Житомирський апеляційний суд
Справа №295/14323/21 Головуючий у 1-й інст. Лєдньов Д. М.
Категорія 70 Доповідач Талько О. Б.
22 березня 2022 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючої судді: Талько О.Б.,
суддів: Коломієць О.С., Шевчук А.М.,
за участю секретаря Франчука В.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу № 295/14323/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 29 листопада 2021 року, ухвалене під головуванням судді Лєдньова Д.М.,
У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з вказаним позовом, у якому просила стягнути із відповідача на свою користь пеню за прострочення сплати аліментів в сумі 48548 грн.
В обгрунтування своїх вимог зазначила, що вони з відповідачем є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 30 серпня 2013 року стягнуто з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання неповнолітніх доньки та сина у розмірі по 500 грн. на кожну дитину. Рішенням цього ж суду від 22 жовтня 2018 року збільшено розмір аліментів до 1000 грн. на кожну дитину.
Виконавчі листи про стягнення з відповідача аліментів перебувають на примусовому виконанні у Богунському відділі державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Хмельницький).
Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів на підставі виконавчого листа № 295/8886/13-ц станом на 22 листопада 2018 року борг відповідача становить 7595 грн.
Довідка-розрахунок містить інформацію про те, заборгованість ОСОБА_2 зі сплати аліментів на підставі виконавчого листа №295/4622/18 станом на 1 жовтня 2021 року складає 40953 грн.
Також позивачка вказує, що з урахуванням приписів ч.1 ст.196 СК України про те, що розмір пені не може перевищувати 100 % заборгованості, відповідач зобов'язаний сплатити 48548 грн. пені
Враховуючи вищезазначене, ОСОБА_1 просила задовольнити її позовні вимоги.
Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 29 листопада 2021 року позовні вимоги задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 пеню за прострочення сплати аліментів в сумі 25000 грн.
Стягнуто з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 908 грн.
В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.
На підтвердження доводів апеляційної скарги зазначає, що не ухиляється від сплати аліментів. З 29 червня 2012 року він був звільнений з роботи і до 2018 року не мав постійного заробітку. З жовтня 2018 року по червень 2019 року був працевлаштований, однак припинив трудові правовідносини й до цього часу не має сталого місця роботи й постійного заробітку. Працюючи неофіційно, він , по можливості, надає в добровільному порядку матеріальну допомогу на утримання доньки та сина, відтак вважає відсутні підстави для покладення на нього відповідальності, передбаченої статтею 196 СК України.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи наступного.
Судом встановлено, що згідно з рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 30 серпня 2013 року у справі №295/8886/13-ц з відповідача вирішено стягувати аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 500 грн. щомісячно на кожну дитину, починаючи з 1 вересня 2013 року й до досягнення дітьми повноліття.
Наявний в матеріалах справи розрахунок заборгованості, здійснений старшим державним виконавцем Богунського відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління юстиції ( м. Хмельницький) свідчить про те, що заборгованість відповідача зі сплати аліментів, які стягуються з нього на підстави виконавчого листа №295/8886/13-ц, виданого Богунським районним судом м. Житомира, станом на 22 листопада 2018 року складає 7595 грн.
В судовому засіданні також встановлено, що рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 22 жовтня 2018 року ( справа №295/4622/18) збільшено розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на підставі вказаного рішення суду, із 500 грн. до 1000 грн. щомісячно на кожну дитину, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили й до повноліття дітей.
Обгрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 надала суду довідку-розрахунок, видану Богунським відділом ДВС у м. Житомирі, яка свідчить про те, що станом на 1 жовтня 2021 року розмір заборгованості ОСОБА_2 зі сплати аліментів, які стягуються з нього на підставі виконавчого листа №295/4622/18, виданого Богунським районним судом м. Житомира, становить 40953 грн.
Ставити під сумнів належність та допустимість зазначених доказів про розмір заборгованості у суду відсутні підстави, оскільки заборгованість зі сплати аліментів була нарахована державним виконавцем згідно зі ст.71 Закону України «Про виконавче провадження».
Відповідно до положень ч.3 ст.195 СК України розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі спору - судом.
Матеріали справи не містять доказів на спростування здійснених державним виконавцем розрахунків заборгованості зі сплати аліментів станом на 1 лютого 2019 року.
Частиною 1 статті 196 СК України передбачено, що у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
Зазначена норма діє в редакції Закону України №2037-VIII від 17 травня 2017 року, який набрав чинності з 8 липня 2017 року. Отже, обмеження загального розміру пені застосовуються до правовідносин, які виникли з 8 липня 2017 року.
У будь-якому випадку, чи то у разі стягнення аліментів у частці від доходу, чи у твердій грошовій сумі, цей платіж є періодичним і повинен сплачуватися платником аліментів кожного місяця.
За правиламич.1 ст.196 СК України розмір пені не може перевищувати 100 % розміру заборгованості, відтак позивачка вправі ставити питання про стягнення на свою користь 48548 грн. пені за прострочення сплати аліментів.
Відповідач зобов'язаний сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до нього відповідальності, передбаченої ч.1 ст. 196 СК України.
Передбачена даною нормою відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати виникає лише за наявності вини цієї особи.
Відповідно до роз'яснень, які містяться у п. 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року №3, на платника аліментів не можна покладати передбачену ч.1 ст. 196 СК України відповідальність, якщо заборгованість виникла з незалежних від нього причин, зокрема, у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів.
Тобто відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у вигляді неустойки ( пені) настає у всіх випадках, крім тих, коли існують об'єктивні причини ( несвоєчасна виплата заробітної плати, затримка або неправильний перерахунок аліментів).
Вирішуючи спір, суд першої інстанції врахував принцип презумпції вини особи, яка прострочила виконання зобов'язання. На таку особу покладається тягар доведення наявності об'єктивних причин, які перешкоджали їй своєчасно сплачувати аліменти.
За правилами ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до приписів ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
Частиною 4 статті 155 СК України також передбачено, що ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Отже, в силу положень сімейного законодавства відповідач зобов'язаний утримувати своїх неповнолітніх дітей до досягнення ними повноліття й посилання на ту обставину, що він не мав постійного місця роботи та сталого заробітку, а також в добровільному порядку надавав матеріальну допомогу на утримання доньки та сина, не свідчить про відсутність підстав для покладення на нього відповідальності, передбаченої ч.1 ст. 196 СК України. Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на спростування факту ухилення відповідача від сплати аліментів.
Враховуючи вищезазначене, рішення підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 259,268,367,368,374,375,381-384 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Богунського районного суду м. Житомира від 29 листопада 2021 року,- без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
Головуюча Судді: