
Просить скасувати ухвалу про відмову у відкритті провадження та направити справу для продовження розгляду.
Сторони в судове засідання не з'явилися, хоча про час та дату розгляду справи були повідомлені належним чином.
Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Згідно з ч. 4, 5 ст. 268 ЦПК України суд, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам.
Згідно з вимогами ч.1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
Відмовляючи у відкритті провадження суд першої інстанції прийшов до висновку, що зі змісту поданої заяви вбачається спір про право, а в порядку окремого провадження здійснюється розгляд виключно безспірних проваджень.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Встановлено, що ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою, відповідно до якої просила:
встановити факт, що вимушене переселення ОСОБА_1 , у березні 2014 року з тимчасово окупованої території Донецької області України відбулось внаслідок терористичного акту, вчиненого Російською Федерацією;
встановити факт, що ОСОБА_1 заподіяна майнова шкода терористичним актом, вчиненим Російською Федерацією у формі застосування зброї на тимчасово окупованій території Донецької області України з березня 2014 року;
встановити факт, що ОСОБА_1 заподіяна моральна шкода терористичним актом, вчиненим Російською Федерацією у формі застосування зброї на тимчасово окупованій території Донецької області України з березня 2014 року.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження /загального або спрощеного; 3) окремого провадження.
Згідно з ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до ч. 3 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.
Згідно з ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути зокрема відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Встановлення розміру майнової та моральної шкоди здійснюється судом в порядку позовного провадження, адже визначення розміру таких призведе до виникнення у особи, діями якої таку шкоду було завдано, обов'язку відшкодувати завдану шкоду, тобто у даному випадку наявний спір про право.
Відповідно до ст. 20 ЦПК України не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з ч. 4 ст. 315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.
З огляду на вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.
Колегія суддів вважає, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому його відповідно до ст.. 375 ЦПК України необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Керуючись ст.ст. 374 ч.1 п.1, 375, 381 - 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 23 грудня 2021 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повний текст постанови складено 24 березня 2022 року.
Головуючий : Ванівський О.М.
Судді: Цяцяк Р.П.
Шеремета Н.О.