Справа № 153/259/22
Провадження № 33/801/251/2022
Категорія: 307
Головуючий у суді 1-ї інстанції Гаврилюк Т. В.
Доповідач: Медвецький С. К.
28 березня 2022 року м. Вінниця
Суддя Вінницького апеляційного суду Медвецький С. К., розглянув апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Ямпільського районного суду Вінницької області від 10 березня 2022 року у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 1732 КУпАП,
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення 14 лютого 2022 року о 21 годині 30 хвилин у АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно колишньої дружини ОСОБА_2 , а саме: ображав її нецензурними та образливими словами.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення 18 лютого 2022 року о 14 годині в АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно колишньої дружини ОСОБА_2 , а саме: ображав її нецензурними словами та погрожував фізичною розправою.
Постановою Ямпільського районного суду Вінницької області від 10 березня 2022 року ОСОБА_1 визнано виним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.1732 КУпАП і накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 грн.
ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 1732 КУпАП і накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі двадцяти одного неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 357 грн.
На підставі ст. 36 КУпАП накладено на ОСОБА_1 остаточне адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двадцяти одного неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 357 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в дохід держави у сумі 496 грн 20 коп.
15 березня 2022 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповноту з'ясування обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просив постанову суду скасувати, а провадження у справі за ч. 2 ст. 1732 КУпАП закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративних правопорушень.
Вважає оскаржувану постанову такою, що прийнята за неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення справи.
Відповідно до диспозиції ст. 173-2 КУпАП, суб'єктивна сторона зазначеного адміністративного правопорушення характеризується умисною формою вини і передбачено наявність прямого умислу правопорушника на спричинення страждань потерпілій стороні.
У протоколах про адміністративне правопорушення не вказано, чи була або могла бути завдана шкода фізичному чи психічному здоров'ю потерпілої, а також не зазначено обставин, які б свідчили, що під час сімейного конфлікту ОСОБА_1 діяв з умислом спричинити заявнику емоційну невпевненість, нездатність захистити себе, а відтак, завдати шкоди її психічному здоров'ю. Будь-яких інших даних, які б вказували на вчинення домашнього психологічного протоколи про адміністративне правопорушення не містять. Відтак протоколи не відповідають вимогам ст. 256 КУпАП, зокрема не розкрито повністю суть вчиненого адміністративного правопорушення, що має суттєве значення для вирішення справи. За наслідками таких встановлених недоліків у суд першої інстанції не мав можливості повно, всебічно та об'єктивно розглянути дану справу, та прийняти по справі законне та обґрунтоване судове рішення.
Суд, приймаючи рішення, цих обставин не врахував та виніс постанову лише на підставі письмових пояснень заявниці у яких зазначено, що ОСОБА_1 вчинив щодо неї домашнє насильство, не перевірив таких пояснень на відповідність іншим доказам, обмежившись лише змістом протоколів про адміністративне правопорушення.
Указував, що суд дійшов передчасного та необґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбаченого ч. 2. ст. 1732 КУпАП.
Проаналізувавши наведені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи і дослідивши обставини справи, апеляційний суд приходить до таких висновків.
За змістом ст. 245 КУпАП, завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з вимогами ст. 252 КУпАП, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. При цьому, обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів.
З аналізу наведеної вище норми вбачається, що оцінці підлягає як кожний окремий доказ, так і всі зібрані докази в цілому, на підставі чого суддя повинен зробити обґрунтований висновок про їх належність і допустимість, достовірність та достатність фактичних даних, що встановлюються цими доказами, та мають значення для справи.
Оскільки протокол є важливим процесуальним документом, який засвідчує факт неправомірних дій, за які передбачена адміністративна відповідальність, то його невід'ємні складові повинні бути оформлені належним чином, містити всі дані необхідні для своєчасного та об'єктивного вирішення питання про наявність в діях особи складу адміністративного правопорушення.
З огляду на це, на суддю при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення ст. 278 КУпАП покладено обов'язок вирішити питання про правильність складання протоколу та інших матеріалів справи.
Як слідує з протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 ставиться у провину вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, а саме те, що 14 лютого 2022 року о 21 годині 30 хвилин у АДРЕСА_1 , він вчинив конфлікт з колишньою дружиною, висловлювалася нецензурною лайкою.
За змістом протоколу про адміністративне правопорушення 18 лютого 2022 року о 14 годині в АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 ображав колишню дружину нецензурними словами, погрожував фізичною розправою.
Об'єктивною стороною правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП є вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.
Частиною другою цієї статті передбачено відповідальність за ті самі дії, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених частиною першою цієї статті.
Норма статті 173-2 КУпАП є бланкетною, а тому для того, щоб повністю розкрити суть адміністративного правопорушення у протоколі повинно бути зазначено, які конкретно дії вчинила особа, який спосіб насильства прослідковується у діях порушника, якщо дій кілька, то зазначена кожна дія і, вид насильства, наслідки цих дій по відношенню до особи, щодо якої вони були спричинені.
Відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
З аналізу наведених вище норм Закону слідує, що домашнє насильство, яке охоплюється диспозицією статті 173-2 КУпАП, має місце тоді, коли діяння фізичного, психологічного або економічного характеру тягнуть за собою можливість настання чи фактичне настання фізичної або психологічної шкоди.
Таким чином, самі по собі нецензурні, брутальні висловлювання, погрози, не утворюють домашнього насильства та складу адміністративного правопорушення. Тільки у тому випадку, коли вони спрямовані на обмеження волевиявлення особи, або якщо такі дії викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи, зазначені висловлювання становлять собою об'єктивну сторону адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП.
Як слідує з наведених вище протоколів, працівниками поліції не зазначені наслідки настання яких є обов'язковою умовою згідно з диспозицією ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.
Доказів завдання чи можливості завдання такої шкоди потерпілій ОСОБА_2 матеріали справи не містять. Більше того, наслідків діяння ОСОБА_1 у виді можливості завдання шкоди психічному здоров'ю потерпілій не зазначено і в протоколі про адміністративне правопорушення від 14 лютого 2022 року.
Крім того, встановлено, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 існує суперечка щодо права власності на житло, що свідчить про існування конфліктної ситуації майнового характеру.
Згідно усталеної судової практики ЄСПЛ (рішення від 30.05.2013 у справі «Малофєєва проти Росії» (Malofeyeva v. Russia), заява № 36673/04); рішення від 20.09.2016 у справі «Карелін проти Росії» (Karelin v. Russia), заява № 926/08) у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Необхідно зазначити, що відповідно ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Норми Конституції є нормами прямої дії, а згідно ч. 2 ст. 62 Основного Закону усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться виключно на її користь, тобто суд може притягнути особу до адміністративної відповідальності лише на тих доказах, які спростовують усі розумні сумніви щодо вини особи. Докази, що викликають такі сумніви, суд має вмотивовано відхилити у своїй постанові.
Зазначене узгоджується і з судовою практикою ЄСПЛ, згідно якої доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом (п. 43 рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey).
Згідно з вказаною позицією ЄСПЛ «розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення».
Наведені вище обставини у своїй сукупності вказують на те, що в ході провадження у цій справі не доведено наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.1732 КУпАП.
Матеріали справи не містять будь-яких доказів на підтвердження вчинення ОСОБА_1 погроз та образ відносно ОСОБА_2 , окрім самого протоколу про адміністративне правопорушення та пояснень ОСОБА_2 .
Також судом першої інстанції не встановлено й при апеляційному перегляді не виявлено, які конкретно погрози та образи висловлювались і чи призвели вони до психологічного розладу, побоювань, а також чи завдали вони шкоди психічному стану потерпілої особи, або що могли завдати таку шкоду.
При цьому апеляційний суд враховує те, що протокол про адміністративне правопорушення за своєю суттю є процесуальним документом, яким уповноважений орган засвідчує певне порушення, допущене особою, яке містить склад адміністративного правопорушення, передбаченого відповідними нормами КУпАП і який є підставою для подальшого провадження у справі. Зважаючи на викладене та враховуючи позицію Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) щодо протоколу про адміністративне правопорушення, висловлену в рішенні по справі «Карелін проти Російської Федерації», апеляційний суд приходить до висновку, що протокол не може бути доказом у справі про адміністративне правопорушення.
Ураховуючи викладене, належних та допустимих доказів, які б підтверджували вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 2 ст.1732 КУпАП матеріали справи не містять.
Відтак, враховуючи, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, обставини домашнього насильства, описані у протоколах про адміністративне правопорушення, не дозволяють зробити висновок про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.1732 КУпАП.
За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку, що постанову Ямпільського районного суду Вінницької області від 10 березня 2022 року неможливо визнати законною та обґрунтованою, а тому вона підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю, у зв'язку з недоведеністю наявності у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.1732 КУпАП, а саме із підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Керуючись положеннями статті 247, 284, 294 КУпАП, Вінницький апеляційний суд,
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Ямпільського районного суду Вінницької області від 10 березня 2022 року скасувати.
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст.1732 КУпАП закрити за відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення на підставі п. 1 ч.1 ст. 247 КУпАП.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Вінницького
апеляційного суду С. К. Медвецький