Справа № 298/55/21
Закарпатський апеляційний суд
23.03.2022 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд в особі судді Стана І. В., розглянувши апеляційну скаргу, яку подав захисник ОСОБА_1 - адвокат Штефаняк І. І.
Постановою судді Великоберезнянського районного суду Закарпатської області від 06 квітня 2021 року
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, непрацюючого,
визнано винним у вчиненні передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративного правопорушення, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімум доходів громадян, що становить 10200 (десять тисяч двісті) гривень із позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 454 (чотириста п'ятдесят чотири) гривні судового збору.
Відповідно до постанови, 07 січня 2021 року, о 22 год 30 хв, ОСОБА_1 у смт Великий Березний, по вул. Шевченка, керував транспортним засобом марки "Фольцваген Пасат", д. н. з. НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп'яніння, огляд на стан сп'яніння проводився на місці зупинки з використанням приладу "Драгер", чим порушив вимоги п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В апеляційній скарзі адвокат Штефаняк І.І. вказує на те, що постанова судді є необґрунтованою, незаконною та необґрунтованою. Стверджує, що протокол про адміністративне правопорушення складений всупереч приписам ст. 256 КУпАП. При цьому зазначає, що працівниками поліції не дотримано вимог ст. 266 КУпАП, оскільки у матеріалах справи відсутні відомості про те, що водія ОСОБА_1 було відсторонено від керування транспортним засобом. Поліцейськими, на думку апелянта, були порушені і вимоги Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення у тій частині, де йдеться про те, що закреслення чи виправлення відомостей, які внесені до протоколу про адміністративне правопорушення не допускаються. Стверджує, що існують сумніви у достовірності фіксування правопорушення, оскільки, як убачається з відтвореного під час судового засідання у місцевому суді відеофайлу, незрозумілим є те, яким саме технічним приладом проводилась відеозйомка, також відсутня дата і час її проведення. При цьому, на відеофайлі не зафіксовано чи складався протокол про адміністративне правопорушення у присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності та свідків події. Адвокат Штефаняк І. І. зазначає, що ОСОБА_1 свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення категорично заперечує, оскільки у той день транспортним засобом не керував, що поліцейські безпідставно підійшли до автомобіля ОСОБА_1 та запропонували йому пройти огляд за допомогою приладу «Драгер». Просить постанову скасувати, а провадження у справі закрити за відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши зібрані у справі докази, апеляційний суд доходить висновку про те, що підстав для задоволення апеляційної скарги не має.
Справа про адміністративне правопорушення розглядається за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його представника, адвоката Штефаняка І.І., неявка яких, з огляду на положення ст. 294 КУпАП, не перешкоджає її розгляду. Апеляційний суд бере до уваги те, що ОСОБА_1 та його представник, адвокат Штефаняк І.І. належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, однак до суду не з'явилися, а також той факт, що розгляд справи уже відкладався, при цьому відомостей про поважність причин своєї неявки до апеляційного суду та заяви про відкладення розгляду справи на інший термін від вказаних осіб не надходило. У цьому контексті апеляційний суд враховує позицію Європейського Суду з прав людини у рішенні «Пономарьов проти України», який у своєму рішенні чітко наголосив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан судового провадження.
Доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість постанови суду першої інстанції апеляційний суд відхиляє з огляду на таке.
Апеляційний суд переглядає справу виключно у межах апеляційної скарги згідно з положеннями ст. 294 КУпАП.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданнями провадження у справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, зобов'язаний, зокрема, з'ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність особи, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як наголошується в ст. 251 КУпАП.
Суд, у відповідності до приписів ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Апеляційний суд вважає, що вищевказані вимоги закону при розгляді матеріалів за протоколом про адміністративне правопорушення судом першої інстанції дотримані і висновок суду про визнання ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння є правильним, а зміст постанови відповідає вимогам, передбаченими ст. 283 КУпАП, оскільки в ній наведені докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення ОСОБА_1 цього адміністративного правопорушення.
Як убачається зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР 18№087207, 07 січня 2021 року, о 22 год 30 хв, ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки "Фольцваген Пасат", д. н. з. НОМЕР_1 , у смт Великий Березний, по вул. Шевченка, у стані алкогольного сп'яніння, огляд на стан сп'яніння проводився на місці зупинки з використанням приладу "Драгер", чим порушив вимоги п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП. З протоколу також убачається, що такий складено у присутності двох свідків, які своїми підписами підтвердили, що вони очевидці проходження водієм ОСОБА_1 огляду на стан алкогольного сп'яніння, а також є свідками того, що водій перебуває у нетверезому стані. Протоколом підтверджується, що у водія ОСОБА_1 тимчасово вилучені документи: посвідчення водія серії НОМЕР_2 від 25.04.2013, при цьому своїм підписом ОСОБА_1 підтвердив, що зі змістом протоколу ознайомився, відомості щодо його особи внесені правильно, копію процесуального документу отримав.
Роздруківкою приладу «Драгер» підтверджується, що на момент проходження огляду водій ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного сп'яніння, з результатом - 1, 45 % проміле. Вказана роздруківка підписана працівником поліції Щербаничем В. І. та водієм ОСОБА_1 (а. с. 2).
З наявних у матеріалах справи письмових пояснень громадян ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , убачається, що в їх присутності водій ОСОБА_1 пройшов огляд на стан алкогольного сп'яніння за допомогою приладу «Драгер», результат огляду 1, 45 % проміле (а. с. 3, 4).
З копії постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАБ №228043 убачається, що водія ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121 КУпАП, й накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 (триста сорок) гривень (а. с. 5).
З рапорту старшого сержанта поліції ОСОБА_4 убачається, що поліцейський зупинив автомобіль, за кермом якого перебував ОСОБА_1 через те, що на транспортному засобі був відсутній задній лівий світловий стоп сигнал у темний час доби. Під час перевірки документів у водія ОСОБА_1 поліцейськими були виявлені ознаки алкогольного сп'яніння: не чітка розмова, запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей. Відтак водієві було запропоновано пройти огляд на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу «Драгер», на що він погодився. Результат освідування - позитивний 1, 45 % проміле. (а. с. 6).
Вищенаведені обставини підтверджуються у тому числі Актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, зі змістом якого ОСОБА_1 ознайомлений, з результатами освідування водій ОСОБА_1 погодився, засвідчивши це своїми підписами (а. с. 7).
Відеозаписом з бодікамер поліцейських, який міститься на DVD-диску зафіксовано факт проходження водієм ОСОБА_1 огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу «Драгер», а також результати цього огляду - 1, 45 % проміле (а. с. 8).
Вищенаведені докази, які є належними, допустимими та достатніми, - зібрані згідно з вимогами КУпАП, оскільки порушень при їх збиранні під час розгляду справи апеляційним судом не встановлено, у своїй сукупності підтверджують порушення ОСОБА_1 вимог, передбачених п. 2. 9 «а» ПДР та винуватість у вчиненні передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративного правопорушення.
Під час розгляду справи апеляційним судом не встановлено будь-яких даних, які би давали підстави вважати, що працівник патрульної поліції ОСОБА_4 був упереджений при проведенні освідчення водія ОСОБА_1 з метою визначення стану алкогольного сп'яніння та складанні щодо ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП та оформленні інших матеріалів справи.
У матеріалах справи про адміністративне правопорушення також відсутні будь-які відомості, які можуть свідчити про зацікавленість громадян ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які були свідками проходження огляду водія ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу, у результатах розгляду справи, - у підтвердження таких даних належні докази відсутні у матеріалах справи, їх також не додано і до апеляційної скарги.
Не встановлено під час розгляду апеляційної скарги й будь-яких даних про застосування щодо ОСОБА_1 незаконних методів, примусу чи інших дій, які призвели до примусової згоди на проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та підпису наявних у матеріалах справи документів, зокрема у протоколі про адміністративне правопорушення та роздруківці приладу «Драгер», - на такі дані також не вказується в апеляційній скарзі.
Тому, апеляційний суд доходить висновку, що вищевказаний поліцейський діяв виключно у межах наданих йому повноважень.
Приймаючи рішення апеляційний суд також бере до уваги таке.
Так, згідно з п. 2.9. «а» Правил дорожнього руху України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Статтею 130 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.
Апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що поліцейські провели процедуру освідчення ОСОБА_1 на стан сп'яніння з суттєвими порушеннями, оскільки сам ОСОБА_1 заперечує факт керування транспортним засобом, вважаючи, що поліцейські безпідставно підійшли до його автомобіля та необґрунтовано запропонували йому пройти освідування. Відхиляючи доводи апелянта в цій частині, суд апеляційної інстанції передовсім звертає увагу на таке.
З матеріалів справи убачається, що поліцейський, який проводив освідчення ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки діяв відповідно до приписів ст. 266 КУпАП та згідно з вимогами Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - Інструкції). Відхиляючи доводи адвоката Штефаняка І. І. у цій частині, апеляційний суд вважає, що докази, які містяться у матеріалах справи чітко вказують, що працівник поліції діяв виключно у відповідності до приписів ст. 266 КУпАП та згідно з вимогами Інструкції. Так, з протоколу про адміністративне правопорушення убачається, що на пропозицію поліцейських пройти огляд на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу «Драгер» водій добровільно погодився, зауважень щодо результатів тестування приладом «Драгер» не висловлював. Апеляційний суд також бере до уваги і те, що жодних даних, які можуть свідчити про неправомірність дій поліцейських чи порушення прав особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на захист, апелянтом не додано ні під час розгляду справи місцевим судом, ні таких не додано до апеляційної скарги.
Апеляційний суд вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення, відеозаписом з місця події, на якому чітко зафіксовано, що водій ОСОБА_1 , перебуваючи за кермом автомобіля на пропозицію поліцейського пройшов огляд на стан сп'яніння за допомогою приладу «Драгер», результат освідувавання позитивний - 1, 45 % проміле.
Разом з тим, апеляційний суд не бере до уваги доводи апелянта щодо того, що працівники поліції безпідставно підійшли до автомобіля ОСОБА_1 та необґрунтовано запропонували йому пройти освідування. Відхиляючи твердження у цій частині, суд апеляційної інстанції визнає, що постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАБ №228043 підтверджується, що транспортний засіб, за кермом якого перебував ОСОБА_1 працівники поліції зупинили за порушення водієм вимог ч. 1 ст. 121 КУпАП, відтак на нього накладено адміністративне стягнення у розмірі 340 (триста сорок) гривень. Під час спілкування з водієм ОСОБА_1 у поліцейських виникли сумніви щодо його тверезості, оскільки у ОСОБА_1 були очевидні ознаки алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю за порожнини рота, нечітка розмова та почервоніння очей.
Тому, доводи апелянта про те, що підстав для проведення огляду у поліцейських не було, а в діях працівників поліції апелянт убачає порушення закону, - спростовуються вищевикладеними доказами, які, на переконання апеляційного суду, є належними, допустимими та достатніми для встановлення факту порушення ОСОБА_1 приписів п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху України. При цьому, з матеріалів справи убачається, що з жодними скаргами на дії працівників поліції ОСОБА_1 не звертався.
Доводи апелянта про те, що складений відносно ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення не відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, - апеляційний суд вважає ці твердження безпідставними, оскільки під час розгляду апеляційної скарги не встановлено фактів невідповідності складеного щодо ОСОБА_1 протоколу вимогам вищевказаної статті. Так, статтею 256 КУпАП чітко регламентовано, що у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Апеляційний суд визнає, що зміст протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 відповідає вимогам вищевказаної статті. Разом з тим, апеляційний суд враховує і те, що будь - яких зауважень, скарг чи пояснень з приводу змісту протоколу про адміністративне правопорушення та показників приладу «Драгер» ОСОБА_1 не висловлював ні під час розгляду справи у місцевому суді, не вказує про це в апеляційній скарзі. Водночас, з оскаржуваної постанови убачається, що у ході судового засідання ОСОБА_1 не ставив під сумніви і показники приладу «Драгер», за результатами проведення освідування. Так, спочатку ОСОБА_1 стверджував, що випив одне пиво, однак потім додатково пояснив місцевому суду, що напередодні, за день до події, вживав спиртні напої - горілку, тому результат 1, 45 % імовірний.
Доводи апелянта про те, що відеозапис не є належним доказом у справі, адже у ОСОБА_1 та його представника, адвоката Штефаняка І. І., існують сумніви у достовірності фіксування адміністративного правопорушення, - є такими, що не знайшли свого підтвердження і спростовуються достовірними та достатніми доказами, які свідчать про те, що водієм ОСОБА_1 порушені вимоги п. 2.9 ПДР та вчинено адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Твердження апелянта про те, що ОСОБА_1 не було відсторонено від керування транспортним засобом є недоцільними, позаяк зміст протоколу свідчить про те, що в особи, яка притягується до адміністративної відповідальності тимчасово вилучені документи, а саме: посвідчення водія серії НОМЕР_2 від 25.04.2013.
Не бере до уваги апеляційний суд і доводи адвоката Штефаняка І. І. про те, що на відеофайлі не зафіксовано чи складався протокол про адміністративне правопорушення у присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності та свідків події з тих підстав, що вказані твердження жодним чином не впливають на правильність та обґрунтованість висновків місцевого про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Невизнання ОСОБА_1 своєї вини у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, апеляційним судом розцінюється як лінія захисту з метою уникнення адміністративної відповідальності.
На інші доводи, які могли б слугувати підставою для скасування чи зміни судового рішення в апеляційній скарзі не вказується, під час розгляду справи в апеляційному суді такі не встановлені.
Враховуючи вищезазначене, апеляційний суд доходить висновку, що місцевим судом ОСОБА_1 обґрунтовано визнаний винуватим у вчиненні передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративного правопорушення; що адміністративне стягнення на нього накладено згідно зі ст. 36 КУпАП, є таким, що відповідає як характеру та ступеню адміністративного правопорушення, так і особі правопорушника, а також передбаченій ст. 23 КУпАП меті адміністративного стягнення.
Тому, на думку апеляційного суду, оскаржувана постанова, як законна та обґрунтована, підлягає залишенню без зміни, а подану стороною захисту апеляційну скаргу, доводи якої не знайшли свого підтвердження та є безпідставними, слід залишити без задоволення.
Приймаючи рішення беруться до уваги положення передбаченого нормативно-правовими актами України принципу диспозитивності, відповідно до якого сторони провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених нормативно-правовими актами; що суд, за відсутності клопотань, не вправі самостійно витребовувати докази, викликати свідків тощо; ст. 294 КУпАП у частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; те, що до апеляційної скарги не додано належних та допустимих доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції та підтверджували доводи апеляційної скарги, і будь-яких обґрунтованих клопотань із цього приводу стороною захисту не заявлялось; що ОСОБА_1 та його представник, адвокат Штефаняк І. І., не з'явившись на розгляд справи, позбавили себе можливості довести обґрунтованість доводів апеляційної скарги та надати відповідні докази в їх підтвердження.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд
Апеляційну скаргу, яку подав захисник ОСОБА_1 - адвокат Штефаняк І.І., залишити без задоволення.
Постанову судді Великоберезнянського районного суду Закарпатської області від 06 квітня 2021 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП - залишити без зміни.
Постанова набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Іван СТАН