П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
24 березня 2022 р.м.ОдесаСправа № 947/26111/21
Головуючий в 1 інстанції: Калініченко Л.В.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
доповідача - судді Турецької І. О.,
суддів - Стас Л. В., Шевчук О. А.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції на рішення Київського районного суду м. Одеси від 30 листопада 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення,
за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - інспектора патрульної поліції 1-го батальйону 5-ої роти УПП в Одеській області Департаменту патрульної поліції капрала поліції Смичковського Олександра Олександровича
У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом до Департаменту патрульної поліції в якому просив скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 28 серпня 2021 року серії ЕАО №4699290, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП, у сумі 510 грн. та закрити справу про адміністративне правопорушення.
В обґрунтування позовних вимог зазначив про те, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП.
Головною підставою позову зазначається те, що позивач не здійснював проїзд на заборонений червоний сигнал світлофору, а рухався на зелений сигнал. До того ж, позивач вважає, що у суб'єкта владних повноважень відсутні будь-які докази, які б свідчили про наявність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП.
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 30 листопада 2021 року позов задоволено.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що ним був оглянутий відеозапис, який надано відповідачем, та встановлено, що він не містить ані момент вчинення інкримінованого правопорушення, ані надає можливість ідентифікувати зафіксований автомобіль, а саме його реєстраційний номер.
Отже, будь-яких доказів, які б свідчили про вчинення позивачем адміністративного правопорушення щодо проїзду на заборонений червоний сигнал світлофору, а саме - фото або відеофіксації за допомогою технічних приладів або технічних засобів суб'єктом владних повноважень не надано.
Не погоджуючись з даним судовим рішенням, Департамент патрульної поліції подав апеляційну скаргу.
У скарзі апелянт посилається на те, що суд неправильно застосував норми матеріального права, порушив норми процесуального права та неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, а тому просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Так, у доводах апеляції скаржник наполягає на порушенні позивачем ч.2 ст.122 КУпАП, оскільки останній проїхав на заборонений червоний сигнал світлофору.
Скаржник акцентує увагу на тому, що факт адміністративного правопорушення ОСОБА_1 підтверджується відеозаписом, який надавався до суду першої інстанції.
Позивач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу.
Справа розглянута в порядку письмового провадження, у зв'язку із оголошенням в країні воєнного стану та з метою дотримання строків розгляду справ.
До того ж, справа була призначена до розгляду у відкритому судовому засіданні на 10 березня 2022 року. Учасники справи належним чином повідомлені про розгляд справи, але в судове засідання не з'явились.
Фактичні обставини справи свідчать про таке.
Постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 28.08.2021 серії ЕАО №4699290 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 510 грн.
Зміст вказаної постанови свідчить про те, що 28.08.2021 об 23:01 год. в м. Одесі по вул. Академіка Корольова 65, ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Mazda 3», реєстраційний номер НОМЕР_1 , проїхав регульований пішохідний перехід на заборонений червоний сигнал світлофора, чим порушив п.8.7.3. «е» Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 (далі - ПДР).
Переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для задоволення апеляції, з огляду на таке.
Аналіз судового рішення свідчить про те, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про скасування спірної постанови та закриття справи про адміністративне правопорушення, оскільки суб'єктом владних повноважень не доведено належними доказами порушення позивачем вимог ч.2 ст.122 КУпАП.
Такого висновку суд апеляційної інстанції дійшов враховуючи таке.
Відповідно до частини 2 статті 122 КУпАП порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, -
тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до п. 8.1 ПДР регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками.
Пунктом 8.7 ПДР передбачено, що світлофори (додаток 3) призначені для регулювання руху транспортних засобів і пішоходів, мають світлові сигнали зеленого, жовтого, червоного і біло-місячного кольорів, які розташовані вертикально чи горизонтально. Сигнали світлофора можуть бути з нанесеною суцільною чи контурною стрілкою (стрілками), із силуетом пішохода, X-подібні.
За правилами п.8.7.3 «е» ПДР сигнали світлофора мають такі значення, зокрема: - червоний сигнал, у тому числі миготливий, або два червоні миготливі сигнали забороняють рух.
У доводах апеляційної скарги скаржник посилається на те, що ним доведено факт скоєння позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП, а саме: проїзд на заборонений сигнал світлофора.
Так, в апеляції скаржник указує на те, що факт адміністративного правопорушення ОСОБА_1 підтверджується відеозаписом, який надавався до суду першої інстанції.
Надаючи оцінку таким доводам апеляції, колегія суддів виходить з такого.
Частиною 1 статті 9 КУпАП встановлено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до статті 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Частиною 1 статті 73 КАС України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Аналіз наведених вище положень чинного законодавства дає підстави для висновку, що вина водія у порушенні Правил дорожнього руху повинна доводитись суб'єктом владних повноважень певними доказами, серед яких показання технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, пояснення свідків тощо.
Слід зазначити, що, в силу вимог статті 251 КУпАП, візуальне спостереження працівником поліції за порушенням не може бути доказом порушення правил дорожнього руху.
Колегією суддів було досліджено відеозапис, який наданий суб'єктом владних повноважень, та встановлено, що на ньому відсутній автомобіль «Mazda 3», реєстраційний номер НОМЕР_1 , яким керував позивач.
Крім того, на відеозаписі взагалі відсутні автомобілі, які б проїжджали регульований пішохідний перехід на заборонений червоний сигнал світлофора.
Тому, колегія суддів вважає, що є усі передбачені законом підстави вважати, що суб'єкт владних повноважень не надав доказів вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП, а саме: фото- або відеозапис правопорушення.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами (фото- або відеозаписом правопорушення).
Про те, що суб'єкт владних повноважень повинен довести належними доказами, зокрема, фото- або відеозаписом, скоєння водієм адміністративного правопорушення, зазначено у постанові Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року (справа № 357/10134/17).
У справі Barbera, Messeque and Jabardo v. Spain (скарга № 10590/83 від 6 грудня 1988 року) Європейський суд з прав людини, зазначив, що докази, покладені в основі висновку суду про винність обвинуваченого, мають відповідати як вимогам достатності, так і переконливості.
Обов'язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ, таких як поліція (справа Daktaras v. Lithuania, скарга № 42095/98).
Європейський суд з прав людини, що у своєму рішенні від 10 лютого 1995 р. у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.
Правова природа адміністративної відповідальності по своїй суті аналогічна кримінальній, оскільки також є публічною, пов'язана із застосування державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.
У справі Надточій проти України (скарга № 7460/03) Європейський суд з прав людини зазначив, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу про адміністративні правопорушення (п. 21 рішення).
Крім того, у рішенні від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 Конституційного Суду України дійшов до висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні. (п. 4.1)
Оскільки суб'єктом владних повноважень не надано доказів на підтвердження вчинення позивачем адміністративного правопорушення, а всі сумніви стосовно доведеності вини особи повинні тлумачитися на її користь, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про недоведеність належними та допустимими доказами вчинення позивачем інкримінованого адміністративного правопорушення та як наслідок неправомірність притягнення його до адміністративної відповідальності.
У зв'язку з цим, доводи апеляційної скарги є необґрунтованими та спростовуються викладеними вище обставинами справи.
Відповідно до п.3 ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Згідно з п.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у випадку відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Отже, КАС України надає суду право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
За таких обставин, беручи до уваги відсутність належних доказів щодо вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про скасування постанови про накладення на позивача адміністративного стягнення від 28 серпня 2021 року серії ЕАО №4699290 за ч.2 ст.122 КУпАП та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Підсумовуючи викладене та враховуючи те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, є всі підстави, відповідно до статті 316 КАС України, для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.
Стаття 272 КАС України встановлює особливості оскарження даної категорії справ та встановлює, що судові рішення суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду справ, визначених статтями 273-277, 282-286 цього Кодексу, набирають законної сили з моменту проголошення і не можуть бути оскаржені.
Керуючись ст. ст. 272, 286, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції - залишити без задоволення.
Рішення Київського районного суду м. Одеси від 30 листопада 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Доповідач - суддя І. О. Турецька
суддя Л. В. Стас
суддя О. А. Шевчук