23 березня 2022 року м. Дніпросправа № 160/9928/21
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Ясенової Т.І. (доповідач),
суддів: Бишевської Н.А., Суховарова А.В.,
розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу в м. Дніпрі за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.08.2021 (суддя суду 1 інстанції Єфанова О.В.) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №14542-10499/Б-01/8-0400/21 від 29.04.2021 про відмову ОСОБА_1 у зарахуванні до загального стажу періодів: з 01.09.1977 по 27.07.1982, з 23.07.1992 по 30.08.1994, з 03.09.1994 по 26.09.1994 та з 25.12.1995 по 30.07.1997 при здійсненні перерахунку та призначення пенсії;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області включити до загального трудового стажу роботи ОСОБА_1 періоди роботи з 01.09.1977 по 27.07.1982, з 23.07.1992 по 30.08.1994, з 03.09.1994 по 26.09.1994 та з 25.12.1995 по 30.07.1997;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 27.11.2020 та прийняти обґрунтоване рішення з урахуванням висновків суду.
В обґрунтування позову позивач посилався на те, що оспорюване рішення відповідача є незаконним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки відповідачу було надано всі необхідні документи для призначення пенсії, в тому числі трудову книжку з відповідними записами про стаж роботи. Позивач вважає, що він не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його права на соціальний захист. Таким чином, відповідачем протиправно не зараховано спірні періоди роботи позивача до загального страхового стажу, що дає право на призначення пенсії за віком згідно статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.08.2021 позов задоволено.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у позові відмовити, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права, не надання належної оцінки обставинам справи та нормам чинного законодавства, що призвело до неправильного вирішення спору.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком є законним, оскільки за матеріалами пенсійної справи розмір пенсії за віком обчислений виходячи із загального стажу, зарахованого по 30.08.2020, що складає 27 років 10 місяців 13 днів, та заробітної плати за період з 01.11.2001 по 30.08.2020 відповідно даним системи персоніфікованого обліку. До загального стажу роботи позивачу не враховано періоди, а саме: з 01.09.1977 по 27.07.1982 так як ПІБ в дипломі не відповідає паспортним даним; з 23.07.1992 по 30.08.1994 - запис про звільнення завірено печаткою СРСР, яка стратила свою законність в 1993 році; з 03.09.1994 по 26.09.1994 - назва підприємства при прийнятті на роботу вписана іншим чорнилом; з 25.12.1995 по 30.07.1999 - на печатці, якою завірено запис про звільнення, відсутній код ОКПО, дата наказу вписана іншим чорнилом. З урахуванням наведеного, відповідач вважає, що підстави для зарахування позивачу спірних періодів роботи до загального трудового стажу відсутні.
Від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому представник позивача просить залишити без задоволення апеляційну скаргу, а рішення суду залишити без змін як законне та обґрунтоване.
Відповідно до вимог статті 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що з 31.08.2020 ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області як отримувач пенсії за віком.
02.04.2021 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про зарахування до загального стажу відповідних періодів роботи, а саме: з 01.09.1977 по 27.07.1982, з 23.07.1992 по 30.08.1994, з 03.09.1994 по 26.09.1994 та з 25.12.1995 по 30.07.1997 при здійсненні перерахунку та призначення пенсії.
Листом від 29.04.2021 Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зазначило, що 27.11.2020 позивачем подана заява та пакет документів для призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Відповідач зазначив, що як слідує із матеріалів пенсійної справи, розмір пенсії позивача за віком обчислений виходячи із загального стажу, зарахованого по 30.08.2020, що складає 27 років 10 місяців 13 днів та заробітної плати за період з 01.11.2001 по 30.08.2020 відповідно даним системи персоніфікованого обліку. До загального стажу роботи позивача не враховано відповідачем періоди з 01.09.1977 по 27.07.1982 так як ПІБ в дипломі не відповідає паспортним даним, з 23.07.1992 по 30.08.1994 - запис про звільнення завірено печаткою СРСР, яка стратила свою законність в 1993 році, з 03.09.1994 по 26.09.1994 - назва підприємства при прийнятті на роботу вписана іншим чорнилом, з 25.12.1995 по 30.07.1999 - на печатці, якою завірено запис про звільнення, відсутній код ОКПО, дата наказу вписана іншим чорнилом.
Не погодившись з рішенням відповідача про відмову у зарахуванні до загального стажу спірних періодів при призначенні пенсії за віком, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Суд першої інстанції задовольняючи позов зазначив про те, що відповідачем протиправно не зараховано спірні періоди роботи позивача до загального страхового стажу, що дає право на призначення пенсії за віком згідно ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.
Надаючи оцінку встановленим по справі обставинам, колегія суддів зазначає наступне.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян врегульовано Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) та Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII).
Відповідно до статті 7 Закону №1788-ХІІ, звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію. При цьому пенсії за віком і по інвалідності призначаються незалежно від того, припинено роботу на час звернення за пенсією чи вона продовжується. Пенсії за вислугу років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію.
Статтею 26 Закону №1058-IV (в редакції, яка діяла на час звернення позивача за призначенням пенсії) визначено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Відповідно до частини 1 статті 26 Закону №1058, починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років.
Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії (частина п'ята статті 45 Закону № 1058-IV).
Згідно із частиною першою статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина друга статті 24 Закону № 1058-IV).
Частиною четвертою статті 24 Закону № 1058-IV передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Змістом частини першої статті 56 Закону 1788-XII передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Спірним у даній справі є недоліки оформлення трудової книжки та інших документів, що й слугували підставою для відмови у врахуванні спірних періодів роботи позивача до його загального стажу.
Щодо спірних періодів роботи.
Відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктами 1-2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок №637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
У пункті 20 Порядку №637 встановлено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток N 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Таким чином, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. І лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21 лютого 2020 року у справі №291/99/17 (адміністративне провадження № К/9901/24469/18).
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Пунктом 1 цього Порядку № 637 передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку № 637 визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
За приписами пункту 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Зважаючи на викладене, у разі відсутності відповідних записів у трудовій книжці, особа має право подати до органів пенсійного фонду довідку, що містить інформацію на підтвердження загального страхового стажу.
Аналіз норм чинного законодавства дозволяє зробити висновок, що необхідність підтверджувати періоди роботи для визначення стажу роботи виникає у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Судом встановлено, що трудова книжка, яка є основним документом, що підтверджує стаж роботи, підтверджує спірні періоди роботи позивача, проте, містить деякі недоліки оформлення, що й слугували підставою для відповідача щодо відмови у врахуванні спірних періодів роботи до загального стажу позивача.
Як слідує з матеріалів справи, позивачу було відмовлено у зарахуванні до страхового стажу періодів роботи, зазначених у трудовій книжці позивача, оскільки зазначена трудова книжка оформлена з порушенням норм чинного законодавства, а саме з 23.07.1992 по 30.08.1994 - запис про звільнення завірено печаткою СРСР, яка стратила свою законність в 1993 році, з 03.09.1994 по 26.09.1994 - назва підприємства при прийнятті на роботу вписана іншим чорнилом, з 25.12.1995 по 30.07.1999 - на печатці, якою завірено запис про звільнення, відсутній код ОКПО, дата наказу вписана іншим чорнилом та з 01.09.1977 по 27.07.1982 так як ПІБ в дипломі не відповідає паспортним даним.
Як слідує із аналізу наведених вище правових положень, основним документом, який підтверджує стаж роботи є трудова книжка.
При цьому, як передбачено пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 «Про трудові книжки працівників», заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства, установи, організації в присутності працівника, а відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
Разом з тим, законодавцем покладено обов'язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, а тому її неналежне ведення відповідними особами не може позбавити позивача права на включення спірного періоду роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з його врахуванням.
Таким чином, колегія суддів зазначає, що недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для не врахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а.
За таких обставин пенсійний орган фактично переклав відповідальність за належне та правильне оформлення трудової книжки та інших документів щодо відомостей про періоди роботи на позивача, що є непропорційним заявленій легітимній меті (підтвердження періодів роботи позивача), тому зазначені дії не можна вважати такими, які вчинені обґрунтовано, добросовісно та розсудливо.
Водночас, за змістом наведених норм відповідальним за заповнення трудової книжки є підприємство - роботодавець.
За правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 06.03.2018 у справі № 754/14898/15-а, не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальною обставиною є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Також відповідачем не надано доказів того, що позивач не працював або його періоди роботи не відповідають дійсності, чи записи у трудовій книжці позивача стосовно стажу роботи зроблені неправильно, неточно або з іншими вадами, які заважають їх зарахуванню до стажу роботи, або взагалі відсутні, а тому суд вважає за можливе вважати їх як належною інформацією, яка утримує в собі доказову складову на підтвердження права позивача на пенсійне забезпечення.
Крім того, як слідує з матеріалів справи, оскільки у позивача наявна трудова книжка, до якої внесено відповідний період навчання, а також і архівна довідка від 19.10.2016 №78-273, яка містить відомості, що підтверджують факт навчання та отримання диплому, твердження відповідача про необхідність надання позивачем документів, що підтверджують встановлення факту, що має юридичне значення, а саме факту належності диплома позивачу є необґрунтованим в силу закону. При цьому, слід звернути увагу, що предметом позову є визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, але ніяк не встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Враховуючи вищевикладене, проаналізувавши всі доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції повно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 241-245, 250, 311, 315, 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.08.2021 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Головуючий - суддя Т.І. Ясенова
суддя Н.А. Бишевська
суддя А.В. Суховаров