31 березня 2022 року м. Чернівці
справа № 722/1161/21
провадження №22-ц/822/286/22
Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого Височанської Н. К.
суддів: Лисака І.Н., Перепелюк І.Б.
секретар Скрипка С.В.
за участю: позивача ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 , представника відповідача ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Сокирянської міської ради Дністровського району Чернівецької області про визнання права власності за набувальною давністю, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , на рішення Сокирянського районного суду Чернівецької області від 12 січня 2022 року, ухвалене під головуванням судді Унгуряна С.В.,
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Сокирянської міської ради Дністровського району Чернівецької області про визнання права власності за набувальною давністю.
Позовна заява обґрунтована тим, що ОСОБА_4 , який проживав у с.Гвіздівці Сокирянського району та помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , був його далеким родичем. Оскільки ОСОБА_4 був особою похилого віку та потребував постійного догляду та піклування, а рідних дітей у нього не було, тому на його прохання позивач постійно здійснював за ним догляд та піклування, за що останній ще при житті передав йому у користування розпайовану земельну ділянку, на яку на підставі рішення Сокирянської РДА від 21.06.1998 року №147-Р 29.04.1998 року було видано сертифікат серії ЧВ №0192293 на право на земельну частку (пай) у землі, яка перебувала у колективній власності колгоспу «ім.Котовського», розміром 1,43 умовних кадастрових гектарів.
Після смерті ОСОБА_4 залишилося спадкове майно, яке складається з сертифікату серії ЧВ №0192293 на право на земельну частку (пай) у землі, яка перебувала у колективній власності колгоспу «ім.Котовського», розміром 1,43 умовних кадастрових гектарів.
На час смерті ОСОБА_4 діяв Цивільний кодекс Української PCP (1963 року), який визначав коло спадкоємців за законом та заповітом, а оскільки спадкоємців за законом та заповітом у покійного не було, а при житті останній не встиг оформити на нього заповіт, тому з часу його смерті і до теперішнього часу, позивач продовжує користуватись належним покійному спадковим майном.
Він не є спадкоємцем майна покійного, проте фактично вступив в управління та володіння спадковим майном померлого та вже 20 років відкрито користується ним, а тому вважає, що має право на цей сертифікат за набувальною давністю відповідно до ст.344 ЦК України.
Посилаючись на вказані обставини, просив суд визнати за ОСОБА_1 право власності за набувальною давністю на сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ЧВ №0192293, виданий 21.07.1998 року на підставі розпорядження Сокирянської РДА, розміром 1,43 умовних кадастрових гектарів на ім'я ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.Гвіздівці Сокирянського району Чернівецької області.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Сокирянського районного суду Чернівецької області від 12 січня 2022 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем не доведено наявності сукупності умов для набуття права власності за набувальною давністю, що передбачено положеннями ст. 344 ЦК України.
Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги та позиції інших учасників
На дане рішення ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення Сокирянського районного суду Чернівецької області від 12 січня 2022 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Вказує на те, що він більше 20 років відкрито, добросовісно та безперервно користується земельною ділянкою орієнтовною площею 1,40 га, сплачує земельний податок, оскільки у ОСОБА_4 не було спадкоємців та останній ще за життя передав позивачу в користування спірну земельну ділянку, тому він вважає, що має право на це майно за набувальною давністю.
У відзиві на апеляційну скаргу Сокирянська міська рада Дністровського району Чернівецької області просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Посилається на те, що позивач заволодів спірною земельною ділянкою недобросовісно, тому відсутні підстави для визнання за ним права власності на підставі ст.344 ЦК України.
Позиція апеляційного суду
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судом встановлено, що відповідно до сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ЧВ №0192293, ОСОБА_4 , на підставі рішення Сокирянської РДА від 21.07.1998 року №147-Р належало право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності колгоспу «ім.Котовського», розміром 1,43 умовних кадастрових гектарів.
ОСОБА_4 помер - ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 29.04.1996 року.
Згідно з інформаційною довідкою із Спадкового реєстру, наданою Сокирянською державною нотаріальною конторою Чернівецької області від 01.10.2021 року за №722/1161/21/3022/21, спадкова справа до майна померлого ОСОБА_4 не заводилася.
Відповідно до довідки, виданої ГУ Держгеокадастру у Чернівецькій області за №0-24-0.161-40/172-21 від 31.08.2021 року, вартість земельної частки (паю), згідно сертифікату ЧВ №0192293 становить 7004,85 грн.
Із змісту довідки №363 від 28.05.2021 року, виданої виконавчим комітетом Сокирянської міської ради Гвіздовецького старостинського округу Дністровського району Чернівецької області встановлено, що ОСОБА_1 , 1961 року народження, користується земельною ділянкою (пай) 1,43 га, яка належала покійному ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , з дня смерті покійного по теперішній час.
Мотиви, з яких виходив апеляційний суд та застосовані норми права
Статтею 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_1 у порядку статті 344 ЦК України просив визнати за ним право власності на сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ЧВ №0192293, виданого 21.07.1998 року на підставі розпорядження Сокирянської РДА, розміром 1,43 умовних кадастрових гектарів на ім'я ОСОБА_4 за набувальною давністю, посилаючись на те, що він вільно та безперервно протягом більше двадцяти років володіє спірною земельною ділянкою.
Згідно зі статтею 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (стаття 317 ЦК України).
Статтею 328 ЦК України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
У статті 344 ЦК України передбачено, що особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю регулюється законом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.
Особа, яка заявляє про давність володіння, може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є.
Якщо особа заволоділа майном на підставі договору з його власником, який після закінчення строку договору не пред'явив вимоги про його повернення, вона набуває право власності за набувальною давністю на нерухоме майно через п'ятнадцять, а на рухоме майно - через п'ять років з часу спливу позовної давності. Втрата не з своєї волі майна його володільцем не перериває набувальної давності у разі повернення майна протягом одного року або пред'явлення протягом цього строку позову про його витребування.
Правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у частині першій статті 344 Цивільного кодексу України, а саме: наявність суб'єкта, здатного набути у власність певний об'єкт; законність об'єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація).
Отже, набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх указаних умов у сукупності.
За набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно.
При цьому необхідно виходити з того, що володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.
Суду при вирішенні спору належить встановити саме факт добросовісності заявника на момент отримання ним майна, а саме, що у позивача, як володільця майна не могло бути сумнівів у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.
Добросовісність передбачає, що володілець майна не знав і не міг знати про те, що він володіє чужим майном, тобто ті обставини, які обумовили його володіння, не давали і не могли давати володільцю сумніву щодо правомірності його володіння майном.
Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права.
За змістом статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Тобто саме на суд покладено обов'язок під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.
Враховуючи наведене, ухвалюючи оскаржуване судове рішення, суд першої інстанції, з яким погоджується й апеляційний суд, дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку, дійшов правильного висновку про відсутність визначених статтею 344 ЦК України правових підстав для задоволення позову, оскільки власником сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ЧВ №0192293, виданого 21.07.1998 року на підставі розпорядження Сокирянської РДА, розміром 1,43 умовних кадастрових гектарів був померлий ОСОБА_4 .
Крім того, позивачем не надано доказів того, що між ним та померлим ОСОБА_4 існували договірні відносини, відповідно до умов яких останній передав йому земельну ділянку взамін на здійснення за ним догляду.
Доводи заявника про те, що він більше двадцяти років безперервно відкрито користувався належною ОСОБА_4 земельною ділянкою, сплачував податок за користування земельною ділянкою, а тому є всі підстави для визнання за ним права власності на сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ЧВ №0192293 за набувальною давністю, не заслуговують на увагу.
Сам по собі факт користування позивачем земельною ділянкою та сплата податку не є підставою для виникнення у нього права власності на майно за набувальною давністю.
За набувальною давністю може бути набуто право власності на майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому майно.
При цьому суд належним чином оцінив ту обставину, що ОСОБА_1 був обізнаний щодо власника спірної земельної ділянки, тому відсутні визначені статтею 344 ЦК України правові підстави для задоволення його позову.
Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив це рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Сокирянського районного суду Чернівецької області від 12 січня 2022 року залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 368, 374, 375 , 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , залишити без задоволення.
Рішення Сокирянського районного суду Чернівецької області від 12 січня 2022 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складений 31 березня 2022 року.
Головуючий Н.К. Височанська
Судді: І.Н. Лисак
І.Б. Перепелюк