Провадження № 11-кп/803/981/22 Справа № 201/12258/21 Головуючий у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя-доповідач - ОСОБА_2
23 березня 2022 року м. Дніпро
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді-доповідача ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря
судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження № 12021041650001016 за апеляційною скаргою першого заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_8 на вирок Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 19 січня 2022 року щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у м. Дніпропетровськ, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , з професійно-технічною освітою, не одруженого, особи пенсійного віку, раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ст. 126-1 КК України, -
Обставини, встановлені рішенням суду першої інстанції, короткий зміст оскарженого рішення.
Вироком Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 19 січня 2022 року ОСОБА_7 , визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 126-1 КК України та призначено йому покарання у виді одного року обмеження волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_7 від відбування призначеного йому покарання, якщо він протягом одного року іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення, а також виконає покладені на нього обов'язки, передбачені пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України, а саме: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
За обставин встановлених судом першої інстанції, ОСОБА_7 , перебуваючи за місцем свого проживання, а саме за адресою: АДРЕСА_1 , маючи умисел, спрямований на заподіяння психологічних страждань своїй доньці ОСОБА_9 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій та передбачаючи негативні наслідки, систематично, у період часу з 22 листопада 2020 року по 14 листопада 2021 рік, вчиняв відносно ОСОБА_9 , акт психологічного насильства, що призвело до психологічних страждань, погіршення якості життя потерпілої.
Так, 22 листопада 2020 року приблизно о 12.20 годині у ОСОБА_7 , який перебував за адресою: АДРЕСА_1 в ході раптово виниклого словесного конфлікту на ґрунті неприязних відносин виник умисел спрямований на умисне вчинення психологічного насильства щодо своєї доньки ОСОБА_9 . Далі, реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_7 , усвідомлюючи суспільну небезпеку своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки, умисно вчинив відносно ОСОБА_9 , дії психологічного насильства, що проявлялись у словесних образах потерпілої нецензурними словами, погрозами фізичною розправою.
За вищевказаним фактом відносно ОСОБА_7 , складено протокол серії ВАБ № 111580 про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Після чого, 06 серпня 2021 року близько 16 години 40 хвилин, знаходячись за адресою: АДРЕСА_1 у ОСОБА_7 , на ґрунті неприязних відносин виник умисел спрямований на умисне вчинення психологічного насильства щодо своєї доньки ОСОБА_9 . Реалізуючи свій раптово виниклий умисел, направлений на заподіяння психологічного насильства, усвідомлюючи суспільну небезпеку своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки, та бажаючи їх настання, вчинив відносно своєї доньки ОСОБА_9 дії психологічного насильства, що проявлялись у словесних образах потерпілої нецензурними словами та погрозами фізичною розправою.
За вищевказаним щодо ОСОБА_7 складено протокол серії ВАБ № 826988 про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Далі, продовжуючи свою незаконну діяльність, 04 вересня 2021 року приблизно о 13 години 40 хвилин ОСОБА_7 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , усвідомлюючи суспільну небезпеку своїх дій, вчинюючи домашнє насильство, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки, вчинив відносно своєї доньки ОСОБА_9 дії психологічного насильства, що проявлялись у словесних образах потерпілої нецензурними словами та погрозами фізичною розправою.
За вищевказаним фактом працівниками УПП ГУНП в Дніпропетровській області щодо ОСОБА_7 , складено протокол серії ВАБ № 827563 про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Після чого, 14 листопада 2021 року близько 19.00 години, знаходячись за адресою: АДРЕСА_1 у ОСОБА_7 , на ґрунті неприязних відносин знову виник умисел спрямований на умисне вчинення психологічного насильства щодо своєї доньки ОСОБА_9 . Після чого, реалізуючи свій раптово виниклий умисел, направлений на заподіяння психологічного насильства, усвідомлюючи суспільну небезпеку своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки, та бажаючи їх настання, вчинив відносно своєї доньки ОСОБА_9 дії психологічного насильства, що проявлялись у словесних образах потерпілої нецензурними словами та погрозами фізичною розправою.
Постановою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 11 грудня 2020 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Постановою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 01 жовтня 2021 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Постановою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 01 жовтня 2021 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст.173-2 КУпАП.
Таким чином, своїми умисними діями ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ст. 126-1 КК України, а саме: домашнє насильство, тобто умисне систематичне вчинення психологічного насильства щодо особи, з якою винний перебуває у сімейних відносинах, що призводить до психологічних страждань та погіршення якості життя потерпілої особи.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі прокурор просить вирок суду першої інстанції скасувати в частині призначеного покарання у зв'язку із неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, та ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_7 покарання за ст. 126-1 КК України у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік. На підставі ст. 75 КК України звільнити від відбування призначеного покарання з випробуванням, з іспитовим строком 1 (один) рік. На підставі п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України, покласти на ОСОБА_7 обов'язки періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що при призначенні покарання ОСОБА_7 за ст. 126-1 КК України, у виді обмеження волі неправильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність, оскільки, як вбачається з оскаржуваного вироку ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на час ухвалення судом вироку є особою, яка досягла пенсійного віку (65 років), тому такий вид покарання як обмеження волі до нього не може бути застосовано.
Позиції учасників судового провадження.
Прокурор в судовому засіданні підтримала доводи апеляційної скарги сторони обвинувачення, просила апеляційну скаргу задовольнити в повному обсязі.
Обвинувачений ОСОБА_7 не заперечував проти задоволення апеляційної скарги прокурора.
Мотиви апеляційного суду.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши наведені у скарзі доводи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню виходячи з наступного.
У відповідності до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим, ухвалене з дотриманням вимог матеріального права кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог ст. 94 цього Кодексу, з наведенням належних та достатніх мотивів і підстав його ухвалення.
Враховуючи, що висновки суду першої інстанції щодо доведеності винуватості ОСОБА_7 у вчиненні злочину, за яке його засуджено, правильність кваліфікації його дій відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, в апеляційній скарзі прокурора не оспорюються, інші учасники кримінального провадження апеляційних скарг не подавали, тому вказані обставини судом апеляційної інстанції не перевіряються.
Стосовно доводів апеляційної скарги прокурора про скасування вироку суду в частині призначеного покарання ОСОБА_7 у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, колегія суддів, вважає обґрунтованими, і такими, що заслуговують на увагу.
Як вбачається з резолютивної частини вироку, ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 126-1 КК України та призначено йому покарання у виді одного року обмеження волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_7 від відбування призначеного йому покарання, якщо він протягом одного року іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення, а також виконає покладені на нього обов'язки, передбачені пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України, а саме: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що обвинувачений ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час ухвалення судом вироку, є особою, що досягла пенсійного віку.
Вказані відомості про особу обвинуваченого ОСОБА_7 та положення закону України про кримінальну відповідальність судом першої інстанції при призначенні останньому покарання залишились без належної правової оцінки, у зв'язку з чим рішення суду про призначення ОСОБА_7 покарання саме у виді обмеження волі є помилковим і суперечить положенням закону України про кримінальну відповідальність.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 409 КПК України, підставою для скасування судового рішення судом апеляційної інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 420 КПК України, суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі необхідності застосування більш суворого покарання.
Відтак, суд першої інстанції не взяв до уваги зазначене обмеження та не застосував закон України про кримінальну відповідальність, який підлягає застосуванню у даному випадку, що є підставою для скасування вироку в цій частині та ухвалення нового відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 409 та п. 2 ч. 1 ст. 420 КПК України.
Разом з тим, призначаючи ОСОБА_7 покарання, колегія суддів згідно з вимогами ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, який на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, вину визнав у повному обсязі та щиро розкаявся у скоєному, при цьому, ці обставини на підставі ст. 66 КК України, суд відносить до таких, що пом'якшують його покарання. Обтяжуючих покарання обвинуваченого ОСОБА_7 обставин, передбачених ст. 67 КК України, судом не встановлено.
У зв'язку з наведеним вище, колегія суддів дійшла висновку, що покарання ОСОБА_7 повинно бути призначено в межах санкції ст. 126-1 КК України у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік із застосуванням ст. 75 КК України із звільненям від відбування призначеного покарання з випробуванням, з іспитовим строком 1 (один) рік та покладенням на обвинуваченого обов'язків, передбачених п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України.
На думку колегії суддів, таке покарання колегія суддів вважає, що буде достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
Керуючись ст. ст. 405, 407, 413, 419, 420 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу першого заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_8 - задовольнити.
Вирок Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 19 січня 2022 року щодо ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України - скасувати в частині призначеного покарання.
Ухвалити новий вирок, яким призначити покарання ОСОБА_7 за ст. 126-1 КК України у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_7 звільнити від відбування призначеного покарання з випробуванням, з іспитовим строком 1 (один) рік.
На підставі п. п. 1, 2 ч. І ст. 76 КК України, покласти на ОСОБА_7 обов'язки періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
В іншій частині вирок суду залишити без змін.
Вирок набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржений шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4