Сквирський районний суд Київської області
Справа № 376/1841/21
Провадження № 2/376/153/2022
"21" січня 2022 р. Сквирський районний суд Київської області
в складі: Головуючого судді - Коваленка О.М.,
за участі секретаря - Щур Л.А.,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Сквира Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Сквирської міської ради Київської області про визнання права власності на спадкове майно,
Встановив:
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом.
В обґрунтування позову позивач вказав, що 11.09.2015 року ОСОБА_2 склала заповіт на користь ОСОБА_1 . Заповіт посвідчено секретарем Тхорівської сільської ради Сквирського району Київської області, зареєстровано в реєстрі за № 215.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла. Після її смерті відкрилася спадщина за заповітом у складі земельної ділянки площею 3,588 га, призначеної для ведення товарного сільського господарства, розташованої на території Сквирської міської ради Білоцерківського району Київської області, колишня територія Тхорівської сільської ради Сквирського району Київської області, що підтверджується Державним актом на право приватної власності на землю виданим громадянину України 17.01.2002 року Серії І-КВ №047635, кадастровий номер: 322 4087500:03:015:0009.
Позивач є спадкоємцем за заповітом та прийняв спадщину шляхом подачі нотаріусу заяви про прийняття спадщини, проте оформити спадщину в нотаріуса не може, оскільки у спадкоємця відсутні документи необхідні для видачі свідоцтва про право на спадщину, тому нотаріус роз'яснив йому процедуру вирішення даного питання у судовому порядку.
З урахуванням наведеного позивач просить суд:
Визнати за ним, ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку площею 3,588 га, призначену для ведення товарного сільського господарства, розташовану на території Сквирської міської ради Білоцерківського району Київської області, колишня територія Тхорівської сільської ради Сквирського району Київської області, що підтверджується Державним актом на право приватної власності на землю виданим громадянину України 17.01.2002 року Серії І-КВ №047635, кадастровий номер: 3224087500:03:015:0009, в порядку спадкування за заповітом після смерті матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позивач ОСОБА_1 в підготовче засідання не з'явився, 07.10.2021 року подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позов підтримує та просить його задовольнити (а.с. 17).
Представник відповідача сквирської міської ради в підготовче засідання не з'явився, 02.11.2021 року подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позов визнає у повному обсязі, заперечень не має (а.с. 20).
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Згідно із ч. 3, 4 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.
Відповідач має право визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд (стаття 206 ЦПК України).
Як роз'яснив Пленум Верхового Суду України у п. 24 постанови від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з'ясування і дослідження інших обставин справи.
Оскільки відповідач визнав позов у повному обсязі і таке визнання позову не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову та ухвалення рішення в підготовчому засіданні на підставі вимог ст. ст. 200,206,247 ЦПК України.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частиною 1 статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до статті 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 ЦПК України.
Згідно із ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом встановлено, що 11.09.2015 року ОСОБА_2 склала заповіт на користь ОСОБА_1 . Заповіт посвідчено секретарем Тхорівської сільської ради Сквирського району Київської області, зареєстровано в реєстрі за № 215 (а.с. 9).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла, що підтверджується копією Свідоцтвапро смерть від 02.12.2020 року Серії НОМЕР_1 , актовий запис № 327 (а.с. 10).
Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина за заповітом у складі земельної ділянки площею 3,588 га, призначеної для ведення товарного сільського господарства, розташованої на території Сквирської міської ради Білоцерківського району Київської області, колишня територія Тхорівської сільської ради Сквирського району Київської області, що підтверджується копією Державного акту на право приватної власності на землю виданим громадянину України 17.01.2002 року Серії І-КВ №047635, кадастровий номер: 322 408 7500:03:015:0009 (а. с. 5), копією Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку номер витягу НВ - 322 331 052 20 21(6-8) та Довідкою Головного управління Держеокадастру у Київській області б/н від 19.07.2021 року (а.с.12).
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов'язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Позивач є спадкоємцем за заповітом та прийняв спадщину шляхом подачі нотаріусу заяви про прийняття спадщини, проте оформити спадщину в нотаріуса не може, оскільки у спадкоємця відсутні документи необхідні для видачі свідоцтва про право на спадщину, тому нотаріус роз'яснив йому процедуру вирішення даного питання у судовому порядку та надав лист № 633/02-14 від 06.07.2021 року (а. с. 11).
Інші спадкоємці за заповітом та за законом відсутні, що підтверджується копією Спадкової справи № 59/2021 року до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 (а.с. 21 - 27).
Згідно з вимогами ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
За змістом ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
На підставі ч. 1 ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.
Суд, на підставі викладеного, дійшов висновку, що позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем за заповітом, прийняв спадщину після смерті матері ОСОБА_2 шляхом подачі нотаріусу заяви про прийняття спадщини, оформити спадщину не може, оскільки у спадкоємця відсутні документи необхідні для видачі свідоцтва про право на спадщину, іншим чином захистити свої права та інтереси, окрім як звернутися до суду з даним позовом позивач не може, тому позов підлягає задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст. 41 Конституції України, ст. 2, 4, 12, 13,, 200, 206, 247,263-265, 268, 351,352,354 ЦПК України, ст. ст. 1216, 1217, 1218, 1225, 1268,1269,1297 ЦК України, п. 24 Постанови Пленуму Верхового Суду України від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», суд
Вирішив:
Позовну заяву ОСОБА_1 до Сквирської міської ради Київської областіпро визнання права власності на спадкове майно - задовольнити в повному обсязі.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 ,право власності на земельну ділянку площею 3,588 га, призначену для ведення товарного сільського господарства, розташовану на території Сквирської міської ради Білоцерківського району Київської області, колишня територія Тхорівської сільської ради Сквирського району Київської області, що підтверджується Державним актом на право приватної власності на землю виданим громадянину України 17.01.2002 року Серії І-КВ №047635, кадастровий номер: 322 4087500:03:015:0009, в порядку спадкування за заповітом після смерті матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
З текстом рішення можливо ознайомитися за адресою: court.gov.ua
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції протягом 30 днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або в разі розгляду справи (вирішення справи) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Суддя О.М. Коваленко