Дата документу 01.04.2022 Справа № 336/6723/21
01 квітня 2022 року
м. Запоріжжя
Єдиний унікальний № 336/6723/21
Провадження № 22-ц/807/1003/22
Запорізький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Кримської О.М. (суддя-доповідач),
суддів: Дашковської А.В., Кочеткової І.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 22 грудня 2021 року, в складі судді Щасливої О.В, у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей,
У серпні 2021 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей.
В обґрунтування позову зазначає, що з серпня 2012 року вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем, який було розірвано рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 24 червня 2021 року. З відповідачем проживають окремо.
Від шлюбу сторони мають двох дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які проживають з нею за адресою: АДРЕСА_1 , та перебувають на її утриманні.
Відповідач останній раз надавав кошти на утримання дітей у червні 2021 року. При цьому, із наданої суми вираховував кошти на сплату комунальних платежів за будинок, в якому вона проживає з дітьми, та кошти на сплату кредиту за пральну машинку, яку вони купували до розірвання шлюбу, а різницю надавав дітям.
Зазначає, що з початку навчального року дітей необхідно забезпечити одягом, шкільним приладдям, відновляться заняття з сучасних танців, джиу-джитсу, проте, відповідач відмовляється надавати грошові кошти на утримання дітей.
Діти потребують тривалого лікування, оскільки перебувають під наглядом лікаря-невролога.
Також ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , лікарем травматологом-ортопедом встановлено діагноз: сколіоз І ст., плоскостопість ІІ ст., та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановлено діагноз: кіфоз позиційний, плоскостопість ІІ ст., що потребує додаткових витрат на спеціальне взуття, відвідування спеціалізованих секцій, курсів масажу.
Також діти займаються з репетитором з англійської мови та логопедом.
Зазначає, що вона не має можливості самостійно забезпечувати дітей всім необхідним для їх повноцінного розвитку та лікування.
Відповідач має можливість надавати матеріальну допомогу дітям, працевлаштований, отримує високу заробітну плату, інших дітей чи непрацездатних осіб на утриманні не має, проте ухиляється від утримання дітей.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_2 просить суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь аліменти на утримання неповнолітніх дітей - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі Ѕ частки від усіх видів заробітку (доходів) відповідача щомісячно, але не менше одного прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину до досягнення кожною дитиною повноліття з дня подання позову.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 22 грудня 2021 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі Ѕ частини заробітку (доходу) щомісяця, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, починаючи з 18 серпня 2021 року і до досягнення дітьми повноліття.
Стягнуто з ОСОБА_1 у дохід держави судовий збір в сумі 908 грн.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду змінити, виклавши резолютивну частину в наступній редакції: «Позов задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частини заробітку (доходу) щомісяця, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину до досягнення кожною дитиною повноліття з дня подання позову». Вирішити питання про розподіл судових витрат.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції в мотивувальній частині рішення дійшов висновку про необхідність стягнення з нього аліментів на утримання дітей у розмірі 1/3 частини заробітку (доходу) щомісяця, проте в резолютивній частині рішення стягнув з відповідача аліменти на утримання дітей у розмірі 1/2 частини заробітку (доходу) щомісяця. Отже, мотивувальна частина оскаржуваного рішення суду протирічить резолютивній частині рішення.
Від представника позивача ОСОБА_2 - адвоката Кошліченко Н.В. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
У відзиві зазначає, що в апеляційній скарзі не зазначено, в чому полягає незаконність або необґрунтованість рішення суду. Згідно резолютивної частини рішення суду позовні вимоги задоволено частково, як і зазначено в мотивувальній частині рішення, оскільки рішенням стягнуто з ОСОБА_1 аліменти на користь позивача на утримання двох неповнолітніх дітей дочок у розмірі Ѕ частини від усіх видів заробітку (доходу) боржника, але не менше, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину до досягнення дітьми повноліття. При цьому, ОСОБА_2 просила у своїй позовній заяві аліменти у розмірі не менше одного прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну, а суд прийшов до висновку про задоволення цієї частини позовних вимог частково. Зазначає, що апеляційна скарга суперечить інтересам малолітніх дітей, а рішення суду ухвалено у відповідності до вимог законодавства та є обґрунтованим.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи: малозначні справи; що виникають з трудових правовідносин; про надання судом дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів та якому відмовлено другим із батьків у наданні нотаріально посвідченої згоди на такий виїзд.
Згідно із ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи зазначене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Судом встановлено, що сторони ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі з 29 серпня 2012 року до 24 червня 2021 року, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 та рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 24 червня 2021 року (а.с 13, 20-22).
Від шлюбу у сторін народилася донька - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , та донька - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 (а.с. 9).
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстровані за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується довідками про реєстрацію місця проживання від 29 липня 2021 року (а.с. 23).
Згідно з актом підтвердження фактичного проживання від 12 серпня 2021 року, позивач ОСОБА_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 19-зворот).
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Згідно із статтею 141 Сімейного кодексу України (далі - СК України) мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Статтею 51 Конституції України та статтею 180 СК України передбачено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до частин першої - третьої статті 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.
За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів, суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно роз'яснень, викладених в п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен урахувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
За відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.
Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до положень статей 183, 184 СК України суд за заявою одержувача може визначити розмір аліментів у вигляді частки від заробітку (доходу) матері, батька дитини або у твердій грошовій сумі.
Згідно із ч.1 ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.
За своєю суттю аліменти - це кошти покликані забезпечити дитину усім необхідним для повноцінного розвитку, тому вони можуть бути стягнуті лише на користь того з батьків хто проживає із дитиною та бере більш активну участь у її вихованні.
З матеріалів справи вбачається, що між сторонами відсутня домовленість щодо сплати аліментів.
Суд першої інстанції, встановивши, що діти проживають разом з матір'ю, дійшов правильного висновку про те, що наявні підстави для стягнення аліментів на утримання дітей з батька.
З мотивувальної частини оскаржуваного судового рішення вбачається, що суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача аліментів у розмірі 1/3 частини від його заробітку (доходу), обґрунтовуючи тим, що зважаючи на вимоги ст.. 182 СК України, обов'язок батьків з утримання дитини, такий розмір аліментів є домірним як потребам дітей в утриманні, так і майновому стану платника аліментів.
Однак, згідно резолютивної частини оскаржуваного рішення з ОСОБА_1 стягнуто на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі Ѕ частини заробітку (доходу) щомісяця, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, починаючи з 18 серпня 2021 року і до досягнення дітьми повноліття.
Так, приймаючи до уваги обов'язок обох батьків утримувати до повноліття своїх дітей, повноцінно забезпечувати їх інтереси, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, які викладені в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду, про часткове задоволення позовних вимог та необхідність стягнення з відповідача аліментів у розмірі 1/3 частини йогозаробітку (доходу) щомісяця на двох неповнолітніх дітей.
Проаналізувавши докази, надані сторонами на підтвердження позовних вимог та заперечень проти позову, колегія суддів вважає, що такий розмір аліментів на утримання дітей буде необхідним та достатнім для їх фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку, відповідатиме принципам розумності та справедливості, не ставить платника аліментів у скрутне матеріальне становище.
Зміст позовної заяви у більшості зводиться до обґрунтування розміру аліментів з огляду на понесення позивачем додаткових витрат, які спрямовані на розвиток дитини, її лікування.
Проте, зазначені обставини мають характер додаткових витрат, що є підставою для звернення до суду із позовом у порядку статті 185 СК України.
Крім того, частина перша статті 192 СК України передбачає, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Таким чином, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши повно та всебічно наявні в матеріалах справи докази та обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, викладеним в мотивувальній частині рішення суду, про часткове задоволення позовних вимог та необхідність стягнення з відповідача аліментів у розмірі 1/3 частини йогозаробітку (доходу) щомісяця на двох неповнолітніх дітей, тому резолютивна частина оскаржуваного рішення, згідно якої стягнуто з відповідача аліменти у розмірі Ѕ частини йогозаробітку (доходу) щомісяця, підлягає зміні.
Крім того, зважаючи на те, що апеляційний суд дійшов висновку про необхідність зміни резолютивної частини рішення суду, при викладені нової редакції вказаної частини доцільним буде врахувати положення ч. 2,3 ст. 183 СК України.
Так, відповідно до ч. 2,3 ст. 183 СК України якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття.
З огляду на викладене колегія судів дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а перший та другий абзаци резолютивної частини оскаржуваного рішення суду першої інстанцій підлягають зміні шляхом викладення в наступній редакції: «Позов ОСОБА_2 задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частини заробітку (доходу) щомісяця, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, починаючи з 18 серпня 2021 року і до досягнення найстаршою дитиною повноліття.»
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч.6 ст. 141 ЦПК України).
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення аліментів.
Оскільки на підставі пункту 3 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» ОСОБА_2 звільнена від сплати судового збору, тому понесенні ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у суді апеляційної інстанції у сумі 1362 грн., необхідно компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Керуючись ст.ст. 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Змінити рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 22 грудня 2021 рокушляхом викладення першого та другого абзаців резолютивної частини рішення в наступній редакції:
«Позов ОСОБА_2 задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_4 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_5 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , аліменти на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частини заробітку (доходу) щомісяця, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, починаючи з 18 серпня 2021 року і до досягнення найстаршою дитиною повноліття.»
Компенсувати ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1362, 00 грн. за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Повний текст постанови складено 01 квітня 2022 року.
Головуючий О.М. Кримська
Судді: А.В. Дашковська
І.В. Кочеткова