Справа № 299/3905/21
Закарпатський апеляційний суд
22.03.2022 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд в особі судді Стана І. В., розглянувши апеляційну скаргу особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ,
Постановою судді Виноградівського районного суду Закарпатської області від 29 вересня 2021 року,
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , приватного підприємця,
визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, і накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень із позбавленням права керування транспортними засобами на 1 (один) рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 454 (чотириста п'ятдесят чотири) грн. в користь держави.
Відповідно до постанови, 08.08.2021, о 09 год 45 хв, у м. Виноградів, по вул. Мала Польова, ОСОБА_1 керував мопедом без номерного знаку, маючи очевидні ознаки алкогольного сп'яніння (почервоніння обличчя, нечітке мовлення). На законну вимогу поліцейських пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, водій відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України (далі - ПДР), за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вважає постанову суду необґрунтованою та незаконною, тому просить її скасувати. Зазначає, що протокол про адміністративне правопорушення та відеозапис з бодікамери поліцейського, який складається з фрагментів, належними доказами у справі вважати не слід. Викладені у протоколі обставини не відповідають дійсності, адже спиртні напої ОСОБА_1 не вживав, тому не заперечував щодо проходження огляду на стан сп'яніння, водночас наполягав провести процедуру освідування за участі двох свідків, однак поліцейський, порушуючи вимоги ст. 266 КУпАП, вніс відомості про одного свідка, який не був очевидцем події. Зазначає, що відмова апелянта від проходження огляду ґрунтується лише на поясненнях зацікавленого працівника поліції. Апелянт стверджує, що у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду у закладі охорони здоров'я поліцейський у присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, в якому зазначає ознаки сп'яніння та дії водія щодо ухилення від огляду, однак, на переконання ОСОБА_1 , вказані вимоги поліцейським дотримані не були. На думку апелянта, судом першої інстанції були порушені його права, позаяк з'явившись у судове засідання разом зі свідками, які були очевидцями вищевказаної події, суд відмовив у їх допиті. Стверджує, що сам по собі факт відмови водія пройти огляд на місці зупинки не можна вважати підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП. Просить постанову скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши зібрані у справі докази, апеляційний суд доходить висновку, що підстав для задоволення апеляційної скарги не має.
Справа про адміністративне правопорушення розглядається за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , неявка якого, з огляду на положення ст. 294 КУпАП, не перешкоджає її розгляду. При цьому, береться до уваги те, що апелянт належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, жодних заяв чи клопотань про відкладення судового засідання на інший день від нього не надходило.
Доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість постанови суду першої інстанції апеляційний суд відхиляє з огляду таке.
Апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги, згідно з положеннями ст. 294 КУпАП.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Приписами ст. 280 КУпАП регламентовано, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, зобов'язаний, зокрема, з'ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність особи, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як наголошується в ст. 251 КУпАП.
Суд, у відповідності до приписів ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Апеляційний суд вважає, що вищевказані вимоги закону при розгляді матеріалів за протоколом про адміністративне правопорушення судом першої інстанції дотримані і висновок суду про визнання ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за відмову від проходження на законну вимогу поліцейського огляду на стан алкогольного сп'яніння є правильним, а зміст постанови відповідає вимогам, передбаченими ст. 283 КУпАП, оскільки в ній наведені докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення ОСОБА_1 цього адміністративного правопорушення.
Відповідно до змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №394992, 08.08.2021, о 09 год 45 хв, у м. Виноградів, по вул. Мала Польова, ОСОБА_1 керував мопедом без номерного знаку, маючи очевидні ознаки алкогольного сп'яніння (почервоніння обличчя, нечітке мовлення). На законну вимогу поліцейських пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, водій відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Від надання будь-яких пояснень та отримання копії протоколу ОСОБА_1 відмовився, про що свідчать відповідні у протоколі відмітки.
Постановою про накладення адміністративного стягнення серії БАВ №490912 від 08.08.2021 підтверджується, що водій ОСОБА_1 порушив вимоги ч. 5 ст. 121 КУпАП, відтак на нього накладене адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 (п'ятсот десять) гривень, зокрема за керування ним мопедом не маючи шолома.
Відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення серії БАВ №490911 від 08.08.2021, водій ОСОБА_1 порушив вимоги ч. 2 ст. 126 КУпАП, і на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 3400 (три тисячі чотириста) гривень.
На відеозаписі, який міститься на DVD-диску чітко зафіксовано момент відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у медичному закладі. З відеозапису також убачається, що ОСОБА_1 на чергову пропозицію поліцейського пройти огляд на стан сп'яніння у закладі охорони здоров'я відповів категоричною відмовою.
Вищенаведені докази, які є належними й допустимими, зібрані відповідно до вимог КУпАП, адже жодних порушень при їх збиранні під час розгляду справи апеляційним судом не встановлено, у своїй сукупності підтверджують порушення ОСОБА_1 вимог, передбачених п. 2.5 ПДР та винуватість у вчиненні передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративного правопорушення.
Під час розгляду апеляційної скарги судом не встановлено будь-яких даних, які би давали підстави вважати, що поліцейський Ковсі А. Л. був упереджений при проведенні перевірки та складанні щодо ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП та постанов про накладення на ОСОБА_1 адміністративних стягнень.
Не встановлено під час розгляду апеляційної скарги й будь-яких даних про застосування щодо ОСОБА_1 незаконних методів, примусу чи інших дій під час зупинки водія ОСОБА_1 та оформлення щодо нього матеріалів адміністративного правопорушення, - на такі дані також не вказується в апеляційній скарзі.
Тому, апеляційний суд доходить висновку, що вищевказаний поліцейський діяв у межах наданих їм повноважень.
Приймаючи рішення апеляційний суд також бере до уваги таке.
Диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції…, та відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Отже, ознакою об'єктивної сторони вказаного адміністративного правопорушення крім іншого є відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого законом порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Фактично відмова від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП є підставою для притягнення такої особи до адміністративної відповідальності за вказаною статтею.
Так, пунктом 2.5 ПДР України передбачено, що водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних речовин чи лікарських препаратів. Підстави та порядок виявлення у водіїв транспортних засобів, у тому числі наркотичного сп'яніння, передбачені статтею 266 КУпАП та Інструкцією «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженою наказом МВС України, МОЗ України від 9 листопада 2015 року № 1452/735 (далі - Інструкція).
Під відмовою від проходження огляду на стан сп'яніння слід розуміти свідоме і категоричне не бажання особи пройти відповідний огляд, яке базується на його внутрішньому переконанні про відсутність необхідності проходити цей огляд в силу існування певних мотивів відомих цій особі і може проявлятися як у активній, так і у пасивній формі.
Таким чином норми ПДР встановлюють обов'язок водія, а не право, пройти огляд на визначення стану сп'яніння і жодних винятків для цього (втома, брак часу, не бажання водія) - ПДР не містять.
Відомості, які містяться у матеріалах справи у своїй сукупності підтверджують, що водій ОСОБА_1 своєю поведінкою засвідчив, що не бажає проходити огляд на стан алкогольного сп'яніння в установленому законом порядку. Тому, доводи апелянта про те, що він не вчиняв жодних дій на ухилення від проходження огляду, враховуючи вищевикладене, апеляційний суд відхиляє.
Факт вчинення водієм ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП підтверджується належними доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення, відеозаписом, що міститься на DVD - диску, постановами про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, які у своїй сукупності повністю підтверджують відмову ОСОБА_1 від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку.
Доводи апелянта про те, що спиртні напої він не вживав, а тому пропозицію поліцейського не відхиляв, однак наполягав пройти освідування за участі двох свідків, - апеляційний суд розцінює як такі, що не відповідають дійсності, оскільки сукупність доказів, які перевірені апеляційним судом на предмет належності та допустимості, свідчать про зворотне.
Зокрема, на відеозаписі, який досліджений апеляційним судом, чітко відображено, що водію ОСОБА_1 , якого працівники поліції, маючи на те законні підстави, зупинили за порушення ПДР, за наявності ознак алкогольного сп'яніння, а саме: почервоніння обличчя, нечітке мовлення, неодноразово пропонували пройти огляд на стан сп'яніння у медичному закладі, однак, ці пропозиції ОСОБА_1 відхилив.
Водночас із твердженнями апелянта про нібито упереджене ставлення до нього з боку поліцейського та порушення ними приписів ст. 266 КУпАП, апеляційний суд не погоджується, оскільки вважає, що висновки суду першої інстанції про дотримання поліцейським при оформленні матеріалів адміністративного правопорушення приписів цієї статті та Інструкції є правильними та обґрунтованими.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що порядок проведення огляду на стан сп'яніння регламентований ст. 266 КУпАП, норми якої є бланкетними, оскільки не встановлюють детальної процедури проходження огляду, а відсилають до підзаконних нормативно-правових актів, які деталізують положення цієї статті. Такий висновок підтверджується положеннями частини 6 цієї статті, в якій зазначено, що направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Процедура огляду встановлюється такими підзаконними нормативними актами, які прийняті на виконання ст. 266 КУпАП і конкретизують норми цієї статті, а саме: Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду (далі - Порядок) та Інструкцією.
Згідно з пунктом 12 Інструкції, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я. Відповідно до п. п. 2,3 Розділу ІІ Інструкції, огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у працівників поліції є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. З матеріалів справи убачається, що ОСОБА_1 на момент зупинки поліцейськими транспортного засобу, мав зовнішні ознаки алкогольного сп'яніння: почервоніння обличчя, нечітке мовлення. Отже, у поліцейських були сумніви щодо перебування ОСОБА_1 у тверезому стані. Відтак, відповідно до Порядку та Інструкції, ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд для визначення стану сп'яніння у закладі охорони здоров'я. Після його відмови, яка чітко зафіксована на відеозаписі, що міститься у матеріалах справи, працівники поліції, у відповідності до вимог закону, склали відносно ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Апеляційний суд вважає такими, що не підтверджені жодними доказами та не спростовують факту вчинення водієм ОСОБА_1 адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, доводи апеляційної скарги про те, що відмова ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння ґрунтується лише на поясненнях зацікавленого працівника поліції. Жодних даних, які би підтверджували достовірність вказаних апелянтом доводів, у матеріалах справи немає. Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 такі не надав у суді першої інстанції і на такі не посилався в апеляційній скарзі.
З приводу тверджень ОСОБА_1 щодо того, що факт відмови від проходження огляду на стан сп'яніння повинен бути зафіксований у присутності двох свідків, апеляційний суд вважає, що вони є необґрунтованими з огляду на таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 266 КУпАП, огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, а у разі неможливості застосування технічних засобів, огляд проводиться у присутності двох свідків. Тобто, законом передбачено можливість не залучати свідків до процедури проведення огляду на стан сп'яніння, якщо такий огляд фіксується з використанням спеціальних технічних засобів.
У цьому випадку технічні засоби відеозапису були застосовані, а тому присутність свідків при складанні протоколу не є обов'язковою.
Посилання апелянта на те, що відеозапис, який міститься у матеріалах справи не може бути доказом у справі, адже складається із фрагментів, - апеляційний суд, дослідивши вказаний відеоматеріал, визнає, що доводи в цій частині є безпідставними. З відеофайлу, який міститься у матеріалах справи, чітко убачається, що поліцейський кілька разів пропонує ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп'яніння, однак ОСОБА_1 від цієї пропозиції категорично відмовляється.
Не слугують підставою для скасування судового рішення і твердження ОСОБА_1 про те, що судом першої інстанції були порушені його права, позаяк з'явившись у судове засідання разом зі свідками, які були очевидцями вказаної події, суд відмовив у їх допиті. Апеляційний суд констатує, що оскаржуваною постановою, а також відсутністю у матеріалах справи будь-яких клопотань про допит свідків підтверджується, що доводи ОСОБА_1 про те, що він нібито клопотав про допит свідків події, - є надуманими і такими, що не знайшли свого підтвердження. Апеляційний суд при оцінці цих доводів бере до уваги і те, що апелянт на посилається на дані свідків, яких просив опитати місцевим судом і не клопоче про допит цих свідків апеляційним судом.
На інші доводи, які могли б слугувати підставою для скасування чи зміни судового рішення в апеляційній скарзі не вказується, під час розгляду справи в апеляційному суді такі не встановлені.
В своєму рішенні від 29.06.2007 по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (O'Halloran and Francis v. the United Kingdom), заяви № 15809/02 і № 25624/02) ЄСПЛ наголосив, що «будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі», а тому водій ОСОБА_1 повинен на вимогу працівників поліції не тільки пройти огляд на стан сп'яніння, але й виключно у передбачені законом порядок і спосіб.
Враховуючи вищезазначене, апеляційний суд доходить висновку, що місцевим судом ОСОБА_1 обґрунтовано визнаний винуватим у вчиненні передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративного правопорушення; що адміністративне стягнення на нього накладено згідно зі ст. ст. 33- 35 КУпАП, є таким, що відповідає як характеру та ступеню адміністративного правопорушення, так і особі правопорушника, а також передбаченій ст. 23 КУпАП меті адміністративного стягнення.
Тому, на думку апеляційного суду, оскаржувана постанова, як законна та обґрунтована, підлягає залишенню без зміни, а подану стороною захисту апеляційну скаргу, доводи якої не знайшли свого підтвердження та є безпідставними, слід залишити без задоволення.
Приймаючи рішення беруться до уваги положення передбаченого нормативно-правовими актами України принципу диспозитивності, відповідно до якого сторони провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених нормативно-правовими актами; що суд, за відсутності клопотань, не вправі самостійно витребовувати докази, викликати свідків тощо; ст. 294 КУпАП у частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; те, що до апеляційної скарги не додано належних та допустимих доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції та підтверджували доводи апеляційної скарги, і будь-яких обґрунтованих клопотань із цього приводу стороною захисту не заявлялось; що ОСОБА_1 , не з'явившись на розгляд справи, позбавив себе можливості довести обґрунтованість доводів апеляційної скарги та надати відповідні докази в їх підтвердження.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд
Апеляційну скаргу, яку подав ОСОБА_1 , залишити без задоволення.
Постанову судді Виноградівського районного суду Закарпатської області від 29 вересня 2021 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, - залишити без зміни.
Постанова набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Іван СТАН