Дата документу 01.04.2022 Справа № 336/5540/20
Єдиний унікальний № 336/5540/20 Головуючий у 1 інстанції: Галущенко Ю.А.
Провадження № 22-ц/807/738/22 Суддя-доповідач: Дашковська А.В.
«01» квітня 2022 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого: Дашковської А.В.,
суддів: Кримської О.М.,
Кочеткової І.В.,
розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу з апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 09 грудня 2020 року у справі за позовом Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за комунальні послуги,
В вересні 2020 року Концерн «Міські теплові мережі» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за комунальні послуги.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що позивачем надаються послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води за адресою: АДРЕСА_1 , а відповідачі отримують надані послуги.
Внаслідок того, що відповідачі не виконують свої обов'язки по сплаті послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, утворилась заборгованість за період з 01 березня 2015 року по 01 вересня 2020 року у розмірі 101786,19 грн.
На підставі зазначеного просив стягнути з відповідачів на користь Концерну «Міські теплові мережі» в солідарному порядку суму заборгованості за надані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання в сумі 101786,19 грн. та судовий збір в розмірі 2102 грн.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 09 грудня 2020 року позов задоволено.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь Концерну «Міські теплові мережі» заборгованість за надані послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води за період з 01 березня 2015 року по 01 вересня 2020 року у розмірі 101786,19 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Концерну «Міські теплові мережі» судові витрати в розмірі 1051 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Концерну «Міські теплові мережі» судовий збір в розмірі 1051 грн.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неналежне повідомлення про розгляд справи, не проживання у вказаній квартирі, перебування на військовій службі з 12 жовтня 2013 року по 07 травня 2015 року, проживання на орендованій квартирі з дружиною та дитиною у період з 05 листопада 2018 року, просив скасувати рішення суду в частині солідарного стягнення з нього заборгованості в розмірі 101 786,19 грн., та в частині стягнення з нього судового збору.
Концерн «Міські теплові мережі» подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що відповідачі зареєстровані за адресою надання послуг, ОСОБА_1 в разі непроживання повинен був надати відповідні документи, відповідачі не звертались до Концертну з приводу відсутності за місцем реєстрації, тому відсутні підстави для здійснення нарахувань на іншу кількість осіб.
Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 27 січня 2022 року апеляційне провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою відкрито, та ухвалою Запорізького апеляційного суду від 27 січня 2022 року справу призначено до апеляційного розгляду без повідомлення учасників справи в порядку ч. 2 ст. 369 ЦПК України.
Відповідно до частин першої, третьої статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.
Згідно з ч.1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Зважаючи на те, що ціна позову у справі становить менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа є малозначною, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін.
Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Нормами пункту третього частини третьої статті 376 ЦПК України визначено, що порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату,час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов'язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.
З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 04 листопада 2020 року постановлено розгляд справи проводити в судовому засіданні 09 грудня 2020 року без виклику сторін.
Згідно з супровідним листом від 04 листопада 2020 року копія ухвали суду разом з копією позовної заяви з додатками була направлена на адресу відповідачів, докази отримання відповідачами поштових відправлень в матеріалах справи відсутні.
Отже, оскаржуване рішення судом першої інстанції було ухвалене 09 грудня 2020 року за відсутності відомостей щодо належного повідомлення відповідачів про розгляд справи.
Оскільки належне повідомлення осіб, які беруть участь у справі, є обов'язковим, участь у справі є процесуальним правом таких осіб (ст. 43 ЦПК України), а згідно зі ст. 129 Конституції України, до основних засад судочинства належить змагальність сторін та доведення суду переконливості своїх доводів (повідомлення про судове засідання є елементом змагальності та обов'язком суду), то неповідомлення про дату судового засідання є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод.
Такі допущені судом порушення норм процесуального законодавства, на яких наголошує у своїй апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України є обов'язковою підставою для скасування рішення суду першої інстанції.
Матеріалами справи, а саме Витягами з реєстру територіальної громади міста Запоріжжя щодо реєстрації місця проживання фізичної особи підтверджено, що відповідачі зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 14,15).
Позивачем надавались послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води за вказаною адресою, особовий рахунок № НОМЕР_1 .
Відповідно до довідки щодо заборгованості за надані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання заборгованість відповідачів за період з 01 березня 2015 року по 01 вересня 2020 року становить 101786,19 грн.
Згідно з розрахунком Концерну «Міські теплові мережі» за період з березня 2015 року по вересень 2020 року за адресою: АДРЕСА_1 , надавались послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води на суму 101786,19 грн., з них: за послуги з централізованого опалення - 35780,87 грн., за послуги з постачання гарячої води - 66005,32 грн., сплачено 0,00 грн. (а.с.5-6).
Відповідачами розрахунок заборгованості не спростований, власний розрахунок не наданий.
Згідно з п. 1 Правил про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року № 630, з наступними змінами та доповненнями (надалі - Правила), ці Правила регулюють відносини між суб'єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг (виконавець) і фізичною та юридичною особою (споживач), яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.
Послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання відносяться до комунальних послуг.
Пунктом 18 Правил встановлено, що розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається крім випадків, передбачених законом (ч. 1 ст. 525 ЦК України).
Частиною 1 ст. 530 ЦК України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ст. 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
За приписами пункту 1 частини першої статті 20 Закону України від 24 червня 2004 року № 1875-IV «Про житлово-комунальні послуги» (чинного на час виникнення спірних правовідносин) передбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. При цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частиною третьою статті 20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Обов'язок щодо оплати власниками квартир та споживачами житлово-комунальних послуг, крім вищенаведених положень законодавства, закріплений також у статті 162 Житлового кодексу Української РСР.
Отже, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Зазначене узгоджується з висновком, викладеним у постановах Верховного Суду України від 30 жовтня 2013 року у справі № 6-59цс13 та від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15.
За нормами ст. 64 ЖК УРСР члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору.
Таким чином, що хоча договір між сторонами про надання послуг не укладався, Концерн «Міські теплові мережі» надавав відповідачам як споживачам за вказаною адресою послуги, а відповідачі такі послуги прийняли, від їх отримання не відмовлялися, а тому повинні нести обов'язок із сплати за комунальні послуги, надані Концерном «Міські теплові мережі».
Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Як передбачено ст.ст. 76,77 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Відповідно до ст.ст. 79, 80 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Як установлено ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За приписами ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчинення нею процесуальних дій.
Матеріали справи не містять доказів того, що відповідачі у встановленому законом порядку відмовились від надання послуг Концерном «Міські теплові мережі», доказів ненадання послуг або надання послуг неналежної якості, що б давало підстави для звільнення від їх оплати.
Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не був споживачем послуг позивача, через те, що не проживав за вказаною адресою, з 12 жовтня 2013 року по 07 травня 2015 року перебував на військовій службі, з 05 листопада 2018 року проживає на орендованій квартирі з дружиною та дитиною, є неспроможними.
Порядок проведення перерахунку за надання послуг з водопостачання та водовідведення споживачам фізичним особам регулюється Законом України «Про питну воду і питне водопостачання», Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими Постановою Кабінету міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, Порядком зменшення розміру плати за комунальні послуги в разі тимчасової відсутності споживача та/або членів його сім'ї, затвердженим Рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради № 306/1 від 23 липня 2013 року, та Порядком зменшення розміру плати за комунальні послуги в разі тимчасової відсутності споживача та/або членів його сім'ї за місцем реєстрації, затвердженим Рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради №142 від 24 березня 2017 року.
Статтею 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», пунктом 29 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення передбачено, що споживач має право на зменшення розміру оплати у разі тимчасової відсутності споживача та/або членів його сім'ї на підставі письмової заяви споживача та офіційного документа, що підтверджує його, їх відсутність (довідка з місця тимчасового проживання, роботи, лікування, навчання, проходження військової служби, відбування покарання).
Порядком визначено, що при несвоєчасному зверненні споживача до виконавця послуг з питання оформлення перерахунку за спожиті послуги останній уточнює та вносить зміни до особових рахунків спочатку поточного кварталу. За попередній період перерахунки не проводяться.
ОСОБА_1 не надано доказів, що він повідомляв Концерн «Міські теплові мережі» шляхом подання відповідної письмової заяви про свою відсутність за адресою реєстрації та неотримання послуг.
Враховуючи викладене, рішення суду згідно з п.3.ч.3 ст.376 ЦПК України підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про стягнення солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь Концерну «Міські теплові мережі» заборгованість за надані послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води за період з 01 березня 2015 року по 01 вересня 2020 року у розмірі 101786,19 грн.
За приписами ч. ч. 1, 13 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
У відповідності до вимог ст.141 ЦПК України Концерн «Міські теплові мережі» має право на компенсацію ОСОБА_2 , ОСОБА_1 судового збору за подання позовної заяви в розмірі 2102 грн. по 1051 грн. з кожного.
Керуючись ст. ст. 279, 368, 369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 09 грудня 2020 року у цій справі скасувати та прийняти нову постанову наступного змісту.
Позов Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за комунальні послуги - задовольнити.
Стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь Концерну «Міські теплові мережі» заборгованість за надані послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води за період з 01 березня 2015 року по 01 вересня 2020 року у розмірі 101786 (сто одна тисяча сімсот вісімдесят шість) гривень 19 копійок.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Концерну «Міські теплові мережі» судові витрати в розмірі 1051 (тисяча п'ятдесят одна) гривня.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Концерну «Міські теплові мережі» судовий збір в розмірі (тисяча п'ятдесят одна) гривня.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Повний текст постанови складений 01 квітня 2022 року.
Головуючий А.В. Дашковська
Судді: О.М. Кримська
І.В. Кочеткова