Провадження № 33/803/417/22 Справа № 202/878/22 Суддя у 1-й інстанції - Шофаренко Ю. Ф. Суддя у 2-й інстанції - Кононенко О. М.
22 березня 2022 року м. Дніпро
Суддя Дніпровського апеляційного суду Кононенко О.М., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника Начиняного Вадима Станіславовича в інтересах особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , на постанову судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 23 лютого 2022 року, щодо:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
у справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП,-
Цією постановою судді, ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. та піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу в сумі 17 000 грн. на користь держави з позбавленням прав керування транспортними засобами строком на один рік.
При обставинах зазначених в оскаржуваній постанові, судом першої інстанції встановлено, що 22.01.2022 року о 04 год. 57 хв. В м. Дніпро по вул. Байкальська, 24, водій ОСОБА_1 керував авто ВАЗ 21063 н/з НОМЕР_1 у стані алкогольного сп'яніння, зі згоди водія огляд проводився у встановленому законом порядку із застосуванням спеціального технічного приладу газоаналізатору "Drager Alcotester 7510", ARHK-0262 тест № 315, результат тесту 1.90 % проміле алкоголю, чим порушив вимоги п. 2.9а ПДР України, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП..
В апеляційній скарзі захисник Начиняний В.С., в інтересах ОСОБА_1 , просить скасувати постанову судді та закрити провадження у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Свої апеляційні вимоги мотивує тим, що ОСОБА_1 не здійснював рух транспортним засобом, оскільки він був припаркований; в протоколі про адміністративне правопорушення вказана недостовірна інформація щодо реєстраційного номеру транспортного засобу; в протоколі про адміністративне правопорушення відсутні відомості щодо відсторонення ОСОБА_1 від керування транспортним засобом, що спростовує факт керування транспортним засобом як таким; не взято до уваги порушення з боку працівників поліції, які виразились в тому, що ОСОБА_1 не роз'яснені права та обов'язки, передбачені ст. 63 КУ та ст. 268 КУпАП, що є недопустимим.
Зазначає, що навіть при винесенні постанови суд в описовій частині вказує невірну адресу стоянки транспортного засобу.
Вказує, що у зв'язку з введенням воєнного стану, позбавлення права керування транспортним засобом загрожує життю як самого ОСОБА_1 так і його родині.
Також зазначає, що матеріали справи не містять передбачені законом підстави для зупинки транспортного засобу, сам по собі огляд водія на стан сп"яніння не може бути підставою для зупинки транспортного засобу.
В судовому засіданні ОСОБА_1 та його захисник Начиняний В.С. підтримали апеляційну скаргу, просили її задовольнити.
Заслухавши доводи учасників провадження, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, приходжу до наступного висновку.
Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
Дані вимоги, судом першої інстанції були виконані в повному обсязі.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, відповідає фактичним обставинам справи, є законним та обґрунтованим.
Так, судом першої інстанції встановлені обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, на підставі яких суд зробив висновок про доведеність вчинення останнім інкримінованого йому адміністративного правопорушення, з чим погоджується апеляційний суд, оскільки такий висновок суду об'єктивно підтверджується належним чином дослідженими судом доказами в їх сукупності, що містяться в матеріалах справи, зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення серії ААБ № 062535 від 22 січня 2022 року; рапортом поліцейського УПП в Дніпропетровській області від 22 січня 2022 року; чеком "Drager Alcotester 7510", ARHK-0262 тест № 315, результат тесту 1.90 % проміле алкоголю.
Вказані докази підтверджують факт перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп'яніння, що в сукупності утворюють склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, що полягає у перебуванні особи, яка керує транспортним засобом, у стані алкогольного сп'яніння.
Всі докази, покладені судом в обґрунтування винуватості ОСОБА_1 визнаються судом належними, допустимими і достовірними, оскільки отримані з передбачених законом джерел, у передбачений законом спосіб, зафіксовані у належній процесуальній формі, узгоджуються між собою як в цілому, так і в деталях, та доповнюють один одного.
Досліджені та перевірені місцевим судом обставини, які поза розумним сумнівом свідчать про беззастережну винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, а саме керування транспортним засобом особою, яка перебувають у стані алкогольного сп'яніння, що охоплюються складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року).
Доводи апелянта про те, що не здійснював рух транспортним засобом, оскільки він був припаркований були предметом розгляду судом першої інстанції.
Ставлячись критично до даних доводів сторони захисту суд першої інстанції зазначив, що вони не заслуговують на увагу, оскільки з відеозапису з нагрудної камери поліцейського видно та чутно, як співробітник поліції зазначає ОСОБА_1 , що його автомобіль ледь не скоїв зіткнення з їх авто, що ОСОБА_1 не заперечується, також видно, що він перебуває за кермом авто, який перебуває на проїжджій частині дороги та не припаркований.
З даним висновком суду погоджується й апеляційний суд, оскільки матеріалами відеофіксації підтверджується, що ОСОБА_1 , під час спілкування з працівниками поліції, коли йому було запропоновано пройти огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу, а також під час проведення цієї процедури, не повідомляв, що не керував транспортним засобом.
Натомість, характер його поведінки після зупинки працівниками поліції транспортного засобу, свідчить, що саме він керував вказаним транспортним засобом, що ОСОБА_1 фактично і не заперечував.
Також факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом підтверджується й рапортом працівника поліції, не довіряти даному рапорту у суду апеляційної інстанції підстав не має.
Тому, доводи апелянта стосовно того, що він не керував транспортним засобом і транспортний засіб не рухався, є такими, що не відповідають дійсності.
Твердження апелянта щодо того, що матеріали справи не містять передбачені законом підстави для зупинки транспортного засобу, сам по собі огляд водія на стан сп"яніння не може бути підставою для зупинки транспортного засобу не відповідають дійсності, оскільки є суб'єктивними, оскільки незаконність дій працівників поліції не встановлена будь-якими судовим рішенням або висновком компетентного органу, в наслідок чого суд апеляційної інстанції позбавлений процесуальної можливості їх врахувати.
Доводи апелянта стосовно того, що його не ознайомили з його правами є безпідставні та надумані, оскільки, як слідує зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 були роз'яснені його права, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, що стверджується його підписом у вказаному процесуальному документі.
Не відповідають дійсності твердження апелянта про те, що відсутні відомості щодо відсторонення ОСОБА_1 від керуванням траспортним засобом, оскільки згідно з наявним в матеріалах справи відеозаписом, працівниками поліції було повідомлено про відсторонення ОСОБА_1 від керування транспортним засобом.
Також не заслуговують на увагу й доводи апелянта про те, що в протоколі про адміністративне правопорушення вказана недостовірна інформація щодо реєстраційного номеру транспортного засобу, оскільки, як правильно зазначив суд першої інстанції, описка з боку працівників поліції лише в графі "номерний знак"не має суттєвого значення для прийняття рішення щодо доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Доводи апелянта про те, що навіть при винесенні постанови суд в описовій частині вказує невірну адресу стоянки транспортного засобу не є підставою для скасування судового рішення враховуючи наступне.
Так, згідно протоколу про адміністративне правопорушення водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом за адресою м. Дніпро, вул. Березинська, 24. Відповідно до чеку газоаналізатора "Drager Alcotester 7510" місце здійснення тесту є м. Дніпро, вул. Березинська, буд. 24. Відповідно до рапорта працівника поліції патрулюючи по вул. Березинській біля буд. 24 було зупинено автомобіль під керуванням ОСОБА_1 .
Таким чином, зазначення у постанові суду першої інстанції про те, що водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом у стані алкогольного сп"яніння по вул. Байкальській, буд, 24, а не по вул. Березинській, буд. 24, є лише технічною опискою, яка не є підставою для скасування постанови суду, та може бути виправлена судом за власною ініціативою або за заявою сторін провадження.
Таким чином, з огляду на вищенаведене при апеляційному перегляді, не встановлено порушень судом першої інстанції ст. ст. 268, 279, 280 КУпАП, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП, а всі обставини, що мають значення для вирішення справи, суд з наведенням відповідних мотивів встановив та правильно кваліфікував вчинене правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП.
Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови судді, не встановлено.
Спираючись на встановлені фактичні обставини даного адміністративного провадження, які підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, вважаю, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є доведеною поза розумним сумнівом.
Таким чином, апеляційну скаргу в необхідно залишити без задоволення, а постанову судді першої інстанції , без змін.
Керуючись статтею 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
Апеляційну скаргу захисника Начиняного Вадима Станіславовича в інтересах особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , - залишити без задоволення.
Постанову судді Індустріального районного суду м. Дніпропетрвоська від 23 лютого 2022 року у справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП щодо ОСОБА_1 , - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя О.М. Кононенко